Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИСутність та значення облікової політикиСутність та законодавче регламентування облікової політикиСкладники системи управління як об'єкти облікової політикиВідсутністю чіткої межі між поняттями "облікова політика" та...Не розкриттям або поверхневим розкриттям сутності і методики...Облікова політика як складова системи управлінняОблікова політика як інструмент управління бухгалтерським облікомОрганізаційні та управлінські аспекти формування облікової політикиЛокальний рівень регулювання облікової політики
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Облікова політика підприємства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Сутність та значення облікової політики

В основу терміну "облікова політика" покладено два поняття: "облік" та "політика".

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Під поняттям "політика" на рівні окремого підприємства розуміють форми і методи відстеження і підтримки пріоритетів для досягнення основних цілей підприємства. Це поняття припускає наявність альтернативних напрямів, вибір яких пов'язаний з процесом прийняття управлінських рішень. Так, умови ринкових відносин передбачають наявність альтернатив щодо вибору напрямів розвитку, обсягів виробництва, ресурсів, джерел фінансування, форм і способів інвестицій тощо. Внаслідок цього у господарській практиці набули значного поширення такі поняття, як економічна, технічна, соціальна, фінансова, податкова, амортизаційна, облікова політика тощо.

Облікова політика у загальному розумінні представляє собою сукупність прийомів і способів ведення бухгалтерського обліку, щодо яких чинними нормативними документами дозволені альтернативні варіанти, а підприємствам надано право їх самостійного вибору.

Поняття облікової політики є актуальним лише за умов застосування ринкових механізмів управління економікою. Саме в умовах ринкових відносин бухгалтерський облік будь-якого економічного суб'єкта, як зазначає Р.А. Алборов [1], виходить за межі рахівництва і простої послідовної реєстрації господарських фактів. Що, в свою чергу, вимагає ведення бухгалтерського обліку на підприємствах за відповідними правилами, в межах загальних принципів і положень, затверджених законодавчими актами країни. Обираючи такі правила та конкретизуючи їх внутрішніми нормативними документами, підприємства реалізують власну політику у сфері бухгалтерського обліку, тобто облікову політику.

З цього приводу Кутер М.І. [21] відмічає, що облікова політика виникає тоді, коли бухгалтер, окрім констатації об'єктивних господарських процесів (наприклад, виплата грошових коштів), які не мають альтернативного підходу, починає робити припущення про наявність невизначених умов або неіснуючих у дійсності подій (наприклад, розрахунок фінансового результату або розподіл накладних витрат) з метою отримання інформації, необхідної для аналізу ефективності діяльності підприємства. "Як тільки бухгалтер робить припущення і відображає не тільки очевидні факти, - зазначає М.І. Кутер, - виникає простір для ствердження, групових інтересів і облікової політики. Учасники господарського процесу, переслідуючи власні інтереси, ставлять перед обліком визначені цілі, які досягаються (або не досягаються) шляхом вибору облікової політики".

У зв'язку з цим Пушкар М.С. зазначає, що "облікова політика це конституція підприємства, яка передбачає права і обов'язки системи обліку з приводу формування інформаційних ресурсів для менеджерів" [43, с. 10]. Бутинець Ф.Ф. підкреслює, що "облікова політика підприємства - це не просто сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку (залежно від поставлених цілей) [3, с. 10]. На думку В. А. Дерія, під обліковою політикою слід розуміти офіційно затверджене на підприємстві надане державою йому право вибору, з урахуванням цілей, специфіки діяльності підприємства та чинних правових актів, відповідних методик та форм, техніки ведення бухгалтерського обліку [10, с. 10]. П.Є. Житний [13, с. 4; 14, с. 21] у своїх працях розглядає облікову політику у спрощеному вигляді як вибір форми ведення обліку, а також у більш широкому розумінні - як один із методів управління обліком суб'єкта господарювання.

У цьому контексті облікова політика з одного боку надає інформацію про особливості ведення бухгалтерського обліку на кожному підприємстві, а з іншого боку, дозволяє підрозділам підприємства дотримуватися єдиних правил бухгалтерського обліку, в яких враховані особливості діяльності підприємства.

При цьому загальні правила ведення бухгалтерського обліку встановлюються централізовано - на державному рівні, а на підприємстві вони конкретизуються залежно від умов діяльності, кваліфікації персоналу, технічного забезпечення, галузі господарювання тощо.

Таким чином на облікову політику підприємства впливають різноманітні чинники:

- форма власності та організаційно-правова форма підприємства;

- вид діяльності;

- організаційна структура управління та виробнича структура підприємства;

- кількість господарських операцій, обсяги діяльності, обсяг продажу, чисельність персоналу, наявність відокремлених структурних підрозділів, дочірніх підприємств, філій тощо;

- особливості оподаткування підприємства;

- поточна та стратегічна мета бізнесу;

- ступінь матеріально-технічного оснащення (наявність комп'ютерної техніки, можливості програмного забезпечення);

- рівень кваліфікації працівників бухгалтерії;

- технологічні особливості виробництва, особливості організації процесів постачання та збуту;

- системи та форми розрахунків з покупцями та постачальниками;

- взаємини з фінансовими структурами;

- система звітності перед власниками, а також іншими користувачами облікової інформації;

- стан законодавства та перспективи його зміни.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Проте наведене визначення систематично підпадає під критику науковців. З одного боку, науковці сходяться у поглядах щодо неправомірності включення у визначення облікової політики принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, оскільки вони є обов'язковими і підприємства не мають права вибору щодо їх застосування. З іншого боку, навряд чи облікова політика стосується лише фінансової звітності, адже звітність є заключним етапом (продуктом) бухгалтерського обліку. Отже підприємство використовує обрані облікові методи та процедури спочатку для ведення бухгалтерського обліку, а вже потім, як наслідок, для складання фінансової звітності.

З огляду на це, більш коректним було б офіційне визначення поняття облікової політики як сукупності методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Об'єктом облікової політики підприємства є об'єкт бухгалтерського обліку, щодо якого нормативно-правовими документами передбачено альтернативні варіанти оцінки чи обліку. Об'єктами облікової політики є основні засоби, запаси, поточна дебіторська заборгованість, забезпечення, доходи, витрати тощо.

Складовими облікової політики підприємства є: 1) теоретичні засади - базуються на загальнонаукових основах бухгалтерського обліку та основних законодавчих актах, що регулюють діяльність в цій сфері. Вони включають в себе основні принципи, дотримання яких є основою відображення в обліку і звітності господарських операцій підприємства. Згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності є: обачність; повне висвітлення; автономність; послідовність; безперервність; нарахування та відповідність доходів та витрат; превалювання сутності над формою; історична (фактична) собівартість; єдиний грошовий вимірник; періодичність. Характеристика принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності наведена на рис. 1.1.

Однак, за сучасних умов господарювання, облікова політика покликана виконувати не лише власне функції обліку та формування фінансової звітності, а й надавати інформацію для виконання інших функцій управління - планування, організації, координації, мотивації, контролю.

Тому в основу формування облікової політики підприємства мають покладатися не лише специфічні принципи бухгалтерського обліку, а й загальнонаукові:

- принцип системності, згідно з яким облікова політика розглядається у якості штучно створеної складної системи, що виконує функції, пов'язані зі збором, класифікацією, обробкою, аналізом і формуванням різних видів облікової інформації для визначення економічної ідеології підприємства;

- принцип комплексності, який передбачає вивчення і оцінку події не з позиції окремих ізольованих причин, а за сукупним впливом на загальну систему технічних, економічних, соціальних, екологічних, політичних та інших значимих чинників;

- принцип наукової обґрунтованості в узгодженості з дією науково-технічного прогресу, законів економічного розвитку суспільства, концепцією державної політики, нормативно-правовою базою тощо;

- принцип ефективності, планомірності та динамізму, що передбачає спрямування облікової політики на розв'язання не лише поточних, а й довгострокових стратегічних завдань розвитку підприємства, за умов існування ефективних альтернативних варіантів досягнення тієї чи іншої мети;

- принцип профілактики, дотримання якого створює умови для своєчасного інформування управлінського персоналу підприємства про відхилення від запланованих чи нормативних показників витрат та результатів діяльності, для можливого корегування управлінських рішень;

Принципи бухгалтерського обліку

Рис. 1.1. Принципи бухгалтерського обліку

- принцип "селекції", що передбачає відбір інформації, яка надається на кожному рівні управління підприємством, лише необхідною і суттєвою для прийняття управлінських рішень;

- принцип сумісності особистих, регіональних і державних інтересів тощо.

2) методика - характеризується як сукупність методів та процедур, що використовуються для ведення бухгалтерського обліку. При цьому під методом бухгалтерського обліку традиційно розуміється сукупність специфічних прийомів і способів, що використовуються бухгалтером для отримання, обробки та надання облікової інформації. До них відносяться документація, інвентаризація, калькулювання, оцінка, рахунки, подвійний запис, баланс та звітність.

Процедура розглядається як певний порядок дій, які виконуються бухгалтером систематично у відповідній послідовність для відображення явищ і процесів, що відбуваються у господарській діяльності підприємства. Вони стосуються виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі облікової інформації.

Між методами та процедурами бухгалтерського обліку існує тісний взаємозв'язок, який проявляється у тому, що окремі методи використовуються бухгалтером для виконання відповідних процедур, пов'язаних зі збором, обробкою та наданням облікової інформації (табл. 1.2).

3) організація - що включає в себе безпосереднє ведення обліку шляхом реєстрації в первинних документах та їх обробки; відображення господарських операцій згідно діючого Плану рахунків; узагальнення інформації в облікових регістрах обраної форми обліку; організацію внутрішнього контролю та взаємодію бухгалтерії з іншими службами господарюючого суб'єкта.

При цьому важливим є розуміння того, чи всі питання методики та організації бухгалтерського обліку, що згідно з чинним законодавством знаходяться у компетенції підприємства, належать до сфери застосування облікової політики.

Розділом ІІІ Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" як право підприємства проголошується самостійне встановлення облікової політики, одночасно із визначенням форми організації бухгалтерського обліку; розробкою системи управлінського обліку, звітності і контролю господарських операцій; встановленням правил документообороту і технології обробки облікової інформації, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку. Проте, Методичними рекомендаціями щодо облікової політики підприємства та Листом Міністерства фінансів України "Про облікову політику" чітко встановлено перелік елементів облікової політики, що мають бути розкриті у Наказі про облікову політику. Усі вони стосуються методичного аспекту. Аналогічна інформація щодо складових облікової політики наводиться у інших нормативно-правових актах.

Таблиця 1.2. Взаємозв'язок між процедурами та методами бухгалтерського обліку

Процедури бухгалтерського обліку

Методи бухгалтерського обліку

Характеристика

Виявлення облікової інформації

Документація

Спосіб оформлення господарських операцій підприємства первинними документами

Інвентаризація

Спосіб перевірки фактичної наявності і стану активів і зобов'язань шляхом перерахунку, перемірювання, зважування або звірки розрахунків

Вимірювання облікової інформації

Оцінка

Спосіб обчислення вартості об'єктів обліку у грошовому вимірнику

Калькулювання

Спосіб обчислення собівартості об'єктів обліку

Реєстрація та накопичення облікової інформації

Рахунки

Спеціальні двохсторонні таблиці, в яких накопичується інформація про залишки і рух об'єктів обліку

Подвійний запис

Спосіб відображення господарських операцій підприємства по дебету одного рахунка і по кредиту іншого рахунка на одну і ту ж саму суму

Узагальнення та передача облікової інформації

Баланс

Спосіб групування та узагальненого відображення активів підприємства і джерел їх утворення у грошовому вимірнику на певну дату

Звітність

Сукупність взаємопов'язаних підсумкових показників діяльності підприємства за звітний період

Таким чином, облікова політика підприємства є частиною організації обліку, але вона не передбачає вибору форми організації обліку; системи регістрів обліку; розробки графіків документообороту, посадових інструкцій, плану проведення інвентаризацій, графіків здачі звітів матеріально відповідальними особами, визначення термінів здачі фінансової, податкової та статистичної звітності підприємства тощо.

Окремим проблемним питанням облікової політики є її співвідношення з поняттям облікової оцінки. Нажаль воно остаточно невирішене на законодавчому рівні і вносить плутанину у трактування сутності і сфери застосування облікової політики підприємства.

П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" до облікових оцінок відносить попередні оцінки, які використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами. Отже облікові оцінки - це певні вартісні або кількісні критерії, що використовуються в бухгалтерському обліку, встановлюються підприємством самостійно у межах чинного законодавства та мають, зазвичай, числовий вираз. Облікові оцінки не регламентуються нормативними документами, а їх розмір залежить від обсягів і досвіду діяльності підприємства та обмежується критеріями суттєвості. Вони можуть бути припустимими відносно положень бухгалтерського обліку за неможливості визначення їх точних значень. Враховуючи це, до складових облікової оцінки слід відносити тривалість операційного циклу, строк корисного використання необоротних активів, критерії суттєвості при складанні звітності, ліквідаційна вартість основних засобів, нормальна потужність підприємства тощо. Проте це лише авторські припущення, оскільки чинними нормативними документами не регламентовано перелік облікових оцінок підприємства.

З огляду на різні підходи до формування, документального підтвердження, зміни та розкриття у фінансовій звітності важливим є уточнення сутності облікових оцінок і чітке розмежування складових облікової оцінки та облікової політики підприємства.

Загалом, облікова політика підприємства є важливим інструментом, завдяки якому існує можливість оптимального поєднання державного регулювання і власної ініціативи підприємства у питаннях організації та ведення бухгалтерського обліку.

Значення облікової політики переоцінити не можливо. Воно полягає в:

- упорядкуванні облікового процесу та лібералізації обліку на підприємстві;

- формуванні методики обліку окремих об'єктів, фактів та результатів діяльності підприємства на основі загальноприйнятих принципів та правил;

- забезпеченні повною, достовірною та неупередженою інформацією керівництва з метою здійснення ефективного управління діяльністю підприємства та визначення стратегії його розвитку у майбутньому;

- наданні обліку планомірності та послідовності;

- забезпеченні порівнянності облікових і звітних даних;

- підвищенні ефективності організації обліку на підприємстві. До того ж важко переоцінити важливість облікової політики

у прийнятті економічних рішень, оскільки вона є одним із інструментів управління підприємством.

У цьому контексті слушно зазначає М.Л. Пятов [45]: "... усі можливі економічні вигоди, які фірма може отримати від ведення бухгалтерського обліку, лежать у сфері облікової політики". Інша група науковців зазначає, що від вдало сформованої облікової політики багато в чому залежать ефективність управління господарською діяльністю підприємства та стратегія його розвитку у тривалій перспективі [47]. Адже облікова політика значною мірою визначає ідеологію економіки підприємства на тривалий період, сприяє посиленню обліково-аналітичних функцій в управлінні підприємством, дає змогу оперативно реагувати на зміни, що відбуваються у виробничому процесі, ефективно пристосовувати виробничу систему до умов зовнішнього середовища, знижати економічний ризик і добиватися успіхів в конкурентній боротьбі.

На нашу думку, облікова політика є важливим засобом досягнення різноманітних цілей підприємства, спрямованих на покращення його діяльності. Вона одночасно виступає і способом уніфікації облікових процедур та зниження їх трудомісткості, і інструментом управління витратами, доходами, фінансовими результатами підприємства, і засобом оптимізації податкового навантаження підприємства. За рахунок застосування облікової політики, адекватної потребам господарюючого суб'єкта, можна суттєво впливати на результати діяльності, майновий і фінансовий стан, показники фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності, інвестиційної привабливості та ділової активності підприємства, здійснювати ефективне фінансове та податкове планування.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси