Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
ОЦІНКА ВАРТОСТІ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВОблік нематеріальних активів бюджетних установЯк оцінюються нематеріальні активи?Етапи оцінки нематеріальних активівВартісна оцінка нематеріальних активівОцінка залишкової суми нематеріальних активівОцінка нематеріальних активів підприємстваМетоди оцінки нематеріальних активівКореспонденція рахунків з обліку нематеріальних активів (рах. №12 )Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Облік у зарубіжних країнах
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Первісна оцінка нематеріальних активів

Згідно з IAS 38 первісною оцінкою intangible asset є його собівартість, але облікові підходи до визначення собівартості нематеріальних активів залежать від шляхів їх надходження: зовнішнього придбання або внутрішнього генерування (рис. 8.30).

Шляхи надходження нематеріальних активів згідно з IAS 38

Рис. 8.30. Шляхи надходження нематеріальних активів згідно з IAS 38

Облікові підходи до визначення собівартості intangible assets, придбаних за плату або в обмін на немонетарні активи є аналогічними визначенню первісної собівартості PP&E.

Так, у випадку separate acquisition (окремого придбання) до собівартості intangible asset включають:

ціну його придбання, включаючи ввізне мито та невідшкодовані податки на придбання після вирахування торгівельних та інших знижок; та

будь-які витрати, які можна прямо віднести до підготовки цього активу для використання за призначенням (рис. 8.31).

Прикладами безпосередньо пов'язаних витрат є:

витрати на виплати працівникам (як визначено в IAS 19), які виникають безпосередньо від приведення активу до робочого стану;

гонорари спеціалістам, виплачені безпосередньо в результаті приведення активу до робочого стану; та

витрати на перевірку відповідного функціонування такого активу.

Складові собівартості окремо придбаного intangible asset згідно з IAS 38

Рис. 8.31. Складові собівартості окремо придбаного intangible asset згідно з IAS 38

У разі придбання intangible assets в exchange for a non-monetary asset or

assets (обмін на немонетарный актив чи активи), собівартість такого intangible asset оцінюють за fair value за винятком випадків, коли: (а) ця операція з обміну позбавлена комерційної сутності або (b) неможливо достовірно оцінити fair value ані отриманого, ані відданого активу. Якщо придбаний актив оцінюють не за fair value, його собівартість визначається за carrying amount of the asset given up (залишковою сумою відданого активу).

Підходи до первісної оцінки intangible asset придбаного в обмін на немонетарний актив згідно з IAS 20

Рис. 8.32. Підходи до первісної оцінки intangible asset придбаного в обмін на немонетарний актив згідно з IAS 20

У деяких випадках intangible asset можна придбати free of charge (безкоштовно) або for nominal consideration (за номінальну компенсацію) шляхом державного гранту. Це може відбуватися, коли держава передає чи розподіляє суб'єктові господарювання intangible assets, такі як:

airport landing rights (права на посадку в аеропорту),

licences to operate radio or television stations (ліцензії на роботу радіо- чи телестанцій),

import licences or quotas or rights to access other restricted resources (імпортні ліцензії чи квоти або права доступу до інших обмежених ресурсів).

Відповідно до IAS 20 "Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу", суб'єкт господарювання може обрати первісне визнання за fair value і для нематеріального активу, і для гранту.

Якщо суб'єкт господарювання вирішує первісно не визнавати актив за fair value, він первісно визнає актив за номінальною сумою плюс будь-які видатки, що прямо відносяться до підготовки активу до його використання за призначенням (рис. 8.33).

Підходи до первісної оцінки intangible asset придбаного шляхом державного гранту згідно з IAS 20

Рис. 8.33. Підходи до первісної оцінки intangible asset придбаного шляхом державного гранту згідно з IAS 20

Відповідно до IFRS 3 "Об'єднання бізнесу", якщо intangible asset купують при об'єднанні бізнесу, собівартістю нематеріального активу є його fair value at the acquisition date (справедлива вартість на дату придбання). Це пояснюється тим, що коли актив, придбаний при об'єднанні бізнесу, є відокремлюваним або виникає внаслідок договірних чи інших юридичних прав, існує достатня інформація для достовірної оцінки fair value, яка відображатиме очікування щодо ймовірності надходження до суб'єкта господарювання майбутніх економічних вигід, утілених у цьому активі.

Щоб оцінити, чи відповідає internally generated intangible asset (внутрішньо генерований нематеріальний актив) критеріям визнання, суб'єкт господарювання класифікує генерування активу на research phase (етап дослідження) та development phase (етап розробки).

Research (дослідження) - оригінальні та заплановані обстеження, здійснюванні для отримання і розуміння нових наукових або технічних знань (рис. 8.32).

Development (розробка) - застосування даних наукового дослідження чи іншого знання для планування чи проектування виробництва нових або суттєво вдосконалених матеріалів, механізмів, товарів, технологій, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва або використання (рис. 8.34).

Якщо суб'єкт господарювання не може відокремити research phase від development phase of an internal project для створення intangible asset, він розглядає видатки на такий проект так, ніби вони були понесені лише на research phase.

 Визначення та приклади діяльності з дослідження згідно з IAS 3S

Рис. 8.34. Визначення та приклади діяльності з дослідження згідно з IAS 3S

Визначення та приклади діяльності з розробки згідно з IAS 38

Рис. 8.35. Визначення та приклади діяльності з розробки згідно з IAS 38

На етапі дослідження внутрішнього проекту суб'єкт господарювання не може довести існування intangible asset, який генеруватиме ймовірні майбутні економічні вигоди. Отже, ці видатки визнаються як expense when it is incurred (витрати у періоді їхнього понесення). Тому не слід визнавати жодного intangible asset, що виникає в результаті етапу дослідження внутрішнього проекту.

На етапі розробки внутрішнього проекту суб'єкт господарювання в деяких випадках може ідентифікувати intangible asset та довести, що цей актив генеруватиме ймовірні майбутні економічні вигоди. Це відбувається тому, що development phase проекту більше просунутий порівняно з research phase.

Видатки на внутрішньо генеровані brands (бренди), mastheads (заголовки), publishing titles (назви видань), customer lists (переліки клієнтів) та інші подібні своєю сутністю об'єкти не можна відокремити від витрат на розвиток бізнесу в цілому, і отже, такі об'єкти не визнаються як intangible assets.

Визнання видатків на внутрішньо генеровані intangible asset згідно з IAS 38

Рис. 8.36. Визнання видатків на внутрішньо генеровані intangible asset згідно з IAS 38

Для визнання та первісної оцінки internally generated intangible asset, крім відповідності загальним вимогам до визнання intangible asset, суб'єкт господарювання має довести все, що зазначено нижче:

технічну можливість завершити створення intangible asset так, щоб він був придатний до використання або продажу;

свій намір завершити створення intangible asset та використовувати або продати його;

свою здатність використовувати або продати intangible asset;

як intangible asset генеруватиме ймовірні майбутні економічні вигоди;

(i) наявність відповідних технічних, фінансових та інших ресурсів для завершення розробки та використання чи продажу intangible asset;

(f) свою здатність достовірно оцінити видатки, які відносяться до intangible asset протягом його розробки.

The cost of an internally generated intangible asset (собівартість внутрішньо генерованого нематеріального активу) — це сума видатків, понесених з дати, коли intangible asset уперше відповідає критеріям визнання; складається з усіх витрат, які можна прямо віднести до створення, виробництва та підготовки активу до використання у спосіб, визначений управлінським персоналом (рис 8.37).

IAS 23 визначає критерії для визнання відсотків як складника собівартості внутрішньо генерованого нематеріального активу.

До компонентів cost of an internally generated intangible asset не входять: видатки на продаж, адміністративні та інші загальні накладні видатки, якщо їх не можна прямо віднести до підготовки активу для використання; ідентифіковані недоліки та початкові операційні збитки, що їх зазнають до того, як актив досягне запланованої ефективності; та видатки на навчання працівників експлуатувати актив.

Складові собівартості внутрішньо генерованого intangible asset згідно з IAS 38

Рис. 8.37. Складові собівартості внутрішньо генерованого intangible asset згідно з IAS 38

Облік амортизації нематеріальних активів. Згідно з IAS 38 amortisation

(амортизація) - це систематичний розподіл суми нематеріального активу, що амортизується, протягом строку його корисної експлуатації. Useful life (строк корисної експлуатації):

(а) період, протягом якого очікується, що актив буде придатний для використання суб'єктом господарювання, або

(Ь) кількість одиниць виробленої продукції чи подібних одиниць, що їх суб'єкт господарювання очікує отримати від активу.

Поняття амортизації та строку корисної експлуатації згідно з IAS 38

Рис. 8.38. Поняття амортизації та строку корисної експлуатації згідно з IAS 38

Useful life of an intangible asset є коротшим із періодів, визначених econo ic and legal factors (економічими й юридичними чинниками):

economic factors визначають період, протягом якого майбутні економічні вигоди будуть отримані;

legal factors можуть обмежити період, протягом якого суб'єкт господарювання контролює доступ до цих вигід.

Визначаючи useful life of an intangible asset, слід брати до уваги багато чинників, зокрема:

очікуване використання активу суб'єктом господарювання та спроможність іншої групи управлінського персоналу ефективно управляти активом;

життєві цикли типових продуктів для активу та відкриту інформацію щодо оцінок строків корисної експлуатації подібних активів, що їх використовують у подібний спосіб;

технічний, технологічний, комерційний та інші види зносу;

стабільність галузі, в якій функціонує актив, та зміни ринкового попиту на обсяг продуктів чи послуг від цього активу;

очікувані дії конкурентів або потенційних конкурентів;

f) рівень видатків на обслуговування, необхідного для отримання очікуваних майбутніх економічних вигід від активу, та здатність і намір суб'єкта господарювання досягти такого рівня;

період контролю над активом та юридичні або подібні до них обмеження використання активу, такі як дати закінчення строку пов'язаних з ним угод про оренду; та

залежність строку корисної експлуатації активу від строку корисної експлуатації інших активів суб'єкта господарювання.

Computer software (комп'ютерне програмне забезпечення) та багато інших intangible assets, ураховуючи швидкі зміни у технології, чутливі до технічного старіння. Отже, ймовірно, що їх useful life є коротким.

Useful life of an intangible asset, який походить від contractual or other legal rights (договірних чи інших юридичних прав), не повинен перевищувати період чинності договірних або інших юридичних прав, але може бути коротшим від терміну їх чинності залежно від періоду, протягом якого суб'єкт господарювання очікує використовувати цей актив.

Якщо (виходячи з аналізу всіх відповідних чинників) немає передбачуваного обмеження періоду, протягом якого такий актив буде (за очікуванням) генерувати надходження чистих грошових потоків до суб'єкта господарювання, суб'єкт господарювання має розглядати intangible asset як такий, що має indefinite useful life (невизначений строк корисної експлуатації). Утім термін "indefinite (не визначений)" не означає "infinite (безкінечний)".

An intangible asset with a finite useful life (нематеріальний актив з визначеним строком корисної експлуатації) амортизується; an intangible asset with an indefinite useful life (нематеріальний актив з невизначеним строком корисної експлуатації) не амортизується, але перевіряється на зменшення корисності (рис. 8.36) шляхом порівняння recoverable amount з carrying amount щорічно та кожного разу, коли є ознака можливого зменшення корисності нематеріального активу (аналогічно перевірці PP&E):

В кожному періоді слід визначати, чи продовжують і надалі події та обставини підтверджувати оцінку indefinite useful life цього активу. Якщо вони не підтверджують її, зміну в оцінці строку корисної експлуатації цього активу з невизначеного на визначений слід обліковувати як зміну в облікових оцінках відповідно до IAS 8. Зміна оцінки строку корисної експлуатації нематеріального активу з невизначеного на визначений, може свідчити про зменшення корисності цього активу.

Класифікація нематеріальних активів за строком корисної експлуатації

Рис. 8.39. Класифікація нематеріальних активів за строком корисної експлуатації

Depreciable amount (cyмa, що амортизується) - це собівартість активу або інша сума, що замінює собівартість, за вирахуванням його ліквідаційної вартості.

Residual value of an intangible asset (ліквідаційна вартість нематеріального активу) - це попередньо оцінена сума, що її суб'єкт господарювання отримав би на поточний час від вибуття активу після вирахування всіх попередньо оцінених витрат на вибуття, якщо актив є застарілим та перебуває в стані, очікуваному по закінченні строку його корисної експлуатації.

Поняття суми, що амортизується, та ліквідаційної вартості згідно з AIS 38

Рис. 8.40. Поняття суми, що амортизується, та ліквідаційної вартості згідно з AIS 38

Residual value of an intangible asset with a finite useful life слід приймати за нуль, за винятком випадків, коли:

існує зобов'язання третьої сторони придбати актив наприкінці його us ful life, або

є active market (активний ринок) для такого активу (згідно з IFRS 13) та:

residual value можна буде визначити посиланням на цей ринок; та

існує висока ймовірність, що такий ринок існуватиме наприкінці asset's useful life.

Residual value, інша, ніж нуль, означає, що суб'єкт господарювання очікує ліквідувати intangible asset до кінця строку його економічної експлуатації.

Оцінка asset's residual value базується на сумі очікуваного відшкодування від вибуття, з використанням цін, які домінують на дату попередньої оцінки для продажу подібного активу, що досяг кінця свого строку корисної експлуатації і використовувався в умовах, подібних до тих, у яких використовуватиметься цей актив.

Residual value слід переглядати принаймні на кінець кожного фінансового року. Зміни в ліквідаційній вартості активу відображаються відповідно до змін в облікових оцінках згідно з IAS 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки".

Residual value of an intangible asset може збільшитися до суми, яка дорівнює або перевищує asset's carrying amount (залишкову суму активу). Якщо це так, то амортизаційні відрахування такого активу дорівнюють нулю, доки його residual value не зменшиться у подальшому до суми, меншої від asset's carrying amount.

Протягом useful life of an intangible asset на основі очікуваної форми споживання очікуваних майбутніх економічних вигід, утілених в активі, і застосовують послідовно від періоду до періоду, можна використовувати amortisation methods (методи амортизації):

straight-line method (прямолінійний метод); diminishing balance method (метод зменшення залишку); unit of production method (метод суми одиниць продукції). Метод амортизації, використаний для активу, має відображати очікувану форму споживання економічних вигід від цього активу суб'єктом господарювання. Якщо ж цю форму визначити неможливо, слід застосовувати прямолінійний метод. Амортизаційні нарахування за кожний період слід визнавати у прибутку чи збитку, якщо цей або інший стандарт не дозволяє (або не вимагає) включати їх до балансової вартості іншого активу.

Amortisation слід починати, коли intangible asset стає придатним до використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом.

Amortisation, як і depreciation, слід припиняти на одну з двох дат, яка відбувається раніше:

на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу (або включають до ліквідаційної групи, яку класифікують як утримувану для продажу) згідно з IFRS 5, або

на дату, з якої припиняють визнання активу (рис. 8.41).

Дата припинення амортизації нематеріальних активів згідно з IAS 38

Рис. 8.41. Дата припинення амортизації нематеріальних активів згідно з IAS 38

The amortisation period (період амортизації) і the amortisation method (метод амортизації) слід переглядати принаймні на кінець кожного фінансового року:

якщо очікуваний useful life відрізняється від попередніх оцінок, amortisation period слід відповідно змінити (наприклад, визнання збитку від зменшення корисності може свідчити про необхідність змінити amortisation period);

якщо відбулася зміна в очікуваній формі споживання майбутніх економічних вигід, утілених в активі, amortisation method слід змінити для відображення зміненої форми. Такі зміни слід обліковувати як зміни в облікових оцінках згідно з IAS 8.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси