Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Удосконалення методичного інструментарію державного фінансового...Стандарти державного фінансового контролюОсобливості розробки стандартів Базельського комітету з питань...Дослідження банків і страховиків щодо причетності до тіньових...Етапи розробки міжнародних стандартів фінансової звітності та їх видиФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ СТРАХОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ. ДОХОДИ,...Аналіз зарубіжного досвіду державного впливу на зниження тіньової...КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМОМ ВПЛИВУ БАНКІВ...МІЖНАРОДНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ:ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ СИСТЕМНОЇ ПРОТИДІЇ ТІНЬОВИМ ГРОШОВИМ ПОТОКАМ...
 
Головна arrow Банківська справа arrow Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розробка державних стандартів прозорості фінансових потоків банків і страховиків

Одним із суттєвих недоліків вітчизняної системи державного регулювання є відсутність чітких стандартів щодо прозорості виконуваних операцій з грошовими коштами. Так, Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" [123] у ч.2. ст.11 "Управління ризиками" містить доволі розпливчасте визначення: оцінювання ризиків суб'єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням країни реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів та послуг, яке в подальшому не деталізується. Одночасно у розділі III "Положення про здійснення фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу", державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Державна служба фінансового моніторингу України зазначено, що "Правила проведення фінансового моніторингу" (далі Правила) є єдиним внутрішнім документом суб'єкта, в яких суб'єкти самостійно визначають порядок класифікації клієнтів з урахуванням критеріїв ризику, визначених Держфінмоніторингом, і порядок вжиття застережних заходів щодо клієнтів, діяльність яких свідчить про підвищений ризик проведення ними таких операцій. Крим того, фінансові установи самостійно встановлюють і строки дії власних Правил з урахуванням змін у законодавстві з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Натомість Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" у ст. 16 дає значно чіткіше визначення ризиків, за якими визначається необхідність посилення внутрішнього фінансового моніторингу для окремих операцій з грошовими активами, а саме:

* заплутаний або незвичний характер фінансової операції чи сукупності пов'язаних між собою фінансових операцій, що не мають очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети;

* невідповідність фінансової операції характеру та змісту Діяльності клієнта;

* виявлення фактів неодноразового проведення фінансових операцій, характер яких надає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов'язкового фінансового

моніторингу або ідентифікації, передбачених цим законом (зокрема дві чи більше фінансові операції, що проводяться клієнтом протягом одного робочого дня з однією особою та можуть бути пов'язані між собою, за умови, що їх загальна сума дорівнює чи перевищує 150 тис. грн., а для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13 тис. грн.) [123].

Отже з метою покращення державного регулювання системою протидії тіньовим потокам фінансового сектору слід чітко визначити нормативні значення показників ризику операційної діяльності банків і страховиків. На нашу думку необхідно здійснити розробку нормативів двох типів:

1. Показники клієнтського ризику, які мають бути індикаторами необхідності здійснення внутрішнього фінансового моніторингу;

2. Показники ризику фінансової установи, які варто вважати індикаторами потреби в активізації нагляду з боку суб'єктів державного фінансового моніторингу.

Стосовно необхідності розробки нормативів 2-го типу слід зазначити, що посилення державного фінансового моніторингу пов'язано зі зростанням додаткових державних витрат, економічна виправданість яких залежить від наслідків регуляторних дій для економіки. Ця обставина надає підстави для розробки так званих "нормативів прозорості" фінансових операцій банків та СК, досягнення чи не досягнення яких впливатиме на прийняття рішення щодо доцільності посилення чи послаблення регуляторних обмежень. Звичайно, система "нормативів прозорості" фінансових операцій напряму пов'язана із результатами діяльності фінансових установ, оприлюднених у їх фінансовій звітності.

Отримані у попередніх розділах монографії результати слугують базою для розробки рекомендацій щодо активізації державного нагляду за операціями, виконуваними у банківській системі:

1. Доцільно підвищити частоту перевірок комерційних банків Нацбанком:

а) на 15% для банків, що за рівнем чистого прибутку посідають перші 40 позицій рейтингу;

б) для решти банків слід посилити частоту заходів державного нагляду на 50%.

2. Відомо (ст.15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" [123]), що банки повинні висвітлювати інформацію про операції, що перевищують суми 150 тис. грн., а за певних умов навіть відмовляти клієнтам у здійсненні таких платежів. Проте фактично банки не дотримуються цієї законодавчо закріпленої вимоги, однак новацію щодо підвищення цього порогу з 80 тис. грн. ними було визнано позитивною. Враховуючи, що позитивна законодавча новація не призвела до значного підвищення рентабельності банківського капіталу, визначеної на підставі публічної інформації, вважаємо за необхідне встановити диференційований поріг для сум "сумнівних" фінансових операцій в залежності від результативності банків:

а) для високоприбуткових, що посідають перші 40 сходинок рейтингу не змінювати поріг у 150 тис. грн.;

б) для решти банків, чий прибуток не має тенденції до зростання обмежити суми, які не підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу межею у 85 тис. грн.

Межа у 85 тис. грн., запропонована нами у відповідності до імовірності активізації нелегальної фінансової діяльності, була обґрунтована вище на рівні 43-45% (85 тис. грн. (1 — 0,44) • 150 тис. грн.)). Одночасно повернення до попереднього, майже половинного від чинного рівня обмеження максимальної суми фінансових операцій, що не підлягають моніторингу, можна пояснити необхідністю припинення такої сумнівної схеми фінансування тіньової економіки, як подріблення певної суми та акумулювання платежів з різних банків протягом короткого проміжку часу. Досить часто шахраї використовують у подібних схемах невеликі за розміром банки, а тому врахування рейтингової позиції банку при удосконаленні державного нагляду за рухом грошових коштів є цілком логічним кроком. Враховуючи ту обставину, що фінансовий результат є базою для визначення податку на прибуток — важливого джерела доходів держбюджету, застосування прибуткового" інструменту протидії тіньовим фінансовим потокам може стати дієвим засобом легалізації діяльності комерційних банків. Адже з метою уникнення чималої кількості перевірок (оскільки для банків, чий рейтинг за чистим прибуток є нижчим за 40-у позицію, пропонуємо збільшити у 2 рази кількість заходів Нацбанку з перевірки банків з питань дотримання ними законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом), банкам доведеться відображати у публічній фінансовій звітності реальні результати своєї діяльності. В результаті цього зростатимуть податкові зобов'язання банків, а отже і доходи держбюджету, певна частина яких і може спрямовуватись на фінансування додаткових заходів з державного нагляду.

Поряд із урахуванням рейтингових позицій банків, вважаємо за доцільне встановити залежності між кількісними показниками їх роботи та рівнем ризику активізації нелегальної фінансової діяльності. З цією метою варто проаналізувати середній по кожній підгрупі рівень використання ресурсної бази та отримання економічного ефекту від неї, встановивши типові "профілі" фінансової діяльності в залежності від прозорості економічної інформації. На рис. 2.11 а) б) наведено обсяги середніх по підгрупах показників чистого прибутку, його абсолютного щомісячного приросту, а також показників балансу, які визначають активи та пасиви комерційних банків. Як свідчать діаграми, наведені на рис. 2.11, показники ризикової та високоризикової підгруп мають неістотні розбіжності, якими можна знехтувати.

Про доцільність об'єднання підгруп із високим та дуже високим ризиком активізації тіньової фінансової діяльності свідчать і майже однакові показники ймовірності активізації нелегальної діяльності. Подібне об'єднання по суті нами вже було виконано підчас розробки рекомендацій щодо удосконалення державного фінансового моніторингу в частині частоти перевірок та граничних сум фінансових операцій, що не викликають жодних підозр.

Згідно з діаграмою (рис. 2.11.а), фінансова установа може працювати із помірним збитком, не викликаючи підозр щодо підвищеного ризику участі у нелегальних фінансових потоках. Щоб не викликати підозр та активізації моніторингу фінансових потоків з боку НБУ та інших суб'єктів державного фінансового моніторингу, банку щомісяця слід показувати в офіційній звітності збиток (а краще прибуток) на рівні 12 млн. грн. 10 млн. гри. Довірчий інтервал у 10 млн. грн. розраховано на підставі обсягу підгрупи у 3229 спостережень, 5%-ї імовірності помилки та стандартного відхилення по підгрупі у 283,7 млн. грн. При цьому банк має демонструвати щорічне зростання прибутку, або ж скорочення збитку на 12 млн. грн. 7,8 млн. грн. Звичайно, за сучасних умов нестабільності макроекономічної ситуації в країні та в світі дотриматись таких показників вкрай складно. Особливо це стосується банків з іноземним капіталом.

Проте встановлені результати варто рекомендувати як цільові показники для стратегічного фінансового планування та розробки внутрішніх систем фінансового моніторингу у банках. У зв'язку із ускладненнями щодо стабільної підтримки досить високих нормативів обсягів чистого прибутку та підтримки його щомісячної динаміки вважаємо за доцільне визначити критеріальні межі для активізації державного нагляду на підставі об'єднаних ризикової та високоризикової підгруп. У подальшому таку об'єднану сукупність спостережень (майже зо% вибірки ((542 + 406) / 3229)) будемо називати підгрупою з підвищеним ризиком, а для оцінювання її фінансово нормоутворюючих економічних характеристик обиратимемо мінімальні значення показників ресурсної бази та максимальні значення показників ефективності. З метою дотримання принципу розумної обережності під час оцінювання небезпечного рівня прозорості офіційної інформації для довірчого інтервалу по всіх показниках обиратиметься більше значення із довірчих інтервалів, розрахованих для підгруп з високим та дуже високим ризиком.

Середні значення фінансових результатів (а) та складових активів і пасивів комерційних банків (б), обчислених для підгруп із різним рівнем ризику причетності до нелегальних операцій (розраховано авторами)

б)

Рис. 2.11. Середні значення фінансових результатів (а) та складових активів і пасивів комерційних банків (б), обчислених для підгруп із різним рівнем ризику причетності до нелегальних операцій (розраховано авторами)

Беззаперечну необхідність активізації фінансового моніторингу з боку НБУ та інших суб'єктів державного фінансового моніторингу викликатимуть ті банки, у яких щомісячний збиток перевищуватиме 44,2 млн. грн. 73,7 млн. грн. Довірчий інтервал у 73,7 млн. грн. розраховано на підставі обсягу підгрупи з високим ризиком по 406 спостереженнях, 5%-ї імовірності помилки та стандартного відхилення по підгрупі у 576,2 млн. грн. Другою умовою для активізації державного фінансового моніторингу е щомісячне скорочення прибутку (зростання збитку на 20,5 млн. грн. 24,7 млн. грн.). Довірчий інтервал у 24,7 млн. грн. розраховано на підставі обсягу підгрупи з високим ризиком по 406 спостереженнях, 5%-ї імовірності помилки та стандартного відхилення по підгрупі у 193,6 млн. грн.

Поріг для посилення заходів з боку суб'єктів державного фінансового моніторингу, який нами запропоновано на підставі абсолютних значень чистого прибутку та його приросту, а не в результаті вивчення відносних показників рентабельності, можна вважати обґрунтованим в силу наступних економічних обставин. Незалежно від розміру банку щомісячне збільшення збитків на 20 млн. грн. спричинятиме недоотримання держбюджетом надходжень від податку на прибуток в сумі 5,3 млн. грн. (розраховано виходячи із ставки податку на прибуток у 19%, встановленої на 2013 р. у відповідності із Перехідними положеннями Податкового кодексу України), що в масштабах всієї банківської системи за рік призведе до збільшення касового розриву бюджету в сумі 5,3млн. грн. • 12 міс. • 175 банків = 11,1 млрд. грн. Це складає 37,7% (= 11,1 / 29,46) від суми державних асигнувань на утримання служби Держфінмоніторингу.

Активізовувати наглядову діяльність не варто у випадку, коли фінансові результати всіх без винятку банків щомісячно скорочуватимуться, але на суми, менші, ніж 20,5 млн. грн. Адже тоді втрати національної економіки будуть меншими за 50% чи навіть 100% витрат на утримання служби Держфінмоніторингу, які у 2012 р., згідно із затвердженими кошторисами, Держфінмоніторингом України були здійснені в сумі 29463,4 тис. грн., а в 2011 році — 39002,5 тис. грн. [47,48].

Насамперед, додаткові витрати на посилення фінансового моніторингу банківської системи можуть не покриватися додатковими доходами держбюджету від донарахованих сум податків та різноманітних штрафів, а по-друге, надто жорстка регуляторна політика держави спричинятиме до ще більшого посилення нелегальних фінансових потоків за рахунок застосування інших форм організації тіньової діяльності. зокрема, кількість банків, що мають ліцензію НБУ може скоротитись на користь збільшення фінансових спілок чи активізації фінансової діяльності приватних осіб, збільшуючи криміналізацію суспільства. Проте відносні показники фінансової ефективності, такі як рентабельність сукупних активів нами ще будуть використано для обґрунтування інших нормативів підвищення ризику здійснення тіньових фінансових операцій.

У відповідності із середніми значеннями показників ресурсної бази (кошти фізичних і юридичних осіб до запитання) та кредитного портфелю (міжбанківські кредити, кредити фізичним і юридичним особам, цінні папери), наведеними на рис. 2.116), також простежується значна подібність між показниками ризикової та високоризикової підгруп комерційних банків, що свідчить на користь утворення агрегованої групи спостережень з підвищеним рівнем ризику активізації тіньової фінансової діяльності. Розбіжності показників, усереднених для підгруп із середнім та підвищеним ризиком, виявляють дещо подібні тенденції, які були встановлені для фінансового результату та його абсолютного приросту. Майже за всіма показниками банки, що викликають менші підозри на предмет проведення нелегальних операцій, перевищують своїх більш ризикових конкурентів у 2,5—3 рази. Виняток складають розміри міжбанківських кредитів, перевищення за якими в 1,6 разів.

Із отриманих результатів можна зробити висновок, що схильними до активізації тіньової діяльності виявляються дрібніші банки, для яких проблема виживання у гострій конкурентній боротьбі головним чином може бути розв'язана шляхом підвищення ризиків здійснюваних операцій, а економічний інтерес продовження протягом тривалого часу збиткової діяльності пояснюється можливістю отримання неофіційних доходів власниками та персоналом.

Однак, під час обґрунтування загальнодержавних нормативів активізації участі банків у нелегальних фінансових операціях варто спиратись не лише на абсолютні, але й на відносні показники. Вважаємо за доцільне сформувати наступний набір характеристик ефективності банківських установ, які варто встановити на базі офіційної фінансової звітності та проаналізувати в розрізі підгруп:

- рентабельність сумарних активів (RОА), що визначається за співвідношенням чистого прибутку до сумарних активів банку. Доцільність вивчення цього показника випливає із детермінованого зв'язку між фінансовим результатом банку та його податковою спроможністю, тобто його цінністю для національної економіки як джерела наповнення держбюджету;

- співвідношення кредитів, наданих фізичним та юридичним особам до суми строкових депозитів фізичних та юридичних осіб (RFIN). Цей показник відображає не стільки ділову активність банку, скільки його ризик втрати фінансової стійкості, адже чим більше з кожної вкладеної на депозит гривні копійок спрямовано на кредит, тим складніше буде повернути суму вкладнику у разі активізації відтоку клієнтів внаслідок погіршення фінансової ситуації в країні чи його очікування. Банки, які активно проводять фінансові потоки як легально, так і нелегально, не матимуть великих надлишків вільних коштів, що в офіційній звітності буде відображатися як збільшення обсягів активних операцій, зокрема, надання кредитів юридичним особам;

- фінансова автономія (Fа), розрахована як питома вага власного капіталу у сумарних активах. Чим вище фінансова залежність банку від зовнішніх джерел формування капіталу, тим вищою є імовірність його банкрутства, яке може виявитись навмисним — у такий спосіб не складно приховати чималі тіньові фінансові потоки чи "відмиті" гроші, зароблені нечесним шляхом.

На рис. 2.12 наведено показники рентабельності, фінансового ризику та фінансової автономії, усереднені в розрізі кожної з трьох підгруп спостережень.

Середні значення найважливіших фінансових співвідношень комерційних банків

Рис. 2.12. Середні значення найважливіших фінансових співвідношень комерційних банків, обчислені для підгруп із різним рівнем ризику причетності до нелегальних операцій (розраховано авторами)

У відповідності із результатами розрахунків, низький рівень фінансової незалежності спостерігається по всій вибірці: власний капітал переважної більшості комерційних банків протягом 2010— 2011 рр. становив 24% 5% сумарного капіталу, отже ризик навмисного банкрутства як прикриття нелегальної діяльності не може бути вирішальним критерієм у прийнятті рішення щодо посилення Нацбанком нагляду за діяльністю банків та розробки національних нормативів фінансової стійкості. Навіть 50%- вий поріг, рекомендований для забезпечення фінансової стійкості будь-якого ділового підприємства, було дотримано вкрай рідко. Так, станом на 01.05.2012 перевищення нормативного для ділових підприємств порогу коефіцієнту автономії у 0,5 грн./грн. встановлено лише для 10 з 176 вітчизняних банків, віднесених до підгрупи із середнім рівнем ризику активізації тіньової діяльності: "Астра Банк", "Банк Богуслав", "Банк Велес", "Банк Восток", "Банк Ренесанс капітал", "Банк Фамільний", ЄБРФ, "Комерційний індустріальний", "Мотор-Банк", "Промислово-фінансовий банк", "Радабанк", "Унікомбанк".

Аналіз співвідношення кредитного та депозитного портфелів виявив досить суперечливі результати. Для підгруп комерційних банків із дуже високим рівнем ризику та із середнім рівнем ризику це співвідношення виявилось істотно нижчим, аніж для банків із високим ризиком причетності до нелегальних фінансових потоків. При цьому ризиковість національної банківської системи останні 2 роки є катастрофічно високою — на кожну внесену на депозит гривню припадає 4-6,6 грн., спрямованих на кредитування економічних суб'єктів, переважна більшість з яких — фізичні особи (домогосподарства). що здійснюють позики для придбання споживчих товарів, значна частина яких імпортована. Проте, всупереч розмитості меж у показниках ризиковості фінансових операцій по підгрупах банків, за результатами розрахунків виявлено дещо меншу схильність до кредитної експансії серед підгрупи із середнім ризиком причетності до нелегальних фінансових потоків 4,06 грн. 69 коп. кредитів на кожну гривну, вкладено на депозит. Для "суміжного" показника, що характеризує підгрупу з найвищою схильністю до тіньової діяльності на кожну гривну депозитів припадає в середньому 4,82 грн. 91 коп. кредитів. Це дає підстави для обґрунтування національного порогового нормативу фінансового ризику на рівні 4,75 грн. кредитів на 1 грн. строкових депозитів (тобто сума середнього значення коефіцієнта найменш ризикованої підгрупи та значення 5%-го довірчого інтервалу: 4,06 + 0,69 = 4,75 грн./грн.). Необхідність посилення нагляду Нацбанку та інших суб'єктів державного фінансового моніторингу з'являється тоді, коли на кожну гривню строкових депозитів припадатиме 4,76 грн. і більше кредитів фізичних та юридичних осіб.

Вище було встановлено, що комерційні банки можуть уникнути активізації заходів державного фінансового моніторингу навіть за наявності збитків, але за умови, що їх сума не перевищуватиме 12 млн. грн. на місяць і щомісячно буде скорочуватись. Аналіз рентабельності сукупного капіталу дозволив уточнити розмір збитків по відношенню до сумарних активів, який не викликатиме підозр з боку суб'єктів державного фінансового моніторингу. Цей поріг збігається із усередненим значенням ROA, встановленим для підгрупи спостережень із середнім рівнем ризику: -0,20% 0,15%. Банки-типові представники підгрупи спостережень, що характеризуються підвищеною імовірністю до причетності до нелегальних фінансових операцій, характеризуються наступною збитковістю активів:

а) підгрупа з високим рівнем ризику ROAКР, - -4,82% 2,4%;

б) підгрупа з дуже високим рівнем ризику ROA двр = —2,94% 2%. Отже, пропонуємо встановити національний фінансовий норматив рентабельності/збитковості сумарних активів комерційних банків на рівні ROA кр = -5,5% (—2,94%-2,4% у відповідності із найвищим рівнем рентабельності по обох підгрупах із підвищеним ризиком з урахуванням довірчого інтервалу та округлення до третього знаку). Якщо ж на кожну гривню активів комерційного банку припадатиме понад 5,5 коп. збитків, доцільно активізувати державний нагляд за його діяльністю на предмет причетності до нелегальних фінансових операцій. Прагнучи уникнути додаткових заходів щодо фінансового моніторингу з боку НБУ та державних регуляторів, комерційні банки будуть змушені покращити свою офіційну фінансову звітність, що насамперед збільшить базу оподаткування та доходи держбюджету. У випадку отримання держбюджетом економічного ефекту можна знехтувати певними масштабами тіньових операцій, що проходитимуть через певний комерційний банк.

З урахуванням результатів оцінювання обсягів тіньових потоків страхового сектору України, на нашу думку, послаблення заходів регуляторного впливу заслуговують ті СК, які в умовах макроекономічної нестабільності не лише забезпечуватимуть прибуткову роботу та задоволення економічних інтересів внутрішнього середовища, але й не приховуватимуть досягнутих фінансових результатів під час складання публічної звітності.

Тому для подальших досліджень та розробки інструментів державного контролю фінансових потоків страховиків єдиним критерієм поділу досліджуваної вибірки на підгрупи залишаємо спроможність СК забезпечити прибуткову операційну діяльність. Підставою для такого вибору стали останні тенденції розвитку фінансового сектору: адже на 2013 рік прогнозується стрімке зростання "кредитних" збитків страхових компаній. Причиною таких збитків виступатимуть не завеликі виплати населенню, переважно громадянам по каско, договорах страхування цивільної відповідальності автомобілістів та підприємствам по договорах страхування виробничих потужностей та автотранспорту. З серпня 2012 року новим чинником збитковості страховиків стала інша категорія контрагентів - комерційні банки, що активно вимагають виплат по застрахованих від неповернення проблемних кредитів.

Наполегливість комерційних банків, які, подібно страховикам, через кризу неплатежів перебувають на грані виживання, призводить до того, що фінансові суперечки розглядаються дедалі частіше в судовому порядку, і переважно вироки виносяться не на користь страховиків. Не виключено, що для багатьох страхових компаній задоволення вимог банкірів закінчиться банкрутством. Також не виключені і випадки навмисного банкрутства фінансових організацій як спосіб реалізації схем тінізації фінансових потоків. Зазначене свідчить, що критерій прибутковості операційної діяльності є вагомим індикатором прозорості фінансової діяльності СК, адже 8% всіх страхових премій українські СК збирають у банках, виступаючи поручителями за погашення кредитів [7].

Корегування критерію прозорості фінансових потоків страховиків дещо змінило перелік регіонів із прийнятним рівнем легалізації фінансових потоків, а також дозволило виявити зо% територій, що характеризуються високою імовірністю активізації тіньових схем (рис. 2.13).

Рівень прибутковості страховиків по регіонах України
(розраховано авторами)

Рис. 2.13. Рівень прибутковості страховиків по регіонах України

(розраховано авторами)

Узагальнюючий рівень прибутковості страховиків також було оцінено в балах — як кількість кварталів, у яких фінансовий результат операційної діяльності перевищував 0. При визначенні найбільш небезпечних щодо участі у нелегальних схемах відмивання грошей регіонів нами було встановлено межу прийнятності висвітлення фінансових потоків у фінансовій звітності на рівні верхнього 25%-го квантилю. Це означає, що регіони розташування СК, які у 75% спостережень відображали позитивний фінансовий результат (6 випадків з 8), не вимагають активізації державного контролю. Такими областями виявились Донецька, Житомирська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Харківська, Черкаська, Чернігівська, АР Крим та в цілому Україна. Навпаки, пріоритетних заходів з боку Нацкомфінпослуг заслуговують СК, розташовані у Дніпропетровській, Луганській, Львівській, Рівненській, Сумській областях, а також в м. Києві. Варто відзначити, що належність регіону до середньо- чи високоризикової підгрупи аж ніяк не пов'язана із кількістю діючих на його території СК. Так, м. Київ - лідер за кількістю СК, де сконцентровано 70% страховиків (на 01.01.2011 - 316 з 449), за обома підходами до оцінювання непрозорості фінансової звітності опинився у ризиковій підгрупі. Натомість Одеська і Донецька області, на території яких діє відповідно 18 і 24 компанії (за відсутності Києва на тлі інших регіонів ці області посідають першу й третю сходинки) за обома підходами були віднесені до категорії із середнім ризиком. При цьому Дніпропетровська і Харківська області із 23 та 17 компаніями відповідно (за відсутності Києва на тлі інших регіонів ці області посідають другу й четверту позиції) класифікувались як високоризикові. Для Дніпропетровської області остаточна оцінка – високоризикова, її визначено за критерієм прибутковості операційної діяльності, що є найважливішим з позицій податкової спроможності, а отже економічного інтересу державного регулювання. Регіони, кількість страховиків у яких не перевищує 5, також потрапляли до різних класифікаційних груп.

Остаточно усю сукупність спостережень (загалом 159 звітів за 8 часових проміжків, довжиною у квартал) було розподілено на дві підгрупи за критерієм податкової ефективності. Області, чиї СК в сукупності виявили від'ємний фінансовий результат, потрапили до підгрупи з високим ризиком тінізації обороту, решта спостережень регіональних показників була віднесена до підгрупи із середнім ризиком тінізації обороту. Визнати ризик •/часті СК у тіньових фінансових потоках як низький виключно на підставі публічної звітності неможливо, особливо враховуючи розрахунки тіньових оборотів фінансового сектору, здійснені у підрозділі 2.3 даної роботи. Результати розподілу спостережень за підгрупами наведено у вигляді діаграми на рис. 2.14.

Розподіл спостережень результатів діяльності СК (в регіональному розрізі за 2009-2010рр.) за ризиком активізації нелегальних фінансових операцій (розраховано авторами)

Рис. 2.14. Розподіл спостережень результатів діяльності СК (в регіональному розрізі за 2009-2010рр.) за ризиком активізації нелегальних фінансових операцій (розраховано авторами)

Експрес-аналіз результатів страхової діяльності в областях України дозволив зробити висновок, що зо% страховиків в силу асиметричності фактичного обсягу фінансових потоків проти оприлюдненого в офіційній звітності, мають змогу продемонструвати збиткову діяльність та зекономити на сплаті податків. Тобто доцільно посилити нагляд з боку Нацкомфінпослуг щодо фінансового моніторингу грошових потоків СК, причому результати такої активізації регуляторних заходів мають призвести до збільшення доходів бюджету на рівні зо% отриманого СК податку на прибуток від фінансових операцій (з 2013 року).

Аналіз взаємозв'язків між складовими індикаторів активізації тіньового обороту страховиків, по-перше, передбачає встановлення типових рис страхових компаній, якими супроводжується зростання чи послаблення загрози активізації тіньової діяльності. По-друге, потрібно встановити найважливіші закономірності між змінами основних характеристик фінансових потоків СК, враховуючи статистичну значимість отриманих результатів. З цією метою варто використати засоби кореляційно-регресійного аналізу та інструменти багатомірного моделювання взаємозв'язків.

Ідентифікацію "типових" представників регіонів або СК, діяльність яких характеризується середнім або високим ризиком участі у нелегальних фінансових операціях, пропонуємо здійснювати за допомогою "профілей ризику непрозорості фінансової звітності" (рис. 2.15 а, б).

Крім 7 індикаторів 1-го та 2-го порядку, для ідентифікації ризику участі СК у тіньових фінансових операціях було враховано ще й значення рентабельності операційної діяльності

які мають перевищувати 0 у випадку віднесення СК до середньоризикових, показники-індикатори систематизовано у вигляді двох графіків для кращої наочності результатів. їх значення було визначено усередненням значень відповідних індикаторів для усіх спостережень, віднесених до певної підгрупи.

Як свідчать рис. 2.15 а), 2.15 б) всі значення індикаторів роботи типової СК, класифіковані як середньоризикові, перевищують середні показники типової високоризикової СК. На перший погляд, виняток складає показник СВЗ, який відображає суму понесених страхових виплат та затрат, що припадає на кожну гривню страхових премій.

Профілі ризику непрозорості фінансової звітності страховиків (розраховано авторами)

Рис. 2.15. Профілі ризику непрозорості фінансової звітності страховиків (розраховано авторами)

Високоризикові компанії з кожної гривні страхових премій в середньому сплачують майже 34 коп., у той час як СК із середнім ризиком - лише 30 коп. Однак такий результат свідчить на користь поділу страховиків за ризиком участі у шахрайських операціях, адже цілком імовірно, що виплати можуть здійснюватись і за фіктивним страховим випадком. Тому нижча величина СВЗ, яка однак задовольняє встановленим вище фінансовим нормативом може розглядатись як результат більш якісного контролю за клієнтами, тобто вищої якості первинного фінансового моніторингу.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Удосконалення методичного інструментарію державного фінансового моніторингу банків і страховиків
Стандарти державного фінансового контролю
Особливості розробки стандартів Базельського комітету з питань банківського нагляду
Дослідження банків і страховиків щодо причетності до тіньових фінансових потоків
Етапи розробки міжнародних стандартів фінансової звітності та їх види
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ СТРАХОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ. ДОХОДИ, ВИТРАТИ ТА ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ СТРАХОВИКА
Аналіз зарубіжного досвіду державного впливу на зниження тіньової економіки через діяльність банків і страховиків
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМОМ ВПЛИВУ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ НА ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГІВ ТІНЬОВИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ
МІЖНАРОДНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ:
ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ СИСТЕМНОЇ ПРОТИДІЇ ТІНЬОВИМ ГРОШОВИМ ПОТОКАМ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси