Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО УКРАЇНИ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇОСОБЛИВОСТІ ГРОШЕЙ ТА БАНКІВНИЦТВА В ПЕРІОД ІСНУВАННЯ...Входження України до складу СРСРПерші кроки виокремлення банківської системи України зі складу СРСРУКРАЇНА В СКЛАДІ СРСР. ОЗНАКИ ДЕРЖАВНОЇ САМОСТІЙНОСТІ ТА ІМПЕРСЬКОЇ...
ФОРМУВАННЯ МОНЕТНИХ СИСТЕМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ НА...Грошовий обіг у середовищі українського козацтваДавньоримські монети у грошовому обігу на українських земляхГрошовий обіг на українських теренах під час другої світової війниСТАНОВЛЕННЯ РЕГУЛЯРНОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У...
 
Головна arrow Банківська справа arrow Історія грошей і банківництва
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ГРОШІ ТА БАНКІВНИЦТВО УКРАЇНИ У СКЛАДІ СРСР

Події першої світової війни сприяли формуванню незалежних центральноєвропейських держав. Лише Україна не змогла скористатися з обставин та була переділена між ними. У 1919 р. Польща завоювала Східну Галичину; Закарпаття спершу було приєднане до Чехо-Словацької Республіки, а з 14 березня 1939 р.- до Угорщини, у складі якої перебувало до закінчення другої світової війни, до Румунії відійшли Північна Буковина і придунайські землі.

Після короткого періоду незалежності на українських центральних і східних теренах було створено УРСР, яка від 30 січня 1922 р. стала складовою СРСР. Туди ж 17 вересня 1939 р. ввійшла Галичина.

З 22 червня 1941 р. українці були втягнуті у Другу світову війну, яка знову перерозподілила території України. Після перемоги Радянського Союзу почалося відновлення економіки, плановий характер якої значною мірою спотворював грошово-кредитні відносини.

Грошовий обіг на розділених українських землях

24 грудня 1919 р. на теренах Галичини австрійська крона перестала бути законним засобом платежу. Ним стала польська марка. Так польський уряд намагався систематизувати грошовий обіг, ввівши для всіх земель єдину валюту. Функція емітування грошей у Другій Речі Посполитій належала створеній ще за часів Варшавського генерал-губернаторства (9 грудня 1916 р.) Польській крайовій касі позичковій (ПККП). Банк емітував польські марки номінальною вартістю 1/2, 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 і 1000, які надійшли в обіг у квітні 1917 р. Ці гроші забезпечувалися німецьким урядом, про що свідчив напис, що Німеччина перебирає відповідальність за сплату білетів ПККП в німецьких марках за номінальною вартістю. До 11 листопада 1918 р., тобто дня, коли Польща отримала незалежність, в обіг було випущено понад 880 млн польських марок.

Окрім того, що ПККП була єдиним емісійним банком Польської Держави, вона ще виконувала функції центральної каси державних установ і місця зберігання депозитів, які перебували під опікою держави. ПККП також надавала кредити суб'єктам господарювання та комерційним банкам, причому проценти за ними були нижчі від темпів інфляції, тому доступ до них суворо регламентувався.

У рамках проведення заходів щодо впорядкування грошового обігу 5 лютого 1919 р. було прийнято декрет, який проголошував, що валюта Польщі матиме назву лех, а її сота частина - грош. Але вже 28 лютого сейм прийняв указ, який відхилив попередній законодавчий акт і постановив, що грошовою одиницею буде злотий з сотою частиною грошем. Виконання указу мало здійснюватися Міністерством скарбу, але було зреалізоване лише після грошової реформи 1924 р. Доти законним засобом платежу залишалася польська марка.

Інфляція змушувала випускати в обіг банкнот дедалі вищі номінали. Так, якщо наприкінці 1919 р. вистачало 1000 марок, то до кінця 1921 р. вже були погрібні банкноти 5000, до кінця 1922 р.- 50000, і, нарешті, до кінця 1923 р. на ринок надійшли десятимільйонні купюри.

Польський уряд сприймав ПККП як тимчасовий емісійний інститут, що мав бути замінений Банком Польським, рішення про заснування якого було прийняте ще 28 лютого 1919 р. Але ПККП функціонувала аж до 1 лютого 1924 р. У грудні 1923 р . почав діяти новий уряд, в якому міністром фінансів був В. Грабський, який пообіцяв приборкати інфляцію і створити нову стабільну валюту. Першим заходом у цьому напрямку було закриття кредиту в П ККП для Державного скарбу.

11 січня 1924 р. президент Польщі С. Войцеховський оголосив декрет про валютну реформу. Вона передбачала поступову ліквідацію ПККП і введення нової валюти - польського злотого. Становлення акціонерного товариства Банку Польського почалося з лютого, коли Міністерство скарбу створило Організаційний комітет. До 1 липня 1924 р. польські марки мінялися на банкноти Банку Польського, відкритого 28 квітня 1924 р., за курсом 1 800 000 марок за 1 злотий, який містив 0,3226 г золота. Щоб купити один долар, треба було заплатити 5,2 злотого.

В обіг випустили злотові білети, виготовлені ще 1919 р., номінальною вартістю 1,2,5,10,20,50,100 і 500 злотих, а також розмінні паперові гроші Міністерства скарбу з датою 28 квітня 1924 р. і вартістю 1,5,10,20 і 50 грошів.

Розмінні паперові білети заступали в обігу монети і мали тимчасовий термін використання. Вони були двох видів: наддрукові та "пам'ятникові". На всіх було зображено майбутній вигляд металевих монет. Наддруки виконувалися на розрізаних навпіл польських марках. Тож в обіг надійшли "ліві" і "праві" одногрошовики, як червоні наддруки на півмільйонних маркових банкнотах, і п'ятигро-шовики - на десятимільйонних. Ці грошові знаки мали суворо визначений термін використання - до 1 листопада 1924 р.

Емісія розмінних грошей вищої номінальної вартості відбувалася у формі малих білетів із зображенням варшавських пам'ятників: на 10 грошах - колона Зигмунта, на 20 - пам'ятник Коперникові, 50 - пам'ятник князеві Юзефу. Ці паперові гроші мали термін обігу до 31 січня 1925 р.

Хоча розмінні паперові білети були законним засобом платежу, їх використання мало деякі обмеження. Так, їх можна було виплачувати лише в межах 10 злотих за кожної сплати. Лише каси скарбові приймали такі білети без обмежень, окрім тих виплат, які мали здійснюватись у злотих. Починаючи з 1 листопада 1924 р. розмінні паперові гроші замінювалися Державним скарбом на розмінні монети, випуск яких передбачався ще указом президента від 14 квітня 1924 р. про зміну валюти. Із золота мали карбуватися монети 100, 50,20 і 10 злотих (100 і 50 ніколи не вироблялися), зі срібла - 5, 2 і 1 злотий, з нікелю - 50,20 і 10 грошів і з бронзи - 5, 2 і 1 гріш.

До польсько-німецької війни 1925 р. злотий був досить міцною валютою. За цим слідкував Банк Польський, якого не можна було назвати центральним банком країни, бо він конкурував із комерційними банками на депозитному та кредитному ринках. А керівництво банку вважало, що підтримувати комерційні кредитні установи повинен уряд.

Після війни курс злотого впав, але за рік-другий, завдяки іноземним кредитам, стабілізувавсь і з 12 злотих за один долар виріс до 8,19. У 1927 р. золотий вміст злотого зменшили до 0,16879 г.

Емісія банкнот була законодавчо обмеженою. Вони на 30% мали забезпечуватися коштовними металами та іноземною валютою, розмінною на золото. Міністерство фінансів для ліквідації дефіциту бюджету держави могло емітувати розмінні й казначейські білети номінальною вартістю 1, 2, 5 злотих, що перебували в обігу як законні засоби платежу.

З 1929 р. Банк Польський потрапив у залежність від уряду Ю. Піл-судського, який вимагав підтримувати престиж злотого, не відмовляючись від обміну його на золото. Обмін припинився лише після смерті маршала 12 травня 1935 р. У березні 1939 р. перед загрозою війни Банк Польський змінив статут, який дозволив фідуціарну емісію в обсязі 800 млн злотих для потреб війська. 5 вересня 1939 р. влада банку була змушена залишити країну і вже сюди не повернулася.

Із захопленням Львова 17 вересня 1939 р. радянськими військами місце злотого зайняв рубль за курсом 1:1.

На українських теренах, які перебували у складі Чехо-Словаччини, грошовою одиницею була крона, яка містила 100 гелерів. Спершу в обігу використовувалися проштамповані банкноти, а 1926 р.

було створено Національний банк Чехо-Словаччини, який провадив емісійну діяльність.

Угорські крони складали основу грошового обігу в Закарпатті, їхнє знецінення спричинило необхідність введення 1925 р. нової валюти, яка називалася пенге і поділялася на 100 філерів. 12500 старих крон обмінювалися на 1 пенге. В обігу перебували срібні монети 1,2 і 5 пенге та банкноти номіналом від 5 до 1 трлн пенге.

На півдні України, яка ввійшла до складу Румунії, грошовою одиницею була лея, яка поділялася на 100 бань.

Формування грошової системи СРСР, до якого належала більша частина території України, почалося після Жовтневого перевороту 1917 р. У перші роки існування Республіка Рад була змушена використовувати грошові знаки, випущені попередніми урядами. В обігу зберігалися царські рублі, державні кредитні білети Тимчасового уряду номінальною вартістю 250 і 1000 руб. та казначейські знаки-"керенки" (20 і 40 руб.). Крім того, тривала громадянська війна, під час якої діяла велика кількість різноманітних угруповань, що випускали власні гроші. Якщо додати до них приватні та місцеві емісії, отримаємо в сумі 2200 різноманітних грошових знаків, які перебували в обігу на території колишньої Російської імперії.

Радянський уряд постійно збільшував обсяги емісій для покриття видатків на оборону та зміни господарського ладу. В обіг також надходили облігації державних позик і купони до них, але грошей далі не вистачало.

4 лютого 1919 р. було прийнято декрет Ради народних комісарів, який передбачав емісію перших радянських паперових грошей. То були розрахункові знаки номінальною вартістю 1,2 і 3 руб., які надійшли в обіг у березні 1919 р. Маленькі (34 х 49 мм) знаки не мали номера і року випуску, але містили Державний герб РРФСР і напис, що "розрахунковий знак РРФСР обов'язковий до обігу нарівні з кредитними білетами". Згодом з'явилися купюри 15, ЗО, 60 руб. дещо більших розмірів. У 1920 р. були випущені "розрахункові знаки РРФСР 1919 р." з більшою номінальною вартістю (до 100000 руб.), що відображало ріст цін. Ці нові гроші називалися радзнаками. Вони випускалися в обіг мірою потреби, себто без обмежень. Спершу вони друкувалися лише в Петрограді, а потім у Москві, Пензі, Пермі, Казані. До 1 січня 1921 р. їх було випущено на суму 2338,3 млрд руб.

Після закінчення громадянської війни населення втратило довіру до дореволюційних грошей, і радзнак вийшов на домінуючі позиції. Але надмірні емісії зменшували його купівельну спроможність, хоча він залишався основною грошовою одиницею.

Грошей у країні далі не вистачало. Це призвело до встановлення натуральних відносин, які проявилися не тільки в торгівлі, айв оподаткуванні. Вводилися силове вилучення врожаю селян та безоплатна видача пайків. Політика воєнного комунізму передбачала встановлення безгрошових відносин: платежі між організаціями проводилися лише записами в бухгалтерських книгах, безплатно видавалися певні ліки, паливо, скасовувалася плата за комунальні послуги, пошту, телеграф, телефон. Попервах це дало змогу радянському урядові акумулювати певні фінансові ресурси, але згодом відсутність зацікавленості в роботі призвела до масових безпорядків. Необхідно було впроваджувати зміни.

У 1921 р. було проголошено нову економічну політику, яка, зокрема, передбачала повернення до грошових відносин. Величезна інфляція, яка панувала в країні, вимагала нових номіналів. Того ж року було випущено "Зобов'язання РРФСР" номінальною вартістю 1, 5 і 10 млн руб.- односторонні, без малюнка, виконані на кольоровому папері з водяним знаком у вигляді герба РРФСР.

Перший захід щодо впорядкування грошового обігу провели наприкінці 1921 р. Тоді радянський уряд випустив нові гроші - державні грошові знаки 1922р. номінальною вартістю 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 250, 500, 1000, 5000 і 10 000 руб. Було проведено деномінацію, за якою на 1 руб. цими знаками обмінювалися 10000 руб. грошовими знаками всіх попередніх зразків. При цьому всі старі гроші вилучалися з обігу, що було нововведенням для соціалістичної грошової системи. Про наміри уряду свідчить напис, зроблений на нових грошових знаках: "Один рубль випуску 1922 р. дорівнює 10 000 руб. усіх раніше випущених зразків та є обов'язковим до приймання, згідно з цим розрахунком, для установ республіки і приватних осіб".

З метою введення в обіг твердої валюти в жовтні 1922 р. Державний банк РРФСР отримав право випуску банківських білетів - червінців, які забезпечувалися золотом, платиною, сріблом, іноземною валютою та дефіцитними товарами. Було встановлено, що один червінець містить і золотник 78,24 частки щирого золота, що відповідало 7,6 г, їх емісія, суворо регламентована, залежала від золотих резервів країни. В обіг випустили 1,5,10 і 25, хоча передбачалися ще 2 і 50.

Спершу вони використовувалися лише для сплати державних зборів і платежів. Населення сприймало їх як цінні папери. Лише влітку 1923 р. ними почали виплачувати заробітну платню робітникам і службовцям, що сприяло їх розповсюдженню.

У листопаді 1922 р. почався випуск золотих монет, які доповнили срібні (1 руб., 50, 20, 15, 10 коп.), що перебували в обігу ще з осені 1921 р. Вони карбувалися на Монетному дворі в Петрограді. Датовані 1922 р. за вагою та вмістом коштовного металу відповідали дореволюційним червінцям. На однім боці було зображено селяни-на-сіяча, на іншому - герб РРФСР.

Отже, 1922 р. в СРСР було встановлено систему двох валют; стабільних червінців і золотих монет та радзнаків, які знецінювалися з кожним днем.

У жовтні 1923 р. вирішили провести другу деномінацію. Були випущені нові державні грошові знаки вартістю 50 коп., 1, 5, 10, 25, 50, 100,250,500,1000, 5000,10 000, 15 000 і 25 000 руб. 1 руб. знаками 1923 р. дорівнював 100 руб. знаками 1922 р. та 1 000 000 руб. знаками попередніх емісій. Останнє співвідношення полегшувало розрахунки, шо сприяло більшому успіхові цієї реформи порівняно з попередньою.

На купюрах найбільших номіналів (10 000, 15 000 і 25 000 руб.) герб РРФСР було замінено гербом СРСР, назва знаку і номінал написані шістьма мовами республік, зображено портрети селянина (15 000 руб.), червоноармійця (25 000 руб.) та Кремль (10 000 руб.).

Оскільки декретом про випуск в обіг червінців не було визначено їхннього співвідношення з радзнаками, Державний банк СРСР вивів його виходячи з ринкової кон'юнктури і встановив на рівні 11 400 руб. Але з часом курс радзнаків постійно падав, що було викликано надмірною емісією останніх. Так, у березні 1924 р. він становив 500 000 руб.; до того ж, існував ще вищий курс не неофіційному ринку.

З метою витручення з обігу радзнаків 1924 р. були випущені транспортні сертифікати вартістю 5 руб. (за курсом червінця). Вони виконували роль своєрідних квитанцій, обов'язкових для приймання лише в касах залізничного і водного транспорту. Але населення широко їх використовувало, і вже в січні 1924 р. сертифікати прирівняли до грошей. Вони були зручні як стійка розмінна купюра.

У листопаді 1924 р. були випущені також "Платіжні зобов'язання" Центральної каси Наркомфіну РРФСР вартістю 100, 250, 500 і 1000 руб. Вони так само заступили гроші та приймалися за курсом червінця.

На початку 1924 р. основною валютою СРСР став червінець, тоді як на радзнаки припадало лише 10% грошового обороту. Грошова реформа завершувалася. 5 лютого 1924 р. було прийнято декрет, який передбачав введення в обіг державних казначейських білетів номінальною вартістю 1,3 і 5 руб. із написом: "Державні казначейські білети обов'язкові до приймання на всій території СРСР у всі платежі для всіх закладів, підприємств і осіб за золотою номінальною вартістю в тих випадках, коли платіж вирахуваний у золоті, чи за офіційним курсом золотого рубля в тих випадках, коли платіж вирахуваний в радянських грошових знаках".

З 15 лютого 1924 р. емісія радзнаків припинялася. Протягом наступних чотирьох місяців вони вилучалися з обігу за курсом І рубль державними казначейськими білетами за 50 000 руб. грошовими знаками зразка 1923 р. Було заборонено будь-які міські та приватні емісії.

Розміри емісії казначейських білетів суворо обмежувалися: на перше число кожного місяця їх обсяг не міг перевищувати половину загальної суми випущених в обіг червінців. Установлювався твердий курс: 1 червінець дорівнював 10 руб.

У лютому 1924 р. було також випущено нові розмінні монети: срібні - 1 руб., 50, 20, 15 і 10 коп. та мідні - 5, 3, 2, І коп.

У 1925 р. монопольне право емісії грошей на території СРСР перейшло до Державного банку, що передбачало злиття касового апарату останнього з касовим апаратом Наркомфіну. Так було створено єдину грошову систему, яка містила банківські й казначейські білети та розмінні монети. Усі вони мали однакову платіжну силу.

У той час, коли червінці досить високо котирувалися на світових валютних біржах, у країні знову панувала інфляція. У1929-1930 рр. ввели карткову систему, яку скасували аж через 5 років. У 1934 р. провели два випуски нових казначейських білетів номіналами 1, З, 5 руб. із підписом та без підпису голови Наркомфіну.

У 1936 р. вперше було встановлено валютний курс рубля на основі американського долара, за яким 1 долар відповідав 5 руб. 30 коп.

У1937- 1938 рр. провели поступову заміну всіх радянських грошей на нові - 1, 3, 5 і 10 червінців зразка 1937 р. та 1, 3, 5 руб. 1938 р. На червінцях вперше було зображено В. І. Леніна. З банкнот зникли підписи відповідальних осіб і напис про розмінність білетів на золото.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси