Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Порядок проведення ідентифікації клієнтів — фізичних осібПРОВЕДЕННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЇ КЛІЄНТІВ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИОсобливості проведення ідентифікації дистанційних клієнтівЗагальні основи проведення ідентифікації клієнтів банківськими...Основні критерії визначення державної належності юридичних осібПорядок виникнення і припинення юридичних осібПорядок припинення юридичних осібПорядок взяття на облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділівВиди юридичних осіб. Порядок виникнення, реорганізації та ліквідації...Основні умови та порядок страхування майна юридичних осіб
 
Головна arrow Банківська справа arrow Організація фінансового моніторингу в банках
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Порядок проведення ідентифікації клієнтів-юридичних осіб

З метою ідентифікації банки з'ясовують наступну інформацію щодо юридичних осіб — резидентів:

— повне найменування;

— місцезнаходження;

— відомості про органи управління та їх склад;

— дані, що ідентифікують осіб, які мають право розпоряджатися рахунками і майном;

— відомості про власників істотної участі в юридичній особі;

— відомості про контролерів юридичної особи;

— ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

— реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку.

Для ідентифікації юридичної особи — нерезидента банківській установі необхідно встановити таку інформацію:

— повне найменування;

— місцезнаходження;

— реквізити банку, в якому відкрито рахунок, номер банківського рахунку;

— відомості про органи управління та їх склад;

— дані, що ідентифікують осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та майном;

— відомості про власників істотної участі в юридичній особі;

— відомості про контролерів юридичної особи.

Банку також в обов'язковому порядку надається копія легалізованого витягу з торгового, банківського чи судового реєстру або нотаріально засвідчене реєстраційне посвідчення уповноваженого органу іноземної держави про реєстрацію відповідної юридичної особи.

Банк зобов'язаний під час вивчення установчих документів юридичної особи та інших наданих клієнтом документів приділяти особливу увагу:

а) оформленню установчих документів (ураховуючи всі зареєстровані зміни);

б) видам діяльності та фінансовим операціям, що планує проводити клієнт;

в) складу власників юридичної особи (за винятком підприємств державної та комунальної власності) та її контролерів;

г) структурі органів управління юридичної особи та їх складу; ґ) розміру зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу;

д) кількості працівників.

Здійснення деяких із зазначених напрямів ідентифікації потребує додаткового пояснення.

Відповідно до частини другої статті 97 глави V Цивільного кодексу України органами управління товариства є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законодавством України. В установчих документах суб'єкта господарювання повинні бути зазначені його найменування, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання тощо.

Таким чином, банк має встановити органи управління, зазначені в установчих документах юридичної особи, а також осіб, які займають відповідні посади із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності). Встановлювати ідентифікаційні дані зазначених осіб необхідно в тих випадках, якщо серед них є особи, які мають право розпоряджатися рахунками і майном.

Що стосується ідентифікації останніх, то слід зазначити, що порядок ідентифікації осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, визначено главами 2 й 3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах. Якщо в процесі обслуговування рахунку його власник надає право розпорядження рахунком новому представникові, то банк зобов'язаний ідентифікувати нового представника у порядку, встановленому зазначеною інструкцією.

Водночас, як роз'яснює Національний банк України [45], щодо осіб, які мають право розпоряджатися майном клієнта — юридичної особи у випадках, якщо такі фізичні особи не зазначені у картці із зразками підписів, банк може використовувати інформацію, отриману безпосередньо від клієнта в письмовому вигляді за підписом керівника або його заступника, скріпленим печаткою юридичної особи.

Істотна участь визначається Законом "Про банки і банківську діяльність" як пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи, або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Клієнт — юридична особа повинна надати банківській установі необхідні відомості про власників істотної участі. Це може бути здійснено або у вигляді пакету потрібних для ідентифікації документів, або у вигляді письмової довідки, проте слід враховувати, що в останньому випадку може виникнути необхідність в уточненні наданих відомостей щодо ідентифікації.

У статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" встановлено, що контроль юридичної особи — це пряме або опосередковане володіння фізичною особою самостійно чи спільно з близькими родичами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 та більше відсотків статутного капіталу або голосів юридичної особи, або незалежна від формального володіння можливість здійснювати будь-яким чином вирішальний вплив на управління чи на діяльність юридичної особи. При цьому, контролером є особа, яка здійснює контроль.

Банк може зробити висновок і про відсутність контролерів у клієнта — юридичної особи, якщо вона має трьох або більше учасників, при цьому жоден з них прямо чи опосередковано не володіє контрольним пакетом акцій (паїв, часток) чи прав голосу. Втім, банку слід ураховувати незалежну від формального володіння потенційну можливість фізичної особи здійснювати будь-яким чином вирішальний вплив на управління чи на діяльність цієї юридичної особи.

Стосовно здійснення ідентифікації юридичних осіб, учасниками яких є юридичні особи, що мають істотну участь або здійснюють контроль, Держфінмоніторинг України у своєму листі від 09.09.2010 р. № 4616/0800-6-5 зазначає наступне. Уразі проведення ідентифікації юридичної особи, засновником якої є інша юридична особа, у якої, в свою чергу, засновник — ще одна юридична особа, необхідно мати інформацію про всіх учасників цього ланцюга — фізичних осіб, які є власниками істотної участі зазначених юридичних осіб або є контролерами юридичної особи. При цьому всі документи, необхідні для здійснення ідентифікації, надаються суб'єкту первинного фінансового моніторингу клієнтом.

Банк зобов'язаний проводити обов'язкове уточнення інформації щодо ідентифікації та вивчення клієнта у разі:

а) зміни власника істотної участі;

б) зміни місцезнаходження (проживання та/або перебування) власника рахунку;

в) внесення змін до установчих документів;

г) закінчення строку (припинення) дії, втрати чинності чи визнання недійсними поданих документів.

Банк вживає заходів щодо обов'язкового уточнення інформації протягом двох місяців з дня отримання відповідної інформації або настання події, при цьому всі вжиті заходи щодо обов'язкового уточнення інформації підтверджуються документально.

Для проведення оцінки фінансового стану клієнта банк використовує такі джерела інформації:

— річну фінансову звітність клієнта — юридичної особи та фізичної особи — підприємця (за наявності), що складена відповідно до вимог законодавства України та отримана банком безпосередньо від клієнта (баланс, витяги, що містять дані про прибутки та збитки господарської діяльності клієнта, податкова декларація з додатками);

— дані щодо руху коштів за рахунками клієнта, відкритими у банку;

— фінансову звітність клієнта — юридичної особи, що опублікована в засобах масової інформації відповідно до вимог законодавства України;

— фінансову звітність клієнта та інформацію щодо фінансового стану, що отримана із спеціалізованих веб-сайтів мережі Інтернет.

Для проведення оцінки фінансового стану клієнта банк може використовувати інформацію, що отримана від самого клієнта, від третіх осіб, від державних органів, додаткову інформацію з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).

Банк повинен проводити оцінку фінансового стану клієнтів:

— під час установлення з ними ділових відносин;

— щороку — клієнтів високого рівня ризику;

— не рідше одного разу на два роки — клієнтів середнього рівня ризику;

— не рідше одного разу на три роки — клієнтів інших рівнів ризику;

— до проведення фінансової операції — клієнта, який проводить фінансову операцію без відкриття рахунку на значну суму.

Банки додатково проводять оцінку фінансового стану клієнта відповідно до підпунктів 4.3.1-4.3.3, 4.3.5 пункту 4.3, абзаців четвертого — сьомого, дев'ятого — одинадцятого, чотирнадцятого пункту 4.6 глави 4 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління НБУ від 06.07.2000 № 279, якщо за результатами здійснення щоквартального аналізу фінансових операцій клієнта виявлена невідповідність фінансових операцій клієнта його фінансовому стану та суті діяльності. Така оцінка здійснюється не пізніше кварталу, наступного за звітним, в якому виявлена така невідповідність.

При проведенні ідентифікації клієнтів та вивчення їх фінансових операцій необхідно враховувати, що особливий ризик, з точки зору можливості використання з метою легалізації коштів та фінансування тероризму, притаманний благодійним та неприбутковим організаціям. Як зазначається у пояснювальній записці до VIII Спеціальної Рекомендації FATF по боротьбі з фінансування тероризму, неприбуткова організація (НПО) — це юридична особа, яка, насамперед, займається збором та розподілом кошів для доброчинних, релігійних, культурних, освітніх, соціальних або братських цілей або виконує інші види "доброчинних дій".

Міжнародний досвід свідчить, що неприбуткові організації можуть використовуватися й як пряме джерело прибутку терористичних організацій, так й для прикриття їх діяльності. Однією з можливостей є створення НПО із заявленими доброчинними цілями, але насправді вони існують лише для переведення коштів на користь терориста або терористичної організації. Іншою можливістю є проникнення терористів чи їх прибічників у неприбуткову організацію, створену для цілком законних гуманітарних чи доброчинних цілей. Після того, як зазначені особи обіймуть провідні посади в неприбутковій організації, вони можуть переказати частину коштів, зібраних на благочинні цілі, для прямої чи непрямої підтримки терористичної організації. Як правило, це робиться без відома вкладників та в деяких випадках — без відома працівників та керівництва самої неприбуткової організації.

Крім того, можлива ситуація, коли неприбуткова організація є посередником або прикриттям руху коштів з однієї країни до іншої. У деяких випадках НПО може також сприяти переміщенню терористів та здійснювати їх організаційну підтримку. Тому, на думку Держфінмоніторингу України [30], неприбутковим організаціям доцільно здійснювати ідентифікацію осіб під час прийняття їх як учасників, зокрема, вкладників благодійних фондів, а також звертати особливу увагу на джерела набуття організацією майна.

У свою чергу, суб'єкти первинного фінансового моніторингу, згідно із п. 4 статті 6 базового Закону, зобов'язані, на підставі рекомендацій відповідного суб'єкта державного фінансового моніторингу, стосовно благодійних та неприбуткових організацій вживати заходів для обмеження ризику їх використання з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси