Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
СУЧАСНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ АНАЛІЗУ БАНКУЕкономічний аналіз діяльності комерційних банків, страхових компаній...Удосконалення методичного інструментарію державного фінансового...
Стратегії та моделі управління активами і пасивами банкуЗагальні принципи управління активами і пасивами банкуБанківський маркетинг в моделі оптимізації структури пасивів і...
Декомпозиційний аналіз прибутковості власного капіталу банкуАналіз прибутковості власного капіталуВласний капітал банку та його формування
 
Головна arrow Банківська справа arrow Банківська система
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Сучасний інструментарій аналізу банку

Стратегії та моделі управління активами і пасивами банку

Між прибутковістю та ризиком банку існує пряма залежність, отже, ринкова оцінка вартості банку зростає за двох обставин: підвищення прибутків за постійного рівня ризику або зниження ризику за умови стабілізації прибутковості. Тому і стратегій управління банком лише дві.

стратегії управління активами та пасивами банку

Завдання стратегії максимізації прибутку - запобігання можливості переростання допустимого ризику в катастрофічний, який загрожує самому існуванню банку і може призвести до банкрутства.

Завдання стратегії мінімізації ризику - стабілізація фінансових результатів.

Завдання банківського аналізу полягає в тому, щоб забезпечити ефективну реалізацію вибраної банком стратегії.

Об'єкти аналізу та управління: капітал банку, зобов'язання, портфелі кредитів, цінних паперів чи реальних інвестицій.

методи, що використовуються у процесі реалізації стратегій

залежно від тривалості часового горизонту, що аналізується, управління банком буває:

Завдання аналітичного процесу полягає у формуванні методики аналізу динамічного банківського балансу за схемою "прибуток - ризик" [13]. Структуру аналітичного процесу можна зобразити у вигляді трьох послідовних блоків (етапів), які відрізняються за рівнем деталізації аналітичних процедур, складом і кількістю аналітичних показників, спрямованістю та інструментарієм дослідження.

Структурно-логічна схема поетапного аналізу балансу банку [13]

Структурно-логічна схема поетапного аналізу балансу банку

Оперативний аналіз банківського балансу з позицій "прибуток - ризик".

Прибутковість характеризується традиційними для банків показниками (прибуток, маржа, спред) та похідними від них - чиста відсоткова маржа, чистий спред, маржа прибутку. Показники прибутковості за своїм економічним змістом є інтегральними, оскільки розраховуються "згортанням" доходів і витрат (і в грошовому вимірі, і у відсотках).

Рівень ризиковості характеризується показниками: розрив ліквідності - невідповідність між строками та сумами активів і зобов'язань (ризик незбалансованої ліквідності); GAP - дисбаланс між активами та зобов'язаннями, чутливими до зміни відсоткової ставки на ринку протягом певного періоду (відсотковий ризик); валютна позиція - різниця між сумою активів та зобов'язань у тій самій іноземній валюті (валютний ризик); індикатор імунізації балансу - розрив між дюрацією активів та дюрацією пасивів банку (ринковий та відсотковий ризики).

зв'язки між прибутком та ризиком банку формалізуються в процесі побудови системи аналітичних моделей, який складається з трьох етапів:

У зовнішньому аналізі в основному використовуються дві групи показників ризику: статистичні величини (варіація, дисперсія, коефіцієнт бета) або непрямі показники ризиковості діяльності банку - співвідношення власних і залучених коштів, залежність від міжбанківського кредитування, коефіцієнти ліквідності та платоспроможності банку.

Статистичні прийоми вимірювання ризиків не дуже придатні для використання в Україні, насамперед за браком необхідного масиву історичної інформації (тривалість якого має становити близько 30 років) [13].

Для більшості користувачів найдоступнішими і найуживанішими залишаються непрямі показники ризику.

Для інсайдерів проблеми аналізу ефективності банківської діяльності пов'язані з формуванням механізмів трансфертного ціноутворення та адекватною оцінкою ефективності внутрішньобанківського обороту коштів.

Декомпозиційний аналіз прибутковості власного капіталу банку

Найпоширенішою методикою аналізу ефективності банківської діяльності є методика декомпозиційного аналізу прибутковості власного капіталу (return on equity decomposition analysis), або модель Дюпона.

Вона досліджує залежність між показниками прибутковості і ризику банку та виявляє вплив окремих чинників на результати його діяльності.

Розрахунок показників здійснюється за даними фінансової звітності, отже, цей аналіз можуть проводити як внутрішні, так і зовнішні користувачі.

Для аналізу ефективності банківської діяльності найважливішими є показники прибутковості активів (return of assets - ROA) і прибутковості капіталу (return on capital/equity - ROE), оскільки вони істотно впливають на ринкову ціну акцій банку.

Показник прибутковості активів застосовується для оцінки ефективності роботи керівництва банку і визначається як відношення чистого прибутку до середньої вартості загальних активів:

де КР - чистий прибуток (після оподаткування); А - середня вартість активів.

Показник прибутковості капіталу визначається як відношення чистого прибутку до капіталу банку:

де К - власний капітал банку.

Прибутковість капіталу показує рівень дохідності вкладених акціонерами коштів і служить орієнтиром для вибору найпривабливішого напряму інвестування.

Узагальнюючою характеристикою ризику є співвідношення власних та залучених коштів банку, яке свідчить про рівень забезпечення залучених коштів власним капіталом банку.

У методиці декомпозиційного аналізу показником ризику банку є мультиплікатор капіталу (МК) - відношення середніх активів до власного капіталу банку:

Що вищим є значення мультиплікатора капіталу, то вищим буде й ризик.

В банківській діяльності межі діапазону зміни мультиплікатора капіталу регулюються органами нагляду.

Скориставшись прийомом розширення факторної моделі, отримують фундаментальну залежність між прибутком і ризиком [13]:

після перегрупування:

або

Отже, залежність між прибутком і ризиком визначається так:

Звідси: що вищий прибуток, то ризиковішою буде структура банківського балансу за інших однакових умов.

Якщо ефективність роботи банку знижується, то для забезпечення бажаного рівня прибутковості капіталу необхідно погодитись на більший ризик - збільшити відношення активів до капіталу.

Це означає, що навіть банк із невисоким показником прибутковості активів може досягти відносно високого рівня прибутковості капіталу за рахунок максимально можливого використання боргових зобов'язань.

На наступному етапі проводять поглиблений аналіз (власне аналіз Дюпона), розклавши прибутковість активів (ROA) на показник чистої маржі прибутку та коефіцієнт дохідності (або використання) активів.

Чиста маржа прибутку (NPM) є відношенням чистого прибутку до валових доходів банку. Коефіцієнт дохідності активів (EA) розраховується як відношення валових доходів до сумарних активів банку. Тоді отримаємо залежність:

Після підстановок отримаємо модель:

На третьому етапі аналізують чинники, які вплинули на маржу прибутку та дохідність активів. До них належать валові доходи, операційні витрати та структура активів банку.

Логічно-структурна модель факторного аналізу ефективності діяльності комерційного банку [13]

Логічно-структурна модель факторного аналізу ефективності діяльності комерційного банку

Метою цього аналізу є виявлення причин неефективної роботи банку та пошук резервів підвищення чистого прибутку.

Чистий прибуток банку розкладається на доходи та витрати. У процесі аналізу вивчається динаміка різних складових доходів (відсоткових, комісійних, торгових, інших) та витрат банку (відсоткових, операційних, податкових платежів).

Для досягнення порівнянності даних за різні періоди та аналогічних показників діяльності інших банків використовують відносні показники: структуру, темпи приросту.

КОМПЛЕКСНИЙ ФІНАНСОВИЙ ПЛАН ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ (ЗАГАЛЬНА ФОРМА) [13]

КОМПЛЕКСНИЙ ФІНАНСОВИЙ ПЛАН ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

У цілому застосування методики декомпозиційного аналізу забезпечує оцінювання становища конкретного банку на ринку, визначення фінансових орієнтирів у процесі планування і є ефективним інструментарієм стратегічного управління фінансами банку.

Отже, формування конкурентоспроможного та реалістичного фінансового плану діяльності банку слід розглядати як одне із завдань банківського аналізу.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси