Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
ОСНОВИ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЯ) ДОХОДІВ,...Співвідношення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним...Типові слідчі ситуації, завдання та напрями розслідування легалізації...Законодавчі засади запобігання та протидії легалізації (відмиванню)...Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію...Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію...Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію...Поняття легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхомПорушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації...Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209...
 
Головна arrow Банківська справа arrow Організація фінансового моніторингу в банках
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Стадії та інструменти легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом

Легалізація злочинних доходів є складним процесом, який включає велику кількість різноманітних операцій, що здійснюються багатьма методами й постійно вдосконалюються. Зарубіжними вченими на основі аналізу значного обсягу практичного матеріалу виділено та досліджено декілька моделей відмивання кримінальних коштів.

Найбільш поширеною є трифазова модель, яка передбачає виділення в єдиному процесі легалізації таких стадій: розміщення (placement), розшарування, або перетворення, заплутування слідів (layering) та інтеграція (integration). Зазначені три стадії можуть здійснюватися послідовно, одночасно або частково накладатися одна на одну. Це залежить від механізму легалізації, що використовується, й від вимог, що висуваються злочинною організацією з огляду на цілі відмивання коштів.

Розміщення — це фізичне розміщення готівкових коштів у певні фінансові інструменти, а також територіальне віддалення від місць їхнього походження. Розміщення здійснюється у комерційних та інвестиційних банках, інших фінансово-кредитних установах, підприємствах роздрібної торгівлі, у тому числі, за межами країни одержання доходів. Слід зазначити, що етап розміщення великих сум готівки вважається найслабкішою ланкою в процесі відмивання грошей. Саме на цьому етапі незаконно отримані гроші найбільш легко можуть бути виявлені, що покладає особливу відповідальність щодо контролю за походженням значних обсягів готівкових коштів на інститути фінансового сектора національної економіки.

Розшарування — стадія, на якій відбувається відрив незаконних доходів від джерел їх походження шляхом складного ланцюга фінансових операцій, спрямованих на маскування сліду цих доходів, що може бути виявлений. Якщо розміщення великих сум грошей пройшло успішно, тобто не було зафіксовано контролюючими суб'єктами, то розкрити подальші дії щодо відмивання грошей стає набагато важче. Різні фінансові операції нашаровуються одна на іншу з метою ускладнити роботу правоохоронних органів з пошуку незаконних фондів, що підлягають конфіскації.

Інтеграція — стадія процесу легалізації, безпосередньо спрямована на надання видимості законності злочинно нажитим статкам. "Відмиті" гроші повертаються в офіційну економіку, як правило, через банківську систему під видом чесно зароблених, абсолютно легальних доходів. Якщо слід відмитих грошей не було виявлено на двох попередніх стадіях, то відокремити законні гроші від незаконних на цьому етапі винятково складно.

Схематично вищезазначені стадії процесів відмивання злочинних доходів та фінансування тероризму відображені на рис. 3.2 [51].

Процеси відмивання грошей та фінансування тероризму

Рис. 3.2. Процеси відмивання грошей та фінансування тероризму

Дещо інший підхід до структурування процесу відмивання грошей використовують експерти ООН, якими запропонована чотирифазова модель, що складається з таких стадій:

— звільнення від готівки та перерахування її на рахунки підставних осіб. Такими особами можуть бути, наприклад, родичі злочинця. При цьому необхідна лише одна умова: посередники повинні мати власні рахунки в банках. У даний час спостерігається тенденція до пошуку посередників, які мають виходи на міжнародні банки;

— розподіл готівкових коштів. Вони використовуються для придбання банківських платіжних інструментів та цінних паперів. Як свідчить зарубіжний досвід, розподіл грошових коштів також часто здійснюється у пунктах з обміну валюти та казино;

— маскування слідів злочину. Перед злочинцями, які відмивають доходи, на цій стадії постає завдання вжити всіх заходів для того, щоб стороння особа не дізналася, звідки були отримані гроші й за допомогою кого вони були розміщені у ті чи інші установи або організації;

— інтеграція грошової маси. На цій стадії злочинні співтовариства інвестують легалізовані капітали у високоприбуткові сфери бізнесу.

Швейцарські фахівці у своїх моделях розрізняють як стадії, так і території відмивання грошей. Відповідно до двофазової моделі П. Бернасконі, фазами легалізації є money laundering (відмивання) і recycling (повернення в оборот), або відмивання першого та другого ступеня.

Перший ступінь є відмиванням грошей, отриманих безпосередньо від вчиненого злочину. Воно здійснюється шляхом обміну грошей на купюри більшого номіналу або інші види валют. На цій стадії здійснюються короткострокові операції.

Другий ступінь представлений середньостроковими та довгостроковими операціями, за допомогою яких попередньо відмитим грошам надається видимість отриманих із законних джерел і вони вводяться в легальний економічний оборот.

Відповідно до цього підходу, П. Бернасконі розрізняє країни вчинення основного злочину, який став джерелом доходу, і країни легалізації грошей. Основна проблема відмивання грошей зводиться, таким чином, до переведення великих незаконно отриманих готівкових сум чи іншого майна в легко керовані фінансові інструменти або інші види майна.

Чотирисекторна модель легалізації грошей була запропонована також швейцарським фахівцем К. Мюллером. У рамках цієї моделі виділяються певні сектори і пов'язані з ними стадії відмивання коштів. Критеріями для виділення є: легальність / нелегальність операцій та країна здійснення основного злочину / країна відмивання грошей.

Перший сектор — країна основного злочину / легальність. У цьому секторі здійснюється внутрішнє, попереднє відмивання.

Другий сектор — країна основного злочину / нелегальність. Відбувається збирання грошей, що пройшли попереднє відмивання, у пул й підготовка їх до контрабанди.

Третій сектор — країна відмивання грошей / нелегальність. У цьому секторі проводиться підготовка до введення грошей в легальну фінансову систему.

Четвертий сектор — країна відмивання грошей / легальність. Тут здійснюються маскувальні дії у вигляді переказів, інвестицій тощо.

На різних стадіях відмивання грошей, одержаних злочинним шляхом, використовуються специфічні методи перетворення коштів та маскування їх нелегального походження. Розглянемо деякі з цих методів по відношенню до трифазової моделі, як найбільш відомої.

Найчастіше стадія розміщення відбувається в установах фінансового сектора, які виконують широкий спектр фінансових операцій й діють на підставі ліцензії або дозволу, виданих відповідними наглядовими органами. До них відносяться банки (комерційні, інвестиційні, кооперативні, ощадні тощо), а також спеціалізовані фінансово-кредитні інститути — кредитні спілки, пенсійні фонди, пайові та інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, фінансові компанії, страхові компанії та ін. Проте у процесі легалізації злочинних доходів можуть бути задіяні й брокери, які працюють на ринках цінних паперів та дорогоцінних металів, організації, що надають поштові послуги та послуги з обміну чеків на готівку, гральні заклади, букмекерські контори, антикварні та ювелірні магазини, ресторани, готелі, туристичні компанії, будівельні фірми та ін.

Методами розміщення коштів, одержаних злочинним шляхом, є:

— структурування операцій з готівкою, або смарфінг (англ. smurfing— термін з банківського жаргону, що почав застосовуватися у 1980-х роках й має походження від назви бельгійського мультиплікаційного фільму за участю великої кількості маленьких вигаданих істот). Полягає у подрібненні значної суми нелегальних коштів та проведенні численних операцій з внесення їх на вклади або здійснення переказів без перевищення встановленої законодавчими актами межі, починаючи з якої відбувається контроль та реєстрація таких трансакцій. Для виконання цих дій злочинцями, як правило, залучаються підставні особи, які називаються смарфами;

— обмін дрібних банкнот на купюри більшого номіналу, які простіше у подальшому переміщувати, або проведення операцій з обміну "брудних" грошей на іноземну валюту. Обмінні пункти опиняються у полі зору злочинців тому, що їх діяльність не у всіх країнах підлягає державному регулюванню й входить до сфери протидії легалізації коштів. Проведення операцій з великою кількістю випадкових клієнтів не сприяє їх належній ідентифікації. Тому дії Національного банку України наприкінці 2011 року щодо внесення змін до порядку проведення валютно-обмінних операцій з точки зору посилення вимог до ідентифікації клієнтів обмінних пунктів можна вважати цілком закономірними та необхідними;

— встановлення контролю з боку злочинної організації над фінансовими установами або над діяльністю їх персоналу. Таке підпорядкування спрощує розміщення незаконних грошей, їх подальший розподіл й інтеграцію, оскільки ці операції свідомо виконують працівники банків, внаслідок підкупу або загроз. Найпростіше встановити кримінальний контроль над невеликими банками, проте історія боротьби з легалізацією брудних коштів надає й приклади тривалого функціонування на користь злочинців великих міжнародних фінансових інститутів, зокрема, британського Bank of Credit and Commerce International (1981-1991 pp.). Опосередковано такий контроль може бути встановлено через володіння господарськими структурами, які стають основними клієнтами певного банку;

— незаконне використання винятків із закону, якщо у певній країні законодавство щодо протидії відмиванню злочинних доходів звільняє банки від контролю за операціями з готівкою, що перевищують встановлену межу, за умови, що вони є нормальним явищем для деяких сфер бізнесу;

— створення помилкового паперового сліду — навмисне використання документів, що маскують справжні джерела, власників та місця знаходження незаконно отриманих доходів. Наприклад, це може бути зроблено шляхом заповнення фальшивої форми звітності про рух готівки з метою "узаконити" готівку, отриману всередині країни, яка пізніше буде покладена на рахунки в банках або вивезена за межі країни;

— злиття законних та незаконних фондів засновано на використанні з метою відмивання грошей таких підприємств, де значні суми готівки є звичайним та законним явищем (ресторани, бари, готелі, компанії-власники торгових автоматів тощо). При цьому використовуються дві основні схеми. У першому випадку незаконні доходи приховуються у масі законних операцій реально функціонуючих фірм. В іншому випадку створюється фіктивна компанія, яка не здійснює реальної економічної діяльності, проте показує у фінансовій звітності гроші, що легалізуються як дохід;

— придбання тайна або цінних паперів за готівку. Купівля предметів розкоші, машин, яхт, літаків, нерухомості переслідує одночасно три цілі: переведення підозрілих великих сум готівки у коштовні, але менш підозрілі активи; придбання майна, яке використовуватиметься зі злочинною метою; підтримання розкішного стилю життя;

— штучне завищення торговельної виручки під час реалізації товарів, що продаються злочинцям, яким необхідно легалізувати готівку, за значно вищими цінами, ніж звичайно. Внаслідок цього "брудні" гроші набувають вигляду законної виручки від продажу, яка потім без перешкод розміщується на банківських рахунках.

Фаза розшарування, або заплутування слідів, яка у процесі легалізації злочинних доходів є наступною за їх розміщенням, як правило, накладається на інші стадії, тому тут складно виділити якийсь специфічні методи. Втім, дуже часто використовується перетворення депонованої у фінансових установах готівки на грошові інструменти — дорожні чеки, депозитні сертифікати, передплачені платіжні картки, банківські векселі та акредитиви, насамперед, оформлені на пред'явника, а також цінні папери, що полегшує подальше вивезення незаконних доходів з країни.

На цій стадії може мати місце інвестування брудних коштів у нерухомість та у легальний бізнес, переважно, у сфери туризму й відпочинку. Іншим варіантом є придбання фірми, що знаходиться у занепаді, для того, щоб у майбутньому показувати нелегальні доходи як реальну виручку від її мовби активної діяльності.

Якщо розміщення коштів відбувалося шляхом придбання майна високої вартості, то згодом воно може бути перепродано усередині країни або вивезено й продано за кордоном. Це призводить до подвійного результату: ускладнюється пошук джерела злочинних доходів й стає важче знайти і конфіскувати відповідне майно.

Ефективним методом заплутування слідів є здійснення чисельних електронних переказів, основною перевагою яких є швидкість проведення. Проте повної анонімності у сучасних умовах досягти неможливо, оскільки міжнародним банківським співтовариством прийняті чіткі стандарти оформлення платіжних документів із вказуванням значного обсягу інформації щодо відправника та бенефіціара коштів. Тому у подібних схемах використовуються реально існуючі, але за своїм характером підставні компанії, що мають мінімальний термін існування ("компанії-одноденки"), відкриті, у тому числі, в офшорних зонах. Підставою для перерахування коштів виступають удавані комерційні угоди. Отже, такий механізм забезпечує так званий "розрив ланцюжка", який дозволяє надійно приховати джерела та обсяги злочинно одержаних доходів.

На стадії інтеграції, що є заключною фазою відмивання кримінальних доходів, можуть застосовуватися такі методи:

— продаж нерухомості, в яку попередньо були інвестовані брудні кошти. Часто такі операції здійснюються через "коралову" або "оболонкову" компанію (англ. shell company), тобто офіційно зареєстровану, але яка не має активів й не веде реальних операцій. Виручка від продажу нерухомості вже вважається цілком законним доходом;

— використання підставних компаній, що знаходяться в юрисдикціях зі спрощеним порядком реєстрації, для проведення ззовні законних трансакцій з отримання кредитів, джерелом яких є нелегальні доходи. Побічним результатом такої схеми є зменшення бази оподаткування за рахунок віднесення суми сплачених відсотків на витрати;

— отримання банківського кредиту під заставу незаконно набутого майна або грошових коштів. Може супроводжуватися погашенням кредиту шляхом реалізації застави;

— викривлення цін зовнішньоекономічних угод, що є достатньо ефективним методом зворотної інтеграції злочинних коштів у національну економіку. При цьому завищуються експортні ціні — для того, щоб виправдати надходження великих сум з-за кордону у вигляді валютної виручки, й занижуються імпортні ціни — для того, щоб у подальшому реалізувати отриманий товар вже за ринковими цінами й одержати цілком законний дохід;

— "трансферпрайсінг", що також пов'язаний зі здійсненням експортно-імпортних операцій. У цьому випадку оформлюються два договори — реальний і фіктивний, із завищеною сумою угоди. За фіктивним договором гроші переводяться підконтрольній фірмі-посереднику, як правило, зареєстрованій в офшорній зоні. Різниця між реальною й фіктивною ціною товару залишається на рахунку цієї фірми як дохід;

декларування нелегальних доходів як виграшу у казино або лотерею.

Одна з типових схем відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом, представлена на рис. 3.3 [65].

Типова схема відмивання злочинних доходів

Рис. 3.3. Типова схема відмивання злочинних доходів

Втім, слід відмітити, що далеко не завжди всі три названі стадії обов'язково присутні у процесі легалізації доходів. Крім того, на практиці їх буває дуже складно виділити, оскільки операції можуть бути суттєво відокремлені у часі та просторі. Проте розуміння змісту цих стадій та визначення інструментів, що використовуються в їх межах, дозволяє організовувати ефективний контроль за рухом фінансових потоків у сфері протидії легалізації злочинних доходів та фінансуванню тероризму.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

ОСНОВИ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЯ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ
Співвідношення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, із суміжними складами злочинів
Типові слідчі ситуації, завдання та напрями розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом
Законодавчі засади запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Система та суб'єкти фінансового моніторингу
Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (ст. 209-1 КК)
Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (ст. 209-1 КК).
Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (ст. 209-1 КК України)
Поняття легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом
Порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму
Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК).
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси