Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Невідповідністю окремих елементів облікової політики принципам...ВПЛИВ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ НА ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ТА ОЦІНКУ...Стратегічні цілі підприємства та формування його облікової політикиОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА: МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТОблікова політика як елемент організації функціонування...Облікова політика як інструмент фінансової звітностіНедоречністю застосування окремих елементів облікової політикиТеоретико-методологічні підходи до формування облікової політики як...Елементи облікової політикиОрганізація документування та узагальнення облікової інформації як...
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Облікова політика підприємства
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Елементи облікової політики підприємства щодо звітності

Згідно з Методичними рекомендаціями щодо облікової політики підприємства до елементів облікової політики стосовно фінансової звітності відносяться:

- критерій суттєвості інформації про господарські операції, події та статті фінансової звітності;

- сегменти діяльності, пріоритетний вид сегмента, засади ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;

- перелік пов'язаних сторін;

- дата включення простих акцій, випуск яких зареєстровано, до розрахунку середньорічної кількості простих акцій в обігу;

- спосіб складання звіту про рух грошових коштів;

- складання балансу філіями.

Критеріями суттєвості інформації фінансової звітності є її кількісні та якісні характеристики, важливі для користувачів такої інформації. Кількісний вираз суттєвості інформації визначається за допомогою порогу суттєвості.

Поріг суттєвості - це абсолютна або відносна величина, яка є кількісною ознакою суттєвості облікової інформації. Поріг суттєвості підприємство визначає самостійно з урахуванням вимог національних П(С)БО та рекомендацій Листа Міністерства фінансів України "Про суттєвість у бухгалтерському обліку і звітності" від 29.07.2003 р., № 04230-04108.

Кількісне значення порогу суттєвості може визначатись у відсотках до значення певного показника чи групи показників фінансової звітності підприємства.

Так, кількісні критерії суттєвості інформації про господарські операції та події встановлюються відповідно до обраної бази, а саме:

1) кількісні критерії суттєвості інформації про господарські операції та події, пов'язані із змінами у складі (рухом) активів, зобов'язань, власного капіталу, визначаються виходячи із вартості відповідно всіх активів або всіх зобов'язань, або власного капіталу. Прийнятною є величина у діапазоні від 1 до 3 відсотків обраної бази;

2) кількісний критерій суттєвості відхилення залишкової вартості необоротних активів від їх справедливої вартості, а також визначення подібності активів доцільно визначити у діапазоні до 10 відсотків справедливої вартості активу (об'єктів обміну);

3) кількісним критерієм суттєвості інформації про господарські операції та події щодо доходів і витрат доцільно обрати суму чистого прибутку чи збитку підприємства, загальну суму доходів чи загальну суму витрат, найбільшу за значенням класифікаційну групу доходів (наприклад, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) чи витрат (наприклад, собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Кількісний критерій доцільно визначити у діапазоні від 1 до 2 відсотків, якщо базою обрано чистий прибуток (збиток) підприємства, або від 0,0 до 0,2 відсотка, якщо базою обрано суму доходів чи витрат;

4) кількісний критерій суттєвості інформації про сегменти можна визначити у діапазоні від 1 до 10 відсотків чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), фінансових результатів сегмента або активів усіх сегментів підприємства.

Щодо інформації про інші господарські операції та події, то критерії і ознаки їх суттєвості визначаються виходячи із потреб користувачів, економічної доцільності та з урахуванням обсягів діяльності підприємства, характеру впливу об'єкта обліку на рішення користувачів та інших якісних чинників, які можуть впливати на визначення порогу суттєвості. Як правило, кількісний критерій суттєвості таких господарських операцій та подій не перевищує 5 відсотків обраної бази.

При цьому для кожного із звітів фінансової звітності обирається окрема база визначення кількісних критеріїв і якісних ознак суттєвості інформації та діапазон кількісних критеріїв, зокрема:

- для статей балансу - базою може бути обраний підсумок балансу, у такому разі кількісний критерій суттєвості може бути визначений у діапазоні від 1 до 5 відсотків, або загальна вартість активів, власного капіталу чи зобов'язань у діапазоні від 1 до 15 відсотків обраної бази;

- для статей звіту про фінансові результати - базою може бути обрано чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) із визначенням кількісного критерію суттєвості у діапазоні від 1 до 5 відсотків або фінансовий результат від операційної діяльності у діапазоні від 1 до 25 відсотків;

- для статей звіту про рух грошових коштів - базою може бути обрано суму чистого руху грошових коштів від операційної діяльності із визначенням кількісного критерію суттєвості у діапазоні від 1 до 5 відсотків;

- для статей звіту про власний капітал - базою доцільно обрати розмір власного капіталу підприємства із визначенням кількісного критерію суттєвості у діапазоні від 1 до 5 відсотків.

Кожну статтю, яка відповідає кількісним критеріям і якісним ознакам суттєвості, слід наводити у фінансовій звітності окремо. Інформація за статтями, які не відповідають критеріям і ознакам суттєвості, наводиться у статтях, призначених для розкриття інших складових класифікаційної групи активів, зобов'язань, доходів та витрат, інших показників, які виділяються у фінансовій звітності.

В узагальненому вигляді рекомендації щодо визначення порогу суттєвості для окремих об'єктів обліку та статей фінансової звітності наведено у табл. 4.16.

Таблиця 4.16. Рекомендації щодо визначення порогу суттєвості для окремих об'єктів обліку та статей фінансової звітності

Об'єкт визначення суттєвості

Поріг суттєвості

Базовий показник для визначення порога суттєвості

Окремі об'єкти обліку активів, зобов'язань і власного капіталу

до 5 %

Підсумок всіх активів, усіх зобов'язань чи власного капіталу

Окремі види доходів і витрат

до 2 %

Чистий прибуток (збиток) підприємства

Переоцінка або зменшення корисності об'єктів обліку

до 1 %

Чистий прибуток (збиток) підприємства

або

до 10 %

Відхилення залишкової вартості об'єктів обліку від їх справедливої вартості

Окремі види доходів, витрат і відображення переоцінки або зменшення корисності об'єктів обліку неприбуткових організацій

до 0,5 %

Сума надходжень на провадження статутної діяльності

Строк оренди для визнання оренди фінансовою

до 75 %

Строк корисного використання об'єкту оренди

Визначення звітного сегмента

до 10 %

Чистий дохід (виручка)від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або фінансових результатів сегмента або активів усіх сегментів підприємства

Визнання подібних активів

Не більше 10 %

Різниця між справедливою вартістю об'єктів обміну

Інші господарські операції та об'єкти обліку

У межах 1-10 %

Обсяг діяльності підприємства, характер впливу об'єкта обліку на рішення користувачів та якісних чинників, які можуть впливати на визначення порогу суттєвості

Статті фінансової звітності за невстановленими формами фінансової звітності

Частка відповідної статті в базовому показнику

За базовий показник рекомендується використовувати:

- для статей Балансу - суму власного капіталу та підсумок відповідного виду активів або зобов'язань;

- для статей Звіту про фінансові результати - суму прибутку (збитку) від операційної діяльності або суму доходу чи витрат за звітний період;

- для статей Звіту про рух грошових коштів - чистий рух грошових коштів (надходження або витрачання) від операційної, інвестиційної або фінансової діяльності за звітний період

Стаття, яка може бути визнана не суттєвою для окремого подання її у фінансовому звіті, може бути достатньо суттєвою для окремого розкриття її в примітках до фінансової звітності.

З метою формування інформації про активи, зобов'язання доходи, витрати та фінансові результати звітних сегментів відповідно до П(С)БО 29 "Фінансова звітність за сегментами", підприємства, які зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність, підприємства, які мають монопольне (домінуюче) становище на ринку продукції (товарів, робіт, послуг), а також підприємства з державним регулюванням цін на їх продукцію, у тому числі підприємства, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, мають визначатися із застосуванням відповідних елементів облікової політики підприємства:

- сегментів діяльності;

- пріоритетного виду сегмента;

- засад ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках. Сегмент - це відокремлювана частина звичайної (операційної) діяльності підприємства.

Інформація у бухгалтерському обліку формується за господарськими та географічними сегментами, які визначаються підприємством на основі його організаційної структури.

Господарський сегмент - це відокремлювана частина діяльності з виробництва певного виду продукції або надання певного виду послуг або групи пов'язаних видів продукції/послуг, для якої характерні ризики, дохідність і способи отримання доходу, що відрізняються від ризиків, дохідності та способів отримання доходу в інших сегментах діяльності.

Інформацією про господарський сегмент вважаються відомості, які розкривають відокремлену частину діяльності підприємства з виробництва та/або продажу певного виду (або групи) готової продукції (товарів, робіт, послуг), яка відрізняється від інших наступним:

- видом продукції (товарів, робіт, послуг);

- способом отримання доходу (способом розповсюдження продукції, товарів, робіт, послуг);

- характером виробничого процесу;

- характерними для цієї діяльності ризиками;

- категорією покупців.

Наприклад, оптову торгівлю, роздрібну торгівлю і ресторанний бізнес у межах одного підприємства слід розглядати як окремі господарські сегменти.

Географічний сегмент - це відокремлювана частина діяльності з виробництва продукції або надання послуг в окремому географічному середовищі, для якого характерні ризики і дохідність, що відрізняються від ризиків і дохідності, характерних для діяльності, що здійснюється в інших умовах. Географічним сегментом може бути одна країна, група країн або певний територіальний регіон всередині країни.

Інформація про географічний сегмент має надавати можливість характеризувати діяльність відокремленої частини підприємства з виробництва та/або продажу певного виду (або групи) готової продукції (товарів, робіт, послуг), яка відрізняється від інших наступним:

- економічними і політичними умовами географічного регіону;

- територіальним розташуванням виробництва продукції (робіт і послуг) або покупців продукції (товарів, робіт, послуг);

- взаємозв'язком між діяльністю в різних географічних регіонах;

- правилами валютного контролю і валютними ризиками в регіонах.

Наприклад, корпорація з виробництва лікарських препаратів постачає свою продукцію по всьому світу. Країни, де поширені певні захворювання, становлять у цьому випадку один географічний сегмент, а група країн зі сприятливішими умовами - інший, оскільки попит на відповідні ліки в цих середовищах різний і, відповідно, різна дохідність продажу. Зрозуміло, що у бухгалтерському обліку та з метою звітності доходи, витрати й фінансові результати діяльності з виробництва та (або) продажу окремого виду ліків виділяти в окремий господарський сегмент буде недостатньо, треба цей господарський сегмент розподілити на географічні сегменти.

Географічні сегменти можуть виділятися не тільки за ознакою місцезнаходження ринків збуту, але й за ознакою розташування виробничих потужностей.

При цьому визнання доходів і витрат сегмента, його активів і зобов'язань передбачає включення показників за такими статтями, які можуть бути віднесені на сегмент прямо або шляхом розподілу відповідно до обраної бази.

Згідно з п. 14 П(С)БО 29 "Звітність за сегментами" за характером впливу на фінансовий результат звичайної діяльності звітні сегменти підприємства поділяються на пріоритетні і допоміжні. У фінансовій звітності інформація про пріоритетні звітні сегменти (господарські або географічні) розкривається більш деталізовано. При визначенні пріоритетного звітного сегмента враховується організаційна структура підприємства. Ним може бути господарський, географічний виробничий або географічний збутовий сегмент.

Підприємства, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку продукції (товарів, робіт, послуг) або щодо продукції (товарів, робіт, послуг) яких до початку звітного року прийнято рішення про державне регулювання цін, у тому числі підприємства, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають такі види продукції (товарів, робіт, послуг) окремими пріоритетними звітними господарськими сегментами незалежно від того, чи відповідають показники їх діяльності критеріям, наведеним у п. 9 П(С)БО 29 "Фінансова звітність за сегментами".

Засади ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках, що виникають у результаті господарських операцій між структурними підрозділами підприємства, виділеними як сегменти з метою розкриття їх доходів, витрат, фінансових результатів, активів та зобов'язань, також є елементом облікової політики і самостійно встановлюються підприємством.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства ще одним елементом облікової політики є перелік пов'язаних сторін.

Порядок визнання пов'язаних сторін регламентується П(С)БО 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін". Згідно з ним, пов'язаними сторонами вважаються:

- підприємства, які перебувають під контролем або суттєвим впливом інших осіб;

- підприємства і фізичні особи, які прямо або опосередковано здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність, а також близькі члени родини такої фізичної особи.

Враховуючи сутність відносин, а не лише їх юридичну форму, підприємство самостійно визначає перелік пов'язаних сторін.

Відносинами, що виникають між пов'язаними сторонами, можуть бути відносини:

- материнського (холдингового) і його дочірніх підприємств;

- спільного підприємства і контрольних учасників спільної діяльності;

- підприємства-інвестора і його асоційованих підприємств;

- підприємства і фізичних осіб, які здійснюють контроль або мають суттєвий вплив на це підприємство, а також відносини цього підприємства з близькими членами родини кожної такої фізичної особи;

- підприємства і його керівника та інших осіб, які належать до провідного управлінського персоналу підприємства, а також близьких членів родини таких осіб.

У податковому законодавстві поняття "пов'язані сторони" відсутнє, проте існує низка положень, що характеризують схоже поняття "пов'язані особи".

Згідно зі ст. 14.1.156 Податкового кодексу України пов'язані особи - це юридичні та (або) фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.

При визнанні осіб пов'язаними враховується вплив, який може здійснюватися через володіння однією особою корпоративними правами інших осіб відповідно до укладених між ними договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами. При цьому такий вплив враховується незалежно від того здійснюється він особою безпосередньо і самостійно чи спільно з пов'язаними особами, що визнаються такими.

Пов'язаними особами для цілей трансфертного ціноутворення визнаються:

а) юридичні особи - у разі якщо одна з таких осіб безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

б) фізична та юридична особа - у разі якщо фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

в) юридичні особи - у разі якщо одна і та сама особа безпосередньо та (або) опосередковано володіє корпоративними правами інших юридичних осіб і розмір частки корпоративних прав у кожній юридичній особі становить 20 і більше відсотків;

г) юридична особа і особа, що має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

ґ) юридичні особи, одноособові виконавчі органи яких призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

д) юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради призначено

(обрано) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

е) юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради становлять одні й ті самі фізичні особи;

є) юридична особа та фізична особа - у разі здійснення фізичною особою повноважень одноособового виконавчого органу такої юридичної особи;

ж) юридичні особи, в яких повноваження одноособового виконавчого органу здійснює одна й та сама особа;

з) фізичні особи: чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні, неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.

Для фізичної особи загальна частка корпоративних прав платника податку (голосів у керівному органі), якою вона володіє, визначається як частка корпоративних прав, що безпосередньо належить такій фізичній особі, та частка корпоративних прав, що належить юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою.

Якщо фізична особа визнається пов'язаною з іншими особами відповідно до цього підпункту, такі особи визнаються пов'язаними між собою.

Приклад 4.11. Відповідно до умови завдання визначити перелік пов'язаних сторін по відношенню до підприємства чи один до одного.

Умова завдання ТОВ "Злагода" займається виготовлення хлібобулочних виробів. Засновниками ТОВ "Злагода" є 10 осіб, з них восьми особам належить по 10% статутного капіталу товариства, одній — 15% і одній — 5% статутного капіталу товариства.

Рішення

У даній ситуації жоден з учасників не вважається пов'язаною стороною по відношенню до ТОВ "Злагода" та по відношенню один до одного, оскільки жоден із учасників не перебуває під контролем або суттєвим впливом інших учасників.

Приклад 4.12. Відповідно до умови завдання визначити перелік пов'язаних сторін по відношенню до підприємства чи один до одного.

Умова завдання ТОВ "Злагода" займається виготовлення хлібобулочних виробів. Засновниками ТОВ "Злагода" є 10 осіб, з них восьми особам належить по 10% статутного капіталу товариства, одній — 15% і одній — 5% статутного капіталу товариства. До числа 8 учасників, яким безпосередньо належить по 10% статутного капіталу ТОВ "Злагода", входить ТОВ "Мрія" і його засновник ТОВ "Добробут". Причому останньому належить 25% статутного капіталу ТОВ "Мрія".

Рішення

У даній ситуації ТОВ "Мрія" і ТОВ "Добробут" є пов'язаними сторонами по відношенню один до одного, оскільки ТОВ "Мрія" перебуває під контролем ТОВ "Добробут".

Приклад 4.13. Відповідно до умови завдання визначити перелік пов'язаних сторін по відношенню до підприємства чи один до одного.

Умова завдання

Товариство "Диво" складається із семи учасників, шість із яких володіє по 15% статутного капіталу, сьомому учаснику належить 10%. За дорученням, підписаним шістьма учасниками, які володіють у цілому 90% статутного капіталу, ведення справ товариства доручено учаснику, якому належить 10% статутного капіталу.

Рішення

У даній ситуації учасник, якому належить 10% статутного капіталу товариства вважатиметься пов'язаною стороною товариства "Диво", оскільки перебуває під контролем учасників, які володіють 90% статутного капіталу товариства.

Приклад 4.14. Відповідно до умови завдання визначити перелік пов'язаних сторін по відношенню до підприємства чи один до одного.

Умова завдання Громадянин Петреченко Д.С. входить до складу правління ТОВ "Агропрод" і є членом наглядової ради ПАТ "Промсервіс".

Рішення

У даній ситуації ТОВ "Агропрод" й ПАТ "Промсервіс" слід вважати пов'язаними сторонами, оскільки одна й та ж особа займає посаду у виконавчому органі однієї юридичної особи (входить у склад правління) і в наглядовому органі іншої юридичної особи.

Для формування інформації про чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію відповідно до П(С)БО 24 "Прибуток на акцію" елементом облікової політики визнається дата включення простих акцій, випуск яких зареєстровано, до розрахунку середньорічної кількості простих акцій в обігу.

Датою включення простих акцій, випуск яких зареєстровано, до розрахунку середньорічної кількості простих акцій в обігу може бути:

- для акцій, оплата випуску яких здійснюватиметься грошовими коштами, - дата виникнення дебіторської заборгованості;

- для акцій, оплата яких здійснюватиметься іншими, ніж грошові кошти, активами, - дата визнання активу товариством;

- для акцій, оплата яких здійснюватиметься наданням послуг товариству, - дата надання послуг;

- для акцій, які призначені для виплати дивідендів акціями, - дата виконання зобов'язань щодо виплати дивідендів акціонерам;

- для акцій, які призначені для конвертації фінансового зобов'язання або для сплати відсотків за цим фінансовим зобов'язанням, - дата припинення нарахування відсотків або (у разі відсутності відсотків) дата погашення фінансового зобов'язання;

- для акцій, які призначені для погашення зобов'язання товариства, - дата погашення зобов'язання;

- для акцій, які призначені для часткової оплати придбання іншого підприємства, - дата придбання;

- для акцій, випуск яких залежить від виконання певних умов (акції з відкладеним розміщенням), - дата виконання необхідних умов.

Приклад 4.15. Визначити середньорічну кількість простих акцій ПрАТ "Полюс", що були в обігу протягом 2014 року.

Умова завдання Приватне акціонерне товариство "Полюс" на початок 2014 р. мало в обігу 4000,0 простих акцій, кількість яких не змінювалася протягом 212 днів. Після цього підприємство випустило в обіг ще 2000,0 простих акцій. Після цього кількість акцій в обігу складала 6000,0 шт. Перебували вони в обігу 122 дні. Потім підприємство викупило за грошові кошти 500 власних простих акцій, і в результаті цього в обігу залишилося 5500,0 акцій. У такій кількості вони були в обігу ще 31 день. Кількість календарних днів в 2014 році - 365.

Рішення

Розрахунок середньорічної кількості простих акцій ПрАТ "Полюс", що перебувають в обігу протягом 2014 р., наведено у табл. 4.17.

Таблиця 4.17. Розрахунок середньорічної кількості простих акцій ПрАТ "Полюс", що перебували в обігу протягом 2014 р. (шт.)

Розрахунок середньорічної кількості простих акцій ПрАТ

Згідно з Методичними рекомендаціями щодо облікової політики підприємства елементом облікової політики підприємства є спосіб складання звіту про рух грошових коштів.

Звіт про рух грошових коштів - це звіт, який відображає надходження і вибуття грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Структурно Звіт про рух грошових коштів складається із трьох розділів, а саме:

Розділ І. Рух коштів у результаті операційної діяльності;

Розділ ІІ. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності;

Розділ ІІІ. Рух коштів у результаті фінансової діяльності.

Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми, які належать до різних видів діяльності, то ці суми наводяться окремо у складі відповідних видів діяльності.

Внутрішні зміни у складі грошових коштів до звіту про рух грошових коштів не включаються.

Не включаються до звіту про рух грошових коштів і негрошові операції, що відбуваються у результаті отримання активів шляхом фінансової оренди; бартерні операції; придбання активів шляхом емісії акцій тощо

При цьому при складанні річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності підприємства можуть обирати прямий або непрямий спосіб складання звіту про рух грошових коштів із застосуванням відповідної форми звіту.

У звіті про рух грошових коштів, складеному за непрямим методом, рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначається шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування.

У звіті про рух грошових коштів, складеному за прямим методом, рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначається за сумою надходжень від операційної діяльності та сумою витрачання на операційну діяльність грошових коштів за даними записів їх руху на рахунках бухгалтерського обліку.

Порядок складання звіту про рух грошових коштів за прямим і непрямим способом наведено у табл. 4.18.

Господарським кодексом України (ст. 64) визначено право підприємств створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Відповідно до чинного законодавства структурні підрозділи юридичної особи поділяються на відокремлені і невідокремлені.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відокремлений підрозділ юридичної особи — це філія, інший підрозділ юридичної особи, що розміщений поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Таблиця 4.18. Порядок складання Звіту про рух грошових коштів за прямим та непрямим способами

Порядок складання Звіту про рух грошових коштів за прямим та непрямим способами

З вищезазначеного випливає, що під поняття "відокремлені підрозділи" підпадають практично всі без винятку підрозділи підприємства.

Відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України підприємство може мати виробничі та функціональні відокремлені структурні підрозділи. До виробничих структурних підрозділів відносяться: виробництва, цехи, відділення, дільниці, бригади, бюро, лабораторії тощо До функціональних структурних підрозділів апарату управління належать: управління, відділи, бюро, служби тощо. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Згідно зі ст. 95 Цивільного кодексу України під відокремленим підрозділом розуміють лише філії та представництва.

Так, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії вправі здійснювати всі ті дії (або їх частину), що здійснює відповідно до статутних документів юридична особа, яка їх створила. Зазвичай перелік таких дій визначається в положенні про філію, але зрозуміло, що їх коло не може бути ширше, ніж коло дій, які має право вчиняти сама юридична особа.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

На відміну від філій представництва не мають права вчиняти фактичні дії, а їх правосуб'єктність обмежується лише юридичними діями — укладенням контрактів, захистом інтересів юридичної особи тощо.

Відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації. Проте відомості про них вносяться до їх реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру.

Філії та представництва як відокремлені підрозділи мають низку додаткових юридичних ознак: вони наділені майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (ст. 95 ЦКУ) та можуть відкривати рахунки в установах банків (ст. 64 ГКУ).

Законодавчо не обмежено право підприємства самостійно визначати, які саме підрозділи буде створено за межами його місцезнаходження.

Виділення відокремленого підрозділу (філії) на окремий баланс визначається установчими документами головного підприємства, у тому числі його статутом та положенням про філію.

Визначаючи юридичний статус відокремленого підрозділу підприємство визначає і необхідність складання ним окремого балансу, що є окремим елементом облікової політики.

Для складання окремого балансу дані первинних документів про господарські операції філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, виділених підприємством (юридичною особою) на окремий баланс, а також про господарські операції, які відповідно до законодавства підлягають відображенню в окремому балансі, заносяться до окремих регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу і відповідних форм фінансової звітності юридичної особи. При цьому у балансі та відповідних формах фінансової звітності підприємства з урахуванням показників окремого балансу та відповідних форм фінансової звітності філій, представництв, відділів та інших відокремлених структурних підрозділів інформація про внутрішньогосподарські розрахунки (взаємні зобов'язання у рівній сумі) не наводиться.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Невідповідністю окремих елементів облікової політики принципам обачності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідності доходів і витрат
ВПЛИВ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ НА ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ТА ОЦІНКУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
Стратегічні цілі підприємства та формування його облікової політики
ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА: МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ
Облікова політика як елемент організації функціонування обліково-економічної служби суб'єкта господарювання
Облікова політика як інструмент фінансової звітності
Недоречністю застосування окремих елементів облікової політики
Теоретико-методологічні підходи до формування облікової політики як елемента системи управління
Елементи облікової політики
Організація документування та узагальнення облікової інформації як елемент облікової політики підприємств малого бізнесу
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси