Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Визначення фінансової звітностіПоточний фінансовий стан позичальника (К111 )Фінансова звітністьАУДИТ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІФінансова звітністьВиди звітності. Фінансова, статистична та управлінська звітністьПринципи формування фінансової звітності і розкриття інформаціїМетоди аудиту фінансової звітності та критерії її оцінюванняМета складання фінансової звітності, основні вимоги, звітні періодиПоняття, склад та вимоги до річної фінансової звітності
 
Головна arrow Банківська справа arrow Банківське кредитування
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Фінансова звітність позичальників

Класичним підходом до оцінювання кредитоспроможності позичальника вважається аналіз його бухгалтерської і фінансової звітності. Під звітністю розуміється система узагальнених і взаємопов'язаних економічних показників поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний період. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерська звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку, що є обов'язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві. Фінансова звітність є складовою частиною бухгалтерської звітності і містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Звітним періодом для складання фінансової звітності підприємства є квартал та календарний рік. Фінансова звітність розрахована на таких користувачів інформації, як інвестори, кредитори, тобто тих, що здійснюють її аналіз для визначення кредитоспроможності позичальника.

Головною метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємства є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансову діяльність підприємства для прийняття обгрунтованих рішень. Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою, легко піддавалась аналізу і була дійовим засобом управління і контролю, до неї висуваються певні вимоги (рис. 6.4):

1) фінансова звітність повинна містити вірогідні дані про:

- підприємство (назва, організаційно-правова форма, місцезнаходження, короткий опис діяльності; назва органу управління, якому підпорядковується підприємство, або назва його материнської (холдингової) компанії тощо);

- дату звітності або звітного періоду (якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, то причини і наслідки цього мають бути розкриті у примітках до фінансової звітності);

Вимоги до фінансової звітності підприємства

Рис. 6.4. Вимоги до фінансової звітності підприємства

- валюту звітності й одиницю виміру (якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкрити причини цього і методи, які були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу);

- облікову політику підприємства та її зміни (принципи оцінювання статей звітності, методи обліку щодо окремих статей звітності);

- іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

2) фінансова звітність вимагає наявності вірогідної інформації про ресурси підприємства, їх використання і фінансові результати діяльності;

3) показники звітності мають бути об'єктивними, обґрунтованими, перевіреними даними поточного обліку і підтвердженими відповідними документами;

4) звітність має своєчасно складатися і подаватися на вимогу користувачів інформації з метою ефективного її використання та прийняття обгрунтованих рішень;

5) звітність має підлягати повному висвітленню всіх напрямів діяльності підприємства, проте вона має містити тільки корисну інформацію, без зайвої деталізації (що може призвести до утруднення аналізу її показників);

6) звітність має бути простою, зрозумілою і доступною для заінтересованих користувачів інформації;

7) звітність має бути якісною. Зокрема, до ознак якості інформації, наведеної у фінансовій звітності підприємства, віднесено:

- дохідливість. Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;

- вірогідність. Інформація, наведена у фінансовій звітності, має бути вірогідною, не містити помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності;

- порівнянність. Фінансова звітність має надавати можливість користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди і фінансові звіти різних підприємств. Таке порівняння дає змогу оцінити динаміку розвитку підприємства і його місце на ринку. Для забезпечення порівнянності у кожному фінансовому звіті необхідно наводити всю числову інформацію за попередній період у спосіб, який дає змогу зіставляти її з даними за звітний період;

- доречність. Фінансова звітність має містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

Річна звітність підприємств (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає (рис. 6.5):

1. Баланс підприємства (форма № 1);

2. Звіт про фінансові результати (форма № 2);

3. Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

4. Звіт про власний капітал (форма № 4);

5. Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5);

6. Додаток до річної фінансової звітності "Інформація за сегментами" (форма № 6).

Складові елементи фінансової звітності підприємства

Рис. 6.5. Складові елементи фінансової звітності підприємства

Головним завданням зазначених форм фінансової звітності є задоволення інформаційних потреб зовнішніх користувачів у повній, правдивій та неупередженій інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Фінансова звітність супроводжується примітками, які становлять сукупність показників та пояснень, що забезпечують деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів.

Основною формою фінансової звітності є баланс підприємства. За своїм змістом баланс характеризує наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством на дату балансу, та права на ресурси. Основним призначенням балансу підприємства є оцінювання структури ресурсів та прав власності на них, його ліквідності та платоспроможності.

У балансі відображаються склад майна підприємства та джерела його формування у вигляді залишків за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку. Окремі, близькі за економічним змістом, рахунки в балансі об'єднуються в одну статтю, а статті - у розділи.

З метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю, баланс підприємства поділено на дві частини: ліву (актив) та праву (пасив). При цьому статті активу балансу згруповано у три розділи, а пасиву - у п'ять розділів. Сальдо за активом і пасивом балансу (при правильному складанні) має бути однаковим. Актив балансу складається з таких розділів:

I. Необоротні активи.

II. Оборотні активи.

III. Витрати майбутніх періодів.

Пасив балансу підприємства містить такі розділи:

I. Власний капітал.

II. Забезпечення таких витрат і платежів.

III. Довгострокові зобов'язання.

IV. Поточні зобов'язання.

V. Доходи майбутніх періодів.

Характеристика розділів і статей балансу підприємства наведено у Додатку 20.

Статті балансу згруповано у відповідні розділи активу та пасиву для відображення взаємозв'язку проілюстрованого в активі розміщення господарських засобів та джерел їх формування, які розписані в пасиві балансу підприємства. Це забезпечує можливість здійснення банком при оцінюванні фінансового стану позичальника аналізу та контролю за наявністю майна, його станом та джерелами формування коштів, платоспроможністю та фінансовою стійкістю. Типову форму балансу підприємства наведено у Додатку 21.

Окрім аналізу балансу, при оцінюванні кредитоспроможності позичальника для отримання більш повної інформації щодо діяльності клієнта банківські установи повинні проаналізувати звіт про фінансові результати підприємства.

Звіт про фінансові результати - це бухгалтерський документ, в якому підсумовуються доходи і витрати звітного періоду. Основною метою його складання є надання повної і правдивої інформації про доходи, витрати, прибутки (збитки) від діяльності підприємства.

За своєю структурою звіт про фінансові результати поділено на три частини:

І. Фінансові результати. ІІ. Елементи операційних витрат. III. Розрахунок показників прибутковості акцій. Характеристика розділів і статей звіту про фінансові результати підприємства наведена у Додатку 22.

За допомогою звіту про фінансові результати підприємства-позичальника банківська установа має змогу оцінити доходи і витрати від діяльності підприємства у звітний період. Доходи і витрати наводяться у звіті з метою визначення чистого прибутку.

Фінансові результати у звіті визначаються і відображаються в розрізі звичайної діяльності і надзвичайних подій. Типову форму звіту про фінансові результати наведено у Додатку 23.

Однією із форм фінансової звітності підприємства, яка подається до банківської установи з метою визначення кредитоспроможності при отриманні кредиту позичальником, є звіт про рух грошових коштів підприємства. Метою його складання є надання користувачам фінансової звітності повної і вірогідної інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах.

Звіт містить дані про рух грошових коштів у результаті:

- операційної діяльності, тобто основної діяльності підприємства, яка приносить дохід, а також інших видів діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю;

- інвестиційної діяльності, тобто придбання і реалізації основних засобів, нематеріальних активів та інших інвестицій, які не є складовою часткою еквівалентних грошових коштів;

- фінансової діяльності, тобто діяльності, яка веде до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства (наприклад, операції від продажу акцій (паїв) у капіталі інших підприємств тощо).

Характеристику розділів і статей звіту про рух грошових коштів наведено у Додатку 24.

інформація, відображена у звіті про рух грошових коштів, забезпечує користувачам можливість порівнювати, оцінювати і прогнозувати грошові кошти підприємства; досліджувати здатність підприємства погасити зобов'язання з виплати дивідендів; виявляти причини різниці між прибутком підприємства і грошовими доходами та витратами; аналізувати грошові і негрошові аспекти операцій підприємства та одержувати іншу ділову інформацію. Типову форму звіту про рух грошових коштів підприємства наведено у Додатку 25.

Серед форм фінансової звітності, яка використовується банківськими установами для визначення фінансового стану позичальника, також є звіт про власний капітал підприємства. Метою його складання є розкриття інформації про зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Звіт про власний капітал підприємства поетапно розкриває інформацію за кожним видом власного капіталу, оскільки його структура передбачає відображення кожного виду капіталу в окремій графі. Характеристику статей звіту про власний капітал наведено у Додатку 26.

Звіт про власний капітал дає можливість банківській установі при оцінюванні кредитоспроможності позичальника визначити, які зміни відбулися у структурі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Зокрема, чи відбулося поповнення власного капіталу за рахунок додаткових внесків учасників, погашення заборгованості з капіталу, чи змінились обсяги капіталу підприємства за рахунок одержання активів, спрямування прибутку на поповнення статутного капіталу, чи відбулися зміни внаслідок переоцінки активів підприємства тощо. Типову форму звіту про власний капітал підприємства наведено у Додатку 27.

Отож, основну узагальнену інформацію про власний капітал підприємства, його фінансову, інвестиційну і операційну діяльність, прибутки і витрати, рух грошових коштів тощо відображено у балансі, звіті про фінансові результати, звіті про рух грошових коштів, звіті про власний капітал підприємства. Однак, поряд з цим, детальніше відображаються ці дані у примітках до річно! фінансової звітності та додатку до річної фінансової звітності "Інформація за сегментами".

Зокрема, у примітках до фінансової звітності мають відображатися такі дані:

- облікова політика підприємства;

- інформація щодо виправлення помилок, які мали місце у попередніх періодах, зміст і сума помилок;

- статті фінансової звітності минулих періодів, які були пере-обраховані з метою повторного подання порівняльної інформації;

- вартість (первісна та переоцінена), за якою відображені у балансі основні засоби, нематеріальні активи;

- перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості;

- склад і сума доходів та витрат за кожною надзвичайною подією;

- інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами);

- інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Для задоволення попиту зовнішніх користувачів (банків, інвесторів тощо) у фінансовій звітності підприємства зазначається інформація про окремі напрями його діяльності, що дає змогу провести ґрунтовніший аналіз господарської діяльності підприємства та приймати більш зважені рішення. Така інформація зазначається у додатку до річної фінансової звітності {(Інформація за сегментами". Зокрема, у ньому містяться дані щодо фінансової звітності за пріоритетними звітними сегментами (доходи і витрати від діяльності у цих сегментах), допоміжними звітними сегментами та наводяться показники за допоміжними звітними географічними сегментами (виробничим, збутовим).

Необхідно зауважити, що при здійсненні аналізу кредитоспроможності позичальника бухгалтерська звітність дає лише загальне уявлення про фінансовий стан клієнта. Тому банкам для детального оцінювання фінансового стану позичальника, крім балансових даних, потрібно мати додаткові відомості, у першу чергу розшифровки окремих рахунків. При цьому слід брати до уваги можливу наявність у балансі, зокрема балансу-нетто, балансу-брутто, а також інших статей, які не відображають ні вартості майна, ні величини джерел коштів підприємства. Крім того, перед початком аналізу кредитоспроможності для наочності можна скласти аналітичний баланс, у якому розміщено статті активу за ступенем зростання ліквідності і статті пасиву за ступенем строковості зобов'язання. Для точного оцінювання кредитоспроможності доцільно простежити за динамікою балансів позичальника хоча б за останні два роки (а найкраще - за максимально можливу кількість років) з обов'язковим аналізом чинників, що впливали на рівень відповідних коефіцієнтів і показників.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси