Навігація


Головна
Авторизація/Реєстрація
Прислів'я, приказки, загадки. Зародки мистецтваУТВОРЕННЯ ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (ЗУНР)Як осмислювалося буття українського народу мислителями...УКРАЇНСЬКА МОВА - НАЦІОНАЛЬНА МОВА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУЗагальний образ розвитку української преси під Росією в 1905-1914 рр....Національне пробудження українського народуВитоки українського народуЗвичаї українського народуДохристиянські вірування українського народуЗвичаї та обряди українського народу.
 
Головна arrow Педагогіка arrow Теорія і методика виховання
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Прислів'я і приказки українського народу

Наведемо фрагментарні приклади з джерел народної педагогіки, які свідчать про невичерпне багатство народної мудрості в царині виховання людей. Звернімося передусім до прислів'їв і приказок, які є одним із найдавніших жанрів усної народної творчості. Впродовж багатьох століть вони підтверджували спроможність народу відбирати й осмислювати найхарактерніші, найбільш типові сторони явищ природи, праці, побуту, родинного й суспільного життя і в результаті ставали основою багатовікового життєвого досвіду, взаємин між людьми та навколишнім світом.

Нині важко визначити, з якого періоду людської історії розпочинається цей різновид народної мудрості. Очевидно, найдавніші прислів'я та приказки пов'язані з усвідомленням людиною свого місця у навколишньому природному та соціальному середовищі. Набутий досвід передавався з покоління в покоління. При цьому відбувався процес перевірки достовірності висловлених міркувань, процес зіставлення, шліфування та ін. Численні явища природи залишалися для людей незрозумілими, утаємниченими, а інколи й ворожими. Тому люди вірили в те, що сили природи можна у якийсь спосіб умилостивити, схилити до того, щоб вони не чинили людям зла. На цьому ґрунті з'являлися народні заклинання, замовляння. З віками, коли людина пізнавала природу глибше, такий засіб спілкування, як заклинання і замовляння, втрачав свій сенс, але в мові ці образні вислови залишилися.

У процесі розвитку людської спільноти традиційно встановлювалися певні норми поведінки людини в суспільстві, вироблялися етичні правила, своєрідні закони моральної поведінки. Вони набували форми влучних афористичних висловів. Джерелами прислів'їв було реальне життя й побут людей. Це яскраві перлини народної мудрості, які не втратили свого сенсу й донині.

Я. Франко називав прислів'я та приказки "багатим і важним скарбом... у скарбівні нашої мови... її коштовними перлинами"1. Український поет і фольклорист М.Т. Рильський порівнював народне слово з дорогоцінним алмазом, який слід доглядати, шліфувати, "щоб дедалі більше граней у ньому переливалось і виблискувало, відбиваючи все незрівнянне багатство наших днів". Російський письменник О.М. Горький, який пройшов велику школу народної мудрості, так характеризував набутий усної народної творчості і зокрема прислів'їв: "Струмені самородного джерела народної поезії пробиваються в прислів'ях наших, де видно незвичайну повноту народного розуму, який зумів зробити своїм знаряддям: історію, насмішку, дотепність, влучність живописного споглядання".

Прислів'я та приказки були й залишаються енциклопедією народного життя. Ми не знайдемо такої ділянки побуту, взаємин між людьми і природним довкіллям, які б не знайшли відображення в народній мудрості. Видатний педагог К.Д. Ушинський писав, що в прислів'ях "як у дзеркалі відтворені всі сторони життя народу: домашня, родинна, рільнича, лісна, громадська, його потреби, звички, його погляди на природу, на значення всіх явищ життя".

У прислів'ях народ знаходив підказки на всі випадки життя. Особлива увага приділялась людині, її поведінці у природному та соціальному середовищі.

Зупинимося лише на таких прислів'ях та приказках, у яких зосереджено досвід і мудрість народу, що стосуються проблем виховання людини.

Про виховання

"Діти як квіти: поливай, то ростимуть"; Тни дерево, доки молоде, вчи дитя, поки мале"; "Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю"; "Оцінюють людину за її вчинками"; "На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить"; "Засиджене яйце завжди бовтун, занянчений син завжди швендяло"; "Не будь тією людиною, що догори щетиною"; "Пусти дітей на волю, сам будеш у неволі".

Про вчителя

"Священна праця вчителя — щоденна"; "Учитель, як батько й мати, вчить честь шанувати;" "Вчителя й дерево пізнають з плодів"; "Професія вчителя прекрасна, мов на небі сонце ясне"; "Де праця вчителя завзята, там країна на героїв багата;" "Учитель — добра і розуму повелитель"; "Щоб учителем стати, треба щире серце мати".

Про розвиток і формування особистості

"Яке коріння — таке й насіння"; "Мудрим ніхто не родиться"; "Мудрим ніхто не вродився, а розуму навчився"; "Дитя — що тісто: як замісив, так і виросло"; "Яке дерево, такі й квіти, які батьки, такі і їхні Діти".

Методи й засоби виховання

"Хто б'є дитину, той не виховує добру людину"; "Боги й діти живуть там, де їх хвалять"; "Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш"; "Добрий приклад кращий за сто слів"; "Лагідні слова роблять приятелів, а гострі — затятих ворогів"; "Жорстокість породжує тупість і дурість".

Моральне виховання

"Любов, як перстень, — не має кінця"; "Щастя той здобуває, хто в праці розуму набуває"; "Мораль чиста — краще всякого намиста"; "Гідність людини визначається її вчинками"; "Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ані до порога"; "Догоджай не людям, а совісті своїй"; "Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає"; "Хто честі не має, ані сто кувачів йому не прикує"; "Не місце людину красить, а людина — місце".

Розумове виховання

"Голова без розуму, як ліхтар без свічки"; "Свій розум — цар у голові"; "У кого розум — у того й щастя"; "Що в мудрого на гадці, те в дурного на язиці"; "Не краса красить, а розум"; "По одягу зустрічають, по розуму проводжають"; "На свій розум надійся, та й за чужий тримайся"; "Золото без розуму—сміття"; "Наука для людини — як сонце для життя"; "Де більше науки, там менше муки"; "Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті утішає"; "Талановитими людьми стають лише у праці"; "Хто закінчує вчитися, той перестає жити".

Трудове виховання

"Коріння праці гірке, але плоди — солодкі"; "Умій працювати й помічників добирати"; "Щастя не в хмарах ховається, а працею здобувається"; "У праці — краса людини"; "Землю прикрашає сонце, а людину — праця"; "Без роботи — ані хліба, ані хати, ніде і води взяти"; "Дерево шанують, як добре родить, а людину — як добре робить"; "Людина свою долю працею кує".

Естетичне виховання

"Весняне сонце, як дівчини серце"; "Сонце гріє, сонце сяє, вся природа воскрешає"; "Як музика іскриста, то й душа чиста"; "Весна — днем красна"; "Весна гарна квітами, людина характером"; "Краса людини — в красі характеру".

Фізичне виховання

"Без здоров'я немає щастя"; "Найбільше багатство в світі — то здоров'я"; "Здоров'я людини — багатство країни"; "Як дитина бігає і грається, то й здоров'я усміхається"; "Розпусник гуляє — гнилу душу має"; "Сила без голови шаліє, а розум без сили міліє"; "У здоровому тілі — здоровий дух".

Родинне виховання

"Хто батьків шанує, той вовіки не загине"; "Дружна сім'я гори зрушить"; "Без сім'ї й без роду — хоч з мосту та в воду"; "Нема цвіту білішого над ожиноньку, нема роду милішого над дружиноньку"; "В хаті жінка три куги держить, чоловік — четвертий"; "Жінка для світу, теща для привіту, матінка рідна краще всього світу"; "На красиву жінку приємно дивитися, а з розумною добре жити"; "Чоловік без жінки — як без розуму"; "До людей — по розум, до матері — по серце"; "Молитва матері з дна моря рятує"; "Хто матір забуває, того Бог карає"; "Діти — не поле засіяне, їх треба доглядати"; "Умів дітей родити, умій І навчити"; "Принеси, Боже, здалека родину, то ми і в будень зробимо неділю"; "Не бажай синові багатства, а бажай йому розуму"; "Любов до батьків — основа всіх доброчинностей".

Провідне місце у процесі навчання займає проблема забезпечення інтелектуального розвитку людини, оскільки інтелект — головне багатство не тільки окремої особистості, а й певної соціальної спільноти, країни загалом. Багатовіковий досвід людей із сивої давнини, коли ще не виділилися такі науки, як психологія, генетика, свідчить, що розумними людьми не народжуються, а стають у результаті наполегливої праці над собою ("Талант — не птах, що прилітає зненацька", "Розум приходить не тільки з роками, а й з шипами", "Талант добувають працею" та ін.). Тому люди придумують засоби, які сприяли б розумовому розвитку дитини з раннього віку. Найбільш поширені з них — загадки. їх використовують у родинному вихованні, у процесі організації різноманітних ігор, своєрідних інтелектуальних змаганнях. Широке використання загадок спрямоване на створення ситуацій для дії рушійної сили. Адже навчання — це процес. Як і будь-який інший процес він має у своїй основі рушійну силу. Передусім це результат дії суперечностей між пізнавальними й практичними завданнями з одного боку і наявним рівнем знань, умінь і розвитку — з іншого. Коли перед людиною в будь-якій сфері діяльності постає певне завдання, а рівень знань недостатній, або й відсутній, виникають запитання: "Чому?", "Як?" та ін. Виникає рушійна сила, яка виявляється у підвищенні розумової активності, у потягу особистості до певних дій, спрямованих на набуття нових знань, щоб знайти відповідь на внутрішнє "Чому?" Ця закономірність лежить в основі проблемного навчання і випливає із закономірностей функціонування людського мозку: людина мислить лише тоді, коли перед нею постає завдання. Особливо важливо це в роботі з дітьми дошкільного й молодшого шкільного віку, які виявляють невгамовну активність у пізнанні навколишньої дійсності. Невипадково їх називають "чомучками".

Звертаються до загадок і використовують їх з метою включення розуму дитини в цікаву для неї активну діяльність, яка сприяє її інтелектуальному розвитку. У загадках відображено різні аспекти об'єктивної дійсності: рослинний і тваринний світ, явища природи, різноманітну діяльність людей.

Наведемо лише окремі групи народних загадок, відгадування яких вимагає напруження розумових сил людини, а отже сприяє її інтелектуальному розвитку.

Два брати у воду дивляться, та вони повік не зійдуться.

Не багнет, не куля, не меч і не снаряд, а людину вбиває.

Не суша і не вода: ні ногами не підеш, ні на човні не попливеш.

Через річку повисло червоне коромисло.

Без рук, без ніг, а ворота відчиняє.

Гуляє по полю, та не кінь.

Ввечері вмирає, а зранку оживає.

Коли немає — чекають, коли прийде — тікають.

Я — вода, і на воді плаваю.

Без ніг, без рук, без язика, а кричить.

Без крила летить, без кореня росте.

Батько — високий, мати — низька, син — гарячий, дочка — мокра.

Зайде в дім — не виженеш дрючком, прийде час — сам вийде.

Вночі спить на землі, а вранці тікає.

Відповіді: 1. Береги. 2. Блискавка. 3. Болото. 4. Веселка. 5. Вітер. 6. Вітер. 7. День. 8. Дощ. 9. Крига. 10. Луна. 11. Місяць. 12. Небо, земля, вогонь, вода. 13. Промінь сонця. 14. Роса.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси