Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Облікова політика як елемент організації функціонування...Складники системи управління як об'єкти облікової політикиНевідповідністю окремих елементів облікової політики принципам...ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА: МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТОблікова політика як складова системи управлінняОблікова політика як інструмент управління бухгалтерським облікомОблікова політика як інструмент фінансової звітностіЛокальний рівень регулювання облікової політикиСуб'єкти та рівні регулювання облікової політикиВикористання попроцесного підходу до формування облікової політики на...
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Аудит
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Експертиза облікової політики економічного суб'єкта

Експертизу облікової політики, як правило, необхідно проводити на етапі ознайомлення з діяльністю підприємства і вона повинна передувати всім іншим етапам аудиторської перевірки. Тому, аудитор насамперед повинен з'ясувати, чи має підприємство Наказ (розпорядження) керівника про облікову політику на підприємстві.

Термін "облікова політика" зустрічається в основних документах з нормативного регулювання бухгалтерського обліку, що свідчить про важливість і значимість цього елемента.

Основні положення облікової політики стосуються різних аудиторських документів. Аудитори повинні звертати увагу на правильність формування і використання економічним суб'єктом положень з облікової політики і їхню відповідність П(С)БО. Отже, завдання аудитора — проаналізувати й оцінити як загальні, так і конкретні елементи облікової політики і відобразити все це в аналітичній частині звіту (Додаток Т).

Міністерство фінансів України у 2013 році затвердило Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства [11], в яких визначено етапи формування облікової політики у розрізі можливих варіативних складових за кожним П(С)БО та випадки щодо зміни облікової політики підприємства.

До основних елементів облікової політики можна віднести методичні, технічні й організаційні. Для проведення експертизи основних елементів облікової політики доцільно розробити шаблоновий варіант і подати його в таблиці.

Після заповнення таблиці здійснюється аналіз зафіксованих у ній даних і проводяться відповідні висновки. За даними аналізу аудитор може зробити висновки про загальний рівень облікової політики, що застосовується економічним суб'єктом.

Основні помилки, що зустрічаються у процесі аудиту облікової політики, наступні:

- відсутність в організації єдиної облікової політики;

- відсутність в обліковій політиці окремих положень, що мають важливе значення для організації системи бухгалтерського обліку;

- помилки у визначенні ставок податків, зборів і внесків;

- здійснення господарських операцій і наявність бухгалтерських записів (проводок), що суперечать законодавчим, нормативним та іншим документам, які регулюють діяльність даної суб'єкта господарювання (установчі документи, рішення акціонерів тощо);

- застосування некоректних алгоритмів розрахунку основних облікових і звітних показників.

Разом з тим, аудитор повинен рекомендувати внести зміни до методичної чи організаційної частини при виявлені невідповідності Наказу про облікову політику даним обліку чи неефективного використання тієї чи іншої методики.

На завершення аудитор повинен ознайомитись з додатками до Наказу про облікову політику та проаналізувати їх, а саме:

- посадовими інструкціями та розподілом обов'язків серед працівників бухгалтерії за виконанням ними їхніх функцій;

- робочим планом рахунків із детальною аналітикою застосовуваних синтетичних рахунків/субрахунків бухгалтерського обліку;

- графіками подання звітів та рухом документів (графіками документообігу).

Термінологічний словник за Підтемою 7.2

Аудит установчих документів — перевірка юридичних основ на право функціонування економічного суб'єкта відповідно до чинного законодавства.

Договір (згідно з Цивільним кодексом України) — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Договір господарський (згідно з Господарським кодексом України) — договір, який відображає зобов'язання, що виникають між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір засновницький (згідно з Цивільним кодексом України) — договір про заснування товариства; консенсуальний цивільно-правовий договір, що регулює відносини між засновниками у процесі створення та діяльності юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності.

Договір купівлі-продажу (згідно з Цивільним кодексом України) — договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Даний договір встановлює умови, обсяг купівлі, продажу товарів (продукції), ціни, умови й способи оплати, строки поставки, спосіб транспортування і відповідні розрахунки, відповідальність сторін за порушення умов договору.

Договір оренди (згідно з Цивільним кодексом України) — договір, за яким наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір поставки (згідно з Господарським кодексом України) — договір, за яким одна сторона — постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні — покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір про наміри — двосторонній договір про співробітництво, в якому зафіксовані бажання і наміри обох сторін співпрацювати на договірній взаємовигідній основі, а в перспективі — укладання конкретного договору.

Інструкція по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку (згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій) — нормативний документ, який встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб.

Код (шифр) рахунка (згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій) — зазначене у Плані рахунків умовне цифрове позначення рахунка, де першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою — номер синтетичного рахунка, третьою — номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунка.

Облікова політика підприємства (згідно з НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності") — сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Первісна вартість — вид оцінки, яка застосовується для всіх об'єктів обліку і якою визначається фактична (історична) собівартість активів; вона включає суму всіх витрат, пов'язаних із придбанням (виготовленням) активів і доведенням їх до придатного для використання стану: ціна придбання (купівельна ціна) або собівартість виготовлення, витрати на доставку, налагодження, установку, страхування ризиків доставки, розвантажувальні роботи.

План рахунків бухгалтерського обліку (згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій) — перелік рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку).

Робочий план рахунків — сукупність усіх рахунків підприємства, яка відображає специфіку галузі та виду діяльності, визначає зміст аналітичного обліку та характер форми обліку; складається і застосовується підприємством самостійно.

Статут — кодифікований нормативно-правовий акт, що є зведенням правил, які регулюють діяльність організацій, установ, товариств, громадян, їх відносини з іншими організаціями та громадянами, права та обов'язки в певній сфері державного управління або господарської діяльності.

Фактична (в англомовній редакції — історична) собівартість (згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") — пріоритетність оцінки активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Форма бухгалтерського обліку — сукупність облікових регістрів для відображення господарських операцій у певній послідовності, певна організація записів на рахунках, а також рівнів використання технічних засобів реєстрації та обліку інформації.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси