Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Центральні банки, їх функції та операціїСпеціалізовані банкиЕкономічні основи функціонування банків та формування їх ресурсівПорядок дотримання спеціальних значень економічних нормативів,...Основні операції комерційних банків та їх співпраця зі...Пленум вищого спеціалізованого судуВИЩІ СПЕЦІАЛІЗОВАНІ СУДИОрганізаційно-правові основи функціонування Національного банку...Заступники голови вищого спеціалізованого судуВищі спеціалізовані суди
 
Головна arrow Банківська справа arrow Банківські системи зарубіжних країн
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Функціонування спеціалізованих банків

Італійська банківська система досить різноманітна і включає, крім комерційних банків, ряд спеціалізованих банків. Найбільш численною (129) є група народних банків. їх клієнтами виступають ремісники і сільськогосподарські працівники. Такі банки утворюють мережу взаємного і кооперативного кредиту. У правовому відношенні на них розповсюджуються положення, затверджені для кооперативних установ. Зокрема, обмежений розмір паїв учасників, кожний учасник може користуватися тільки одним голосом незалежно від розмірів паю. Незважаючи на значну кількість таких банків, їх роль невелика. Основними конкурентами народних банків виступають ощадні каси, що користуються великою довірою з боку сільськогосподарської клієнтури. Народні банки об'єднані в два синдикати: Національну асоціацію і Технічну асоціацію. їх об'єднує своєрідний Центральний банк, який виконує звичні функції для таких організацій.

Ділові банки представлені нечисленною групою, що пояснюється нерозвиненістю біржі, фінансового ринку і великою потужністю державного сектору. Ділові банки діють на різних фінансових ринках як за свій рахунок, так і від імені третьої сторони, а також управляють майном приватних осіб і підприємств. Вони спеціалізуються або на діяльності, яка пов'язана з цінними паперами та їх ринками, або виступають як фінансові інститути, або виконують операції, характерні для комерційних банків.

Найбільшим діловим банком є Медіобанк, капітал якого поділяється між трьома банками національних інтересів і приватними власниками. Причому приватні акціонери мають ті ж повноваження, що і банки, завдяки однаковій кількості адміністративних посад. Медіобанк належать до інститутів средньо- і довгострокового кредитування і бере участь у промисловому капіталі. З 1989 року він частково приватизований. Крім того, діловим банком можна назвати "Євромобільяре" і товариство "Прайм-Мерієл фунде".

Іпотечні банки в Італії розвинені досить слабо, їх трохи більше 10, що пов'язано з нерозвиненістю іпотеки. Як правило, іпотечні банки - державні або напівдержави і. Основними з них є "Інстітуте Мобільяре Італьяно", "Міді-банк", "Ефібанк".

Італія довгий час була країною, де відкриття іноземних банків було суворо регламентовано. Починаючи з 1985 p., ці перешкоди були зняті, що призвело до проникнення іноземних банків, особливо французьких і німецьких, і до відкриття нових філіалів. Водночас італійські банки також розширюють мережу своїх іноземних філіалів.

Особлива роль у банківській системі Італії належить ощадним касам, які займаються акумуляцією дрібних заощаджень.

Перша ощадна каса з'явилася в Італії в 1822 р. і в основі мала австрійську модель. Основним завданням ощадних кас було заохочення заощаджень фізичних осіб. Згодом вони поширилися в усіх провінціях. До 1927 р. їх налічувалося уже 204, але потім почався процес злиття, що призвело до їх значного скорочення. Нині ощадних кас близько 80, і вони підрозділяються на 5 категорій: найбільші, великі, середні, дрібні, найдрібніші.

Ощадні каси є державними установами. Розрізняють два типи ощадних кас залежно від того, ким вони були створені. До першого типу відносять каси, створені місцевими органами влади. У цьому випадку вони є установами (casse fondazioni) та їх рада призначається місцевим органом влади. До другого - каси, засновані асоціаціями фізичних осіб. У цьому випадку вони є асоціаціями (casse associazioni), їх Рада обирається на загальних зборах акціонерів. В обох випадках голову Ради призначає міністр фінансів. Для Casse associazioni він, як правило, обирає його з числа пайовиків. Межі діяльності кас чітко визначені статутами.

Основними операціями ощадних кас виступають: прийом внесків, розрахункові безготівкові операції, короткострокове кредитування, що дає можливість їм бути реальними конкурентами комерційних банків.

Діяльність ощадних кас регламентована статутами, наприклад їм заборонено займатися спекулятивними операціями, а для здійснення інвестиційних операцій потрібні гарантії. Вони не можуть видавати позичальнику кредит, що перевищує п'яту частину їх резервів.

Структура системи ощадних кас заснована на двовладді. З одного боку, вони залежні від професійного об'єднання - Асоціації ощадних кас Італії (Associazione fra le casse di risparmio italiano - ACPI), що є офіційним представником їх інтересів і здійснює консультаційні послуги і послуги загального характеру. З іншого - ощадні каси адміністративно залежать від Кредитного інституту ощадних кас Італії (Institute di credito delle casse di risparmio italiane - ICCRI), до функцій якого входить, зокрема, використання засобів, що не мають необхідного застосування.

Він виконує функцію центрального банку для ощадкас, займається об'єднанням їх засобів шляхом вкладення в цінні папери, рефінансуванням ощадних кас та інших фінансових державних установ. Крім того, виділяють Федеральний інститут ощадних кас (Institute federate delle casse di risparmio delle Venezie), що є власником двох кас Венеції. Він був створений внаслідок специфіки кас, які відіграють важливу роль у фінансуванні сільського господарства. Його завданням є координація і рефінансування діяльності кас у цій сфері.

Межі діяльності ощадних кас з часом послідовно розширюються. Після Таормінського конгресу 1982 року перетворення на комерційні банки є офіційною метою ощадних кас. При цьому для збереження суспільного характеру цих установ розмір залучення приватного капіталу був обмежений не більше 50 % загальної величини. Проблема представництва приватних акціонерів у радах, що призначаються місцевими органами влади і державою, була вирішена досить оригінально - за допомогою випуску ощадних акцій без права голосу.

Основною тенденцією у розвитку ощадних кас, що позначилася в 1990 p., стало їх подальше злиття і перетворення в банки, внаслідок чого відбувається зміна структури капіталу. Найбільша ощадна каса сьогодні - це CARIPLO, ощадна каса провінції Ломбардія, яка одночасно є і найбільшою у світі. Вона налічує близько 440 філіалів, третину з яких мають прямі зв'язки за кордоном.

Крім банків, в Італії існує широка мережа спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів. їх особливістю є те, що у вигляді ресурсів вони можуть використовувати або власний капітал, або позички фінансового ринку. Як активні операції, для них характерні надання спеціалізованих кредитів і операції з цінними паперами, доходи від яких поповнюють власні фонди. Як правило, дані установи створювалися цілеспрямовано. Серед них можна виділити:

1. Установи, які здійснюють надання кредитів торговим і промисловим підприємствам та володіють правами пайової участі в них. Вони відокремлені у вигляді філіалів різних груп комерційних банків, основними з яких є філіали Медіобанку, Експортно-імпортного банку, Інтербанку, надають середньострокові та довгострокові кредити. До цієї ж групи входять і різноманітні установи з фінансування промислових та торгових підприємств - "Інстітуто Мобільяре", що входять у клас установ спеціалізованого кредитування. Вони володіють різним статусом. Серед них найзначнішим є "Інстітуто Мобільяре Італьяно", що займається середньо- і довгостроковим кредитуванням під заставу нерухомості. Не багато в чому поступається йому і група "Медіокредиту", що спеціалізується на фінансуванні експорту. Проте її відносять до групи установ, що займаються рухомою власністю.

2. Депозитно-позичкові каси. Центром італійської поштової ощадної системи і системи поштових поточних рахунків є "Каса ді депозит де престіжіті". Вона випускає цінні папери і приймає депозити від юридичних осіб, надає кредити місцевим колективам і веде поточні рахунки деяких місцевих юридичних осіб.

3. Установи сільськогосподарського кредиту. В Італії є ряд регіональних і національних організацій, що виконують функцію кредитування сільськогосподарського сектору економіки, зокрема, деякі комерційні банки і ощадні каси мають спеціальні відділи аграрного кредиту. Наприклад, Неаполітанський і Сицилійський банки, "Банко ді Сардінья" є сільськогосподарськими банками. У той же час, є й інші організації, а також федеральні інститути сільськогосподарського кредиту.

4. Установи, які займаються фінансуванням житлового будівництва. До них, у першу чергу, належать великі банки й ощадні каси, що мають відділення з кредитування нерухомості, наприклад, Неаполітанський і Сицилійський банки, а також громадські організації національного рівня, зокрема "Інстітуте Італьяно ді кредіте едіфаціо", і регіонального - "Пьємонт-Валле д'Аоста". Крім того, існують спеціальні організації з фінансування громадських робіт, частіше всього це автономні відділення великих фінансових установ.

5. Зовнішньоторговельні банки, серед яких особливою популярністю користується "Медіокредіто централе", створений у 1952 р. для кредитування зовнішньої торгівлі. Він має у розпорядженні власні дотаційні фонди, фінансові ресурси яких поповнювані казначейством.

6. Установи споживчого кредиту. Ще в період Середньовіччя в Італії з'явилися товариства релігійної покори, які кредитували бідняків під рухому заставу. Спочатку такі кредити були безвідсотковими. На сьогодні в Італії існує 8 позичкових кас, які засновані на тих же принципах, що і ощадні, й слідують тим же правилам діяльності.

Сучасна банківська система Італії продовжує розвиватися. Тенденції до денаціоналізації, що з'явилися, ведуть до подальшого розширення видів спеціалізованих кредитних установ, збільшення кількості комерційних банків, зміни їх структури й обсягу операцій.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси