Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Визначення відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку.Валютна позиція банківОсобливості визначення валютної позиції банкуУправління валютною позицією банкуКупівля на відкритому ринку в банкуРозрахунки у формі відкритого рахункуПоняття та види валютних позиційУправління розміром відкритої торгової позиціїМіжнародні розрахунки по інкасоРозрахунки за іншими послугами банків
 
Головна arrow Банківська справа arrow Кредит і банківська справа
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

14.5. Відкрита валютна позиція банку та методика її розрахунку

Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні активами та пасивами в іноземній валюті, пов'язана з валютними ризиками (одним з елементів ринкового ризику), які виникають у зв'язку з використанням різних валют під час проведення банківських операцій.

Валютна позиція — це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті.

Валютна позиція буває:

— закрита;

— відкрита.

При рівності вимог і зобов'язань банку позиція вважається закритою, при нерівності вимог і зобов'язань банків — відкритою.

Відкрита валютна позиція є:

— коротка;

— довга.

Коротка відкрита валютна позиція виникає у випадку, якщо обсяг зобов'язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог.

Довга відкрита валютна позиція має місце, якщо обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов'язань.

При цьому довга відкрита валютна позиція при розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція — зі знаком мінус.

З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Національний банк установлює норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13):

1) ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13—1);

2) ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13—2).

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноваженим банком розраховують за формою звітності № 540 "Звіт про відкриті валютні позиції", що наведені в Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України, затверджених Постановою Правління Національного банку України № 436 від 12 грудня 1997 p., зі змінами.

Валютну позицію уповноваженого банку визначають щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти.

На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:

— купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні й строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та ін.), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

— одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;

— купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

— надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду (капіталу);

— погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання якої здійснюється з відповідного рахунку витрат);

— інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі національній, що призводять до зміни структури активів при незмінності пасивів, і навпаки).

У межах установлених значень нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноважений банк може здійснювати такі валютні операції:

— купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед нерезидентами за власними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), а також для виконання власних зобов'язань за виданими гарантіями, поручительствами, векселями;

— купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валюти для виконання їх зобов'язань перед нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) та зареєстрованими Національним банком України кредитами (позиками), що одержані резидентами від уповноважених банків та уповноважених фінансових установ, а також від нерезидентів;

— купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед клієнтами за неторговельними операціями. Операції з продажу готівкової іноземної валюти в касі банку та в пунктах обміну іноземної валюти, що не пов'язані з виконанням вищезазначених зобов'язань, можуть здійснюватися лише в межах суми іноземної валюти, купленої касою банку та пунктом обміну іноземної валюти;

— купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів і товарно-матеріальних цінностей;

— залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку та розрахунки з резидентами та нерезидентами за іншими видами капітальних операцій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);

— з погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання здійснюється з відповідного рахунку витрат);

— за різницею між нарахованими, але не отриманими доходами банку та нарахованими, але не відшкодованими власними витратами банку, а також з одержання (сплати) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат;

— з організації безготівкових розрахунків уповноважених банків з міжнародними платіжними системами за платіжними картками.

Уповноважений банк набуває право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку України дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати відкликання ліцензії Національним банком України та /або припинення дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку встановлюють для обмеження ризику, пов'язаного з проведенням операцій на валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначають як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку (Н13) має бути не більше ніж 30 %.

При цьому встановлюють обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:

— загальна довга відкрита валютна позиція (Н13—1) має бути не більше ніж 20 %;

— загальна коротка відкрита валютна позиція (Н13—2) має бути не більше ніж 10 %.

За кожною іноземною валютою обчислюють підсумок за всіма балансовими та позабалансовими активами й усіма балансовими та позабалансовими зобов'язаннями банку та розраховують загальну відкриту валютну позицію банку в гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою (розрахунок проводять за звітною датою).

Величину загальної відкритої валютної позиції банку визначають як суму абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами.

Для банків, статутний капітал яких сплачено у вільно конвертованій валюті й унаслідок чого виникає порушення нормативу загальної довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті, встановлюється, що частина (або вся сума) статутного капіталу банку не враховується до розрахунку нормативу загальної довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті за умови, що ці кошти розміщені на окремому депозитному рахунку в Національному банку України (лише та частина, що призводить до порушення цього нормативу).

Обсяг валюти на окремому депозитному рахунку в Національному банку України для розрахунку нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції визначається уповноваженими банками самостійно.

Питання для самоперевірки

1. Яка роль банків в організації розрахунків при міжнародних економічних відносинах?

2. У чому полягає суть валютних операцій банку?

3. За якими ознаками класифікують валютні операції банку?

4. Назвіть основні форми міжнародних розрахунків.

5. Який порядок відкриття та ведення клієнтських рахунків в іноземній валюті?

6. Які розрізняють ліцензії, що надаються банкам на здійснення валютних операцій?

7. Які умови здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою?

8. Розкрийте основні умови та порядок здійснення міжнародних розрахунків.

9. Як організовані кореспондентські відносини вітчизняних банків з іноземними?

10. Які методи використовують для визначення валютного курсу? Що таке "крос-курс"?

11. Охарактеризуйте валютний ринок та його структуру,

12. Хто є основними учасниками валютного ринку?

13. Які суб'єкти ринку мають право здійснювати операції з валютою на валютному ринку України?

14. Які операції потребують індивідуальної ліцензії НБУ?

15. Наведіть перелік неторговельних валютних операцій.

16. Розкрийте механізм функціонування пунктів з обміну валюти.

17. Які економічні нормативи регулюють рівень валютного ризику банків? Що таке "відкрита валютна позиція" та методика її розрахунку?

18. Розкрийте механізм здійснення переказних операцій в іноземній валюті.

Теми рефератів

1. Роль банків в організації розрахунків при міжнародних економічних відносинах.

2. Порядок відкриття та ведення клієнтських рахунків в іноземній валюті.

3. Суть, значення та загальна характеристика валютного ринку.

4. Фактори розвитку міжнародних операцій банків України.

5. Поняття та організаційні засади валютних операцій.

6. Організація кореспондентських відносин вітчизняних банків з іноземними.

Тестові завдання

1. Ліцензії, які надають комерційним банкам для здійснення валютних операцій поділяють на:

а) одноразові;

б) внутрішні;

в) генеральні;

г) усі відповіді правильні.

2. Внутрішня ліцензія дає право банкам здійснювати операції в:

а) іноземній валюті на внутрішньому валютному ринку;

б) іноземній валюті на зовнішньому валютному ринку;

в) іноземній валюті;

г) правильна відповідь відсутня.

3. Внутрішньо розширена ліцензія дозволяє банкам здійснювати:

а) операції на внутрішньому валютному ринку, а також встановлювати кореспондентські відносини з іншими банками;

б) операції на внутрішньому валютному ринку, а також встановлювати кореспондентські відносини з іноземними банками в обмеженій кількості (не більше 6);

в) валютні операції на зовнішньому і внутрішньому валютному ринках, а також встановлювати кореспондентські відносини з іноземними банками в необмеженій кількості;

г) валютні операції на внутрішньому валютному ринку в необмеженій кількості.

4. Генеральна ліцензія дозволяє банкам проводити:

а) валютні операції на внутрішньому та зовнішньому ринках;

б) операції в іноземній валюті на зовнішньому валютному ринку;

в) операції в іноземній валюті на внутрішньому валютному ринку;

г) усі відповіді правильні.

5. До операцій банків в іноземній валюті належать:

а) ведення валютних рахунків клієнтів;

б) неторговельні операції;

в) операції за міжнародними торговельними розрахунками;

г) усі відповіді правильні.

6. На підставі одержаних ліцензій банки можуть здійснювати такі валютні операції, як:

а) купівля-продаж валюти на внутрішньому валютному ринку;

б) залучення та розміщення валютних коштів на міжнародних ринках;

в) проведення конверсійних операцій на міжнародних ринках;

г) усі відповіді правильні.

7. Операції банків з валютними цінностями поділяють на:

а) поточні операції та операції, пов'язані з рухом капіталу;

б) торговельні операції та неторговельні операції;

в) поточні операції та універсальні операції;

г) постійні операції та поточні операції.

8. Що з наведеного не належить до режиму валютного курсу:

а) плаваючий;

б) фіксований;

в) керованого плавання;

г) гнучкої фіксації.

9. Крос-курс — це:

а) співвідношення між двома валютами, яке визначається на підставі їх курсу щодо третьої валюти;

б) встановлення офіційного курсу на основі даних валютних ринків у вираженні двох валют через третю;

в) курс, що встановлюється на валютному ринку шляхом прямого котирування;

г) курс, що встановлюється на валютному ринку шляхом зворотного котирування.

10. Валютний арбітраж — це операція:

а) купівлі валюти з метою подальшого її продажу;

б) продажу валюти з метою уникнення валютних втрат;

в) з купівлі валюти;

г) з продажу валюти.

11. Оберіть види валютних арбітражів:

а) тимчасовий та постійний;

б) часовий та просторовий;

в) внутрішній та зовнішній;

г) внутрішній та міжнародний.

12. Який валютний арбітраж здійснюється з метою одержання прибутку від різниці у курсах валюти у часі:

а) зовнішній;

б) просторовий;

в) часовий;

г) тимчасовий.

13. Який валютний арбітраж ґрунтується на різницях валютних курсів на різних фіксованих ринках:

а) зовнішній;

б) просторовий;

в) часовий;

г) міжнародний.

14. Валютна операція на умовах спот — це операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції:

а) пізніше ніж на другий робочий день після дня укладення договору;

б) на другий робочий день після дня укладення договору;

в) через місяць після дня укладення договору;

г) у день укладення договору.

15. Валютна операція на умовах форвард — це операція за договором, умови якого передбачають виконання цієї операції:

а) пізніше ніж на другий робочий день після дня укладення договору;

б) на другий робочий день після дня укладення договору;

в) у день укладення договору;

г) правильної відповіді немає.

16. Валютний дериватив — це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання:

а) купити, продати та/або обміняти іноземну валюту на визначених у цьому документі умовах у майбутньому;

б) купити іноземну валюту на визначених у цьому документі умовах у майбутньому;

в) продати іноземну валюту на визначених у цьому документі умовах у майбутньому;

г) обміняти іноземну валюту на визначених у цьому документі умовах у майбутньому.

17. Власні операції банку з купівлі (продажу, обміну) іноземної валюти — це операції, проведені на підставі банківської ліцензії:

а) та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями;

б) на здійснення операцій з валютними цінностями з власної ініціативи банку;

в) та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями з власної ініціативи банку в межах лімітів відкритої валютної позиції банку;

г) та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями з власної ініціативи банку понад ліміти відкритої валютної позиції банку.

18. Міжбанківський валютний ринок України — це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між:

а) суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб'єктами ринку та Національним банком України;

б) суб'єктами ринку;

в) суб'єктами ринку, а також між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами);

г) суб'єктами ринку, а також між суб'єктами ринку та Національним банком України.

19. Міжнародний валютний ринок — це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою за межами України між:

а) суб'єктами ринку та іноземними контрагентами;

б) НБУ та іншими центральними банками;

в) суб'єктами ринку та іноземними контрагентами, які за дорученням І за рахунок суб'єктів ринку здійснюють торгівлю іноземною валютою за межами України;

г) банками та іноземними контрагентами.

20. Згідно з Правилами торгівлі іноземною валютою, затвердженими Постановою Правління НБУ від 10 серпня 2005 p., суб'єктами валютного ринку є;

а) уповноважені банки, уповноважені фінансові установи;

б) банки, фізичні особи, юридичні особи;

в) центральний банк, комерційні банки, фінансово-кредитні установи;

г) комерційні банки, фінансові установи, іноземні банки.

21. Згідно з Правилами торгівлі іноземною валютою, затвердженими Постановою Правління НБУ від 10 серпня 2005 p., обмін (конвертація) іноземної валюти — це:

а) операція з купівлі (продажу) однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту;

б) валютна операція на зовнішньому валютному ринку щодо обміну національної валюти на іноземну валюту за крос-курсом;

в) операція щодо продажу або обміну національної валюти з метою одержання прибутку;

г) усі відповіді правильні.

22. Торгівля іноземною валютою розглядається як:

а) купівля, продаж, обмін іноземної валюти, здійснення операцій з валютними деривативами;

б) купівля іноземної та національної валюти;

в) продаж іноземної та національної валюти;

г) правильні відповіді б) і в).

23. Розрахунки, за якими виплата потрібної суми здійснюється за поданими комерційними документами, які супроводжують фінансові документи, носять назву:

а) документарні;

б) авансові;

в) відкриті;

г) фінансові.

24. При документарних розрахунках до фінансових документів відносять:

а) переказні та прості векселі;

б) чеки;

в) платіжні розписки;

г) усі названі види документів.

25. До комерційних документів при здійсненні документарних розрахунків відносять:

а) рахунки-фактури;

б) завантажувальні документи;

в) документи на право власності;

г) усі названі види документів.

26. До основних форм міжнародних розрахунків належать:

а) інкасо, акредитив;

б) акредитив, інкасо, банківський переказ;

в) банківський переказ;

г) усі названі види.

27. Інкасо буває таких видів:

а) чисте;

б) зовнішнє і внутрішнє;

в) документарне;

г) усі відповіді правильні.

28. Доручення експортера своєму банку одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму, яку зазначено в платіжних документах, або підтвердження, що цю суму буде виплачено в певний строк, — це:

а) інкасо;

б) акредитив;

в) банківський переказ;

г) правильної відповіді немає.

29. Грошове зобов'язання банку, за дорученням і за рахунок його клієнта-імпортера здійснити оплату на користь експортера або забезпечити платіж іншим банком у межах певної суми та у визначений строк проти документів, що супроводжують цю оплату, — це:

а) інкасо;

б) акредитив;

в) банківський переказ;

г) правильної відповіді немає.

30. Які види акредитивів розрізняють:

а) відзивні, безвідзивні;

б) покриті, непокриті;

в) підтверджені, непідтверджені;

г) усі відповіді правильні.

31. Розрахункова банківська операція, яка здійснюється за допомогою надісланого платіжного доручення одного банку іншому, — це:

а) інкасо;

б) акредитив;

в) банківський переказ;

г) правильної відповіді немає.

32. Валютна позиція — це співвідношення:

а) вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті;

б) між активами та кредитним портфелем банку в кожній іноземній валюті;

в) між проданою і купленою банком валютою на міжбанківському валютному ринку;

г) правильної відповіді немає.

33. Валютна позиція банку буває:

а) внутрішня і зовнішня;

б) фіксована та гнучка;

в) закрита та відкрита;

г) поточна та перспективна.

34. Відкрита валютна позиція банку буває:

а) внутрішня і зовнішня;

б) коротка та довга;

в) закрита та відкрита;

г) усі відповіді правильні.

35. При перевищенні обсягу зобов'язань за проданою валютою над обсягом вимог у валюті валютна позиція банку вважається:

а) короткою відкритою;

б) довгою відкритою;

в) короткою закритою;

г) довгою закритою.

36. Перевищення обсягу вимог за купленою валютою над обсягом зобов'язань у валюті — це:

а) коротка відкрита валютна позиція;

б) довга відкрита валютна позиція;

в) коротка закрита валютна позиція;

г) довга закрита валютна позиція.

37. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті до:

а) регулятивного капіталу банку;

б) статутного капіталу банку;

в) активів банку;

г) зобов'язань банку.

38. Величину загальної відкритої валютної позиції банку визначають як суму абсолютних величин усіх:

а) довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (з урахуванням знака) за всіма іноземними валютами;

б) довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами;

в) відкритих і закритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами;

г) валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами.

39. Банк набуває права на відкриту валютну позицію з дати:

а) реєстрації у Національному банку України;

б) першого продажу ним іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку;

в) першої валютної операції;

г) отримання ним від Національного банку України дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями.

40. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку встановлюють з метою обмеження ризику, пов'язаного зі:

а) проведенням пасивних банківських операцій, що може призвести до значних втрат банку;

б) проведенням операцій на валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку;

в) зміною валютних курсів, що може призвести до значних втрат банку;

г) усі відповіді правильні.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 травня 2000 р. № 2121-ІИ (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5—6. — Ст. 30.

2. Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. № 679-XIV (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 29. — Ст. 238.

3. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні № 368, затверджена Постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р.

4. Адамик В, І7. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 278 с.

5. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. проф. P. І. Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. — 314 с.

6. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. — 2-ге вид., вип. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 476 с.

7. Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2006. — 744 с.

8. Епіфанов А. О., Маслак Н. Г., Сало І. Б. Операції комерційних банків: Навч. посіб. — Суми: Університетська книга, 2007. — 523 с.

9. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук та ін. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Л.: ЛБІ НБУ, 2001. — 516 с.

10. Петрук О. М. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. д-ра екон. наук, проф. Ф. Ф. Бутинця. — К.: Кондор, 2004. — 461 с.

11. Снігурська Л. П. Банківські операції і послуги: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2006. — 456 с.

12. Тиркало Р, Ш„ Щибоволок З, І. Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії. Експрес-діагностика, рейтинг: Навч. посіб. — К.: Слобожанщина, 1999. — 236 с.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси