Навігація


Головна
Авторизація/Реєстрація
ЕМІЛЬ ДЮРКГЕЙМ (1858-1917)СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІСОЦІОЛОГІЯ ЯК ОСОБЛИВА СУСПІЛЬНА НАУКАЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА СОЦІОЛОГІЯОСНОВНІ ПОНЯТТЯ СОЦІОЛОГІЇСОЦІОЛОГІЯ ЯК СУСПІЛЬНА ТА ГУМАНІТАРНА НАУКАЕКОНОМІЧНА СОЦІОЛОГІЯдруга. Галузі соціології
 
Головна arrow Соціологія arrow Соціологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Соціологія Е. Дюркгейма

Французький соціолог ЕМІЛЬ ДЮРКГЕЙМ (1858-1917 рр.)

"Правила соціологічного методу", "Метод соціології"

Дві тенденції в соціологічній концепції:

Позитивістський натуралізм

- випливає з розуміння суспільства за аналогією до природи (продовжує на якісно новому рівні, намагається будувати соціологію за зразком природничих наук);

- знаходить відображення у принципі: "соціальні факти слід розглядати як речі";

- це зумовлює причинний та функціональний аналіз соціальних фактів (суспільство розуміється як соціальна цілісність, подібна живому організму з його досконалою системою органів та функцій, що історично розвивається від простого до складного);

- виводить поняття суспільств нормального типу, норми та патології (емпірично фіксованою ознакою є поширеність соціального явища або рідкість, винятковість);

- усі ці положення дають підстави визнавати Дюркгейма одним із провідних науковців, які заснували структурний функціоналізм.

Соціальний реалізм

- Вимагає розуміння суспільства як реальності особливого типу, відмінної від усіх інших її видів (хімічної, біологічної, психологічної) та домінуючої над індивідом.

- Соціальні факти - елементи соціальної реальності, сукупність яких утворює суспільство, і які складають предмет соціології (колективність, розповсюдженість, примусовість для індивіда). Соціальні факти поділяються на:

- морфологічні факти "матеріальний субстрат суспільства" (населення, засоби спілкування, житло...).

- фізіологічні "духовні" факти - "колективні уявлення" (релігія, мораль, право ...).

- Суспільство виникає внаслідок причинної взаємодії індивідів, але згодом стає "вищим" - центральне положення соціального реалізму - визнання пріоритету суспільства, суспільної свідомості, "колективних уявлень" над індивідами. Отже, зазначені вище положення утворюють "соціологізм" - принцип специфічності та автономності соціальної реальності, її домінування над індивідами.

Ідея соціальної солідарності (об'єднання розрізнених індивідів)

- Механічна солідарність (примітивні суспільства, розподіл праці незначний; колективна свідомість - як репресивна сила для об'єднання людей в єдине суспільство); об'єднання на основі подібності. Панує репресивне право.

- Органічна солідарність (розвинені суспільства - сила колективної свідомості послаблюється, зростає органічна солідарність: кожен стає особистістю і бачить особистість в іншому; зростає залежність один від одного; право - захищає індивідів) - в її основі - поділ праці. Реститутивне (те, що відновлює) право.

Аномія

Дезінтеграція суспільства і особи, відсутність чіткої моральної регуляції поведінки індивідів), соціальна нерівність, нестримна класова боротьба, конфлікти тощо.

Стан суспільства, в якому у його членів втрачена значущість соціальних норм та цінностей, що призводить до зростання поведінки з відхиленням, а також до самогубств.

Відсутність еталонів порівняння, соціальної оцінки власної поведінки, що призводить до "люмпенізованого" стану, втрати групової єдності.

У невідповідності, розриві між соціальними цілями та соціально визнаними засобами їх досягнення, що при недосяжності усіх цих цілей законними засобами штовхає багатьох людей на незаконні шляхи їх досягнення*9

Норма

Норма - те, що має широке розповсюдження, певне статистичне "середнє число", яке відображає стан здоров'я у конкретного соціального цілого; відхилення від норми - патологія; злочинність - норма; зростання злочинності - патологія.

Концепція самогубств "Самогубство", (1897)

Число самогубств є обернено пропорційним мірі інтеграції тих соціальних груп до яких належить індивід. Види самогубств:

егоїстичні - відсутність тісних зв'язків між індивідом та групою, людина не бачить смислу життя, свої цінності й потреби ставить вище за інші;

альтруїстичні - індивід настільки залучений до соціальної системи, що готовий пожертвувати власним життям заради суспільства; аномічні - соціальне середовище втратило механізми нормативної регуляції поведінки;

фаталістичні - занадто жорстка регламентація життєдіяльності індивіда в суспільстві зумовлює прийняття рішення про самогубство.

Рівень самогубства вище влітку, ніж взимку; серед чоловіків, ніж серед жінок; серед старих, ніж серед молодих; військових, ніж цивільних; протестантів (менш консервативна релігія), ніж католиків; серед одинаків, ніж одружених; жителів міста, ніж села...

*9: {Социология. Учеб. пособ. / Под ред. Д. С. Клементьева. - М., 2004. - С. 34.}


Структура соціології

Соціальна морфологія вивчає субстрат суспільства (структуру, географічні фактори, народонаселення, щільність, кількість). Соціальна фізіологія - "життєві прояви суспільства" - охоплює окремі науки: соціологію релігії, моралі, юридичну, економічну, естетичну.

Загальна соціологія - теоретичний синтез, найзагальніші закони, філософський аспект знання.

р.

Визнаний професором педагогіки і соціології на філософському факультеті у Франції (Бордо), Дюркгейм першим читає лекції з соціології.

р.

Створив першу у Франції кафедру соціології. Професор соціальних наук (вперше у Франції).

р.

Засновник та редактор соціологічного журналу "Соціологічний щорічник".

Механічна та органічна солідарність за Е. Дюркгеймом

Механічна солідарність

Органічна солідарність

Морфологічна (структурна) основа

Заснована на подібностях (переважає в менш розвинутих суспільствах). Сегментарний тип (спочатку на клановій, потім на територіальній основі). Слабкий взаємозв'язок (дещо слабкі соціальні зв'язки). Дещо малий обсяг населення.

Дещо низька матеріальна і моральна щільність.

Заснована на поділі праці (переважає в більш розвинутих суспільствах). Організований тип (злиття ринків і зростання міст). Велика взаємозалежність (дещо сильні соціальні зв' язки).

Дещо великий обсяг населення.

Дещо висока матеріальна і моральна щільність.

Типи норм (втілені в праві)

Правила з репресивними санкціями.

Перевага карного права.

Правила з реститутивними санкціями. Перевага кооперативного права (цивільного, комерційного, процесуального, адміністративного і конституційного).

Формальні ознаки колективної свідомості

Великий обсяг. Висока інтенсивність. Висока визначеність. Влада групи абсолютна.

Малий обсяг. Низька інтенсивність. Низька визначеність. Великий простір для індивідуальної ініціативи і рефлексії.

Зміст

колективної свідомості

Висока міра релігійності. Трансцендентність (перевага над інтересами людини і беззаперечність). Приписування вищої цінності суспільству й інтересам суспільства як цілого. Конкретність і детальний характер.

Зростаюча світськість. Орієнтованість на людину (зв'язок з інтересами людини і відкритість для обговорення).

Приписування вищої цінності перевагам індивіда, рівності можливостей, трудовій етиці і соціальній справедливості. Абстрактність і загальний характер.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси