Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Аналіз зарубіжного досвіду державного впливу на зниження тіньової...КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМОМ ВПЛИВУ БАНКІВ...Засади щодо впливу держави на зменшення обсягів тіньової економіки в...ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА ЯК СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕМетодичні підходи до обрахунку тіньових фінансових потоків...ТІНЬОВА СКЛАДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИОрганізаційні засади інформаційного забезпечення механізму впливу...ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ ЗА...Економічна природа і методологічні основи спрямування банківської і...СТРАХОВІ ПОСЛУГИ ЗА КОРДОНОМ ТА В УКРАЇНІ: ОРГАНІЗАЦІЯ, МЕХАНІЗМИ І...
 
Головна arrow Банківська справа arrow Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Механізм зниження тіньової економіки через діяльність банків і страхових організацій

З метою прискорення легалізації "темно-сірої" економіки і переходу її суб'єктів з легальну, офіційну економіку, у [зо] реалізувати запропоновано низку заходів:

$економіко-правову інвентаризацію існуючих проявів так званих "тіньових" правопорушень з подальшою декриміналізацією більшості з них залежно від ступеня їхньої соціально-економічної небезпеки;

- пом'якшити і диференціювати штрафні санкції і покарання за несуттєві правопорушення;

- підвищити ефективність захисту прав власності та інтересів підприємців з боку державної влади, усунути існуючі дискримінаційні елементи, що на цей час мають місце в чинному законодавстві;

- суттєво спростити процедури реєстрації, звітності, врегулювання податкових і митних питань, скоротити мережу від повідних інстанцій, а також кількість обов'язкових відвідувань підприємців різноманітними комісіями та інспекціями;

- створити правове поле цивілізованих стосунків держслужбовців і підприємців, налагодити правову та організаційно-кадрову роботу з метою підвищення рівня професіоналізму та посилення відповідальності працівників державного апарату. Правові засоби боротьби з тіньовою економікою повинні включати також законодавчі акти щодо попередження зловживань і злочинності на ринку цінних паперів, про джерела походження первинного (стартового) капіталу тощо.

"Кримінально-чорна" та "криваво-чорна" складові тіньової економіки являють собою її найнебезпечніші, неприховано злочинні форми, існування яких завдає суспільству величезної економічної і моральної шкоди. З тіньовою економікою тісно пов'язана проблема корупції. На нашу думку, для подолання цих критично загрозливих явищ потрібне, передусім, ліквідувати зони правового вакууму, що провокують поширення "тінізації" і криміналізації вітчизняної економіки, не дають можливості притягувати до відповідальності за злочини, скоєні у сфері ринкових відносин.

Інструментальні засоби державного механізму детінізації економіки через фінансові установи можна поділити на дві категорії:

- орієнтовані на удосконалення внутрішнього контролю прозорості операцій з грошовими коштами, тобто на внутрішнє середовище компаній;

- спрямовані на легалізацію фінансових потоків між суб'єктами національної економіки, тобто на зовнішнє середовище компаній.

Тільки комплексне, взаємоузгоджене застосування заходів внутрішнього та зовнішнього контролю легальності фінансових потоків може стати дієвим засобом зниження обсягів тіньових грошових потоків у загальноекономічному масштабі. Тому з метою поліпшення державної політики детінізації фінансових потоків слід розглянути обидва типи механізмів детінізації банків та страховиків.

Вже зазначалося, що відмивання грошей — термін, який використовується для характеристики способів, методів і процесів, пов'язаних із переведенням отриманих нелегальним або кримінальним шляхом коштів в інші активи у такий спосіб, аби приховати їхнє справжнє походження, приналежність, або інші фактори, що можуть впливати на правопорушення [190, с. 237—248]. Основною метою відмивання грошей є узаконювання доходу, отриманого таким шляхом.

Як показує світова практика у шахрайських схемах зазвичай використовується механізм здійснення основних банківських операцій — кредитних, депозитних, розрахунково-платіжних, підриваючи тим самим основи функціонування фінансової установи [190, с. 9—13]. Злочини при здійсненні розрахунково-платіжних операцій мають найвищу питому вагу у структурі банківської злочинності та характеризуються високим рівнем матеріального збитку, який завдається банкам. За статистикою, майже 70% злочинів у банківській сфері здійснюється або винятково співробітниками банку, або за їхньої активної участі. Світова фінансова криза додала підстав для активізації банківського шахрайства та появи нових кримінальних ризиків. У банківській сфері злочини частіше відбуваються у збанкрутілих банках або у тих, що проходять процедуру санації.

У табл. 1.4. наведено типові способи, інструменти та категорії осіб, які здійснюють злочини при виконанні найрозповсюдженіших банківських операцій. Як вважають експерти, самим популярним видом злочину за участю банкірів є навмисне банкрутство. Найбільш поширена схема навмисного банкрутства передбачає укладання заздалегідь невигідних угод, внаслідок яких кредитна організація виявляється неспроможною розраховуватися із вкладниками і опиняється на межі банкрутства. зокрема, широко розповсюджена схема - це придбання збиткових цінних паперів (а саме: "сміттєвих акцій", векселів та боргових зобов'язань фірм-"одноденок"), які на ринку нічого не коштують, а за номінальною вартістю у сукупності складають велику суму. Ще одна поширена схема виведення активів із збанкрутілого банку — це видача кредитів на підставні компанії.

Саме з такого роду схемами пов'язані найгучніші "банківські" кримінальні справи і найбільші суми викрадених коштів.

Таблиця 1.4.

Типові способи, інструменти та категорії осіб, які здійснюють злочинну банківській сфері

Вид операції

Основні способи здійснення злочинів

Засоби здійснення злочинів

Особи, які здійснюють злочини

Розрахункові операції

• підробка документів;

• внесення шахрайських змін у документи;

• розкрадання документів;

• неправомірне проникнення в комп'ютерну систему банку та в електронні системи банківських рахунків

• розрахунково-платіжні банківські документи (чеки, векселі, тратти);

• пластикові картки;

• комп'ютерні віруси;

• помилкові комп'ютерні команди

• співробітники банку;

• особи, які не є співробітниками банку

Депозитні операції

• неправомірне проникнення в комп'ютерну систему банку;

• підробка документів

• депозитні сертифікати;

• комп'ютерні віруси;

• помилкові комп'ютерні програми

• в основному

співробітники

банку

Кредитні операції

• незаконне одержання кредиту;

• невиплата відсотків за кредитом;

• навмисне неповернення кредиту

• надання позичальником підроблених документів про кредитоспроможність або документів, що містять недостовірні дані;

• фальсифікація надання застави під кредит;

• навмисне банкрутство

• особи які не е співробітниками банку;

• співробітники банку у змові з третіми особами.

Типовою шахрайською схемою є також зняття готівки, відмивання коштів та їх незаконне виведення за кордон. У таких схемах співробітники банків не грабують фінансові установи, а навпаки - намагаються заробити для них, надаючи клієнтам не зовсім законні послуги. Нарешті, ще одна велика категорія банківських злочинів - пряме розкрадання коштів, до якого можуть вдаватись співробітники інших банків, привласнюючи кошти прямо з рахунків клієнтів, насамперед тих, по яких давно не відбувалося операцій.

Причини поширення шахрайства у вітчизняній банківській сфері істотно не відрізняються від західних. Насамперед недостатньо уваги приділяється перевірці персоналу перед прийняттям на роботу. Інформацію про новачків, які претендують на посаду, працівники служб безпеки банків, як правило, дізнаються один в одного через знайомих. Уже після прийняття на роботу службові функції співробітників банку звужуються недостатньо. В ідеалі будь-яке бажання стороннього втрутитися, наприклад, у процес розгляду кредитної заявки, має розцінюватися як загроза шахрайства. Такі справи повинні попадати у спеціальний режим посиленої перевірки дій усіх учасників процесу, які так чи інакше намагалися вплинути на рішення кредитного комітету. Персонал, який має безпосередньо справи із грошима, повинен бути жорстко відокремлений від фронт-офісу, що працює з клієнтами. Контроль телефонних переговорів, електронної пошти, торговельних операцій руху документів також повинен бути постійним.

Ще одною причиною, внаслідок якої банки України можуть стати жертвами шахраїв, - це відсутність єдиних стандартів документації і процедур. Кредитний договір, заявка на одержання кредиту та інші документи у різних відділеннях банку можуть відрізнятися між собою. Якщо клерк і клієнт захочуть вступити у змову й суттєво змінити формулювання на свою користь, відступ від єдиного шаблону за таких обставин буде важко помітити. На думку експертів, стандартні документи, наприклад, допомогли б уникнути гнучких судових розглядів про визнання договорів поручительства недійсними. Так, якщо запровадити обов'язкову вимогу, що будь-яка зміна в кредитному договорі затверджувалася кредитним комітетом, у 50% випадків у клієнтів буде зникати бажання вносити такі виправлення.

Важливою прогалиною, яка несе ризики шахрайства, є відсутність належної перевірки існуючих і потенційних клієнтів, а також їхніх бізнес-проектів, під які надається фінансування. Банкір повинен розуміти походження коштів клієнта та сегмент ринку, у якому той працює. Насамперед слід чітко визначити наскільки прибутковість проекту перевищує ціну залучення кредитних коштів, а також міру впевненості щодо спроможності клієнта забезпечити необхідну рентабельність проекту протягом усього строку його реалізації. Також наявність нестандартних відхилень у структурі бізнесу, аномальних фінансових потоків, незрозумілої системи власності, — усе це повинно наштовхувати на думку про шахраїв.

Оформлення сумнівних застав під кредит також може вилитися у шахрайську угоду. Особливо, коли у вигляді застави використовуються об'єкти нерухомості, майбутній врожай або транспортні засоби. Крім того, така застава є малоліквідною, а через особливості української судової системи її ще й практично неможливо стягнути. Тому єдиним надійним забезпеченням по кредиту можуть виступати лише права на виручку або прибуток клієнта. Природно, головною умовою є переведення всіх рахунків клієнта в банк, що кредитує. Однак усі ці рекомендації можуть бути недієвими, якщо власник банку поставить топ-менеджменту завдання нарощувати ринкову частку усіма способами, залучаючи будь-яких клієнтів.

Цільове спрямування діяльності страхових організацій і банківських установ повинно відбуватись у рамках відповідного механізму зниження тіньової економіки через функціонування зазначених фінансових установ. Головною метою діяльності страховиків і банків в цій сфері повинна бути протидія фінансовим зловживанням (див. рис. 1.7).

Як зазначалось раніше, в результаті реалізації загрози фінансового зловживання фінансові установи можуть набувати таких форм: (1) порушника у сфері протидії тіньовій економіці, (2) жертви фінансового злочину, (3) свідомого або несвідомого засобу фінансового зловживання. Суб'єктами протидії фінансовим зловживанням, з нашої точки зору, мають виступати: банківські установи, страхові компанії, а також правоохоронні органи, наглядові органи за фінансовим ринком і міжнародні організації по боротьбі із фінансовими зловживаннями.

Зростаючі загрози фінансового зловживання із залученням фінансових установ вимагають адаптації існуючих інструментів і процедур ризик-менеджменту та внутрішнього контролю до зниження ймовірності їх використання у тіньовій економічній діяльності.

Таким чином, з метою попередження і боротьби із фінансовими зловживаннями в контексті спрямування діяльності страховиків і банків на скорочення тіньових грошових потоків необхідними є відповідні інструменти управління, які на нашу думку, слід поділити на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні інструменти протидії фінансовим зловживанням мають бути представлені системою інформаційно-аналітичного забезпечення фінансових установ, ризик-менеджментом, внутрішнім контролем і системою корпоративного управління. Основним призначенням внутрішніх інструментів управління є забезпечення суб'єктів протидії фінансовим зловживанням необхідною аналітичною інформацією, внутрішніми алгоритмами, процедурами і бізнес-процесами, що допомагають страховим компаніям і банкам ефективно нейтралізовувати загрозу настання фінансових злочинів.

Механізм спрямування діяльності страховиків і банків на скорочення тіньових грошових потоків (складено авторами)

Рис. 1.7. Механізм спрямування діяльності страховиків і банків на скорочення тіньових грошових потоків (складено авторами)

зовнішні інструменти попередження і боротьби із фінансовими зловживаннями містяться у чинних нормативно-правових актах, а також міжнародних стандартах протидії злочинам у фінансовому секторі. Крім того, важливим зовнішнім інструментом механізму спрямування діяльності страховиків і банків на скорочення тіньової економіки виступає незалежний зовнішній аудит.

Способи боротьби фінансових установ із фінансовими зловживаннями повинні базуватись на існуючій внутрішній політиці і процедурах протидії шахрайству у фінансовому секторі і легалізації доходів отриманих злочинним шляхом, а саме на ідентифікації і управлінні взаємовідносинами із клієнтами (в межах реалізації політики "знай свого клієнта" за визначенням Базельського комітету), що характеризуються високим ступенем відповідного ризику. Адаптація внутрішньої політики і процедур протидії фінансовим зловживанням повинна носити комплексний характер і має включати такі складові:

(1). Аналіз існуючої політики ризик-менеджменту, протидії шахрайству, фінансової безпеки, що передбачає визначення ступеня п врахування у характеристиках існуючих/нових фінансових продуктів і напрямках діяльності.

(2). Посилення поточної політики протидії фінансовим зловживанням з метою виявлення розбіжностей у системах ризик-менеджменту, фінансової безпеки і корпоративного управління і формування єдиного підходу до боротьби із загрозами фінансових зловживань, в тому числі, усунення дублювання повноважень співробітників відповідних підрозділів фінансових установ.

(3). Виявлення ступеня охоплення асортименту страхових/банківських послуг (в тому числі, таких, що знаходяться у стадії розробки) політикою ідентифікації клієнтів із високим рівнем ризику фінансового зловживання.

(4). Ведення бази даних по реалізації загрози фінансового зловживання, документування рішень вищої ланки менеджменту фінансових установ стосовно імплементації політики протидії використанню цих інститутів у тіньовій економічній діяльності, моніторинг результатів реалізації зазначеної політики.

Слід зазначити, що внутрішня політика і процедури протидії фінансовим зловживанням мають носити превентивний характер: (а) на основі політики "знай свого клієнта" виявляти клієнтів, що мають на меті використання банків і страхових компаній для вчинення фінансових зловживань; (б) ідентифікувати підозрілі банківські і страхові операції з подальшим повідомленням відповідних наглядових органів; (в) виявляти і нейтралізовувати загрози фінансових зловживань на основі застосування інструментів попередження і боротьби із фінансовими зловживаннями.

Застосування внутрішніх інструментів протидії і боротьби із фінансовими зловживаннями має покладатись крім працівників служби фінансової безпеки на операційний персонал, до функцій якого повинні входити ідентифікація підозрілих операцій в межах діяльності страхової компанії і банку. Щоденна робота операційного персоналу має супроводжуватись відповідною системою інформаційно-аналітичного забезпечення на основі програмних продуктів, призначених для протидії фінансовим зловживанням. Зазначені програмні продукти можуть бути як незалежними, так і інтегрованими в існуючі інформаційні рішення, призначені для встановлення довгострокових відносин з клієнтами, такими як CRM- системи (програмний продукт для управління взаємовідносинами з клієнтами). У випадку застосування останніх, існуючі ІТ-рішення мають бути адаптовані до вимог національного законодавства і міжнародних стандартів боротьби із фінансовими зловживаннями, положень внутрішньої політики щодо спрямування діяльності страховиків і банків на протидію тіньовим грошовим потокам, а також доповнені функціями моніторингу за підозрілими клієнтами і операціями.

Іншим завданням, що ставиться перед програмними продуктами в межах системи інформаційно-аналітичного забезпечення, є забезпечення точності виявлення загрози фінансового зловживання. Для цього необхідно досягти автоматизації процесу перевірки підозрілих операцій в режимі реального часу. На сьогодні більшість банків і страхових компаній, що вже запровадили подібні програмні продукти, стикаються з проблемою постійного інвестування значних коштів для оновлення існуючих ІТ-систем моніторингу фінансових зловживань, розширення можливостей баз даних клієнтів та операцій, автоматичного аналізу звітів виявлених протиправних операцій і розширення інших можливостей таких систем. Тому перед зазначеними фінансовими установами постає необхідність реінжинірингу існуючих застарілих програмних продуктів, що побудовані на різних платформах і мають досить розрізнений характер чи значні за обсягами інвестиції у нові, що більше відповідають умовам сучасного конкурентного середовища у фінансовому секторі. В будь-якому випадку реінжиніринг існуючих програмних продуктів має в кінцевому рахунку підвищити точність виявлення загрози фінансового зловживання і ефективність управління пов'язаними бізнес-процесами.

З метою спрямування діяльності банків і страховиків на скорочення тіньових грошових потоків з точки зору інформаційно-аналітичного забезпечення актуальності набуває також відстеження можливих фінансових зловживань у реальному часі, наприклад, при роботі в режимі online-banking чи врегулюванні страхових випадків зі значними за обсягами страховими відшкодуваннями.

Крім того, банкам і страховим компаніям слід зосередити увагу на управлінні даними за рахунок оптимізації внутрішніх процедур, пов'язаних із протидією фінансовим зловживанням, а також процесу отримання вхідної інформації, її перевірки та передачі відповідному структурному підрозділу по боротьбі із фінансовими зловживаннями, що дозволить фінансовим установам здійснювати первинну перевірку клієнтів до укладення банківського чи страхового договору.

Слід зазначити, що із ускладненням операцій страховиків і банків, розширенням масштабів їхньої діяльності потреби у впорядкуванні величезного масиву даних зростатимуть і вимагатимуть від системи інформаційно-аналітичного забезпечення підвищення її функціональності у напрямку виявлення спроб фінансових зловживань на ранніх стадіях з високим ступенем точності, а також забезпечення оперативності знаходження і передачі даних до відповідного рівня менеджменту фінансових установ.

З метою налагодження системного підходу до спрямування діяльності страховиків і банків на скорочення тіньових грошових потоків необхідно звернути увагу на реалізацію внутрішньої політики боротьби із фінансовими зловживаннями в межах банківського/страхового об'єднання. Основним завданням в цьому напрямку є налагодження відповідних інформаційних потоків від материнської до дочірніх фінансових установ, що можуть включати в себе обмін: (а) базами даних клієнтів (у разі відсутності інтегрованої бази даних клієнтів в межах фінансового об'єднання); (б) інформацією щодо підозрілих клієнтів та їхніх операцій в межах системи інформаційно-аналітичного забезпечення; (в) звітами та іншими даними структурних підрозділів по боротьбі із фінансовими зловживаннями.

У сучасному економічному середовищі слідування національним і міжнародним стандартам протидії фінансовим зловживанням має прямий вплив на ризик втрати репутації фінансової установи [223]. Оскільки управління зазначеним ризиком здійснюється в рамках системи корпоративного управління страховика/банку, в контексті протидії фінансовим зловживанням орієнтація має робитись на попередженні реалізації загрози фінансового зловживання. Таким чином, в розрізі зовнішніх інструментів протидії і боротьби із фінансовими зловживаннями ключовим завданням фінансових установ має стати моніторинг і приведення у відповідність відповідних внутрішніх інструментів до вимог національної нормативно-правової бази і міжнародних стандартів.

Механізм спрямування діяльності страховиків і банків на скорочення тіньових грошових потоків має знаходити відображення у відповідній внутрішній організаційній структурі фінансової установи, які можуть різнитись в залежності від розмірів самої організації, масштабів її діяльності, а також законодавчих нормативів: (а) незалежний (спеціалізований) підрозділ боротьби із фінансовими зловживаннями; (б) підрозділ фінансової безпеки, що мас більш широкі функціональні обов'язки у порівнянні із попереднім підрозділом (наприклад, моніторинг фінансового стану фінансової установи, відстеження дотримання нормативів платоспроможності страховика, достатнього обсягу обов'язкових резервів банків тощо); (в) відділ по боротьбі із фінансовими зловживаннями в межах підрозділу управління ризиками, фінансового моніторингу.

Голова зазначеного структурного підрозділу повинен звітувати на постійній основі (щомісяця, щоквартально, раз на півріччя та/або щороку) перед наглядовим органом управління страховика/банку за випадками шахрайства, легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом та інших фінансових зловживань в межах фінансової установи і відповідні вжиті заходи; стан виконання проектів в межах реалізації стратегії боротьби із фінансовими зловживаннями; за переліком заходів, вжитих згідно із рекомендаціями попереднього звіту тощо.

З нашої точки зору, ефективність організаційної структури спрямування діяльності фінансових установ на протидію фінансовим зловживанням залежить від налагодження ефективного функціонування служби фінансової безпеки, яка обов'язково повинна включати контроль за шахрайськими діями працівників, клієнтів фінансових установ або третіх осіб. Крім того, з метою протидії ризикам шахрайства дієвим інструментом виступають прозорі системи корпоративного управління і операційного ризик-менеджменту банків і страхових компаній. Саме взаємодія зазначених внутрішніх елементів фінансової безпеки фінансових установ разом із системою державного регулювання і нагляду, що базується на принципах фінансової і інституціональної незалежності, на нашу думку, сприятиме спрямуванню діяльності страхових організацій і банків на зниження тіньових грошових потоків.

Слід зазначити, що на сьогодні ці напрями роботи служб безпеки фінансових організацій е досить розрізненими і виконуються декількома структурними підрозділами, функції щодо протидії фінансовим зловживанням яких у багатьох випадках дублюються.

З нашої точки зору, заходи по боротьбі з шахрайством у фінансовому секторі, а також з організації фінансового моніторингу і фінансової безпеки повинні бути включені до функціональних обов'язків служби фінансової безпеки (як координаційного центру протидії фінансовим зловживанням) страховика/банку із чітким розподілом повноважень з іншими структурними підрозділами, які мають забезпечувати координаційний центр необхідними інформаційно-аналітичними даними. Вирішення поставленого завдання вимагатиме від фінансових установ стандартизації бізнес-процесів і технологій, спрямованих на уніфікацію процесів відстеження, попередження і протидії загрозам фінансового зловживання, з метою адаптації процесу прийняття відповідних управлінських рішень загальній культурі організації щодо спрямування діяльності страхових компаній/банків на скорочення тіньових грошових потоків.

З метою забезпечення функціонування механізму спрямування діяльності страховиків і банків на скорочення тіньових грошових потоків необхідним є розробка стратегії боротьби із фінансовими зловживаннями, в основу якої мають бути покладені:

- формування корпоративної культури фінансових установ, складовою якої є попередження реалізації загрози фінансового зловживання;

- навчання операційного персоналу із поясненням їхніх функціональних обов'язків в системі інформаційно-аналітичного забезпечення механізму впливу банків і страховиків на боротьбу із фінансовими зловживаннями;

- чіткий розподіл функціональних обов'язків між підрозділом, відповідальним за боротьбу із фінансовими зловживаннями, і операційними співробітниками страховика і банку щодо реалізації положень політики "знай свого клієнта" і виявлення підозрілих фінансових операцій;

- організація роботи внутрішньої служби аудиту фінансової організації в напрямку незалежного оцінювання результатів реалізації загрози фінансового зловживання і перевірки дієвості відповідних внутрішніх інструментів механізму спрямування діяльності страховиків і банків на скорочення тіньових грошових потоків.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Аналіз зарубіжного досвіду державного впливу на зниження тіньової економіки через діяльність банків і страховиків
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМОМ ВПЛИВУ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ НА ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГІВ ТІНЬОВИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ
Засади щодо впливу держави на зменшення обсягів тіньової економіки в Україні через банківську і страхову діяльність
ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА ЯК СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ
Методичні підходи до обрахунку тіньових фінансових потоків національної економіки
ТІНЬОВА СКЛАДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
Організаційні засади інформаційного забезпечення механізму впливу банків і страховиків на зменшення тіньових грошових потоків
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ ЗА УМОВ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В УКРАЇНІ
Економічна природа і методологічні основи спрямування банківської і страхової діяльності на зменшення тіньових фінансових потоків
СТРАХОВІ ПОСЛУГИ ЗА КОРДОНОМ ТА В УКРАЇНІ: ОРГАНІЗАЦІЯ, МЕХАНІЗМИ І ПЕРСПЕКТИВИ
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси