Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Особливості проведення ідентифікації дистанційних клієнтівПорядок проведення ідентифікації клієнтів-юридичних осібПорядок проведення ідентифікації клієнтів — фізичних осібЗагальні основи проведення ідентифікації клієнтів банківськими...Профілі клієнтів і конкурентів комерційного банку
СИСТЕМИ ДИСТАНЦІЙНОГО БАНКІВСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ КЛІЄНТ-БАНКОсобливості психологічного консультування та корекції клієнтів із...Принцип зв'язку теорії з практикоюВирішення конфліктів у психологічній практиці: психологічні...Загальні основи проведення ідентифікації клієнтів банківськими...
 
Головна arrow Банківська справа arrow Організація фінансового моніторингу в банках
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ПРОВЕДЕННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЇ КЛІЄНТІВ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ

Застосування принципу "Знай свого клієнта" у банківській практиці

Принцип "Знай свого клієнта" (англ. Know Your Customer — KYC) вперше був викладений у 1995 році у роз'ясненнях до американського Закону про банківську таємницю (Bank Secrecy Act), прийнятому у 1970 році для боротьби з відмиванням коштів та іншими фінансовими злочинами. Метою застосування цього принципу є зменшення ризику залучення фінансових установ в операції їх клієнтів, які пов'язані з легалізацією злочинних доходів або фінансуванням тероризму та ставлять під загрозу репутацію банків. Основним завданням політики KYC є отримання інформації про клієнтів та джерела їх коштів, щоб упевнитися у тому, що останні не мають злочинного походження й не використовуються зі злочинною метою.

Цікаво, що застосування цього принципу має дуже глибокі корені у банківській практиці. Так, ще наприкінці XIX ст. відомий англійський банкір Джордж Рей у своїй книзі "Сільський банкір: його клієнти, турботи й робота. З сорокарічного досвіду" (1886) писав: "Ваші двері відчинені для всіляких людей, проте ви повинні звести мур перед шахрайством. Не відкривайте депозитний рахунок невідомій людині, якщо вона не представилася належним чином, інакше може виявитися, що ви мимоволі підтримуєте негідника, який використовує чекову книжку, отриману від вас, щоб мучити десяток невинних людей" [50, с. 23].

Подальший розвиток принцип "Знай свого клієнта" отримав у стандартах Базельського комітету банківського нагляду "Належне ставлення банків до клієнтів", що були прийняті у жовтні 2001 року. Доцільно зазначити, що підходи, закладені у цьому документі, не обмежуються запобіганням відмиванню грошей, а логічно пов'язані з завданнями пруденційного регулювання. Вони виходять за межі порядку дій при відкритті рахунків клієнтам і вимагають від банків розробки програми ідентифікації, яка включає приділення додаткової уваги клієнтам, що характеризуються підвищеним ризиком, і профілактичний моніторинг підозрілої діяльності за відповідними рахунками.

Невідповідність стандартам політики ".знай свого клієнта" може мати наслідком виникнення низки серйозних ризиків, пов'язаних з клієнтами. Насамперед, це ризик погіршення репутації, ризик концентрації, операційний та юридичний ризики. Ці ризики взаємопов'язані і можуть в результаті привести банк до значних фінансових втрат (зокрема, через передчасне зняття коштів великими вкладниками, припинення міжбанківських кредитних ліній, претензії до банку, витрати на розслідування, арешт та замороження активів, втрата кредитів). Тому перевірку дотримання банками процедур КУС закладено до Основних принципів ефективного банківського нагляду.

Отже, цілеспрямоване застосування політики "Знай свого клієнта" не лише дозволяє банкам виявляти, припиняти та попереджувати відмивання коштів та фінансування тероризму, а також приносить користь самим фінансовим установам, їх законослухняним клієнтам та банківській системі у цілому:

— сприяє раціональному веденню справ, управлінню та попередженню ризику у відносинах між фінансовими установами;

— підтримує збереження надійності фінансової системи та зусилля з розвитку нових фінансових ринків;

— зменшує ймовірність шахрайства та інших фінансових злочинів;

— забезпечує захист репутації фінансової організації від негативних наслідків, обумовлених зв'язками з кримінальними елементами.

Крім того, застосування політики "Знай свого клієнта", а отже — розуміння структури клієнтської бази, відкриває додаткові можливості для проведення різноманітних маркетингових досліджень, об'єктивного бізнес-планування, спрощує комплексне обслуговування клієнтів, сприяє підвищенню якості банківських послуг та рівня довіри клієнтів до банківської системи.

У документі Базельського комітету термін "клієнт" визначається таким чином:

— особа (фізична або юридична), яка має в банку рахунок, або особи, на чию користь рахунок ведеться (тобто вигодоотримувачі, реальні власники);

— бенефіціари трансакцій, що здійснюються професійними посередниками (агентами, бухгалтерами, юристами тощо);

— будь-яка особа (фізична чи юридична), пов'язана з фінансовою операцією, яка може нанести значну шкоду репутації або фінансовому становищу банку.

Найкращими документами для перевірки особи клієнта є такі, що їх найважче отримати незаконним шляхом або підробити. Особливу увагу слід приділяти випадкам прийняття клієнтів-нерезидентів.

Найважливішим аспектом ідентифікації клієнта вважається встановлення того, чи діє він від свого власного імені, або є якийсь реальний власник рахунку, який може бути не вказаний у документації. Якщо є підстави підозрювати, що клієнт діє за дорученням іншої фізичної чи юридичної особи, то слід застосувати відповідні заходи для належної перевірки цього питання.

У стандартах "Належне ставлення банків до клієнтів" також зазначається, що при розробленні політики залучення клієнтів фінансова установа повинна уважно підійти до забезпечення належного балансу між попередженням ризику, пов'язаного з кримінальною діяльністю, і готовністю до прийому нових клієнтів. Як правило, ступінь жорсткості правил прийому повинна відповідати профілю ризику потенційного клієнта. Настійливо рекомендується, щоб рішення про відкриття рахунку клієнтам, чий профіль вказує на суттєвий ризик ведення операцій з відмивання грошей, ухвалювалися лише вищими керівниками банку.

Одночасно важливо, щоб політика прийняття клієнтів не була настільки обмежувальною, щоб призвести до відмови доступу широкого загалу до банківських послуг, зокрема, для людей, які не мають фінансових чи соціальних переваг. Це особливо актуально для країн, які йдуть шляхом розширення обсягу таких банківських послуг, що ведуть до зменшення використання готівкових розрахунків.

У тих випадках, коли інтереси власника представляють посередники (наприклад, трасти, довірені особи та ін.), банківські установи повинні застосувати необхідні заходи для перевірки особистості тих осіб або характеру тих організацій, від імені яких відкривається рахунок або у чиїх інтересах здійснюється операція.

При здійсненні грошових переказів банки повинні реєструвати точну та достатню інформацію про відправника (прізвище, адреса і номер рахунку) й передавати цю інформацію по всьому платіжному ланцюжку разом з грошовим переказом.

Ідентифікація клієнта, як стверджується у документі Базельського комітету банківського нагляду, є постійним процесом, що вимагає ведення банківськими установами поточного обліку всієї релевантної інформації щодо клієнта. Облікові документи слід поновлювати, наприклад, у випадку проведення операцій на значні суми коштів, при суттєвих змінах в управлінні рахунком, а також у випадку з'ясування недостатності наявних даних.

Заходи належної перевірки клієнтів необхідно застосовувати з урахуванням ризику, що притаманний цим клієнтам та операціям. По відношенню до категорії зниженого ризику держава може дозволити фінансовим установам застосовувати скорочені або спрощені міри. По відношенню ж до категорії підвищеного ризику необхідно застосовувати посилені заходи.

Базельський комітет банківського нагляду рекомендує банкам приділяти особливу увагу у випадку проведення ідентифікації таких клієнтів, як політичні діячі, відрекомендовані (зокрема, іншими банками) клієнти, дистанційні клієнти, з якими немає змоги особисто провести інтерв'ю, а також при встановленні міжнародних кореспондентських відносин, відкритті довірчих рахунків та рахунків, що відкриваються професійними посередниками.

Говорячи про загальні основи проведення банками ідентифікації клієнтів, неможливо не згадати так звані Вольфсберзькі принципи, що були визначені Вольфсберзькою групою вперше у жовтні 2000 р. Нагадаємо, що зараз діє вже третя (2012 р.) редакція цього документа, що має назву "Вольфсберзькі принципи з протидії відмиванню коштів для приватного банківського сектора" і яка може вважатися подальшим розвитком принципу "Знай свого клієнта" у відповідності до сучасних умов.

Вольфсберзькі принципи включають наступні положення:

1. Прийняття нових клієнтів: загальні принципи. Банк повинен прагнути встановлювати відносини лише з тими клієнтами, джерела добробуту та кошти яких можуть бути законно підтверджені. Основна відповідальність за це лежить на банківському працівникові, який виконує процедури щодо прийняття клієнта на обслуговування.

2. Прийняття нових клієнтів: ситуації, що вимагають додаткової перевірки або уваги; заборонені до прийняття клієнти. Банк повинен визначити категорії клієнтів, яких він не буде приймати або утримувати на обслуговуванні. У своїй внутрішній політиці банк повинен визначити категорії осіб, обставини діяльності яких потребують розширеної обачності. Це, як правило, клієнти, які мають вищий, ніж середній, ризик для банку.

3. Оновлення інформації про клієнтів. Банківський працівник відповідає за оновлення інформації про клієнта, коли це вимагається правилами банку та/або коли відбуваються суттєві зміни. Керівник працівника або незалежна контролююча особа на регулярній основі повинні розглядати інформацію щодо клієнта, щоб забезпечити її відповідність та повноту.

4. Дії під час виявлення незвичних або підозрілих обставин. Незвичайна або підозріла діяльність клієнта може включати: операції або інші види діяльності, які не сумісні з наявною інформацією щодо клієнта; готівкові операції, що перевищують певну суму; транзитні операції за рахунком.

5. Моніторинг та відбір операцій. Основна відповідальність за аналіз операцій за рахунком покладається на банківських працівників. Вони повинні звертати увагу на значні операції та підвищення активності за рахунком, а також бути особливо обізнаними про незвичну або підозрілу діяльність. Банк вирішує, якою мірою виконання цього обов'язку має бути підтримано за рахунок використання автоматизованих систем або іншими засобами.

Наступні сім принципів, ухвалених Вольфсберзькою групою, визначають процедури організації банками системи протидії відмиванню коштів та контролю за її функціонуванням.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси