Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Участь прокурора у судових дебатахУчасть дитини у процесіПолітична участь. Стратегія і тактика в політиціУчасть у цивільному процесі органів і осіб, яким законом надано право...Судові дебатиЕтика судових дебатівДЕБАТИ ПРО "СІМЕЙНІ ЦІННОСТІ"Судові дебати: структура, функціїПрава особи, яка бере участь у кримінальному провадженні щодо...Права особи, яка бере участь у кримінальному провадженні щодо...
 
Головна arrow Документознавство arrow Ділове мовлення для державних службовців
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

УЧАСТЬ У ДЕБАТАХ

Дебати - це обговорення якого-небудь питання, полеміка. Найголовніше у дебатах - передання вашого повідомлення якомога зрозуміліше, водночас апелюючи до повідомлення опонента, тобто під час дебатів ваше завдання - переконати опонентів і слухачів у правильності ваших поглядів.

Усі промовці намагатимуться залучити на свій бік якомога більшу кількість людей, тому дебати завжди мають характер змагання. Оскільки у змаганнях є певні правила, то повинен бути і той, хто забезпечуватиме дотримання цих правил: у дебатах - це голова засідання, який стежить за тим, щоб поведінка всіх учасників дебатів не порушувала певних регламентованих норм.

Голова під час дебатів повинен простежити, щоб кожен промовець ефективно використав відведений йому час, а також захистити доповідача від неправомірних атак опонентів.

Тому дуже важливо, щоб учасники дебатів узгодили правила й форму дебатів із головою до їх початку.

Зазвичай дебати складаються з таких трьох етапів:

1. Кожен промовець висловлює, обґрунтовує свій погляд на обговорюване питання.

2. Промовці обмінюються репліками. На цьому етапі присутні мають можливість ставити запитання.

3. Останнє слово промовців.

Перший етап: формулювання та обгрунтування власного бачення проблеми

На цьому етапі дуже важливо справити сильне враження, адже перший удар - половина виграної битви. Викласти власний погляд чітко і зрозуміло упродовж обмеженого часу - справжнє мистецтво, головними для якого є чотири чинники: увага аудиторії, актуальність питання, аргументація та сприйняття присутніми.

Увага аудиторії. Привернути й утримувати увагу - девіз першого етапу. Для цього треба вільно володіти усним мовленням: треба розповідати, а не читати з написаного. Речення мають бути простими і стосуватися суті проблеми. Говорити необхідно здебільшого в теперішньому часі, намагаючись уникати дієслів у формі пасивного стану. Важливе значення для утримання уваги аудиторії має здоровий контакт - дивіться безпосередньо в очі слухачам, використовуючи при цьому такі запитання і ствердження: Чи ви розумієте? Ви також помітили, що.... Разом ми повинні зробити вибір.

Актуальність питання. Порушуючи актуальні питання, підтверджуйте, що ви - сучасний політик, який розмовляє мовою аудиторії. Якщо вам заздалегідь повідомили тему дебатів, насамперед необхідно переглянути останні підшивки періодики, зосередивши увагу на статтях, що стосуються теми. Окрім газет і часописів, корисно також переглянути протоколи попередніх засідань, звіти і стенограми, які можуть знадобитися під час дебатів. І, звичайно ж, бажано (та й, власне, необхідно) поспілкуватися з людьми, добре обізнаними з темою дебатів.

Аргументація. Аргументи повинні бути переконливими, стосуватися суті й передбачати активну дію, а також демонструвати причинно-наслідковий зв'язок.

Наприклад: Наша партія виступає за посилення заходів, спрямованих на поліпшення громадського порядку. Свідченням цього можуть бути хоча б наші пропозиції до бюджету, де передбачено фінансування на створення муніципальної міліції, проектів підвищення рівня безпеки та протистояння вандалізму.

Недоцільно відразу перераховувати всі аргументи. Якщо опонент атакуватиме вас, ви матимете можливість скористатися ще не виголошеними аргументами. Доречними будуть такі запитання, поставлені опонентові: Ви й досі не відповіли на моє запитання Я так розумію, що Ви й досі не визнали факту, що ...; Чине були б Ви так люб 'яз ні відповісти ....

Саме в такий спосіб ви зможете перемогти у дебатах.

Сприйняття присутніми. Під час дебатів потрібно уважно стежити за тим, як присутні сприйматимуть вас і вашого опонента. Підтримуйте здоровий контакт з аудиторією, але й час від часу треба поглядати на опонента: як звучить його голос, наскільки він є переконливим.

Щоб вас сприйняли слухачі, потрібно:

* бути доброзичливим і відвертим;

* не применшувати своїх можливостей, але й не перебільшувати їх;

* залишатися діловитим, не ображаючи при цьому інших;

* не дозволяти собі ставитись зверхньо як до присутніх, так і до опонентів. Подібна поведінка викликає антипатію;

* демонструвати інтерес до свого опонента, поважати його думки, навіть якщо вони різко протилежні вашим.

Другий етап: обмін аргументами й запитання із залу

Це етап, на якому доповідачам дозволяється перебивати одне одного, а також передбачені запитання із залу.

Як правильно перебивати опонента. Якщо ви помітили, що опонент у чомусь помилився, негайно реагуйте на це. Перебивати опонента треба коректно, тобто якщо ви точно визначили слабкі місця в аргументації опонента, помітили неточності і можете повідомити нові факти у потрібний момент. Уміння правильно перебивати опонента - досить грізна зброя і тому є важливим чинником у дебатах.

Метою перебивання може бути намагання:

- примусити опонента втратити орієнтацію, особливо коли він виступає занадто добре;

- створити незручності для опонента, ставлячи каверзні запитання, згадуючи попередні твердження, яким він зараз суперечить, цитуючи поважних осіб чи його товаришів.

Не варто перебивати часто, найкраще обмежитися лише тими випадками, котрі матимуть великий вплив. Якщо голова не дозволяє вам перебивати опонента, ви можете апелювати безпосередньо до нього:

Пане голово, пан Петренко щойно висловив цікаві міркування стосовно цього питання, але, як він переконався щойно, практичне втілення його постулатів залежить ...

Пане голово, пан Петренко знову каже, що ... але чи усвідомлює він ...

Іноді перебивати можна прямо:

- Поясніть, будь ласка, ...

- Наведіть, будь ласка, конкретні приклади.

- Невже це так?

Як діяти, коли вас перебивають. Є два основні підходи до цієї ситуації.

o Ви знаєте, що відповідати. У цьому випадку залишайтеся спокійними і детально дайте вичерпну, ґрунтовну відповідь. Можна скористатися властивим вам почуттям гумору.

o Ви не знаєте відповіді. Тоді спробуйте запитати: здивовано: Невже я недостатньо зрозуміло пояснюю?

з обуренням: Отже, Ви хочете сказати, що Вам нічого невідомо про...?

затримувальна тактика: Можливо, Ви дасте мені закінчити думку? Я ще повернуся до Вашого запитання.

наступальний маневр: Чи могли б ви точніше сформулювати своє запитання і сказати, що саме Вам не зрозуміло? Пане голово, я б хотів, щоб пан Головко вислухав мене до кінця, але, можливо, він має сказати щось важливе саме зараз, тоді я зупинюсь.

Тільки ґрунтовно підготувавшись до дебатів, ви зможете уникнути незручних ситуацій. І ще одна порада: ніколи не вживайте слів і тверджень, значення яких ви не зможете пояснити або обґрунтувати.

Зустрічні методи

Дебати - це стратегічна тактична гра, одержати перемогу в якій означає переконати присутніх. На другому етапі дебатів дуже важливо вміти використовувати зустрічні методи:

заспокійливий протест: Ви, певно, погано поінформовані? Ви зовсім не маєте рації;

умовне схвалення: Певна річ, Ви маєте рацію і до недавно це справді так було, але я можу навести такі зміни ...;

тактика ігнорування: ви нехтуєте реакцією опонента і поверхово розглядаєте його заперечення, водночас наводите переконливі аргументи "за";

відкладна тактика: ви визнаєте, що є певний сенс у його аргументах, але зараз вони недоречні, можливо, вони стануть у пригоді пізніше (розуміючи, що "пізніше" ніколи не настане);

повторення: щоб переконати присутніх, ви повторюєте свої аргументи, послуговуючись різними мовними засобами; аудиторія цього не помічає;

підміна понять: заперечуючи опонентові, ви змінюєте його аргументи на: Так, це дуже цікаве запитання. Це, певна річ, цікаве запитання.

Третій етап: останнє слово опонентів

Третій етап дебатів є найкоротшим: кожному з опонентів надається ще одна можливість висловитися. Все, що ви маєте сказати, занотуйте на папері. Дуже ризиковано імпровізувати на цьому етапі дебатів.

Щоб ця промова була дієвою, необхідно ще раз наголосити на суті свого виступу.

Способи дебатування

Окрім техніки перебивання опонента і зустрічних методів, про які йшлося вище, існує багато й інших засобів, що допоможуть провести дебати успішно. Важливо визначити, що опонент послуговується тими ж засобами, що й ви, тому готуйтеся так, ніби ви знаєте, як саме їм можна протистояти.

Отже, за допомогою найрізноманітніших засобів ви повинні вміти:

1) стверджувати, що аргументи опонента є непереконливими (навіть недоречними);

2) наводити якомога більше доказів;

3) нагадувати опонентові його попередні слова, використовуючи їх проти нього ж;

4) звинувачувати опонента у недоречних зауваженнях;

5) спростовувати наведені опонентом приклади;

6) протистояти опонентові зауваженнями його ж колег, які вони, можливо, робили раніше;

7) протистояти узагальненням, звертатися до опонента з вимогою пояснити своє бачення проблеми на конкретних прикладах;

8) визначити хибну аргументацію опонента.

Помилки під час дебатів Аби досягти успіху та вдосконалити вміння дебатувати, треба уникати таких помилок:

1. Неуважне слухання опонента:

o розмови з сусідом;

o читання документів засідання;

o міркування над власним виступом.

2. Невиразне мовлення:

o нечіткість;

o занадто швидкий або повільний темп мовлення;

o намагання вразити присутніх довгими складними реченнями;

o спроба перебивати опонента (за винятком другого етапу).

3. Порушення регламенту:

o відхилення від пунктів порядку денного;

o невиконання прохань голови;

o виступ не по суті справи, невміння відрізнити головне від другорядного.

4. Занадто широкі узагальнення.

5. Надто емоційна поведінка:

o перебиваючи у стані емоційного збудження, особа часто

не може контролювати себе і дозволяє різкі висловлювання. Внаслідок цього її твердження можуть стати: менш переконливими;

незграбними і навіть образливими для інших; ганебними для самого доповідача.

6. Негнучкість:

o дотримання своїх звичок;

o невміння думати й діяти по-іншому.

7. Дріб'язковість:

o спекуляція на дрібницях;

o прагнення за будь-яких умов отримати перемогу;

o постійне враховування незначних помилок опонента.

8. Незнання норм літературної мови:

o неправильна вимова звуків і звукосполучень;

o порушення усталеного наголосу;

o вживання скалькованих слів;

o неправильна побудова речень.

 
Увага, даний текст має низьку якість розпізнавання
Для отримання якісного зображення скористайтеся доступом до завантаження
одним файлом в форматі Djvu на сторінці Зміст
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси