Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Особливості географічних поясів і зон сушіЗагальні відомості та фізико-географічне положенняЗагальні відомості та фізико-географічне положенняОСОБЛИВОСТІ ШКІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЧНОЇ ОСВІТИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХГеографічні фактори розвитку міжнародного туризму
Особливості зональних систем удобренняЩо таке корпоративні вертикальні маркетингові системи розподілу?Поясно-зональні і азональні структуриВертикальні класифікаціїВертикальний аналіз балансу
 
Головна arrow Географія arrow Загальне землезнавство
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Особливості океанічних географічних поясів

Систему географічних поясів в океані та їх основні риси можна представити в такому вигляді.

Арктичний пояс через суворість умов має своєрідний, бідний за видовим складом і численністю тваринний світ. Океан вкритий багаторічним льодом. Позитивна температура під льодом підтримується, головним чином, Гольфстрімом.

Антарктичний пояс перебуває під впливом ще суворіших умов Антарктиди. Характерні дуже сильні південно-східні вітри. Води багаті планктоном та іхтіофауною.

Для субполярних поясів характерне інтенсивне конвекційне перемішування вод до глибини кількох сотень метрів. У літній час тут достатньо тепла для пишного розвитку фіто- і зоопланктону, який приваблює сюди косяки риб, зграї птахів і навіть китів.

Для океанів помірних широт дуже характерними е часті шторми, сильні тумани і рясні опади. Це пояс інтенсивної циклонічної діяльності. Вода збагачена киснем і поживними речовинами. Наявність великої кількості фітопланктону надає воді зеленуватого кольору. Завдяки своїм кормовим угіддям північний помірний пояс найбагатший на рибу. Він забезпечує близько половини світового видобутку риби. Вирує життя в цьому поясі й у Південній півкулі. Там також є сприятливі умови для розвитку планктону, яким живляться риби, птахи й кити.

У субтропічних океанічних поясах висока солоність, вода майже скрізь дуже чиста, прозора. Бездощове тепле літо зумовлює високе випаровування і підвищену солоність. Тепла і солона вода легка, тому навіть узимку вона майже не перемішується. Через це кисню в ній міститься мало, а з глибини піднімається небагато поживних солей. Ці обставини не сприяють розвитку фіто- і зоопланктону.

У воді тропічних поясів через незначне вертикальне перемішування теж мало кисню і поживних речовин, отже, й планктону. Внаслідок цього вода прозора, синя. Морські організми, при невеликій чисельності більш різноманітні за кількістю видів, ніж субтропічні. Для них характерні різні яскраво забарвлені риби та інші тварини. У Південній півкулі в цьому поясі поширені дрібні організми — мільярди коралових поліпів. Вони відіграють важливу роль в утворенні коралових островів, яких особливо багато в теплих водах Тихого океану.

У субекваторіальному поясі має місце сезонна зміна тропічного й екваторіального повітря. Під їх впливом влітку пасатні течії Північної півкулі перетікають далі на північ, ніж узимку. Слабке вертикальне перемішування води обумовлює нестачу в ній кисню і низький вміст планктону. В напрямі до екватора хмарність і кількість опадів сильно зростають.

Екваторіальний океанічний пояс — найтепліший пояс Землі. У зоні пасатної конвергенції при висхідному перенесенні повітря формується компенсаційна західна протитечія. В екваторіальному поясі має місце значна турбулентність вод, що сприяє їх перемішуванню і збагаченню киснем. Це створює добрі передумови для розвитку численних і різноманітних живих організмів. За кількістю планктону пояс поступається лише перед помірними широтами. Як і на суші, в ньому спостерігається максимальна на Землі різноманітність життя.

Таким чином, всі географічні пояси в океані і на суші мають свої характерні особливості. Природні відмінності океанічних поясів проявляються через температуру і солоність вод, течій, хвилювання, льодовитість, колір води, своєрідність органічного світу.

Вертикальна зональність

Прояв вертикальної зональності в горах та її схожість із зональними типами ландшафтів на рівнинах суші земної кулі мимоволі наводить на думку про однаковість їх природи. Насправді це не так. З підняттям угори зменшується тиск повітря, вміст у ньому пилу, діоксиду вуглецю і навіть водяних парів, а інтенсивність сонячної радіації зростає на 10 % за 1 км висоти. Ще більше зростає ефективне випромінювання, особливо довгохвильове (теплове). Це викликає зниження температури повітря з висотою і різкі її амплітуди при переході зі світла в тінь і з дня в ніч. Кількість ультрафіолетових променів з висотою зростає, тому активізується фотосинтез, а в повітрі зменшується кількість бактерій.

Обсяг атмосферних опадів збільшується в горах лише до певної висоти: в помірних широтах і у вологих тропіках — до 2000—3000 мм, в сухих тропіках — до 4000 мм і вище, в приполярних широтах — до 1000 мм. З висотою зростає в кілька разів поверхневий стік, покращується дренаж. Одночасно посилюється ерозія. Болота на верхніх частинах гір практично відсутні, гірські тундри змінюються криволіссям і луками.

Розвиток біокомпонентів гірських ландшафтів йшов паралельно з підняттям самих гір, тому вони мають багато спільних з рівнинами видів рослин і тварин. Але в цілому гірська флора більш різноманітна у порівнянні з рівнинною, в її складі часто трапляються ендемічні види. Все це зумовлює відмінність вертикальної зональності від рівнинної. Будь-яка зона в горах, як правило, дуже мало нагадує відповідні аналоги на рівнинах.

Висотна поясність кожної гірської системи має індивідуальні особливості. Структура вертикальної зональності в горах залежить від положення гір в тому чи іншому географічному поясі або секторі і, звичайно, від їх висоти, експозиції схилів і давності флори. Та найбільше на природу гір, формування структури їх висотної зональності впливають особливості в розподілі тепла і вологи.

Кількість вертикальних поясів у горах буває різна, бо залежить від висоти гір: на високих горах їх більше, ніж на низьких. Ця кількість зменшується від екватора до полюсів. Найповніша і найскладніша система вертикальних поясів у низьких широтах, а найменше їх у високих широтах. Якщо гори розташовані в тундрі, то їх висотним поясом може бути лише пояс вічного холоду. У напрямі від екватора до полюсів збільшується й подібність вертикальних поясів з відповідними ландшафтними зонами.

У різних горах сформувалися свої спектри висотних природних зон. Особливості їх клімату, рослинності, ґрунтів, багатьох геохімічних процесів і явищ пов'язані з тими ж факторами, що і на рівнинах, тільки вони мають більш складний характер.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси