Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Державна служба фінансового моніторингу України як орган державного...Державна служба фінансового моніторингу УкраїниОсновні завдання Державної служби України з надзвичайних ситуаційДержавна служба фінансового моніторингу УкраїниДЕРЖАВНА СЛУЖБА ТА СЛУЖБА В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІПоняття та структура функціонування системи фінансового моніторингу в...Державна казначейська служба УкраїниДЕРЖАВНА СЛУЖБА В УКРАЇНІ. ВИДИ ТА ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ...Поняття та структура функціонування системи фінансового моніторингу в...Державна служба зайнятості України
 
Головна arrow Банківська справа arrow Організація фінансового моніторингу в банках
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Державна служба фінансового моніторингу України

Основою системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму будь-якої держави є спеціально уповноважений орган влади, на який покладаються функції з організації та забезпечення функціонування цієї системи Його створення є однією з обов'язкових вимог FATF, й у міжнародній практиці такі органи називаються підрозділами фінансової розвідки (ПФР), або, англійською мовою, financia!intelligence units (FIU). У сучасних умовах наявність такого органу у системі органів виконавчої влади держави є незаперечною умовою ефективності роботи всієї національної системи фінансового моніторингу

Вперше визначення цих уповноважених органів, що містило мінімальні вимоги до них, було сформульовано у листопаді 1996 року на пленарному засіданні Групи Егмонт у Римі. Пізніше, у 2004 році, для того, щоб конкретно передбачити боротьбу з тероризмом, Група Егмонт переглянула це визначення й сформулювала його наступним чином: централізоване національне агентство, що відповідає за отримання (та витребування у дозволеному обсязі), аналіз і передачу до компетентних органів розкриваної фінансової інформації: (і) що відноситься до можливих злочинних доходів та потенційного фінансування тероризму, або (іі) що вимагається у відповідності до національних законів або нормативно-правовими актами по боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму.

В останній, 2012 року, редакції Рекомендацій FATF призначення та повноваження такого органу сформульовано дещо докладніше: "Країни мають створити підрозділ фінансової розвідки (ПФР), який є національним центром для отримання та аналізу: (а) повідомлень про підозрілі операції; та (б) іншої інформації, яка має відношення до відмивання коштів, пов'язаних предикатних злочинів і фінансування тероризму, та для розповсюдження результатів цього аналізу. Підрозділ фінансової розвідки повинен мати можливість одержання додаткової інформації від підзвітних установ та своєчасний доступ до фінансової, адміністративної та правоохоронної інформації, яка йому необхідна для належного виконання своїх функцій".

В Україні підрозділ фінансової розвідки — Державний департамент фінансового моніторингу — був створений спочатку у складі Міністерства фінансів України як спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу—урядовий орган державного управління, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. № 35.

У зазначеному правовому становищі він проіснував до 1 січня 2005 року, коли, відповідно до Указу Президента України від 28 вересня 2004 року № 1144/2004, на його базі був створений Державний комітет фінансового моніторингу України як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Указом Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 9 грудня 2010 р., Державний комітет фінансового моніторингу України було реорганізовано у Державну службу фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг України), яка діє на основі Положення, затвердженого Указом Президента від 13 квітня 2011 р. № 466/2011. Держфінмоніторинг України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій міністра фінансів, та звільняє з посади Президент України.

Світова практика свідчить про можливість створення чотирьох типів підрозділів фінансової розвідки:

— "адміністративного", які діють самостійно або у складі центрального банку чи міністерства фінансів, та не мають повноважень правоохоронних органів (існують в Австралії, Бельгії, Іспанії, Італії, Канаді, Нідерландах, Польщі, Росії, Сполучених Штатах Америки, Франції та у значній кількості інших країн);

— "поліцейського", які є складовою частиною органів поліції, міністерства внутрішніх справ (Австрія, Велика Британія, Литва, Німеччина, Фінляндія, Швеція та ін.)

— "прокурорського", які є складовою частиною органів прокуратури (Казахстан, Кіпр, Латвія, Люксембург);

— змішаного типу, що поєднує у собі елементи трьох вищезазначених (Данія, Норвегія).

Кожен з перерахованих типів має свої сильні та слабкі сторони [54], і у рамках кожного з них організація та умови функціонування ПФР у тій чи іншій країні можуть суттєво розрізнятися.

Держфінмоніторинг України належить до підрозділів фінансової розвідки "адміністративного" типу, оскільки він відноситься до центральних органів влади й не здійснює "повного виробничого циклу" щодо виявлення та доведення фактів відмивання коштів. З основних етапів протидії відмиванню коштів, які включають:

— первинне виявлення та реєстрацію підозрілих операцій;

— аналіз інформації;

— розслідування справи з перспективою передачі до суду, — Держфінмоніторинг України виконує тільки аналіз інформації. Перший етап (виявлення операцій) здійснюють фінансові посередники, за діяльністю яких наглядають відповідні державні органи. Держфінмоніторинг України відпрацьовує отримані повідомлення і передає правоохоронним органам аналітичні довідки (так звані узагальнені матеріали) у разі наявності підозр щодо відмивання коштів або фінансування тероризму. Останній етап — розслідування — проводять правоохоронні органи.

Така система, по-перше, відповідає кращим світовим зразкам, забезпечує прозорість процесу боротьби з відмиванням коштів, дозволяє надійно захищати гарантовану державою банківську таємницю, суттєво зменшує ризик корупції та упереджених рішень. Передача інформації до правоохоронних органів, як того вимагає закон, у вигляді узагальнених матеріалів — це єдиний можливий шлях виходу конфіденційної інформації з Держфінмоніторингу України.

По-друге, реально створюється Національна система протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, де Держфінмоніторинг України виступає координатором та забезпечує узгодження дій всіх учасників (рис. 2.4).

Отже, основними завданнями Державної служби фінансового моніторингу України, згідно з положенням про її діяльність, є:

1) реалізація державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також внесення пропозицій щодо її формування;

Компоненти Національної системи боротьби з відмиванням

Рис. 2.4. Компоненти Національної системи боротьби з відмиванням "брудних" грошей та фінансуванням тероризму

2) збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов'язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму;

3) створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Водночас, Держфінмоніторинг України є суб'єктом державного фінансового моніторингу, який здійснює нагляд за суб'єктами підприємницької діяльності, що надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, а також фізичними особами — підприємцями та юридичними особами, які проводять фінансові операції з товарами (виконують роботи, надають послуги) за готівку, за умови, що сума такої фінансової операції дорівнює чи перевищує 150 тис. грн.

Держфінмоніторинг України відповідно до покладених на нього завдань:

1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів та в установленому порядку подає їх міністру фінансів;

2) подає запити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання щодо одержання інформації (у тому числі копій документів, що її підтверджують), необхідної для виконання покладених на нього завдань;

3) співпрацює з органами виконавчої влади, іншими державними органами, діяльність яких пов'язана із запобіганням та протидією легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

4) у разі наявності достатніх підстав вважати, що фінансова операція або сукупність пов'язаних між собою фінансових операцій можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, подає правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення згідно з кримінально-процесуальним законодавством, а також розвідувальним органам для провадження оперативно-розшукової діяльності відповідні узагальнені та додаткові матеріали і одержує від них інформацію про хід їх розгляду;

5) у разі наявності достатніх підстав підозрювати, що фінансова операція або клієнт пов'язані із вчиненням діяння, визначеного Кримінальним кодексом України, що не стосується легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, подає інформацію відповідному правоохоронному або розвідувальному органу у вигляді узагальнених матеріалів;

6) бере участь у міжнародному співробітництві з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

7) проводить аналіз методів та фінансових схем легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму;

8) проводить узагальнення стану здійснених державними органами заходів щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму в державі;

9) розробляє у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму нормативно-правові акти щодо:

— форм обліку та подання інформації, пов'язаної зі здійсненням фінансового моніторингу, та порядку їх заповнення;

— форми та структури узагальнених матеріалів, що подаються правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення згідно з кримінально-процесуальним законодавством, а також розвідувальним органам для провадження оперативно-розшукової діяльності;

— порядку повідомлення суб'єктів первинного фінансового моніторингу про факт порушення кримінальної справи (або про факт закриття кримінальної справи в ході досудового слідства) за їх повідомленнями та надання інформації про прийняті рішення в таких кримінальних справах суб'єктам фінансового моніторингу;

— порядку доведення до відома суб'єктів первинного фінансового моніторингу переліку осіб, пов'язаних зі здійсненням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;

— обсягу та порядку надання суб'єктам державного фінансового моніторингу інформації для підвищення ефективності здійснення нагляду за додержанням суб'єктами первинного фінансового моніторингу вимог законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

— порядку погодження терміну подання суб'єктами первинного фінансового моніторингу запитуваної Держфінмоніторингом України інформації;

— порядку зупинення та поновлення проведення фінансової операції як такої, що може бути пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, зупинення проведення чи забезпечення моніторингу фінансової операції особи;

— порядку надання Держфінмоніторингу України інформації щодо відстеження (моніторингу) фінансових операцій клієнта, операції якого стали об'єктом фінансового моніторингу;

— здійснення фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу, регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснюється Держфінмоніторингом України;

— проведення перевірок суб'єктів первинного фінансового моніторингу, регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Держфінмоніторинг України, та розгляду справ про порушення ними вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

— оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, вчинені працівниками суб'єктів первинного фінансового моніторингу, відповідальними за проведення внутрішнього фінансового моніторингу;

— призначення та вимог до кваліфікації працівника суб'єкта первинного фінансового моніторингу, відповідального за проведення фінансового моніторингу;

— навчання працівників суб'єктів первинного фінансового моніторингу, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, відповідно до законодавства України;

10) погоджує проекти нормативно-правових актів суб'єктів державного фінансового моніторингу з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також погоджує із суб'єктами державного фінансового моніторингу проекти своїх нормативно-правових актів щодо виконання відповідними суб'єктами первинного фінансового моніторингу законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

11) проводить аналіз ефективності заходів щодо функціонування системи фінансового моніторингу в державі на підставі інформації, поданої органами державної влади;

12) вимагає від суб'єктів первинного фінансового моніторингу дотримання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, і в разі виявлення порушень законодавства вживає заходів, передбачених законами, а також повідомляє про це орган, що здійснює нагляд за таким суб 'єктом первинного фінансового моніторингу;

13) забезпечує координацію діяльності державних органів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

14) забезпечує організацію та координацію роботи з перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів органів державної влади з питань фінансового моніторингу та працівників суб'єктів первинного фінансового моніторингу, відповідальних за проведення фінансового моніторингу, щодо боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму;

15) надає відповідно до законодавства суб'єктам державного фінансового моніторингу інформацію для підвищення ефективності здійснення нагляду за додержанням суб'єктами первинного фінансового моніторингу вимог законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

16) повідомляє суб'єкта первинного фінансового моніторингу після надходження відповідної інформації від правоохоронних органів, уповноважених приймати рішення відповідно до кримінально-процесуального законодавства, про факт порушення кримінальної справи (або про факт закриття кримінальної справи в ході досудового слідства) за повідомленням такого суб'єкта, що надійшло до Держфінмоніторингу України, а також надає йому інформацію про прийняті судами рішення за такими кримінальними справами з одночасним повідомленням відповідного суб'єкта державного фінансового моніторингу;

17) надає роз'яснення щодо застосування нормативно-правових актів з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

18) бере участь за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України у підготовці міжнародних договорів України з питань, що належать до компетенції Держфінмоніторингу України;

19) визначає критерії ризиків;

20) забезпечує ведення обліку:

— інформації про фінансові операції, що стали об'єктом фінансового моніторингу;

— узагальнених та додаткових матеріалів, наданих правоохоронним органам, а також процесуальних рішень, прийнятих за результатами їх розгляду правоохоронними органами;

— інформації про результати досудового слідства та постановлені судові рішення у справах, у розслідуванні яких використовувалися (використовуються) надані узагальнені матеріали;

— інформації про конфісковані активи та активи, на які накладено арешт, у справах, у розслідуванні яких використовувалися (використовуються) надані узагальнені матеріали;

— надісланих і виконаних міжнародних запитів про співробітництво у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

21) як суб'єкт державного фінансового моніторингу, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 14 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" здійснює регулювання та нагляд за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу:

— здійснює нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму за діяльністю відповідних суб'єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема, шляхом проведення планових та позапланових перевірок, у тому числі виїзних;

— забезпечує надання методологічної, методичної та іншої допомоги суб'єктам первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

— здійснює регулювання та нагляд з урахуванням політики, процедур та систем контролю, оцінки ризиків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму з метою визначення відповідності заходів, що здійснюються суб'єктами первинного фінансового моніторингу, та зменшення ризиків під час діяльності таких суб'єктів у цій сфері;

— вимагає від суб'єктів первинного фінансового моніторингу виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а в разі виявлення порушень таких вимог вживає заходів, передбачених законом;

— проводить перевірку організації професійної підготовки працівників та керівників підрозділів, відповідальних за проведення фінансового моніторингу;

— забезпечує зберігання інформації, що надійшла від суб'єктів первинного та державного фінансового моніторингу, правоохоронних і розвідувальних органів;

— визначає і розробляє процедуру застосування відповідних запобіжних заходів щодо держав, які не виконують або виконують неналежним чином рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, діяльність яких пов'язана з боротьбою з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму;

22) здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до законодавства;

23) забезпечує взаємодію із засобами масової інформації та громадськістю;

24) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

З 2005 року на обласному рівні почали створюватися регіональні підрозділи Держфінмоніторингу України, основні завдання діяльності яких полягали у:

— взаємодії з фінансовими посередниками на регіональному рівні, зокрема, надання консультативної допомоги, проведення анкетування;

— взаємодії з територіальними управліннями органів регулювання й нагляду, а також правоохоронних органів;

— супровід узагальнених матеріалів, переданих до регіональних підрозділів правоохоронних органів.

Проте у серпні 2010 року структуру Держфінмоніторингу України було змінено, відбулася й реорганізація регіональних підрозділів на основі переходу від обласного принципу організації до територіально-функціонального, внаслідок чого утворилися сім регіональних відділів у ключових регіонах країни. Сучасна структура Держфінмоніторингу України подана на рис. 2.5.

Організаційна структура Державної служби фінансового моні¬торингу України

Рис. 2.5, Організаційна структура Державної служби фінансового моніторингу України [30]

Отже, відповідно до покладених на нього завдань, підрозділ фінансової розвідки України здійснює, насамперед, збирання, обробку та аналіз інформації про фінансові операції. При цьому, інформація для аналізу, крім наданої суб'єктами первинного фінансового моніторингу, надходить й з інших джерел, серед яких правоохоронні органи, регуляторні та інші державні органи, фінансові розвідки інших країн, відкриті джерела (Інтернет, комерційні бази даних).

Отримання цих даних неможливе без функціонування Єдиної інформаційної системи, яка повинна забезпечувати автоматизований доступ Держфінмоніторингу України до баз даних державних органів. Така система була створена протягом 2004-2005 років у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1896 "Про Єдину державну інформаційну систему у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму". Положення про Єдину державну інформаційну систему (ЄДІС) у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму визначає загальні принципи її створення, основні завдання, інформаційні ресурси баз даних, структуру, склад підсистем, основні питання функціонування ЄДІС, а також регулює порядок взаємодії державних органів, відповідні інформаційні ресурси яких об'єднуються. Структура ЄДІС станом на кінець 2011 року зображена на рис. 2.6 [49].

Держфінмоніторингом України здійснюється комплексний аналіз отриманої інформації та виявлених фінансових потоків у різних сферах фінансового ринку. Процес аналізу повідомлень максимально автоматизований, що дозволяє зменшите вплив суб'єктивних оцінок на прийняття рішень.

Підрозділ фінансової розвідки, відповідно до Рекомендацій БАГР, повинен здійснювати такі види аналізу:

— операційний аналіз здійснюється для визначення конкретних цілей (наприклад, осіб, активів, кримінальних мереж та асоціацій), щоб відстежити певну діяльність або операції, а також встановити зв'язки між цими цілями та потенційними злочинними доходами і предикатними1 злочинами до відмивання коштів або фінансування тероризму;

— стратегічний аналіз використовується з метою визначення тенденцій та типологій відмивання коштів та фінансування тероризму.

Структура Єдиної державної інформаційної системи

Рис. 2.6. Структура Єдиної державної інформаційної системи [30]

Процес аналітичного дослідження складається з послідовних етапів, регламентованих внутрішніми документами Держфінмоніторингу України. В основі первинного оцінювання повідомлень лежить оцінка ступеню ризику операції, який автоматично обчислюється автоматизованою системою на підставі заданих правил. Ступінь ризику є числом від 0 до 1, яке характеризує ймовірність зв'язку операції з відмиванням коштів або фінансуванням тероризму Вона обчислюється з врахуванням окремих критеріїв ризику, значення яких, на основі використання методів нечіткої логіки, об'єднуються в один показник. Критерії затверджуються внутрішнім документом Держфінмоніторингу України та постійно оновлюються й вдосконалюються.

Аналітиками підрозділ фінансової розвідки у ході роботи використовуються такі інструменти, як:

— засоби OLAP (побудова звітів в MicroStrategy, швидкий аналіз та перегляд);

— візуалізація зв'язків (аналіз схем фінансових операцій у спеціальній програмі i2);

— формування власних "чорних списків";

— побудова складних запитів до бази даних;

— побудова власних правил на основі нечіткої логіки² (ускладнені правила на основі декількох неформальних критеріїв).

За результатами різнобічного аналізу заводяться досьє для проведення фінансового розслідування. Досьє опрацьовуються на предмет виявлення підстав вважати, що фінансова операція може бути пов'язана з легалізацією доходів або фінансуванням тероризму, чи пов'язана із вчиненням іншого діяння, визначеного Кримінальним кодексом України. Кількість сформованих Держфінмоніторингом України досьє подана на рис. 2.7.

Динаміка формування досьє Держфінмоніторингом України у 2004-2011 роках

Рис. 2.7. Динаміка формування досьє Держфінмоніторингом України у 2004-2011 роках

За результатами аналізу цих досьє створюються узагальнені матеріали, які передаються для розгляду створеній у 2003 році експертній комісії. її основними завданнями було визначено розгляд проектів узагальнених матеріалів та прийняття рішень щодо їх передачі правоохоронним органам. Механізм роботи всіх задіяних державних органів з узагальненими матеріалами визначається окремим Порядком надання та розгляду узагальнених матеріалів, затвердженим спільним наказом Держфінмоніторингу України, ДПАУкраїни, МВС України та Служби безпеки України від 28 листопада 2006 р. № 240/718/1158/ 785. Кількість узагальнених матеріалів, підготовлених Держфінмоніторингом України за роки його діяльності, надана у табл. 2.5.

Таблиця 2.5.Кількість узагальнених матеріалів, підготовлених Держфінмоніторингом України, за період 2003 — 2011 років

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Підготовлено узагальнених матеріалів, ут.ч. до

18

164

321

446

520

641

1134

667

580

-ГПУ

32

46

34

47

ЗО

41

21

18

ДПСУ

44

75

117

169

207

350

115

227

-МВС України

40

91

135

145

175

375

167

236

-СБУ

48

109

160

159

229

368

104

99

Схематично весь процес аналітичної обробки інформації у Держфінмоніторингу України зображений на рис. 2.8.

Стратегічними завданнями Державної служби фінансового моніторингу України на 2012 рік щодо реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму було визначено:

— удосконалення законодавства у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

— утвердження за Україною статусу надійного партнера міжнародної спільноти у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

Схема аналітичного процесу обробки інформації у Держфінмоніторингу України

Рис. 2.8. Схема аналітичного процесу обробки інформації у Держфінмоніторингу України [30]

— проведення національної оцінки ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму;

— розвиток та вдосконалення єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

— організація та координація роботи з перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів органів державної влади з питань фінансового моніторингу та працівників суб'єктів первинного фінансового моніторингу, відповідальних за проведення фінансового моніторингу щодо боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму на базі Навчально-методичного центру Держфінмоніторингу України.

У 2012 році, після прийняття Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів оновлених Рекомендацій та продовження її мандату, Голова Державної служби фінансового моніторингу України Сергій Гуржій зазначав: "Розвиток світової фінансової системи потребує постійного вдосконалення запобіжних заходів та методів протидії злочинцям, які намагаються використати міжнародну фінансову систему, щоб легалізувати брудні кошти. Протягом останніх десяти років у відносинах України та FATF були різні сторінки. Проте завжди наша держава залишалась надійним партнером міжнародної спільноти та виконувала взяті на себе зобов'язання. Попереду нас очікує складна робота як з імплементації нових стандартів FATF в національне законодавство, так і із впровадження стандартів у практичній роботі всіх учасників національної системи протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму".

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси