Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Обов'язкові реквізити до первинних документівПервинні документи з нарахування заробітної платиКласифікація первинних документів за видами бухгалтерського облікуПервинні документи по обліку запасівПервинні та зведені документиПерелік первинних документів доплат робітнику- відрядникуДокументування: класифікація первинних документів, порядок та правила...Первинні облікові документиПравила і терміни зберігання первинних документів, облікових регістрівЗатвердження осіб на право дозволу підпису первинних документів та...
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Бухгалтерський та податковий облік: Первинні документи та порядок їх заповнення
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Форми первинних документів

Первинні документи досить різноманітні, вони розрізняються не тільки за змістом, а й за структурою, форматом, іншими ознаками, що визначають форму документа.

Форма документа, на наш погляд, — узагальнююче поняття, що містить у собі назву документа, розташування на ньому обов'язкових реквізитів, структуру і формат (розмір) документа.

Документи, залежно від рівня за твердження й обов'язковості застосування в народному господарстві, можна розділити на чотири групи:

1) документи форм суворої звітності, якими оформляються визначені законодавством господарські операції всіма підприємствами (установами) незалежно від їхньої організаційно-правової форми і власності. Форми документів суворої звітності затверджуються Держкомстатом України;

2) документи типових форм, які затверджуються Держкомстатом України і Міністерством фінансів України, також призначені для обов'язкового застосування на підприємствах (організаціях) усього народного господарства України;

3) документи спеціалізованих форм, які затверджуються галузевими міністерствами і відомостями (галузеві форми обліку), застосовуються на підприємствах відповідних галузей народного господарства (промисловості, будівництва, сільського господарства);

4) документи, форми яких розробляються підприємствами самостійно, у відповідності зі специфікою й особливостями виробничої (підприємницької) діяльності підприємства.

Документи, що розробляються підприємствами самостійно, повинні містити всі обов'язкові реквізити, передбачені Законом про бухгалтерський облік.

У п.2 ст. 9 Закону про бухгалтерський облік перелічені реквізити, обов'язкові для первинних і зведених облікових документів:

— назва документа (форма);

— дата і місце складання;

— назва підприємства, від імені якого складений документ;

— зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

— посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

— особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Ці реквізити обов'язкові для всіх первинних документів, незалежно від того, регламентується порядок їхнього складання спеціальним нормативним актом чи ні. Відсутність будь-якого з перерахованих реквізитів може стати підставою для визнання первинного документа недійсним.

У п. 2.4 Положення № 88 реквізити первинних документів розділені на дві групи — обов'язкові і додаткові. Перелік обов'язкових реквізитів збігається з переліком, наведеним у Законі про бухгалтерський облік. До додаткових реквізитів належать:

— ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру;

— номер документа;

— підстава для здійснення операції;

— дані про документ, що засвідчує особу-одержувача;

— інші реквізити.

Для документа важливим є розташування реквізитів (особливо обов'язкових) на бланку документа. Звичне місце розташування обов'язкових реквізитів на документі робить його легким для читання, легко, контрольованим при прийманні, компактним для сприйняття інформації, що міститься у ньому.

На практиці такі реквізити, як ідентифікаційний код підприємства, номер документа, підстава для здійснення операції і дані про документ, що засвідчує особу покупця у відповідних випадках, є обов'язковими. Разом з тим, введення в документ додаткових реквізитів повинне бути тільки у випадках доцільності і необхідності. Наприклад, для внутрішніх документів реквізит підприємства "Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ" є зайвим, наявність його тільки "засмічує" документ непотрібною, у даному випадку, інформацією.

У тих випадках, коли підприємства вносять у типові форми документів деякі зміни і доповнення (посилюючи функції документа), такі документи залишаються типовими і зберігають номер типової форми. Слід зазначити, що застосування підприємством форми типового документа без показників (розділів) не застосовуваних підприємством (через специфіку діяльності) значно підсилює функції документа, робить його більш конкретним, наочним і можливим для розширення граф до необхідних розмірів розміщення тексту документа.

Застосування форм первинних документів, розроблюваних підприємством самостійно, на думку автора, має бути відображене в обліковій політиці підприємства.

Формат (розмір) документа визначається бланком документа, на якому розміщуються всі реквізити форми, включаючи зміст документа. Розміри бланка визначаються кількістю інформації, розташованої в документі, і зручністю їхньої підшивки в папки-справи. Багато документів, затверджених Міністерством статистики, і банківські документи мають затверджений формат (розмір), що вказується у наведених зразках форм.

У господарській діяльності підприємств (організацій) документи є носіями як економічної, так і юридичної інформації.

Носіями економічної інформації документи стають з огляду на те, що за їх допомогою здійснюються первинна реєстрація господарських операцій, їхній вимір і оцінка. Економічна інформація документа це відомості про рух матеріальних цінностей і коштів, що дозволяє здійснювати контроль за їх використанням і наявністю на балансі підприємства. До таких документів належать: платіжне доручення (вимога); товарно-транспортна накладна; касовий ордер та ін.

Носіями правової інформації документи стають з огляду на те, що як матеріальні об'єкти вони містять відомості, необхідні для одержання вичерпної інформації про виконану операцію і забезпечення їхньої доказової (юридичної) сили.

Документ матиме юридичне значення тільки тоді, коли він по своїй суті буде підтверджений усіма необхідними для цього реквізитами.

Сукупність документів, якими оформляються господарські операції, називається документацією. Суцільне і постійне документування господарських операцій є не тільки одним з основних елементів методу бухгалтерського обліку, а й умовою вірогідності фінансової звітності.

З поняттям "документація" тісно пов'язане поняття "первинний облік". Первинний облік — первісна стадія облікового процесу, на якій здійснюється реєстрація господарських операцій у первинних документах, їхній вимір (оцінка), обробка, таксування, контирування (шифрування) кореспондуючих синтетичних і аналітичних рахунків господарських операцій, передача документів на інші стадії облікового процесу (при діалоговому обліку — для введення інформації в пам'ять комп'ютера, при ручній системі — для запису інформації у відповідні реєстри обліку).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси