Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Правопис закінчень іменників, власних і загальних імен у кличному...Загальне значення іменника і його граматичні ознакиЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ РОЗРЯДИ ІМЕННИКІВ
Збірні іменникиЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ РОЗРЯДИ ІМЕННИКІВІменник
Іменники із значенням речовинностіЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ РОЗРЯДИ ІМЕННИКІВІменник
 
Головна arrow Документознавство arrow Сучасна українська літературна мова
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Власні і загальні іменники

Всі іменники розподіляються на іменники власні і загальні.

Загальні іменники - це узагальнені назви класів однотипних предметів або явищ: син, явір, калина, лоша, родина, поет.

Власні іменники - це індивідуальні назви предметів. Вони виокремлюють конкретний предмет із ряду однотипних предметів: Світлана, Любомир, Надія, Тернопіль, Кавказ.

До власних іменників передусім належать:

а) прізвища, імена, по батькові, псевдоніми людей (Левчук, Пав-личко, Клименко, Василь, Оксана, Володимирівна, Петрович, Леся Українка);

б) назви найвищих державних та урядових посад (Президент України, Голова Верховної Ради, Генеральний прокурор України);

в) індивідуальні назви установ, організацій, газет, часописів, творів, готелів, пароплавів (Театр ляльок, Український дім, видавництво "Вища школа", газета "Вечірній Київ", теплохід "Тарас Шевченко";

г) назви визначних історичних подій, свят, урядових нагород (Полтавська битва. День незалежності, Державна премія імені Т.Г. Шевченка);

г) географічні й астрономічні назви (Волинь, Рівне, Дніпро, Кавказ, Меркурій);

д) назви релігійних свят, постів, культових імен (Різдво, Покрова, Христос, Бог);

е) клички тварин (Рябко, Пушок).

Власні і загальні назви розрізняються граматично й орфографічно. На противагу загальним іменникам власні назви не вживаються у формі множини (Грінченко, Крим, Київ). Форми множини у власних назвах використовують тоді, коли треба позначити осіб одного роду чи однієї сім'ї (родина Коцюбинських, брати Тобілевичі) або для позначення групи осіб чи предметів, що мають однакові індивідуальні назви: У товаристві було два Миколи; В Україні багато Вербівок. Позначаючи одиничний топонімічний об'єкт, власні назви теж можуть вживатися у множині (Суми, Карпати, Чернівці).

Власні іменники можуть переходити у загальні, а загальні у власні. Переходячи у загальні іменники, власні назви втрачають суто індивідуальне значення і вживаються як узагальнена назва типу людей або якогось класу однорідних предметів: меценат, ловелас, дизель, форд, ампер. У свою чергу на основі загальних назв виникають власні: "Перлина" (магазин), Орел (місто).

Власні назви за правилами українського правопису пишуться з великої літери, загальні - з малої.

Збірні іменники

Збірними називаються іменники, які означають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймається як одне ціле: маковиння, мишва, гудиння, селянство.

Збірні іменники характеризуються такими граматичними ознаками:

* вони вживаються лише в однині (відсутня форма множини);

o з ними не поєднуються власне кількісні числівники, оскільки поняття сукупності не підлягає рахункові. Із збірними іменниками можуть поєднуватися неозначено-кількісні чи дробові числівники: трохи квасолиння, багато рідні, одна друга молодняка.

Значення сукупності предметів виражається за допомоги спеціальних суфіксів: -ств- (-цтв-) (студенство, людство, козацтво); -н- (дітлашня, мурашня); -в- (братва, мошва, панва); -от- (кіннота, біднота, дрібнота); -ур- (професура, апаратура); -їй- (-і-я) (братія, інженерія, інтелігенція); -инн- (-овинн-) (кукурудзиння, бавовиння); -ин- (яровина, садовина); -изн- (білизна, старизна), -еч- (малеча, молодеча).

Збірність властива і окремим безафіксним іменникам (зелень молодь, наволоч).

До збірних іменників не входять іменники, збірність яких виражена лексично: армія, полк, зграя, отара, ліс, група, рота, команда, ансамбль. Ці іменники виступають в обох числових формах - однині і множині (группа - групи, ансамбль - ансамблі).

Матеріально-речовинні іменники

До розряду речовинних іменників належать назви речовин, однорідних мас, що підлягають виміру, а не підрахункові. У межах цього розряду можна виокремити кілька семантичних підгруп, що є назвами:

а) металів (сталь, мідь, бронза);

б) рідин (молоко, вода, вино);

в) хімічних елементів (кисень, водень, вуглець);

г) ліків (цитрамон, аспірин, валідол, клофелін);

г) продуктів харчування (хліб, борошно, цукор, кава);

д) будівельних матеріалів (глина, цемент, гіпс, пісок, цегла);

е) овочів, ягід (капуста, морква, малина, смородина); є) тканин (сатин, шовк, ситець, льон) тощо.

Іменники з речовинним значенням вживаються переважно в однині. Форми множини використовуються тоді, коли йдеться про сорти, різновиди речовини, продукти харчування, наприклад: мінеральна вода - мінеральні води, метал - метали, масло - масла, сталь - сталі.

Певна частина речовинних іменників мають форму множини (дріжджі, висівки, ласощі, макарони, парфуми, вершки).

 
Увага, даний текст має низьку якість розпізнавання
Для отримання якісного зображення скористайтеся доступом до завантаження
одним файлом в форматі Djvu на сторінці Зміст
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси