Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Чим забезпечується правова основа пожежної безпеки на рівні держави?Протипожежні вимоги до улаштування устаткування і технологічних...Протипожежне водопостачанняПожежна безпека, охорона праці і техніка безпеки в підприємствах...ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІСистема пожежної безпекиЯким чином забезпечується пожежна безпека?ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИПротипожежна безпекаОснови безпеки підприємства
 
Головна arrow БЖД arrow Безпека життєдіяльності людини та суспільства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Основи протипожежної безпеки

Важливим у протипожежній охороні є дотримання протипожежних правил і норм при облаштуванні систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря, молнієзахисту при спорудженні житлових будинків, промислових об'єктів, розташуванння технологічного устаткування. Ефективним заходом є належне розміщення будинків і територій та обмеження застосування відкритого вогню у пожежонебезпечних місцях (газо- і електрозварювальні роботи). На пожежонебезпечних територіях потрібна повна заборона паління в невстановлених місцях та обов'язкове дотримання норм і правил при роботі з вогненебезпечними і вибухонебезпечними речовинами (обов'язкове оформлення наряду-допуску з додатковим інструктажем, постійним наглядом з боку керівного складу).

Основне завдання протипожежної безпеки - збереження людського життя, природних ресурсів, особового та громадського майна - виробничих споруд, житла, створення умов за яких пожежа стала б неможливим явищем. Ще в середньовіччі були створені спеціальні протипожежні команди. На сучасному етапі розвитку науково-технічного прогресу для боротьби з пожежами використовують організаційні, технічні засоби. Обов'язковими для великих підприємств є протипожежні формування або депо. Їх розташування регламентує СНіП 11-89-80 "Генеральні плани промислових підприємств".

Відповідно до вимог зазначених норм пожежні депо розміщають на земельних ділянках, що прилягають до доріг загального користування. Пожежне депо, як правило, повинне обслуговувати групу підприємств. У випадку, коли підприємство не підпадає під зону обслуговування існуючих пожежних депо, то на його території необхідно передбачити існування власного пожежного депо. Радіус його дії: для підприємств із виробництвами категорії А, Б та В, що займають більше 50% всієї площі забудови - 2 км; якщо підприємства цих же категорій займають до 50% площі забудови і підприємств із виробництвом категорії Г та Д - 4 км.

З врахуванням пожежної безпеки генеральні плани промислових підприємств повинні задовольняти вимогам: дотримання необхідних безпечних відстаней від меж підприємства до сусіднього об'єкта, населеного пункту, смуг доріг і водних шляхів; правильне зонування будинків і промислових споруд з урахуванням їх значення; дотримання необхідних протипожежних розривів між ними. При зонуванні промислові підприємства повинні бути відділені від житлової зони, споруд основного і допоміжного призначення, складів, будинків адміністративного та господарсько-побутового призначення. Протипожежні розриви між виробничими спорудами залежать від вогнестійкості будинку і категорії пожежної небезпеки розміщеного в ньому виробництва, а для складів - від пожежо- і вибухонебезпечності речовин, що зберігаються, ємності складу і його розташування - наземне, підземне. Треба забезпечити вільний під'їзд пожежних автомобілів до споруд. Підприємство площею понад 5 га і при довжині території понад 1000 м повинно мати не менше 2-х виїздів; при площі забудови більш 10 га - з усіх боків. Для забору води для гасіння пожежі встановлюють пожежні гідранти на відстані не більш 100 м один від іншого і не більш 5 м від стін будинків, а до дороги - 2 метри.

Як засіб проти поширення пожежі застосовують загальні, місцеві протипожежні перепони. Загальні - протипожежні перекриття з негорючих матеріалів (цегла, залізобетон). Місцеві - призначені для обмеження поширення полум'я в початковій стадії розвитку пожежі - бортики, пороги, кювети, обвалування. Для запобігання пожеж необхідно впроваджувати ефективні загальні методи протипожежної безпеки.

Організаційні - навчання працюючих правилам пожежної безпеки, організація пожежної охорони, проведення бесід, лекцій, видання необхідних інструкцій, плакатів. Технічні - передбачають наявність технічних пристроїв сигналізації про початок пожежі, автоматичного включення засобів оповіщення та гасіння полум'я. Експлуатаційні - передбачають правильну експлуатацію систем опалення, вентиляції і кондиціонуван-ня повітря, блискавкозахисту, технологічних машин і обладнання.

Пожежі є наслідками необачності, неправильних дій людини з об'єктами, що можуть їх викликати або стихійні явища природи - блискавка, виверження вулкану. Щорічно вони завдають величезної шкоди народному господарству і майну громадян, відбирають тисячі людських життів. Природно, що з пожежами людство відвіку веде боротьбу.

Поступово сформувалися загальні методи гасіння пожеж: 1) ізоляція джерела горіння; 2) зменшення концентрації окислювача, зокрема кисню; 3) охолодження джерела горіння нижче температури горіння; 4) механічне збивання полум'я тиском води, інертного газу, різними негорючими речовинами; 5) створення спеціальних перепон для розповсюдження полум'я, наприклад протипожежні розриви.

Системи протипожежної сигналізації, як технічний засіб, мають важливе значення у запобіганні загибелі людей, руйнуванні матеріальних цінностей і призначені для виявлення початкової стадії пожежі, передачі тривожних сповіщень про місце і час її виникнення. При необхідності вони включають у дію автоматичні системи гасіння пожежі і видалення диму.

Системи пожежної сигналізації - ручні та автоматичні. Автоматичні системи спрацьовують під впливом проявів початкової стадії пожежі - температури, диму, випромінювання від полум'я. Важливим елементом такої системи є датчик - прилад "чутливий" до певного фактору - диму, світла, тепла, іонізації - появи електричних зарядів. Кількість пожежних сповіщувачів у контрольованому об'єкті залежить від його площі.

Для попередження пожежі ефективними є системи автоматичного пожежогасіння. Такі пристрої ділять на водяні, парові, пінні, газові, хладонові та порошкові. За часом спрацьовування їх розрізняють на зверхшвидкісні (час спрацьовування 0,1 с); швидкодіючі (0,3 с); нормальної інерційності (30 с); підвищенної інерційності (до 3 хвилин). Всі автоматичні системи пожежогасіння одночасно з гасінням подають сигнал тривоги.

Для гасіння пожежі звичайно використовують воду (але не у всіх випадках), тому що вона має найбільшу теплоємність і придатна для гасіння більшості пальних речовин: один літр води при нагріванні від 0 до 100 град. поглинає 419 кДж тепла, а при випаровуванні 2260. При цьому утворюється пар. Він ефективний при його концентрації біля 35%.

Ефективною є стійка піна, що може бути отримана при введенні у воду невеликих кількостей (3-4%) речовин, спроможних знизити поверхневий натяг плівки води. При розтіканні хімічної піни утворюється стійкий прошарок товщиною 7-10 см, який майже не руйнується від дії полум'я. Піна не взаємодіє з нафтопродуктами і утворює щільний покрив, який не пропускає парів горючої рідини. Але її не можна застосовувати для гасіння електроустаткування.

Інші ефективні засоби гасіння - ингибітори горіння на основі гало-їдоводородів, порошкові речовини - використовують для гасіння нафтопродуктів, активних (лужних) металів, електрообладнання. Широко використовують суміші на основі карбонатів, бікарбонатів (харчова сода). Високоефективні інертні гази, які як і водяна пара, зменшують концентрацію кисню, розбавляють пальну речовину і віднімають значну кількість енергії, в результаті чого температура знижується і відбувається гальмування процесу горіння. Для гасіння пожеж двоокисом вуглецю застосовують автоматичні стаціонарні та пересувні пристрої (пожежні автомобілі), а також ручні пересувні і переносні вогнегасники. Найбільше поширення в якості первинних засобів гасіння пожеж одержали різноманітні ручні вогнегасники: пінні, газові вуглекислотні і спеціальні вогнегасники вуглекислотно-бромметилові, порошкові. Пінні вогнегасники призначені для гасіння невеличких осередків горіння речовин, матеріалів, та тих які можуть горіти без доступу кисню повітря.

До спеціальних вогнегасників відносять: порошкові та вуглекислот-ноетилові. Вуглекислотно-бромметилові вогнегасники призначені для гасіння невеличких осередків горіння волокнистих та твердих матеріалів. Пісок звичайно застосовують там, де можливий розлив невеликої кількості пальних і легкозаймистих рідин. Слід використовувати негорючі обмазки з вермикуліту, перліту, цементу, які захищають пожежоне-безпечні об'єкти з деревини, полімерів. Такий же ефект мають облицювальні керамічні плитки - кахлеві або звичайна цегла, а також металеві екрани. Дуже часто трапляються трагедії на новорічні свята, коли використовують легко займисті матеріали з бавовни. Щоб цього не було треба дбати про спеціальний захист маскарадних костюмів - вони повинні бути оброблені негорючими речовинами, наприклад алюмокалієвими квасцами, негорючими сольовими розчинами.

Питання

1. Які протипожежні вимоги до побутових, виробничих приміщень, об'єктів?

2. Що Ви знаєте про протипожежні заходи?

3. Охарактеризуйте загальні методи протипожежної безпеки.

4. Які існують методи гасіння пожеж?

5. Що Ви знаєте про протипожежну сигналізацію?

6. Охарактеризуйте основні засоби пожежегасіння.

7. Які типи вогнегасників застосовують при різних джерелах пожеж?

8. Які причини пожеж?

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси