Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
МЕХАНІЧНИЙ ОБРОБІТОК ҐРУНТУОсобливості обробітку ґрунту на меліорованих земляхОбробіток ґрунту після непарових попередниківОбробіток ґрунту в чистому паруОбробіток ґрунту під озимі культуриОбробіток ґрунту під озимі культуриСистеми обробітку ґрунту під культури польових сівозмінПротиерозійні заходи під час передпосівного обробітку ґрунту і сівбиСистема обробітку ґрунтуБезполицевий обробіток ґрунту
 
Головна arrow Географія arrow Землеробство
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Обробіток ґрунту в зайнятих і сидеральних парах

У зв'язку з різними ґрунтово-кліматичними умовами системи обробітку ґрунту під парозаймаючі культури неоднакові. Ґрунт після збирання парозаймаючої культури слід обробляти так, щоб на період сівби озимих культур забезпечити оптимальну будову посівного й орного шару, необхідний запас доступної вологи (не менше ніж 20 мм в орному шарі) і достатній вміст доступних для рослин поживних речовин.

До парозаймаючих культур належать: непросапні - однорічні бобові трави, бобово-злакові сумішки озимих і ярих культур, конюшина однорічного використання на один укіс, озимі культури на зелену масу, а також просапні - кукурудза на зелений корм, рання картопля, кормові боби, сорго та інші культури на зелений корм.

Система обробітку ґрунту під парозаймаючі культури така сама, як і під відповідні ярі та озимі культури після того чи іншого попередника.

При визначенні системи заходів основного обробітку ґрунту після збирання па-розаймаючих культур необхідно враховувати строки їх збирання, гранулометричний склад і вологість верхнього шару ґрунту, тип і ступінь забур'яненості. Чим раніше збирають парозаймаючу культуру, чим вологіший ґрунт і чим більше він засмічений багаторічними бур'янами, тим глибшим має бути основний обробіток. Після непро-сапних парозаймаючих культур за наявності багаторічних бур'янів і недостатнього зволоження орного шару відразу ж після скошування ґрунт обробляють дисковим лущильником, а через 8-10 днів орють на глибину 20-22 см плугом з передплужниками в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками і боронами. При випаданні опадів після оранки доцільне боронування, особливо на важкосуглинкових ґрунтах, щоб запобігти утворенню ґрунтової кірки. За посушливих років замість оранки проводять поверхневий обробіток культиватором КПЗ-3,8 на глибину 10-12 см, що зменшує витрати вологи і забезпечує краще кришіння ґрунту. Оскільки при мілкому безполи-цевому обробітку раніше і більше відростає пагонів коренепаросткових бур'янів, то ґрунт необхідно обробляти через кожні 8-10 днів. На період сівби озимих посівний шар повинен бути дрібногрудочкуватим і ущільненим. Перед сівбою ґрунт культивують на глибину висіву насіння з одночасним коткуванням.

Дуже важливо створювати оптимальну щільність будови орного шару, яка на чорноземах звичайних і каштанових солонцюватих ґрунтах має становити 1,15-1,30 г/см3, на дерново-підзолитих супіщаних і суглинкових - відповідно 1,20-1,35 і 1,101,30 г/см3. Якщо щільність ґрунту вища від оптимальної, то це негативно впливає на його поживний режим, на ріст кореневої системи. На надто розпушеному ґрунті, особливо в посушливі роки, необхідна кількість вологи до висіяного насіння озимих не надходить, а при осінньому осіданні посівного шару вузол кущіння рослин міститься біля самої поверхні і взимку озимі швидко вимерзають.

Щоб створити оптимальну щільність орного шару, орати слід не пізніше ніж за 20-30 днів до сівби озимих культур; в такому разі під впливом наступних обробітків і природного осідання оброблюваний шар встигне ущільнитися. Якщо період між збиранням парозаймаючих культур і сівбою озимих нетривалий, то замість оранки проводять поверхневий обробіток. Такий обробіток також доцільний у посушливих районах (Степу, південному Лісостепу), де в період між обробітком і сівбою озимих ґрунт зволожений недостатньо.

За поверхневого обробітку вологість посівного шару на 1,7-3,5% вища, ніж після оранки або глибокого плоскорізного розпушування. Поверхневий обробіток, поліпшуючи структурний стан і будову посівного шару, позитивно впливає і на поживний режим ґрунту (І. А. Пабат, 1992).

Просапні парозаймаючі культури (рання картопля, кукурудза, соняшник) потребують глибшого основного обробітку, а після сівби - ретельного механізованого догляду посівів (боронування, обробіток міжрядь). Після їх збирання за умов недостатнього зволоження ґрунту ефективним є поверхневий обробіток під озимі культури.

На посівах, сильно засмічених коренепаростковими бур'янами, а також на запливаючих, перезволожених ґрунтах після збирання просапних парозаймаючих культур ефективніша рання оранка плугами з передплужниками в агрегаті з дисковою бороною і котками в посушливі або із зубовими боронами - в зволожені роки.

У випадку, коли після ретельного обробітку ґрунту посівний шар (0-10 см) сильно висушений, а оптимальні строки сівби озимих культур уже пройшли, за цих умов краще провести додатковий обробіток ґрунту і залишити це поле під ранні ярі культури.

Технологічні вимоги до підготовки ґрунту під озимі культури передбачають доведення його до стану, придатного для сівби безпосередньо після основного обробітку. При обробітку поля через 1-2 дні після оранки досягти необхідної якості розробки посівного шару неможливо. У зв'язку з цим слідом за оранкою з мінімальним інтервалом поле обробляють агрегатами типу РВК-3, а за їхньої відсутності - культиваторами КПС-4, КПС-4М в агрегаті з кільчасто-зубчастими котками. Для безполицевого обробітку найдоцільніше агрегатувати важкі дискові борони, протиерозійні культиватори з голчастими боронами і кільчасто-шпоровими котками або використовувати комбіновані агрегати типу АКП-5, АПК-5,4, ККП-6, Агро-3, КПЧ-4,3, КР-4,5, АКШ-5,6, "Резидент".

На схилах і рівних площах посіви озимих і зяб доцільно щілювати для додаткового нагромадження вологи і зменшення ерозії. На рівних ділянках, особливо при сівбі озимих по поверхневому обробітку, щілювання знижує небезпеку загибелі їх у мікрознижених. Його здійснюють у двох напрямках, які перетинаються, з відстанню між проходами агрегату 10-12 м. Схили щілюють у напрямку горизонталей місцевості на глибину 40-45 см з відстанню між проходами 6-12 м щілинорізами ЩП-3-70, ЩП-000, ЩН-2-140. Оптимальний строк щілювання на полях озимих - до передпосівного обробітку ґрунту.

Слід зауважити, що чітке виконання рекомендованих заходів основного обробітку ґрунту під озимі, в тому числі й поверхневого, в посушливих районах не є гарантією одержання дружніх сходів.

Необхідна певна передбачливість у проведенні наступних обробітків, щоб не пересушити верхнього шару ґрунту на строк сівби озимих. За таких умов культивацію слід поєднувати з коткуванням. Для передпосівного обробітку замість культиваторів КПС-4, які погано регулюються по глибині, доцільно використовувати культиватори УСМК-5,4, комбіновані агрегати типу РВК-3, лапчасті борони або зчіпки послідовно з'єднаних зубових борін. Необхідність передпосівного обробітку культиваторами часто зумовлюється не агротехнічними вимогами, а низькою якістю і несвоєчасністю основного обробітку, коли поле заростає бур'янами, і застосування борін неефективне.

Крім широкого застосовуваних на передпосівному обробітку культиваторів і борін, можуть бути використані голчасті борони БИГ-3 в агрегаті з зубовими боронами або котками. При підготовці під озимі розпушених ґрунтів голчасті диски встановлюють для роботи в пасивному режимі. Особливо доцільна заміна культивації боронуванням на ґрунтах легкого гранулометричного складу, де надмірно глибоке загортання насіння є найбільш частим технологічним порушенням.

Глибину сівби, температуру і вологість посівного шару ґрунту регулюють допо-сівним і післяпосівним коткуванням. Ущільнення поверхневого шару помітно зменшує розмах вертикальної вібрації сошників сівалок, дає можливість оптимізувати глибину і рівномірність загортання насіння по вертикальному профілю і таким чином сприяє формуванню рівномірнішого стеблестою зернових колосових культур. Коткування дещо нівелює помилки і порушення в передпосівному обробітку, які часто зумовлені конструктивними недоліками культиваторів.

Середній приріст урожаю зерна озимих і ярих колосових завдяки коткуванню становить 3-6 ц/га. При цьому передпосівне коткування дещо ефективніше від піс-ляпосівного.

Сидеральні пари застосовують для підвищення родючості піщаних ґрунтів, особливо в господарствах, які відчувають гостру нестачу органічних добрив. До паро-займаючих сидеральних культур належать люпин, буркун, серадела, ріпак, гірчиця та ін.

Зелену масу цих культур за 15-20 днів до оптимальних строків сівби озимих заорюють. При використанні безалкалоїдного люпину надземну масу його скошують на корм, а післяукісно-кореневі рештки загортають у ґрунт, як і після звичайної па-розаймаючої культури. За наявності великої маси післязбиральних решток або при використанні всієї зеленої маси на добриво плуг погано їх загортає. Тому перед заорюванням зелену масу скошують або прикочують, а перед кожним корпусом плуга встановлюють дисковий ніж. Для покращення заорювання всієї зеленої маси сидерату спереду плуга паралельно його корпусам прироблюють залізний брусок, який валить рослини і утримує біля ґрунту при заорюванні. Після оранки ґрунт коткують.

Якщо період від заорювання зеленої маси до сівби озимих тривалий, тоді перед сівбою ґрунт обробляють дисковими знаряддями на 5-7 см, а не культиваторами, щоб не вивернути нерозкладену масу сидерату на поверхню, і одночасно коткують. Потім сіють озимі культури.

Основні агротехнічні вимоги до протиерозійного обробітку ґрунту після зайнятих парів - це розпушення без обертання скиби на глибину від 8 до 25 см; кришіння з утворенням грудочок розміром до 5 см - не менше 70% у шарі до 25 см і не менше 80% - у шарі на глибині загортання насіння 0-8 см; ущільнення оброблюваного шару - до 1,0-1,2 г/см3; повне підрізування бур'янів; подрібнення грубостеблових рослинних решток з переважанням (не менше 80%) часток довжиною 5-15 см; збереження на поверхні ґрунту і у верхньому шарі (0-5 см) до 60% рослинних решток; гребенистість поверхні - не більше 4 см; після проходу агрегату в шарі 0-5 см не повинен збільшуватися вміст ерозійно небезпечних часток розміром менше 1 мм.

На ґрунтах з неглибоким гумусовим шаром легкого і середнього гранулометричного складу наведеним вимогам краще відповідають чизельні плуги типу ПЧ-2,5, АПЧ-4,5 з вузькорозпушувальними робочими органами, на важких ущільнених і пересушених - діагональні розпушувачі ПРН-31000, ПРПВ-5-50 типу "Параплау". Показники якості обробітку ґрунту одноопераційними машинами при цьому в усіх випадках поліпшуються при агрегатуванні чизелів з приставкою ПСТ-2,5, а плугів-розпушувачів - з пристроями ПВР-2,3.

Встановлено, що використання пристрою ПВР-2,3 за рахунок більш якісного кришіння скиби з поверхні й ущільнення її в оптимальних розмірах у середині орного шару знижує втрати залишкових запасів вологи після рясних опадів у перші 20 днів на одну третину, а іноді й більше порівняно з використанням в агрегаті БИГ-3А, або одноопераційних машин.

У зволожених районах Лісостепу і на Поліссі по зайнятих парах після попереднього дискування важкими дисковими боронами ґрунт орють на глибину від 16-18 до 20-22 см. Для покращення якості обробітку плуги обладнують пристроями ПРВ-2,3; ПВР-3,5. У подальшому до сівби озимих ґрунт обробляється паровими культиваторами за типом чистого пару.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси