Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ СИСТЕМНОЇ ПРОТИДІЇ ТІНЬОВИМ ГРОШОВИМ ПОТОКАМ...Організаційні засади інформаційного забезпечення механізму впливу...Аналіз зарубіжного досвіду державного впливу на зниження тіньової...КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМОМ ВПЛИВУ БАНКІВ...Розробка державних стандартів прозорості фінансових потоків банків і...Удосконалення методичного інструментарію державного фінансового...ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ СТРАХОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ. ДОХОДИ,...Причетність до злочинуТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ ЗА...Неповідомлення про злочин як форма причетності до злочину
 
Головна arrow Банківська справа arrow Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Дослідження банків і страховиків щодо причетності до тіньових фінансових потоків

Хоча банки та страхові компанії належать до фінансового сектору, характер діяльності і механізми державного регулювання їх роботою істотно різняться. Насамперед, кількість страховиків істотно перевищує кількість банків, СК діють більш роззосереджено, порівняно із комерційними банками, істотно відрізняється і порядок формування показників фінансової звітності досліджуваних суб'єктів. У зв'язку з цим реалізація завдань дослідження значно ускладнюється, й щоб забезпечити якнайширше висвітлення прозорості фінансових потоків банків та СК потрібно вдатись до прийомів агрегування, принаймні, по відношенню до страховиків. Одним із способів агрегації чималого обсягу інформації про діяльність СК є територіальний аспект. В результаті здійснення такого напрямку досліджень стане можливим виявити регіони розташування СК, найбільш небезпечні щодо активізації тіньової діяльності. Це дозволить диференціювати цілі та інструменти регулюючого впливу як на рівні первинного фінансового моніторингу, так і на загальнодержавному рівні. Пріоритетність територіального принципу під час обґрунтування напрямків покращення державного регулювання легалізацією фінансових потоків випливає із результатів досліджень обсягів тіньового обороту в розрізі регіонів України та потенційної схильності населення щодо участі у нелегальних фінансових операціях.

В Законі України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 6-6, ст. зо; 2003 р., № 1, ст. 2, № 14, ст. 104; 2006 р., № 26, ст. 358; 2006 р., № 12, ст. 100, №35, ст. 296) зазначається, що "Національний банк України при здійсненні нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Однак критерії перевірки комерційних банків на предмет здійснення тіньових фінансових потоків в достатній мірі не визначено жодним регуляторним актом. Певною мірою це пояснюється складністю відстеження руху тіньових потоків, внаслідок чого доводиться вдаватись лише до оцінювання нелегального фінансового обороту виключно непрямим методами. Однак і цей напрямок удосконалення регуляторної політики опрацьовано ще не в достатній мірі. зокрема, причетність фінансових установ до нелегальних операцій з відмивання доходів, може свідчити стабільно тривала неефективна робота фінансової установи. Крім того, переважна більшість заплутаних шахрайських схем, спрямованих на виведення грошових коштів з легального обороту, передбачає багаторазовий перерахунок коштів між фінансовими установами — банками й страховиками, що врешті решт завершується банкрутством одного чи кількох учасників ланцюга. Тому система індикативного регулювання грошових потоків фінансового сектору має ґрунтуватись на нормативах фінансової стійкості банків та страховиків, обґрунтування яких надається у даному дослідженні.

Пропонуємо в ролі опосередкованого індикатору безрезультативної роботи використовувати акселератор банківського капіталу - тобто його приросткову рентабельність Ak. Обчислити цей показник можна за наступною формулою:

(2.10)

де ∆П та ∆K — відповідно зміни чистого прибутку та власного капіталу банку;

Пt, Пt-1 - чистий прибуток комерційного банку у звітному та попередньому періодах, які у відповідності із цілями дослідження співпадають із місяцями року;

Кt, Кt-1 — власний капітал комерційного банку у звітному та попередньому місяцях.

Обраний показник характеризує динамічні зміни ефективності роботи банку, таким чином відображаючи ефективність системи менеджменту, а саме результативність реакцій на зміни умов зовнішнього середовища. Крім того, акселератор може розглядатись як безрозмірна величина, або ж як кількість гривень (чи копійок) додаткового прибутку, отримуваного з кожної додаткової гривні власного капталу банку (грн./грн. або коп./грн. - у такому випадку до формули потрібно додатково ввести співмножник 100). Цим нівелюється вплив інфляційного чинника на вартість грошей, а тому забезпечується зіставність значень акселератору, розрахованих за різні проміжки часу. Оскільки приросткова рентабельність банківського капіталу є відносною величиною. її можна застосовувати для порівняння між собою різних фінансових установ, незалежно від розміру активів, кредитного портфеля, обсягів залучених депозитів і отриманого прибутку, позиції в рейтингах НБУ. Проте нехтувати перерахованими показниками банків не слід навпаки, слід встановити залежності між офіційними показниками вітчизняної банківської системи та динамічним індикатором ефективності використання ресурсів. На підставі встановлених оцінок можливо опосередковано встановити рівень прозорості здійснюваних фінансових операцій та розробити певні фінансові нормативи, порушення яких вимагатиме посилення державного фінансового моніторингу за вітчизняною банківською системою.

Різноспрямованість фінансових потоків комерційних банків на тлі різного рівня ефективності внутрішнього менеджменту виявляється в тому, що акселератор набуватиме як додатних, так і від'ємних значень (табл. 2.11). Отже чинники зміни приросткової рентабельності капіталу можуть опосередковано свідчити про збільшення чи зменшення руху нелегальних фінансових потоків через рахунки певного банку. Загалом відстежити та зупинити всі нелегальні фінансові операції неможливо, однак насамперед прискіпливої уваги вимагають ті банки, діяльність яких є усталено збитковою при одночасній втраті фінансової стійкості.

В масштабах національної економіки збитковість комерційних банків і недотримання нормативів ризиковості капіталу загрожує активізацією рецесійних тенденцій: неспроможності економічного розвитку через брак фінансових ресурсів, згортання кредитування реального сектору, збільшення витрат держбюджету на порятунок фінансової системи. Одночасно збитковість банків, як і будь-яких ділових підприємств виявляється у послабленні їх податкової спроможності — тобто доходи держбюджету будуть скорочуватись через зниження податкових надходжень. З цих міркувань до категорії ризикових банків слід віднести ту їх частину, яка матиме тенденцію до скорочення прибутку. В групі ризикових банків варто виокремити підгрупу фінансових установ із підвищеним ризиком активізації тіньової діяльності, що виявлятиметься в одночасному скороченні і чистого прибутку, і власного капіталу.

Таблиця 2.11

Інтерпретація значень приросткової рентабельності банківського капіталу

№ варіанту

Зміна прибутку

Зміна капіталу

Значення акселератору

Інтерпретація ефективності системи менеджменту

1

зростання

зниження

від'ємні

Висока ефективність зумовлена підвищенням ризику втрати фінансової стабільності

2

зростання

зростання

додатні

Адекватність реакції на зміни умов довколишнього оточення, рівень адаптації додатково уточнюється в залежності від величини акселератору якщо Ак < 1. рівень низький, зростання банку здійснюється екстенсивним шляхом, якщо Ак > 1, рівень високий, зростання банку здійснюється інтенсивним шляхом

3

зниження

зростання

від'ємні

Неефективність використання капіталу, що викликає сумнів щодо ефективності системи менеджменту, або не непрозорості фінансових операцій

4

зниження

зниження

додатні

Вкрай низька результативність фінансового управління, причому скорочення значень обсягів капіталу та фінансових результатів може пояснюватись збільшенням тіньових оборотів

Оскільки при виконанні аналізу передумов зміни приросткової рентабельності банківського капіталу використано показники приросту капіталу та фінансового результату, то рівень ризику причетності банку до тіньових фінансових потоків можна виявити як для випадків збиткової діяльності, так і для прибуткової.

Таким чином, на підставі складових акселератору банківського капіталу можна визначити категорії ризиковості банків щодо посилення тіньових фінансових потоків:

1. Дуже високий — щомісяця у банку скорочується і обсяг власного капіталу, і показник фінансового результату.

2. Високий - власний капітал банку зростає, а чистий прибуток знижується.

3. Середній - і власний капітал, і фінансовий результат банку зростають, хоча у різній мірі.

Обґрунтування національних нормативів ризиків участі банків у тіньових потоках слід здійснювати, по-перше, з урахуванням їх фінансових результатів та ресурсної бази, по-друге, на підставі пропорцій між використаними ресурсами і досягнутими результатами, тобто фінансових коефіцієнтів, по-третє, враховуючи позиції банків у рейтингах НБУ. Цим насамперед буде забезпечено об'єктивність оцінювання надійності вітчизняної фінансової системи. Необхідність врахування позиції банка у системі рейтингів НБУ пояснюється такими обставинами:

1. Найкрупніші банки, що посідають верхні сходинки рейтингів із більшою мірою впевненості можуть бути віднесені до категорії менш ризикованих. Однак така думка може виявитись хибною - імідж "надійного банку" може стати вдалим прикриттям для проведення нелегальних операцій у великих масштабах.

2. Середні та дрібні банки майже безпомилково можуть бути віднесеними до категорії із дуже високим ризиком — щоб утриматися на фінансовому ринку поряд із крупними та найкрупнішими банками, їм доводиться здійснювати більш ризиковані для фінансової стійкості операції, а для покриття витрат і задоволення економічних інтересів власників, менеджерів та й рядових клерків придатними будуть будь-які схеми.

Зазначені передумови доводять необхідність поглибленого вивчення статистичної інформації фінансових установ, групування даних, вивчення значимості зв'язків між факторними та результативними змінними. При цьому крупні і найкрупніші банки вимагатимуть більшої уваги. Із зазначених міркувань для дослідження було використано інформацію Асоціації українських банків (АУБ) про результати функціонування всієї банківської системи, яка у 2012 р. нараховувала 176 банків. Необхідність визначення укрупнених загальнодержавних нормативів ризику причетності банків до тіньових фінансових потоків передбачає відбір та аналіз найбільш суттєвої інформації. Тому під час дослідження розглядались найважливіші показники публічної фінансової звітності банків, а також співвідношення між ними. Законодавчо закріплена вимога систематичного моніторингу діяльності фінансового сектору обумовила часовий аспект дослідження, що крім того, не суперечить принципам побудови державної системи протидії тіньовим потокам фінансового ринку, які запропоновано у розділі І. Звітність банків було проаналізовано в помісячному розрізі за період з січня 2010 р. по травень 2012 р., загальна кількість спостережень становила 4177. Зазначимо, що виконання кластерного аналізу за методом К-середніх в розрізі двох обґрунтованих вище критеріїв (абсолютного приросту прибутку та абсолютного приросту капіталу)— не дозволило встановити

статистично значимі критерії визначення активізації банків у здійсненні нелегальних фінансових потоків.

Звичайно при виконанні кластерного аналізу було забезпечено зіставність даних, оскільки досліджувались відносні, а не абсолютні прирости обох показників.

Про це свідчать показники дисперсії, а також обсяг кластерних груп, розрахованих програмою statistica 8.0 (табл. 2.12).

Таблиця 2.12

Результати дисперсійного аналізу кластерних груп, визначених методом К-середніх для банківської системи

Показник

Between _ SS df

Within _ SS

df

F

signif. - p

У випадку поділу на 3 кластерні групи

Приріст капіталу

11

2

98129

4174

0,237

0,789254

Приріст прибутку

144694900

2

39521200

4174

7640,920

0,000000

У випадку поділу на 4 кластерні групи

Приріст капіталу

11

3

98129

4173 4173

0,156 7139,025

0,925975 0,000000

Приріст прибутку

154175800

3

зо040320

зокрема, одним із критеріїв якості кластерного аналізу є перевищення міжгруповою (Between — SS) дисперсією внутрішньогрупової (Within — SS). Це означає, що розбіжності показників в межах групи мають бути меншими, ніж між групами. Проте приріст капіталу не е значимою ознакою кластеризації — за цим критерієм дисперсія між групами є мізерною проти внутрішньогрупової (11 < 98129). Отже, найважливішим індикатором згортання легальної діяльності комерційних банків виявляється приріст прибутку, що підтверджується вельми високим значенням F-критерію, яке перевищує 7000 за обох варіантів кластеризації. Середні значення критеріальних показників по кластерних групах систематизовано у вигляді графіків (рис. 2.6-2.7). З графіків помітно, що зміни капіталу нівелюються, порівняно зі змінами прибутку. Застосування абсолютних показників дещо підвищило значимість критерію змін обсягу власного капіталу, однак отримані результати поки що не можуть бути рекомендованими для практичного застосування: по-перше, абсолютні значення показників не е зіставними для найкрупніших та дрібних банків, по друге, розподіл спостережень між кластерними групами виявився вкрай нерівно" мірним: окремі кластери охоплювали менш як 10 спостережень, у той час як до інших було віднесено понад 3000 показників.

Результат кластерного аналізу банків за імовірністю причетності до тіньових фінансових потоків на підставі відносних приростів капіталу і прибутку: а) у випадку поділу на 3 підгрупи, б) у випадку поділу на 4 підгрупи
(розраховано авторами за даними АУБ за 2010-2012рр.)

Рис. 2.6. Результат кластерного аналізу банків за імовірністю причетності до тіньових фінансових потоків на підставі відносних приростів капіталу і прибутку: а) у випадку поділу на 3 підгрупи, б) у випадку поділу на 4 підгрупи

(розраховано авторами за даними АУБ за 2010-2012рр.)

Результати кластерного аналізу комерційних банків за імовірністю причетності до тіньових фінансових потоків на підставі абсолютних приростів капіталу і прибутку: а) у випадку поділу на 3 підгрупи, б) у випадку поділу на 4 підгрупи (розраховано авторами за даними АУБ за 2010-2012рр.)

Рис. 2.7. Результати кластерного аналізу комерційних банків за імовірністю причетності до тіньових фінансових потоків на підставі абсолютних приростів капіталу і прибутку: а) у випадку поділу на 3 підгрупи, б) у випадку поділу на 4 підгрупи (розраховано авторами за даними АУБ за 2010-2012рр.)

Тому аналіз легальної фінансової ефективності варто продовжити, вдаючись до емпіричних досліджень. З цією метою усю досліджувану сукупність спостережень було розподілено на 3 підгрупи у відповідності із помісячним напрямком зміни власного капіталу та прибутку, відносячи:

а) до підгрупи із середнім рівнем ризику участі банків у нелегальних фінансових потоках ті з них, у яких зростання власного капіталу супроводжувалось підвищенням прибутку;

б) до підгрупи із високим рівнем ризику ті банки, у яких на тлі збільшення власного капіталу чистий прибуток скорочувався;

в) до підгрупи із дуже високим рівнем ризику ті банки, які демонстрували одночасне зниження і чистого прибутку, і власного капіталу.

При цьому розподіл спостережень за групами виявився задовільним (рис. 2.8): близько 3/4 всіх спостережень не свідчить про загрозу ризику активізації тіньової фінансової діяльності, а більш прискіпливого фінансового моніторингу з боку НБУ варта 1/4 загальної кількості банків, серед яких на негайне втручання регулятора заслуговує тільки 1/10 усієї вибірки. Отже посилення державного нагляду і підвищення вимог до розробки і дотримання фінансових та інших нормативів ризиковості здійснюваних операцій вимагає 10-25% банків.

Розподіл спостережень роботи банківської системи за групами ризику активізації' нелегальних фінансових потоків
(розраховано авторами за даними АУБ за 2010-2012 рр.)

Рис. 2.8. Розподіл спостережень роботи банківської системи за групами ризику активізації нелегальних фінансових потоків

(розраховано авторами за даними АУБ за 2010-2012 рр.)

Зв'язок між розподілом банків за рівнем ризику та рейтингами НБУ можна представити у вигляді графіків-полігонів частот. Виші частоти рейтингових позицій по кожній кластерній групі дозволять визначити "типового представника", а також умовні межі груп, по відношенню до яких доцільно посилити, або ж не посилювати нагляд з боку НБУ. Дослідження виявили, що полігон частот рейтингових позицій за сукупними активами, власним капіталом, депозитами фізичних чи юридичних осіб, кредитно-інвестиційним портфелем наближаються до нормального розподілу. Це означає, що банки, рейтинги яких перебувають між позиціями 40 та 140 з однаковою імовірністю можуть потрапити як до категорій із дуже високим ризиком, так і до інших.

Банки-лідери, що обіймали перших 20 сходинок у зазначених рейтингах, потрапляли до підгрупи з високим ризиком у 5,5—7% всіх спостережень (відповідно зо—40 випадків на 542), а в підгрупу з дуже високим ризиком - 2,8-7,4% всіх спостережень (відповідно 15-зо випадків на 406). Дещо інша, більш полярна ситуація спостерігається щодо зв'язку між рейтингами прибутковості та розподілу банків за підгрупами (рис. 2.9). У кожній підгрупі можна виявити "домінуючі частоти)) із відмінними рейтинговими позиціями.

Відповідно до рис. 2.9, банки що посідають перші 40 сходинок рейтингу за чистим прибутком складають 31% (= (500 + 500) / 3229) підгрупи із середнім рівнем ризиковості, причому їх частка у підгрупі із високим ризиком 8,6% (= (16 + 19) / 406), а в підгрупі із дуже високим рівнем ризику 14,2% (= (37 + 40) / 542). Таким чином, імовірність активізації тіньової діяльності у банках, найкрупніших за обсягами чистого прибутку, може бути оціненою на рівні 12% (= (14,2% ' 542 + 8,6% • 409) / (542 + 406)), що може складати підстави для посилення нагляду з боку Нацбанку за їх діяльністю. Рівень імовірності було обчислено як середньозважену частоту потрапляння таких банків до підгруп із високим та дуже високим ризиком.

Як свідчать діаграми на рис. 2.9 б) та 2.9 в), левова частка у ризиковій та високоризиковій підгрупах припадає на дрібні за рівнем чистого прибутку банки, що займають 120-ту та нижчі позиції. Таких банків майже у високоризиковій підгрупі 37,8% (= (145 + 55) / 542), а у ризиковій більше половини - 54,2% (= (125 + 95) / 406). Тобто ризик активізації тіньової діяльності у банках, що згідно публічної інформації виявляються збитковими та схильними до постійного нарощення збитків, складає 45% (= (64,2% • 406 + 37,8% • 542) / (406 + 642)).

Частота потрапляння найбільш збиткових банків до підгрупи із середнім рівнем ризику лише 15,2% (= (290 + 200) / 3229). Стосовно решти банків, які займають проміжне (між 40 та 120 сходинками) положення в рейтингах чистого прибутку, втсановлені такі частки потраплянні до підгруп: майже 54% (53,86%) ссредньоризикової, 37,2% ризикової та 48% високоризикової підгруп. Тобто "середні" за рівнем чистого прибутку банки виявляють імовірність активації тіньових фінансових потоків на рівні 43% (= (37,2% • 406 + 48% • 542) / (406 + 542)), що неістотно відрізняється від збиткових банків.

Полігон частот потрапляння банків до ризикових підгруп в залежності від позицій в рейтингу за чистим прибутком б) підгрупа з високим рівнем ризику (розраховано авторами)

Рис. 2.9. б. Полігон частот потрапляння банків до ризикових підгруп в залежності від позицій в рейтингу за чистим прибутком б) підгрупа з високим рівнем ризику (розраховано авторами)

Як зазначалося раніше, на страховому ринку України діє значна кількість страхових компаній (СК), що робить ринок "дрібнозернистим", ускладнює нагляд за страховиками та здійсненням державного регулювання [63]. Кількість СК значно перевищує кількість банків: так, на 31.12.2011 р. становила 442, з яких 64 СК "life" та 378 СК, що здійснювали інші види страхування, ніж страхування життя. Протягом 2011 р. зберігалась тенденція виходу страховиків з ринку, адже кількість страхових компаній зменшилась на 14, або на 3%. Однак слід зазначити, що в 2010 р. ринок залишило майже вдвічі більше СК — 6%, або 27 компаній. Припинення діяльності СК можна пояснити і як результат економічно обґрунтованого рішення про недоцільність продовження збиткової діяльності, і як спосіб уникнення відповідальності за причетність до протизаконних фінансових операцій. В свою чергу, збитки СК можуть бути спричиненими шахрайськими діями страхувальників, що призводять до зростання виплачених сум швидшими темпами, аніж надходження страхових премій. Страховикам та правоохоронцям доводиться мати справу як з аматорами-шахраями, так і з професійно підготовленими аферистами [223; с. 71-72].

Як свідчить досвід багатьох страхових менеджерів, на обличчі у шахрая не написано нічого підозрілого, а за наданою ним інформацією майже неможливо встановити, що людина бере участь у протизаконній операції. Зазначені міркування свідчать про доцільність використання в основному непрямих методів для оцінювання участі страховиків у нелегальному фінансовому обороті. Оскільки фінансовий моніторинг усіх СК технічно здійснити набагато складніше, аніж усіх банків (кількість СК 442, що у 2,5 рази більша, ніж кількість банків, яких 175), дослідницьку діяльність варто спрямувати не стільки на окремі суб'єкти, скільки на певні узагальнені типологічні групи, сформовані за територіальним принципом.

Авторська розробка напрямків удосконалення механізму державного регулювання легалізацією фінансових потоків страховиків здійснювалась за такими етапами:

1. Обґрунтування набору індикаторів, які прямо або опосередковано відображають рівень непрозорості фінансових операцій СК.

2. Обґрунтування критеріальних значень індикаторів, що визначають рівень загрози тінізації фінансових потоків.

3. Обчислення значень індикаторних показників за ряд періодів, які агрегована по областях України відображають схильність страховиків до приховування фінансових операцій.

4. Групування отриманих результатів за рівнем небезпеки активізації нелегальних фінансових потоків.

5. Аналіз взаємозв'язків між складовими індикаторів активізації тіньового обороту страховиків.

6. Розробка прикладного інструментарію щодо ідентифікації причетності СК до тіньових оборотів.

Звичайно, запобігти усім нелегальним фінансовим оборотами, що здійснюються у фінансовому секторі неможливо, однак першочергового втручання вимагають ті суб'єкти та фінансові операції, які використовуються для податкового арбітражу. Особливо це стосується страхового сектору, адже цей вид економічної діяльності перебуває під меншим податковим тиском. Тому широкого розповсюдження набули фінансові операції, пов'язані із трансфером доходів із секторів із вищим податковим тиском у сектор страхування, суб'єктів якого поки що не переведено на загальну систему оподаткування [63].

Податковим кодексом України (ПКУ) [107] передбачено переведення страховиків на загальну систему оподаткування прибутку за ставкою, визначеною у ст. 151 (п. 151.1) — 16%. Для цього встановлено перехідний період, — два звітні податкові роки, з 1 квітня 2011 р. до 31 грудня 2012 р. (див. п.8. підрозділу 4 розділу "Перехідні положення" ПКУ [107]). Протягом цього періоду страховики сплачують податок на доходи від страхової діяльності за ставкою 3%, податок на прибуток від іншої діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, - за загальною ставкою, а також податок на прибуток за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування - за ставкою 0%. Метою переведення страховиків на загальну систему оподаткування є усунення проблем, що виникають внаслідок дії фінансових механізмів мінімізації оподаткування, а також більш об'єктивного оцінювання роботи страхових компаній. Разом з тим очікуються зміни в структурі джерел надходжень до державного бюджету: зменшення надходжень від сектору страхування з одночасним зростанням податкових надходжень з реального сектору економіки в зв'язку з припиненням використання страхових компаній для податкового арбітражу. Але відтермінування строків переведення страховиків на загальну систему оподаткування прибутку — до 1 січня 2013 р. містить відповідне часове обмеження унормування страхової діяльності, що ускладнює об'єктивне оцінювання регулятором діяльності страховиків. Також з прийняттям Податкового кодексу України були внесені зміни до статті 31 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", що надало можливість подавати інформацію про суб'єкти нагляду Нацкомфінпослуг до Державної податкової служби України з метою забезпечення контролю за додержанням платниками податків податкового та валютного законодавства, але на сьогоднішній день Угоду про взаємний обмін інформацією між цими державними органами не укладено, а отже повноцінний державний контроль у цій сфері не здійснюється. Проте Закон України № 11005, прийнятий парламентом в жовтні 2012 р. [120], скасував перехід страхових компаній на загальну систему сплати податку на прибуток та відмінив 3%- вий збір із сум внутрішнього перестрахування, відкриваючи широкі можливості оптимізації податкових платежів за допомогою Страхового ринку. Експерти переконані, що введенням 5%-го ліміту Міністерство фінансів України не зможе перекрити тіньові схеми. Аналогічна норма вже діяла в Україні (була передбачена ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" з 2005 по 2011 р. [136]). Проте це обмеження не заважало підприємствам зменшувати базу оподатковуваного прибутку [б].

На нашу думку, можливості отримання додаткових доходів до держбюджету мають розглядатись як вагомий аргумент щодо доцільності активізації державного фінансового моніторингу. Так, у період перманентної дефіцитності Державного бюджету будь-які джерела надходжень до нього визнаються прийнятними: як у вигляді сплачених податків, причому незалежно чи від реального, чи від фінансового секторів, або ж у вигляді штрафів, або ж ліквідації майна суб'єктів, задіяних у тіньових операціях. Плануючи додаткові заходи, суб'єктам державного фінансового моніторингу, насамперед, Міністерству фінансів України та Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), потрібно наперед оцінити економічний ефект від них, зіставивши суми отриманого економічного ефекту із витратами, понесеними для забезпечення такого ефекту. Аналізуючи ретроспективні тенденції щодо посилення непрозорості фінансових установ, доцільно вивчати їх податкову спроможність, зіставляючи обсяг сплачених сум із витратами на забезпечення державного фінансового моніторингу за відповідний рік, враховуючи видатки на утримання служби Держфінмоніторингу.

Таким чином пропонуємо в ролі основного індикатору прозорості фінансової звітності страховиків, що свідчить про те, наскільки їх грошові потоки легалізовано у публічній звітності, розглядати співвідношення сплаченого СК податку на прибуток від звичайної діяльності (р.450 Звіту про доходи та витрати страховика) до сумарного фінансового результату, який охоплює результати основної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій (сума p.p. 410-440 Звіту про доходи та витрати

страховика). Запропонований показник податкової ефективності СК

є відносною величиною, що забезпечує зіставність результатів за різні часові проміжки та для різних суб'єктів, незалежно від рівня агрегації — як для окремих СК, так і для узагальнених даних страховиків цілої області чи країни в цілому. Для розрахунку ПЕСК достатньо тільки одного джерела публічної інформації — "Звіту про доходи та витрати страховика". Саме цей документ є найбільш інформативним, оскільки дає підстави встановити наскільки об'єктивно і повно оприлюднюються потокові змінні, що являють собою отримані та сплачені кошти. ПЕСК дозволяє зіставити внутрішню та зовнішню ефективність роботи страховиків: обсяг сплаченого податку на прибуток відображає безпосередній економічний ефект, отриманий державою від СК, у максимізації прибутку як чинника підвищення вартості капіталу зацікавлені насамперед власники страхового бізнесу. Зниження кожного із складових показника податкової ефективності та його загальної величини небажане для органів державного регулювання та Міністерства доходів і зборів, оскільки при цьому ускладнюється задача виконання дохідної частини Держбюджету. Однак твердження щодо небажаності зниження ПЕСК чи його складових, наведених у публічній звітності, для власників та менеджерів страхових компаній є хибним: скорочення обсягів сплачених податків є метою будь-якого економічного суб'єкта, а дієвий шлях її досягнення - приховування, перенесення в тінь певної частки доходів на тлі завищення витрат.

Решта показників — індикатори другого порядку, що дозволяють визначити рівень активізації тіньових фінансових потоків страховиків на підставі пропорцій між їх доходами та витратами, що може бути встановлено на підставі "Звіту про доходи та витрати страховика". В подальшому у формулах для розрахунку індикатору буде зазначатись лише відповідний номер рядку цього документу.

Кількість показників другого порядку - 6, в сумі із ПЕСК 7 індикаторів відповідає обсягові уваги людини (7—9 одиниць): це дозволяє уникнути надмірно громіздких аналітичних процедур щодо формування національних нормативів регулювання і моніторингу фінансових потоків СК, використання засобів інформаційної підтримки рішень щодо посилення державного контролю за страховиками.

Таким чином, набір індикаторів другого порядку, які прямо або опосередковано відображають рівень непрозорості фінансових операцій СК містить:

1. Співвідношення фінансових доходів та доходів від страхування

є індикатором диверсифікованості діяльності СК. Це показник відображає, наскільки ефективно страховик дбає про власну платоспроможність та фінансову стійкість. Однак зависокі значення СФС можуть свідчити про диспропорції у діяльності СК або свідоме заниження обсягів отриманих страхових премій. Тобто підставою для підозр у непрозорості фінансової звітності є умова СФС >= 1 - у такому випадку доходи страховика головним чином формуватимуть за рахунок фінансових операцій, а не в результаті основної діяльності, що не відповідає реальній дійсності. 2. Співвідношення доходів від депозитів та процентів від

користування кредитами

варто розглядати як індикатор повноти відображення фінансових операцій та ризикменеджменту фінансової стійкості СК. Виконання умови

свідченням не лише неякісного управління ризиками, але й зростання імовірності щодо участі СК у нелегальних фінансових потоках, розміри яких загрозливо зростають.

3. Співвідношення страхових премій та витрат на збут

є відображенням того, наскільки ефективно СК просувають на ринок нові страхові продукти і чи не використовується механізм завищення збутових витрат для приховування отриманих доходів та мінімізації податкових платежів. Свідченням про активізацію даного механізму є зниження СПЗб в динаміці.

4. Рентабельність адміністративних витрат за сумарним

фінансовим результатом

від ображає не лише ефективність менеджменту СК, але й її активність щодо посилення асиметричності між інформацією, опублікованою у фінансовій звітності, та даними внутрішнього управлінського обліку. Під час розрахунку даного показника враховуються суми інших, аніж ліквідаційні витрати, адміністративних витрат, понесених протягом певного періоду. Динамічне зниження RАВ підвищує імовірність шахрайських операцій, здійснених за участю страхувальників чи персоналу такої компанії. В розрізі регіонів зниження чи стабільно від'ємні показники RАВ сигналізують про потребу активізації заходів державного фінансового моніторингу на предмет опрацювання географії фінансових злочинів.

5. Співвідношення страхових резервів і страхових премій, обчислених за вирахування вхідного і вихідного перестрахування

СРСП відображає достатність коштів,

які відповідають розміру страхових резервів по відношенню до обсягу зобов'язань у вигляді страхових премій на власному утриманні, його рекомендоване значення 0,5 — 0,6, менші значення свідчать про ризик втрати фінансової стійкості, перевищення ж 0,6 відображає низьку ділову активність СК. Причиною зниження активності СК може виявитись неповнота відображення фактично виконаних операцій в офіційній фінансовій звітності.

6. Співвідношення виплат і затрат

характеризує збалансованість страхових операцій, дозволяє зіставити загальну суму витрат зі страхової діяльності з обсягом доходів зі страхування. Рекомендоване значення СВЗ перебуває в межах 0,3 -0,9, однак чим вище СВЗ, тим більше ймовірність або навмисного завищення страховиком витрат зі страхової діяльності, або здійснення таких виплат внаслідок шахрайських дій страхувальників. У найбільш загальному випадку припустима межа збалансованості страхових операцій може бути визначеною як середина рекомендованих меж, тобто 0,6 (= 0,5 • (0,3 + 0,9)). Ефективність внутрішніх заходів СК з підтримки фінансової безпеки, в тому числі й первинного моніторингу шахрайських операцій виявляється у підтримці певного "запасу дохідності", зокрема, встановленні і дотриманні унормованого співвідношення між сумарними виплатами і затратами та сумарними доходами на рівні 0,5. Тобто на кожну гривну страхового доходу може припадати не більше ніж 50 коп. виплат і затрат . Тобто підозри щодо участі страховиків у шахрайських операціях можуть виникати, якщо СВЗ > 0,5, в іншому випадку внутрішні системи протидії шахрайським операціям страхувальникам варто визнавати ефективними.

За допомогою запропонованої дворівневої системи індикаторів тінізації фінансових потоків страхових компаній було проаналізовано квартальні звіти про доходи та витрати страховиків за 2009-2010 роки. Вибір часового горизонту для аналізу зумовлений тим, що цей період збігся зі світовою фінансовою кризою, під час якої чимало компаній навмисно завищувало збитки, ініціювало банкрутства, прикриваючи у такий спосіб значні тіньові обороти коштів. Укрупнення показників фінансової інформації до регіонального рівня викликано необхідністю розробки національних фінансових нормативів прозорості публічної фінансової звітності СК, а також дослідженням географії тіньових оборотів страховиків, яку варто враховувати, диференціюючи національні фінансові нормативи.

Аналіз індикаторів тіньових потоків, розрахованих для страхових компаній України за 2009-2010 рр., виявив необхідність підвищення деяких нормативних значень. Підстави для підвищення пороґових значень індикаторів склали характеристики розподілу відносних частот спостережень: майже для всіх 7 індикаторів вони наближаються до нормального закону (рис. 2.9). При цьому ймовірність помилки при прийнятті гіпотези щодо нормальності розподілу - 0,01, тобто 1%, а тест Колмогорова — Смирнова свідчить, що абсолютна різниця параметрів між гіпотетичною функцією розподілу та емпіричною функцією розподілу не перевищує 0,4 значення фактичного значення індикатору. Враховуючи статистичні характеристики розподілів значень індикаторів прозорості публічної звітності страховиків та маючи за мету встановлення їх максимальних досяжних значень в ролі середньогалузевих нормативів, граничні значення індикаторів було встановлено на рівні зо%-го верхнього квантилю. зокрема, на кожну гривню у відсотків, сплачених за кредити, страховики мають одержувати щонайменше 5 гривен доходів від депозитів, відображаючи відповідні суми у своїй публічній звітності (СДК > 5). При цьому кожна гривня, спрямована на адміністративні витрати, за вирахуванням ліквідаційних витрат. Тобто має повертатись до СК у вигляді 2-х гривень фінансового результату (RАВ > 2), а додаткові витрати на збут мають забезпечувати, щонайменше, 30-кратне зростання страхових премій. Звичайно не всі регіони дії страхових компаній у 2009-2010 рр. задовольняли встановленим нормативам, визначаючи підсумкову оцінку рівня участі регіонів у тіньових фінансових потоках. Щоб оцінити рівень тінізації СК у регіональному розрізі нами запропоновано та апробовано наступну методику:

1. Розрахунок 6 індикаторів другого порядку прозорості публічної фінансової звітності СК (ПЕСК, СФС, СДК, ИАВ, СПЗб, СРСП, СВЗ).

2. Порівняння результатів із обґрунтованими середньогалузевими нормативами.

3. Бальне оцінювання спостережень: кожен випадок відповідності фактичного значення розрахунковому середньогалузевому нормативу оцінюється в 1 бал і, крім того, регіон дії СК додатково отримує 1 бал, якщо його фінансовий результат від операційної діяльності є позитивним, що забезпечує здатність мезоекономічної системи нараховувати та вносити до бюджету певні суми податків.

4. Підсумовування отриманих балів та зіставлення результатів (в даному дослідженні - за регіонами), в результаті якого визначається узагальнюючий показник непрозорості фінансових потоків страховиків. Найвища оцінка у 7 балів відповідає порівняно кращій ситуації щодо легалізації руху грошових коштів, які обертаються у страхуванні. Найгірша оцінка 0 має інтерпретуватись як неприпустимо високий рівень тіньового обороту у страхуванні.

Вважаємо за доцільне встановити межу між незадовільними та задовільними значеннями узагальнюючих показників на рівні медіани, що складає 3,5 балів. Значення узагальнюючого показника непрозорості фінансових потоків для досліджуваної вибірки звітних даних СК систематизовано на рис. 2.10. Як свідчать дані діаграми, оцінки непрозорості фінансових потоків у 2010 р. дещо поліпшились, однак переважна більшість регіонів демонструвала незадовільний рівень легалізації досягнутих фінансових результатів. Насамперед це стосується тих регіонів, у яких більше половини оцінок за досліджуваний період не перевищували граничного значення у 3,5 балів. Це - Дніпропетровська, Житомирська, Івано-Франківська, Київська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Харківська, Черкаська, Чернігівська області, м. Київ, АР Крим та м. Севастополь, а також в цілому по Україні. Виняток становлять лише Запорізька, Одеська і та м. Київ, або 25% всіх досліджуваних регіонів.

Станом на 01.01.2011 р. у 5 областях, віднесених до регіонів із задовільним рівнем прозорості фінансових потоків СК, діяло 77 страховиків, що складає близько 17,2% загальної їх кількості в країні. Це свідчить, що заходи з державного фінансового моніторингу, зокрема, з боку Нацкомфінпослуг слід активізувати, щоб у найкращому випадку їх частота та результативність щодо відстеження злочинних схем й зупинення нелегальних грошових потоків зросла на 80%.

Втім, активізація регулюючих заходів з боку державного фінансового контролю, яка пов'язана із чималими додатковими витратами, не може гарантувати ані повної детінізації фінансових потоків страховиків, ані позитивного для держави економічного ефекту у вигляді припливу додаткових податкових надходжень чи доходів від штрафних санкцій. Не вирішить проблему якнайповнішого контролю тіньових фінансових потоків страховиків і передача їх майна у державну власність, що додатково вимагає значних змін у чинному законодавстві щодо регулювання майнових прав на матеріальні та фінансові активи.

Розробка державних стандартів прозорості фінансових потоків банків і страховиків

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ СИСТЕМНОЇ ПРОТИДІЇ ТІНЬОВИМ ГРОШОВИМ ПОТОКАМ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ
Організаційні засади інформаційного забезпечення механізму впливу банків і страховиків на зменшення тіньових грошових потоків
Аналіз зарубіжного досвіду державного впливу на зниження тіньової економіки через діяльність банків і страховиків
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМОМ ВПЛИВУ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ НА ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГІВ ТІНЬОВИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ
Розробка державних стандартів прозорості фінансових потоків банків і страховиків
Удосконалення методичного інструментарію державного фінансового моніторингу банків і страховиків
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ СТРАХОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ. ДОХОДИ, ВИТРАТИ ТА ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ СТРАХОВИКА
Причетність до злочину
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ ЗА УМОВ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В УКРАЇНІ
Неповідомлення про злочин як форма причетності до злочину
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси