Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Комунікативні ознаки культури мовленняКультура мови і культура мовлення. Комунікативні ознаки культури...Комунікативна культура викладачаЗміст та структура комунікативної культури педагогаРЕКЛАМА ЯК КОМУНІКАТИВНИЙ ПРОЦЕС
Перевірка правильності складання балансуПеревірка правильності складанні балансуГрафічні методи виявлення правильності силогізмівПеревірка правильності складання фінансової звітностіПеревірка правильності відображення в балансі незавершеного...
 
Головна arrow Документознавство arrow Правове письмо
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Комунікативні ознаки культури мови нормативного акта

Правильність мови

Правильність - одна з визначальних ознак культури мови юридичного документа. Словник української мови (Т. VII. - С. 503) тлумачить слово правильний як такий, що: 1) відповідає дійсності; 2) відповідає встановленим правилам, нормам; 3) безпомилковий.

Мовні норми - сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування у певний період розвитку мови і суспільства.

Беручи до уваги такі визначення, з'ясовуємо, що критерієм правильності є мовна дійсність конкретної епохи, а її еталоном -відповідність правилам, за допомогою яких формуються сучасні норми. Мовна норма відбиває історію розвитку української мови" закономірності ЇЇ стильової диференціації, тенденції нормалізації й кодифікації літературної мови. Мовна норма - явище суспільне. На неї можуть впливати як зміни в суспільному розвитку (першою чергою, лексичні норми) і пов'язані з ними зміни в психології народу - носія мови, так і фактори суб'єктивні: якість критеріїв норми літературної мови (мова якого майстра слова є авторитетним зразком? що сьогодні найбільше впливає на формування норм? хто сьогодні є нормотворцем?).

Визначальна риса літературної норми - стабільність, дотримання усталених, загальноприйнятних правил щодо слововживання, написання, наголошування, граматичного оформлення висловлювання. Правильність, досконалість, зразковість - характеристики, що ви** значають нормативну літературну мову.

Щоб нормативний акт мав правильне мовне оформлення, треба першою чергою добре знати структуру мови, бо саме нею зумовлюються чинні норми. Але правильне - ще не означає досконале. Досконалий законотворець повинен уміти відібрати у відповідній комунікативній ситуації (для кожного конкретного нормативного акта) найбільш точний, стилістично доречний, експресивно виправданий, естетично виразний варіант літературної мови. Таке уміння і становить мовну майстерність. Фундаментом мовної майстерності законотворця є знання норм літературної мови, у якій синтезуються культурні надбання народу, здобутки юридичної практики минулого, традиції та нові явища функціональних стилів. Розрізняємо такі типи норм:

1. Орфоепічні норми - сукупність вимовних норм літературної мови, що охоплюють правила: а) вимови звуків: напр., хабара (неправ, хабаря), соціальна допомога (неправ, соціальна допомога); б) наголошування слів: напр., у першому читанні (неправ, чьтаннї), черговьй пленум (неправ, чергувий пленум).

2. Лексичні норми - регулюють вибір слова відповідно до змісту і мети висловлення. Добираючи слово, враховуємо: а) відповідність слова нормам літературної мови; б) умотивованість слова відповідно до комунікативного завдання; в) місце слова у словниковому запасі мови: активний словник - лексика, що активно вживається в мові протягом значного історичного періоду; пасивний словник - лексика, що відходить з активного вживання (застарілі слова), що входить в мову (неологізми); г) емоційно-експресивне значення слова (піднесене: грядущий, керманич, офіційне: дати пояснення, доводити до відома, урочисте: глибокоповажний, вельмишановний, презирливо-знижене: політикан, чинодрал, ласкаве: соколик, любонька, жартівливе: розумник, фамільярне: дружище і под.); ґ) належність слова до певної групи лексики поза літературною мовою (діалектизми: тута, в цему документі), професіоналіз-мн: юрики (юридичні особи), фізики (фізичні особи), жаргонізми: кумекати, шурупати).

3. Стилістичні норми - регулюють вибір слова відповідно до мети висловлювання. Залежно від того, яка мовна функція реалізується, розрізняємо офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній, розмовно-побутовий, конфесійний стилі. У всіх стилях використовуємо насамперед загальновживану лексику. У науковому та діловому стилях з емоційного погляду ця лексика нейтральна. Науково-термінологічна, виробничо-професійна, адміністративно-ділова лексика також нейтральна. Слід розмежовувати таку лексику за сферами спілкування, напр., у зв 'язку з тим, що в законі... - офіційно-діловий стиль; бо в законі... - розмовно-побутовий стиль.

4. Словотвірні норми - регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі нового слова. Наприклад, словотвірні норми із значенням виконавців дії, що ЇЇ назва є твірною основою, об'єднують типи із суфіксами - ач-, - ик-: завідувач (кого?

чого?) кафедри (неправ. завідуючий кафедрою, завідувач кафедрою), завідувач клубу, відділу, сектора, бібліотеки, дитячого садка, виконувач (неправ. виконуючий) обов 'язків, керівник (неправ. керуючий) тресту.

5. Морфологічні норми - регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами. Наприклад, родовий відмінок множини передбачає форму статей (неправ. статтів) у давальному відмінку однини передбачено обидві форми: директору/директорові, ректору/ректорові, керівнику/керівникові - усе залежить від дотримання норм милозвучності мови.

6. Синтаксичні норми - регулюють правила творення й функціонування словосполучень і речень. Поєднання речень у складному синтаксичному цілому (статті законів, кодексів тощо) також здійснюється за законами синтаксичної побудови цієї одиниці: смислового зв'язку і синтаксичної організації (порядку слідування частин статті, засобів їх зв'язку, інтонаційного оформлення тощо).

Отже, правильність мови нормативного акта - це:

1) відповідність мови законів законам мови;

2) недопущення стильового дисонансу;

3) доречність і обгрунтованість застосування норм з іншого стилю;

4) використання семанхизсо-стилістичних можливостей варіантів норми з метою увиразнення, уточнення контексту для надання вичерпної інформації;

5) дотримання корекції побудови одиниць складного синтаксичного цілого.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси