Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті

 
Головна arrow Банківська справа arrow Західноєвропейський банківський бізнес
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Інфляція

Якими б не були шляхи фінансування війни в країнах Європи, жоден з них не виключав інфляційних тенденцій. Насамперед до кінця війни грошова маса країн Європи значно збільшилася, і жодний із впроваджених заходів, спрямованих на скорочення споживання, не зменшив зростання цін чи призупинив зменшення купівельної спроможності грошей. Припинення ворожнечі прискорило інфляційний тиск, про що свідчать показники обігу банкнот в Англії, Франції, Німеччині та Італії, а також показники національного боргу цих країн (табл. 5, 6).

Таблиця 5. Банкноти центральних банків в обігу в 1913—1920 pp. (середньорічний рівень), млн одиниць національної валюти

Рік Банк Англії Банк Франції Рейхсбанк Банк Італії
Фунт стерлінгів Індекс Франк Індекс Марка Індекс Ліра Індекс
1913 28,7 100 5 665 100 1 958 100 1 647 100
1918 54,8 191 17 531 309 13 681 698 7 751 471
1919 76,4 266 34 744 613 27 887 1 424 10 197 619
1920 114,8 399 38 186 674 52 435 2 678 13 525 832

З 1913 по 1922 р. загальний індекс цін збільшився в Британії в 1,5 раза, у Франції — в 4,2, в Італії — в 5,8, а в Німеччині — в 342 рази.

У Бельгії, як і в інших країнах, що воювали, Національний банк надавав уряду повну допомогу, надаючи кредити за поточним рахунком та обслуговуючи національний борг. На окупованій Німеччиною території було багато фінансових інтервенцій на користь місцевої влади та "Коміті національ де секор е д'алі-ментасьйон" (Comite National de Secours et d*Alimentation), завданням якого була допомога населенню. Внаслідок цих обставин Німеччина відчувала тягар інфляції, спричинений фінансуванням центральним банком витрат уряду

Таблиця 6. Державний борг окремих країн в 1913—1920 pp., млн одиниць національної валюти

Рік Велика Британія Франція Німеччина Італія
Фунт стерлінгів Індекс Франк Індекс Марка Індекс Ліра Індекс
1913 717 100 32 974 100 4 926 100 15 125 100
1918 5 921 826 124 338 377 72 275 1 467 60 212 398
1919 7 481 1 043 151 122 458 92 756 1 883 74 496 492
1920 7 878 1 099 240 242 729 91 710 1 862 86 482 572

В результаті Німеччина наклала на переможену Бельгію великі контрибуції, які Національний банк сплачував як безпосередньо, так і опосередковано, дисконтуючи комерційні векселі, гарантовані провінційними готівковими ваучерами, що представляли банки. Відсутність символічних інструментів та фактичне зникнення монет під час вторгнення дало змогу Німеччині випустити в обіг марки за штучним курсом — 1 марка : 1,25 франка. Після погіршення стосунків між Національним банком та владою банк позбавили права емітувати нові банкноти чи реемітувати отримані. Внаслідок інтервенції консорціуму банкірів Брюсселя Німеччина прийняла пропозицію про те, що "Сосьєте женераль де Бель-жік" (Societe Generate de Belgique) видаватиме банкноти під егідою Національного банку.

Такий компроміс не зміг покласти край масованому припливу німецьких паперових марок, які перебували в обігу незалежно від банкнот Національного банку та "Сосьєте женераль". Німеччина за бельгійські продукти сплачувала паперові марки, що опосередковано втягувало Бельгію у воєнні справи Німеччини. До того ж слід додати, що швидке знецінення марки відносно валюти Бельгії сприяло спекулятивному імпорту марок в країну. Обіг марок прискорювався через очікування з боку населення та банків, які зажадали негайної сплати своїх боргів Національним банком та "Сосьєте женераль" у марках. Ці дві установи утримувалися від повторного випуску цих марок в обіг і були змушені класти ці кошти на відсоткові депозитні рахунки в Рейхсбанку. Воєнні контрибуції також мали сплачуватися в марках, що знову проштовхувало цю валюту до грошової системи.

До кінця жовтня 1918 р. обіг символічних грошей, який у 1913 р. залишався на рівні 1 млрд франків, збільшився більш як у 6 разів. З 5,5 млрд франків на руках у населення приблизно 3—3,5 млрд становили паперові марки. Сюди треба додати депозити Національного банку та "Сосьєте женераль" в Рейхсбанку. Незважаючи на превентивні заходи, впроваджені урядом Бельгії, виявилося неможливим вилучити ці марки з обігу досить швидко, для того щоб попередити небезпечні спекуляції. Нарешті, операція коштувала 7,6 млрд франків, причому 5,8 млрд було надано у вигляді позик банкнотами Національним банком, що зробило свій внесок в інфляцію. Конверсія, яка відбувалася за курсом 1,25 франка за 1 марку, вивільнила понад 6 млрд марок. Приймаючи ці марки до резерву, який навряд чи викупила б Німеччина, Національний банк зайняв позицію, яка давала мало простору для боротьби з інфляцією. Крім того, в усіх країнах почав різко зростати державний борг (див. табл. 6), що не сприяло стримуванню інфляції.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси