Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
У чому вбачав багатство держави і як визначав "вартість товару"...Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходівНаціональне багатство
Очікувана цінність точної інформаціїЛогістика і постачання за принципом “точно, своєчасно” (JIT)Система постачання "точно в термін" у закупівельній логістиці
Культ чистоти"Брати чистоти"Закони Менделя. Гіпотеза чистоти гамет
 
Головна arrow Документознавство arrow Правове письмо
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Багатство мови

Мова народу - багата й різноманітна, індивідуальне мовлення може бути багатим і бідним, одноманітним і різноманітним.

Джерелами багатства мовлення є лексичні, фразеологічні, словотворчі, граматичні, стилістичні ресурси мови, складені мовною практикою всіх попередніх поколінь носіїв цієї мови, збагачені розвитком суспільства. Що рідше повторюються в індивідуальному мовному просторі одні й ті ж лексичні одиниці та їх комбінації, то багатше і різноманітніше таке мовлення. Цього можна досягти шляхом:

а) засвоєння активного запасу загальнонародного словника літературної мови;

б) стилістично обгрунтованого використання різноманітних структур словосполучень і речень;

в) творчого налрацювання професійно орієнтованих лексичних одиниць;

г) постійної спонукації власного мислення щодо оновлення засобів спілкування;

ґ) активізації пізнавальної діяльності мовця, спрямованої на нагромадження одиниць (терміни та їх дефініції) лексико-семан-тичного рівня.

Багатство лексики - це і багатство значень. Багатство мови твориться не лише кількісним його складом, але й якісним - глибоким знанням синонімічного потенціалу мови.

Точність мови

Точність - одна з визначальних ознак культури мови юриста, оскільки без цього неможливий професійно довершений комунікативний акт. Під час спілкування сторони повинні вживати слова, які повністю відповідають мовним значенням у відповідний період їх використання.

Точність мови юриста залежить від майстерності співвіднести свої знання мови із знанням об'єктивної дійсності. Це співвідношення буде тим ефективнішим, чим глибше і всебічніше пізнаватимуться юридичні закони, життєві реалії та невичерпні ресурси мови.

Точність передбачає 1) вживання в мові слів і словосполучень, звичних для людей, які володіють нормами літературної мови; 2) оформлення і вираження думки адекватно предмету або явищу дійсності, тобто несуперечність предмета і його назви. Точність в юриспруденції виражається, першою чергою, через термін (вимога до однозначності терміна) і знання закону (вимога до однозначного трактування норм закону). Така точність перевіряється практикою життя або логічною несуперечністю якогось твердження. Точність в юриспруденції повинна бути буквальна, пряма, емоційно стримана, з відсутністю образності, метафоричності, багатозначності, припускається нейтральна експресія (використання модальних модифікаторів: може, повинен, слід, обов'язково і под.).

Точність досягається в контексті і реалізується, першою чергою, лексичними ресурсами мови. Найбільше можливостей для точного співвіднесення предмета і його назви мають синоніми, омоніми, пароніми, полісемантичні слова.

Синонімія нормативно-правового акта полягає в паралельному використанні кількох словесних форм для вираження одного й того ж поняття: а) між двома словами: гроші - валюта; б) між словом і словосполученням: громадяни - фізичні особи; в) між двома словосполученнями: спільне майно - майно, нажите під час шлюбу. Синоніми зручні тим, що дозволяють уточнити, конкретизувати думку законодавця. Проте граматичні синоніми (міжнародні договори публікуються - міжнародні договори опубліковуються) невиправдані в правових текстах, їх слід уникати, віддавати перевагу тому варіанту, який найбільш часто використовується.

Добираючи слово з метою досягнення точності висловлювання, враховуємо:

1) стильову приналежність слова (офіційно-діловий стиль нормативного акта, науковий стиль юридичних визначень, напівофіційний стиль в ході спілкування: слідчий - підозрюваний, свідок, потерпілий тощо). Наприклад: адвокат - юрист, який захищає обвинуваченого на суді; захисник - особа (може бути не юрист), що здійснює судовий захист обвинуваченого; оборонець, оборониш (рідковживані)-той, хто відстоює інтереси обвинуваченого під час судового процесу; речник (застаріле, рідковживане в значенні "адвокат"). Отже, синонімічний ряд, відповідно до сфери вживання, вибудовується таким чином: адвокат (юрид.) - захисник (юрид.) - оборонець (розм.)-оборонник (розм.) - речник (заст.);

2) емоційно-експресивне значення слова (урочисте - буденне, піднесене - офіційне - нейтральне - знижене - іронічне і под.). Наприклад: документ (офіційне) - папір (розм.) - папірчик (ірон;)-бумага (розм., заст.);

3) приналежність слова до певної групи лексики поза літературною мовою (діалектне, просторічне, жаргонне, сленг і под.);

4) місце слова у словниковому запасі (активний - пасивний словниковий запас).

Щоб уникнути помилок під час використання засобів висловлення (синонімів, антонімів, паронімів, омонімів, полісемічних слів), слід:

1) чітко розмежовувати слова за їх лексичним значенням (за потреби користуватися словником), особливо, коли мова йде про полісемію (багатозначність мовної одиниці): справа - а) робота, заняття людини, пов'язані з розумовим або фізичним напруженням (вести справу); б) задум, намір робити, виконувати що-небудь (довести справу до кінця); в) те, що безпосередньо стосується кого-небудь, входить у його завдання (власна справа); г) спеціальність, професія, коло занять, певна галузь знань або навичок (столярна справа); г) питання або низка питань, які вимагають розв'язання (у справі); д) документи, які стосуються якої-небудь особи, події (особова справа, архівна справа); судовий процес, з приводу якого-небудь злочину (заводити справу); е) інструменти, знаряддя праці (заст.) (ковальська справа); є) явище, подія, факт суспільного або особистого життя, що пов'язані з чим-небудь (добра справа, справа миру); ж) акт, дія сценічного твору (рідко) (трагедія в 5 справах). Приклади використання полісемічних слів у нормативних актах непоодинокі. Крім слова справа, явище полісемії властиве й іншим словам: особа, майно, джерело, міра, передача, об'єкт і под. Юристу важливо правильно орієнтуватися в доборі лексичних одиниць, використовувати слова тільки в одному із значень, обраних для конкретного нормативного акта, і зберегти це значення у всьому тексті, скільки б разів не повторювалось це слово;

2) бути уважним в разі вибору синонімів із синонімічного ряду, оскільки до нього можуть входити слова, запозичені з інших мов, дібрані з діалектів, з пасивного словника (архаїзми), не завжди доречні в українському нормативному акті;

3) зважати на варіативність під час перекладу з російської мови: заместитель (рос.) - замісник (укр.), заступник (укр.). Замісник, заступник - синоніми. Замісник - посадова особа, яка тимчасово виконує чиїсь обов'язки, тобто заміщає відсутнього керівника. Заступник - офіційна назва посади; билет (рос.) - білет (укр.), квиток (укр.). Білет, квиток - синоніми. Білет - кредитний, банківський, екзаменаційний. Квиток- театральний, залізничний, студентський тощо;

4) враховувати можливість вживання евфемізмів (пом'якшувальних синонімів: піти на пенсію - на заслужений відпочинок, убити - знешкодити, ліквідувати;

5) не можна використовувати квазісиноніми (слова, що не становлять синонімічного ряду);

6) є не припустимим зловживання синонімами;

7) в разі використання антонімів (позивач - відповідач, купівля -продаж, права - обоє 'язки) не протиставляти полісемічних слів, а також слів, близьких за значенням;

8) брати до уваги морфемну структуру слова: адрес - адреса - пароніми. Адрес - письмове привітання на честь ювілею. Адреса - напис на конверті, бандеролі тощо; місце проживання чи перебування особи або місце знаходження установи. Ефект - афект - пароніми. Ефект - сильне враження, викликане чим-, ким-небудь. Афект - стан дуже сильного короткочасного нервового збудження;

9) зважати на повний фонетичний збіг слів або частин їх форм (омоніми), що первісно характеризувалися різним звучанням (особливо при запозиченні з інших мов): лот - прилад для вимірювання глибини, лот - одиниця ваги, лот - рослина.

Прагнення до точності передбачає рекомендації щодо вживання слів іншомовного походження.

1. Іншомовні слова повинні вживатися лише в разі потреби, коли їх не можна замінити українськими відповідниками з тим самим значенням, тобто коли вони є термінами.

2. Краще не застосовувати в текстах документів іншомовних слів, які мають відповідники в українській мові: адекватний - відповідний, екстрений - терміновий, компенсація - відшкодування, одіозний -небажаний, локальний -місцевий, автопсія -розтин (трупа) тощо.

3. Вживати ті іншомовні слова й терміни, які або дістали міжнародного визнання, або не мають відповідника в нашій мові: бланк, кредит, делікт, диспозиція, патент, інструкція тощо.

4. Вживати іншомовні слова саме з тим значенням, з яким вони запозичувались, і лише в тому разі, коли заміна українським словом неможлива (небажана).

5. Вживати в одному тексті на позначення того самого поняття запозичене і власномовне слово не рекомендується (синонімія в нормативних документах обмежена). Слід обрати щось одне.

6. Не зловживати в одному реченні, тексті іншомовними словами, бо це може призвести до ускладнення сприйняття його змісту.

Слово відіграє вирішальну роль у становленні точності нормативного акта, оскільки будує речення, несе у ньому змістовне навантаження. Слово називає предмет чи поняття, дає їм точне визначення. Слово виявляє себе в терміні. Виходить, що слово - це одночасно і поняття, і термін. Окрім загальних вимог (точність, конкретність, однозначність, апробованість, економність і под.), до терміна в нормативному акті висуваються такі вимоги.

1. Термін повинен вживатися з тим значенням, яке закріплене за ним у словнику, звідси: економічний термін повинен вживатися в тому значенні, у якому його застосовують економісти, юридичний - у тому, з яким його використовують юристи і т. ін.

2. Особлива увага до термінів, які мають кілька значень (багатозначність), напр., орган. Із п'яти значень цього слова юристи найчастіше використовують таке: орган -установа, що виконує певні функції в галузі державного управління. Слід стежити за тим, щоб у діловому документі термін вживався однозначно, при цьому можуть бути використані різні мовні засоби: уточнення, конкретизація, описові конструкції, означувані звороти і под.

3. Термін треба вживати лише в тій формі, яка зафіксована у словнику. Вільне словотворення може стати причиною неправильного використання та трактування терміна.

4. Можлива деяка взаємозаміна слів-термінів (синонімія) з метою уточнення, деталізації волі автора офіційного документа, але при цьому слід пам'ятати: не можна вживати терміни-синоніми, відтінки лексичних значень яких можуть спричинити різнотлумачення нормативного акта.

5. Слід звертати увагу на відповідність термінів у заголовках статей і в самому тексті нормативного акта: вони повинні бути однаковими за значеннєвим навантаженням та змістом.

6. Вимоги до однозначності терміна зберігаються у всіх документах, що стосуються конкретного нормативного акта і супроводжують, доповнюють його положення, а також в усіх актах відповідної сфери правового регулювання.

7. У різних галузях права одні й ті ж терміни можуть означати різні поняття лише тоді, коли правові норми не перетинаються в процесі їх дії, а також регулюють різні сфери відносин і не створюють перешкод для юридичної практики.

8. Коли значення термінів, що використовуються в різних галузях правового регулювання, є однаковим, у кожній галузі слід надавати його самостійне визначення.

9. Якщо в нормативному акті не визначено так чи інакше значення юридичних термінів, їм слід надавати того значення, з яким вони вживаються в юридичній практиці і науці.

10. Не слід надавати без достатніх підстав різним термінам одне й те ж значення.

11. Термінам у нормативному акті слід надавати того значення, з яким вони вживалися законодавцем на момент видання цього акта.

Слід пам'ятати, що точність як ознака культури правового документа застерігає від стильового дисонансу: слова можуть різнитися не лише відтінками лексичних значень, але Й функціональними параметрами. Точність нормативного акта завжди однозначна і одно-варіантна.

У зв'язку з удосконаленням законодавства України деякі термінологічні конструкції замінено: попереднє слідство замінено на досудове слідство, душевна хвороба - на психічна хвороба, службова особа - на посадова особа, підробка - на підроблення. Вийшли з ужитку сполучення: народний суд, товариський суд. З'явилися терміни: апеляційний суд, апеляційне оскарження. Важливо пам'ятати, що відновлення і творення юридичного терміна в українському законодавстві повинно здійснюватися на національній основі, з урахуванням вітчизняних правових і мовних традицій та особливостей.

Так, ввійшли в ужиток слова-терміни: помешкання, кривда; юридично грамотно знайдено відповідник тавтологічному відшкодувати шкод (матеріальну) - на відшкодувати збитки; замінено ряд терміносполук: скришися від слідства та суду - на ухилитися від слідства та суду; захоплення заложників - на захоплення заручників; утаювання-на приховування; вогнестрільна зброя - на вогнепальна зброя; державна пошлина - на державне мито.

Незважаючи на таке оновлення, мова права залишається стабільною, що забезпечується незмінністю термінів та терміносполук.

Чистота мови

Чистота мови нормативного акта тісно пов'язана з правильністю мови, відповідністю нормам літературної мови.

Чистота мови передбачає відсутність позалітературних елементів - просторічних слів, діалектизмів, жаргонізмів, плеоназмів, слів-паразитів, суржику тощо.

Просторічні слова мають знижений (згрубілий, іронічний) колорит, властиві розмовно-побутовому стилю, відзначаються невимушеністю, фамільярністю. У діловому документі такі слова (біганина, брехати, викарабкатись, змахувати (на когось), поцупити, скиглити тощо) є неприпустимими.

Діалектизми - слова з обмеженою сферою вживання (цевот, тута, типіро, в цему тощо), характерні для жителів певної місцевості, у діловому стилі не вживаються.

Жаргонізми - слова, що відображають специфіку людей, об'єднаних спільністю інтересів (насамперед, професійних), та їхнє вживання небажане, оскільки вони надають документу характеру просторіччя (бігунок - обхідний лисі, махнути, сачку вати, кумекати тощо). Іноді жаргонізми адаптуються і набувають загальновживаного характеру, що створює можливість їхнього використання в документах (самогон, притон, виручка, звідництво).

Слова-паразити - зайві, повторювані слова, що не мають змістового навантаження у фразі (реально, mina, от, знаєш, ну, так би мовити тощо). Спостерігаються в усній формі ділової мови, засмічують її.

Архаїзми - застарілі слова, що з різних причин (найчастіше -соціальних) вийшли з ужитку (пристав, присяжні засідателі, податель, подаяніє, сіє прошеніє тощо). їх не слід штучно витісняти з мови права, оскільки тут спостерігається власна традиція наступництва у слововживанні.

Історизми - слова, що передають назви зниклих предметів, явищ (губернатор, волость, соцький, магдебурзьке право, непман, МТС і под.). Вони можуть входити до активного словника як назви відроджених за нових умов реалій (прапорщик, династія, гувернантка тощо).

Суржик - мова, у якій штучно об'єднані без дотримання літературних норм елементи різних мов (кидатися в очі, не дивлячись на відсутність, дане питання, у відповідності з діючим законодавством, свідком являється особа, згідно статті тощо). Це збіднена мова, позбавлена краси й виразності. Найпоширеніший у побутовому мовленні, звідки він активно потрапляє на сторінки преси, книжок, у ділові документи. Боротьба із суржиком - одне з головних завдань у галузі підвищення культури української мови.

Чистота мови нормативного акта - це його естетичність і досконалість.

Усі комунікативні ознаки культури мови взаємопов'язані і взаємозалежні. Не може бути мова юридичного документа точною без правильності, логічності, чистоти мовного оформлення. Юристу, законотворцю слід дбати про високу культуру і справжню красу мови права.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси