Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМОМ ВПЛИВУ БАНКІВ...Механізм зниження тіньової економіки через діяльність банків і...Організаційні засади інформаційного забезпечення механізму впливу...ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ СИСТЕМНОЇ ПРОТИДІЇ ТІНЬОВИМ ГРОШОВИМ ПОТОКАМ...Дослідження банків і страховиків щодо причетності до тіньових...Засади щодо впливу держави на зменшення обсягів тіньової економіки в...Обґрунтування цільових показників ефективності державного регулювання...ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА ЯК СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕМетодичні підходи до обрахунку тіньових фінансових потоків...ТІНЬОВА СКЛАДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
 
Головна arrow Банківська справа arrow Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Аналіз зарубіжного досвіду державного впливу на зниження тіньової економіки через діяльність банків і страховиків

На нашу думку, слід погодитись із твердженням П. Квірка [242], що у випадку значної масштабності фінансових зловживань і операцій з легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, фахівці з макроекономічної політики країни при прогнозуванні показників бюджету повинні обов'язково враховувати тіньові грошові потоки.

Діяльність, покладена в основу зловживань у фінансовому секторі і фінансових злочинів, є за визначенням неофіційною, що робить неможливим її пряме спостереження і оцінювання. За відсутності достовірних статистичних даних і відповідної методології, для оцінювання такого роду діяльності можуть застосовуватись підходи, які дозволяють оцінити ймовірний обсяг тіньових грошових потоків: макроекономічний (непрямий) і прямий.

Метою непрямого підходу є обчислення ймовірних обсягів тіньових грошових потоків, сум легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом або результатів інших фінансових зловживань опосередковано через дослідження офіційних статистичних даних і макроекономічних моделей. Макроекономічний підхід передбачає оцінювання величини економічної активності, не врахованої при обчисленні офіційного ВВП, тобто неформальної економіки, що містить в собі широкий спектр законної і незаконної діяльності, і зазвичай включає не тільки різного роду фінансові зловживання, але й приховану протизаконну неекономічну діяльність, результати якої є незадекларованими. Хоча обсяги таких грошових потоків можуть із певним ступенем ймовірності асоціюватись і зловживаннями у фінансовому секторі, зазначений підхід значно завищує масштабність фінансових зловживань в цілому та тіньових грошових потоків за участю банківських установ і страховиків.

Непрямий підхід заснований на аналізі макроекономічних індикаторів, що містять інформацію про тіньові грошові потоки. До таких індикаторів належать [203, 218, 220, 229, 244]:

- різниця між статистичними даними за доходами і витратами в державі, припускаючи, що доходна частина ВВП має дорівнювати його витратній частині за національними рахунками;

- різниця між формальною і фактичною величиною робочої сили, припускаючи, що зниження ступеня участі працездатного населення на офіційному ринку праці може означати підвищення активності у секторі неформальної економіки;

- різниця між офіційним і номінальним ВВП, що припускає постійний взаємозв'язок в часі між обсягами операцій в межах держави і офіційним ВВП;

- різниця між фактичним або надмірним попитом на грошові ресурси і відповідним попитом на гроші, що визначається на основі різноманітних показників (ВВП на душу населення, частка приватного споживання у ВВП, споживання на душу населення, відсоткова ставка на короткострокові фінансові інструменти, середній рівень податкового навантаження).

Прямий підхід передбачає отримання даних про обсяги тіньових грошових потоків за допомогою спеціальних досліджень, що містять спеціалізовану інформацію, отриману в результаті розслідувань кримінальних злочинів, даних податкових служб, а також інших державних і міжнародних інституцій. Найбільш активною міжурядовою організацією в даній галузі є Група з розробки фінансових заходів по боротьбі із відмиванням грошей FATF. Так, за висновками даної організації обсяги тіньових грошових потоків у одному із найбільших фінансових центрів Європи — Німеччині - щорічно складає приблизно 40-60 млрд. євро [235].

Сьогодні для від стеження ризиків "відмивання" грошей і фінансового шахрайства вже недостатньо використовувати інформацію технології та програмне забезпечення, які лише є допоміжними засобами, що працюють на основі заданих параметрів [190, с. 224-225]. У світі склалися три основні моделі контролю за розміщенням кримінальних коштів у системі фінансових інститутів.

1. Модель контролю, що передбачає обов'язкове повідомлення в центральне урядове агентство з фінансової розвідки про всі угоди, що перевищують певну суму готівки, або їхній еквівалент. Дана система прийнята в Австралії та США.

2. Модель контролю, що передбачає заборону великих угод з готівкою, минаючи законного фінансового посередника. В Італії, наприклад, де діє ця система, закон не вимагає, щоб кожен бізнесмен або професіонал вів облік і повідомляв про великі угоди з грошима, але замість цього забороняє такі угоди, якщо вони не здійснюються через законного фінансового посередника, який зобов'язаний вести облік і підлягає контролю. Єдиним висунутим запереченням проти такого підходу була заява Європейського Союзу, який вважає, що така практика перешкоджає вільному руху капіталу в рамках ЄС.

3. Модель контролю, що передбачає повідомлення про підозрілі угоди й потребує, щоб банки враховували деякі або всі великі валютні операції і повідомляли владу про ті, що викликають підозру. Дана система поки що не набула поширення.

Однією з переваг першої моделі над третьою є те, що вона не залежить від визначення угоди - яка підозріла, а яка — ні. Визначення підозрілості може бути джерелом суперечок між владою і банкірами. Таким чином, необхідний закон, що точно визначає коло відомостей, які службовці повинні повідомляти органи влади. З іншого боку, існує небезпека того, що при визначенні переліку підозрілих операцій банкіри будуть повідомляти про них і не більше того.

Щодо формулювання стратегічних завдань, спрямованих на боротьбу з відмиванням грошей, досвід зарубіжних банків підтвердив наступні пріоритети [190, с. 228]:

- формулювання вимог до технічної системи безпеки, оцінки адекватності колишньої системи й необхідності вжиття додаткових заходів для її вдосконалення;

- визначення області ризиків для кожного виду угоди;

- визначення масштабів і циклічності проведення перевірки галузей ризиків для окремих видів угод;

- розробку заходів з навчання й підвищення кваліфікації співробітників з питань боротьби з відмиванням коштів;

- обґрунтування заходів щодо проведення внутрішніх і зовнішніх перевірок і доведення їх до керівництва.

Найважливіші законодавчі нормативи країни ЄС, спрямовані на протидію фінансовим зловживанням, систематизовано у табл. 3.1. у відповідності із організацією-видавником та основними рекомендаціями. Зупинимось на них детальніше.

І. В ЄС вимога щодо ідентифікації клієнтів банками була вперше запроваджена у 1991 р. Директивою 91/308/ЕЕС [213] (Першою Директивою з протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом) з метою забезпечення належної ідентифікації клієнтів при здійсненні операцій в межах конкретної банківської установи. При виникненні сумнівів щодо особи певного клієнта, останній мав підтвердити свою особу документально.

Друга Директива 2001 р. (2001/97/ЕС) [217] розширила перелік фінансових установ і осіб, на яких розповсюджуються положення зазначеного нормативного акту, проте не деталізувала процедури ідентифікації клієнтів і перевірки достовірності відповідних операцій. Проте Другою Директивою було введено положення щодо необхідності вжиття банками і страховими компаніями заходів для нейтралізації і компенсації наслідків легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

Таблиця 3.1

Законодавчі нормативи і рекомендації щодо протидії фінансовим зловживанням у фінансовій сфері*

Організація

Законодавчі нормативи і рекомендації щодо протидії фінансовим зловживанням

І. Європейська Комісія

Вимоги до належної ідентифікації клієнтів

II. Група з розробки фінансових заходів по боротьбі із відмиванням грошей / Організація економічного співробітництва і торгівлі

Вимоги щодо оцінки ризику легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Особливі вимоги в галузі страхування життя в контексті властивостей страхових продуктів і категорій страхувальників

III. Базельський комітет банківського нагляду

Ключові принципи ефективного нагляду за банківським сектором в частині протидії фінансовим зловживанням

Міжнародна асоціація наглядових органів за страховим ринком

Ключові принципи ефективного нагляду за страховим ринком в частині протидії фінансовим зловживанням.

Визначення індикаторів підозрілих операцій у сфері страхування

* складено авторами на основі проведеного дослідження [122, 210, 212, 213,217, 223,225, 243]

Третя Директива 2005 p. (2005/6GVEC) [122, 210] регламентує специфічні положення щодо ідентифікації клієнтів фінансових установ і перевірки його особи. Від фінансових установ вимагається ведення бази даних із ключовою інформацією щодо клієнтів, віднесення останніх до різних категорій ризику та застосування цих даних з метою попередження настання ризиків легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, і виявлення відповідних підозрілих операцій. Сукупність зазначених заходів отримала назву Customer Due Diligence - заходи належної обачливості по відношенню до клієнтів і вимагає від фінансових установ:

1) ідентифікації клієнтів і перевірку особи останніх на основі документів, даних або інформації, отриманих від надійних джерел;

2) ідентифікації у разі потреби власників і системи контролю окремих юридичних осіб;

3) отримання інформації щодо мети і майбутніх операцій з потенційними клієнтами фінансової установи;

4) проведення моніторингу взаємовідносин з клієнтами, в тому числі періодична перевірка всіх операцій останніх з метою забезпечення відповідності процедур контролю фінансової установи

ризиковому профілю клієнта. Якщо необхідно може включати в себе визначення джерела походження коштів та своєчасне оновлення відповідних документів, що підтверджують їх походження.

Таблиця 3.2

Заходи належної обачливості щодо клієнтів страховиків і банків відповідно до законодавства ЄС*

Характер взаємовідносин із клієнтом

Першочергові заходи належної обачливості щодо клієнта

Винятки у використанні заходів належної обачливості

Встановлення ділових стосунків (укладання страхового договору, підписання договору з банківською установою)

• отримання інформації про мету та характер намірів ділових стосунків;

• ідентифікація клієнта та перевірка його особи на основі документів, даних або інформації, отриманої від надійного та незалежного джерела

• поліси страхування життя, за якими річна премія не перевищує 1000 євро або разова премія не перевищує 2500 євро;

• страхові поліси для пенсійних схем, якщо відсутнє застереження уступки та поліс не може бути використаний в якості допоміжного;

• електронні гроші, у випадку якщо пристрій не може бути поповнений, то ефектронний пристрій для зберігання може вміщувати максимальну суму не більше 150 євро або 2500 євро на рік за винятком, коли сума у 1000 євро чи більше погашається протягом того ж року пред'явником;

• щодо будь-якого іншого продукту чи операції, що представляє низький ризик відмивання коштів або фінансування тероризму

Виконання випадкових операцій за поточними рахунками (короткочасними депозитами) на суму 15000 євро та більше

• отримання інформації про мету та характер намірів ділових стосунків"

• проведення моніторингу ділових стосунків

При підозрі у відмиванні коштів або фінансуванні тероризму

Проведення моніторингу ділових стосунків, включаючи перевірку операцій для з'ясування їхньої відповідності інформації про установу або особу клієнта, бізнес установи або клієнта та ступінь ризику

При сумніву щодо правдивості або відповідності раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнтів

Ідентифікація бенефіціара та вжиття заходів для перевірки його особи

* складено на основі [122].

Директивою 2005/60/ЄС регламентовано, що страховики і банки для перешкоджання їхнього використання з метою вчинення фінансових зловживань мають застосовувати заходи належної обачливості щодо клієнтів (табл. 3.2).

II. Згідно до рекомендацій FАТF/ОЕСD [223, с. 15-18] для фінансових установ з метою спрямування їхньої діяльності за зменшення тіньових грошових потоків мас застосовуватись підхід, заснований на оцінюванні ризику легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Зазначений підхід засновується на ідентифікації і оцінюванні ризику, розробці стратегії управління та нейтралізації його дії.

Необхідно зауважити, що важлива роль у виявленні ризику легалізації тіньових доходів відводиться як самим банківським установам, страховикам, так і фінансовим посередникам, залученим до продажу банківських і страхових продуктів, а саме: страховим агентам, страховим брокерам, фінансовим консультантам. їхнє завдання полягає в ідентифікації клієнтів, а також страхових/банківських продуктів, що можуть становити загрозу вчинення фінансового зловживання.

Стратегія управління і нейтралізації наслідків реалізації ризику легалізації тіньових доходів має бути націлена на:

- запобігання використання страховиків і банків у неформальних схемах за допомогою створення системи перевірки клієнтів цих фінансових установ;

- виявлення тіньових грошових потоків на основі моніторингу та звітування про підозрілі операції;

- спрямування роботи служби безпеки фінансових установ, в тому числі, на ідентифікацію ризику легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом;

- ведення бази даних страхового/банківського шахрайства та інших випадків фінансових зловживань.

Ефективність зазначеного підходу засновується на виявленні та класифікації ризиків легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, розробці відповідної системи контролю, а також співробітництві між уповноваженими органами нагляду за фінансовим сектором, правоохоронними органами, фінансовими установами і фінансовими посередниками.

Під час застосування підходу необхідно враховувати чинники, які впливають на рівень ризику легалізації тіньових доходів стосовно клієнта фінансової установи або фінансового продукту:

- характер відносин із клієнтом: ймовірність настання ризику підвищується, якщо клієнт бажає придбати фінансовий продукт, що становить підвищений рівень ризику, а оплата страхової премії/внесків здійснюється методом із високим рівнем ризику щодо реалізації фінансового злочину і навпаки; безпідставне переміщення коштів і банківських рахунків між різними фінансовими установами, які належать до різних географічних територій, також підвищує імовірність реалізації ризику;

- регулярність і тривалість відносин зі страхувальником/клієнтом банку: нові клієнти, які бажають укласти договір, страхова сума/внесок за яким підлягає фінансовому моніторингу, мають вивчатись службою безпеки установи; зазвичай довгострокові види страхування життя становлять незначний ризик в контексті реалізації злочинної фінансової діяльності;

- страхові продукти, що належать до групового строкового страхування життя: ризик реалізації фінансових зловживань підвищується при непрозорих схемах страхових виплат співробітникам підприємства, пролонгації страхового полісу при звільненні працівника;

- послуги банку, що передбачають торгівлю дорогоцінними металами, міжнародні грошові перекази на значні суми (в тому числі в режимі "оnline"), міжнародні послуги приватного банкінгу відносять до банківських операцій з підвищеним рівнем реалізації ризику легалізації тіньових доходів;

- взаємодія з фінансовими посередниками: використання фінансових посередників для реалізації фінансових продуктів без досягнення економічної ефективності операцій від такої співпраці, які без необхідності ускладнюють процес дистрибуції або зменшують його прозорість, збільшують ризик фінансових зловживань.

В галузі страхування життя FATF пропонується більш детальний перелік характеристик страхових продуктів і категорій клієнтів, що підвищують ймовірність реалізації ризику легалізації неформальних доходів, а також методи управління ними (табл. 3.3).

Аналіз рекомендацій FATF/OECD для фінансових установ дозволив виявити такі заходи контролю ризику легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом:

- побудова дієвої системи ідентифікації і моніторингу клієнтів та операцій, що становлять високий рівень ризику;

- заходи, спрямовані на посилення обізнаності страхової компанії/банку про джерело походження грошових коштів для оплати страхових премій/внесків, обсяг яких підлягає звітуванню в межах фінансовому моніторингу;

- посилення моніторингу операцій (частота, вдосконалення нормативів з точки зору управління ризиком легалізації тіньових доходів тощо);

- посилення заходів контролю та збільшення частоти перегляду взаємовідносин зі страхувальниками/клієнтами банку, що становлять підвищену ймовірність реалізації ризику.

Таблиця 3.3

Властивості страхових продуктів і категорій страхувальників, що підвищують ймовірність настання ризику легалізації тіньових доходів, та методи управління ними

Властивості страхових продуктів

Категорії страхувальників

Метод управління ризиком

Отримання готівкових платежів / платіжних доручень на суму, що підлягає фінансовому моніторингу згідно чинного законодавства

Клієнти, що розташовані на значній та необґрунтованій відстані, між місцем його проживання/ знаходження та місцем продажу страхового продукту

Звітування за підозрілими платежами, їх перевірка службою безпеки / Моніторинг і контроль відносин між страхувальником, що становить ризик, і страховиком

Отримання рідких платежів, що випадають із звичайної платіжної практики або платіжної схеми

Клієнти-юридичні особи, структура яких ускладнює ідентифікацію кінцевого бенефіціара за страховим договором

Звітування за підозрілими платежами, їх перевірка службою безпеки / Ідентифікація дійсного власника страхового поліса та бенефіціара та застосування відповідних заходів до перевірки дійсності інформації щодо останніх

Продукти, що передбачають одноразові страхові внески на великі суми

Клієнти, які прагнуть до або приймають невигідні умови страхового договору

Моніторинг страхового договору та звітування про підозрілі операції / Ідентифікація та перевірка дійсності інформації про потенційного страхувальника

Отримання переказів в рахунок страхового платежу від третіх осіб, не пов'язаних зі страхувальником на суми коштів, що підлягають фінансовому моніторингу

Клієнти, які неохоче надають інформацію при придбанні страхового продукту або які надають мінімальну чи неправдиву інформацію

Звітування за підозрілими платежами, їх перевірка службою безпеки / Моніторинг і контроль відносин між страхувальником, що становить ризик, і страховиком

* складено на основі [243, с. 20-35) і власних досліджень.

III. Згідно до міжнародних стандартів підтримки фінансової стабільності і цілісності фінансового сектору, ключовим елементом дієвості системи боротьби із легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, є ефективність нагляду за банківськими установами і страховими компаніями в частині протидії фінансовим зловживанням. Так, у Базельських ключових принципах ефективного нагляду (Базельський комітет банківського нагляду) і Ключових принципах і методології в сфері страхування (Міжнародна асоціація наглядових органів за страховим ринком) містяться засади визначення ефективності такого нагляду (табл. 3.4, 3.5).

Таблиця 3.4

Ключові принципи ефективного нагляду за банківським і страховим сектором в частині протидії фінансовим зловживанням*

Назва міжнародної організації

Назва принципу

Сутність принципу

Базельський комітет банківського нагляду

Принцип 18 — зловживання фінансовими послугами

Наглядові органи за банківським сектором повинні встановлювати адекватність політики, операційної діяльності і процедур банку, в тому числі правила щодо "знання власного клієнта", що мають на меті сприяти встановленню високих професійних стандартів у фінансовому секторі і попереджувати використання банківських установ (навмисно чи ненавмисно) кримінальними групами

Міжнародна

асоціація

наглядових

органів за

страховим

ринком

Принцип 28 —

заходи щодо

протидії

відмиванню

грошей,

отриманих

злочинним

шляхом, і

протидії

тероризму

Наглядовий орган за страховим сектором має повноваження вимагати від страховиків підтвердження, що ними використовуються відповідні процедури щодо виявлення потенційно підозрілих операцій. Також наглядовий орган має право отримувати підтвердження щодо запровадження комунікаційних зв'язків між топ-менеджментом, правоохоронними органами і/або наглядовим органом за страховим сектором щодо звітування за незаконними і підозрілими операціями

* складено автором на основі [212, 225].

Таблиця 3.5

Індикатори підозрілих операцій у банківському секторі

Тип операції

Індикатори підозрілих операцій у банківському секторі

1. Відкриття рахунку

2. Вкладення і зняття коштів 3 рахунку

• клієнт відмовляється надати інформацію, що вимагається фінансовою установою, при відкритті рахунку та обмежує доступ до такої інформації або надає не правдиву інформацію чи таку, що неможливо перевірити;

• відкриття рахунку із можливістю доступу декількох установ (у випадку відсутності родинного чи іншого роду зв'язку між зазначеними особами);

• представлення фальсифікованих документів (особлива увага приділяється документам, що написані від руки);

• використання рахунку, відкритого на ім'я вітчизняної компанії, для переказу коштів в іноземній валюті, що не пов'язано з її діяльністю;

• поступове переведення грошових активів з рахунку однієї компанії на рахунок іншої;

• поява раптової активності на відкритому раніше рахунку з великою чисельністю кредитових та дебетових операцій;

• відкриття великої чисельності рахунків на ім'я різноманітних компаній з можливістю проведення більшості операцій, що пропонуються клієнтам банківської установи (зазвичай такі компанії є лише зареєстрованими, але на практиці не здійснюють операції)

• розмір вкладених коштів у поєднанні з фактом розміщення значних сум коштів у різних філіях, що належать до мережі однієї банківської установи;

• відсутність підтвердження економічної сутності операцій;

• намагання поповнення рахунку банкнотами, що мають підозрілий вигляд (старі та зношені, пошкоджені банкноти тощо)

3. Операції, пов'язані з обміном валюти

• обмін значних обсягів коштів у дрібних банкнотах;

• розподіл операції, пов'язаної з обміном валюти, на декілька операцій, що перевищують еквівалент 10 тис. євро;

Тип операції

Індикатори підозрілих операцій у банківському секторі

• відсутність підтвердження у необхідності проведення валютообмінної операції, що перевищує еквівалент 10 тис. євро

4. Міжнародні перекази

• відміна здійснення міжнародного переказу після вимоги банку надати відповідні підтверджуючі документи;

• залишок на рахунку компанії, що ініціює міжнародний переказ коштів, зростає в декілька разів перед проведенням такої операції

б. Операції, пов'язані з наданням кредитних ресурсів

• отримання кредитних ресурсів і дострокове їх повернення у короткостроковому періоді;

• дострокове погашення іпотеки, що не відповідає фінансовим можливостям особи, яка її погашає

* складено на основі рекомендацій Базельського комітету банківського нагляду та законодавства ЄС [210, 212, 213, 217, 219].

Крім того, у сфері страхування згідно до роз'яснень Міжнародної асоціації наглядових органів за страховим ринком [223], наступні приклади можуть виступати індикаторами підозрілих операцій:

- подання заяви на страхування потенційним страхувальником, якщо подібний договір страхування можу бути укладений у постійній країні перебування/функціонування клієнта;

- прийняття участі при укладенні договору страхування страхового агента (брокера) з країни, що входить до "чорного списку" FАТF, або з країни, яка відноситься до території із високим рівнем незаконної діяльності (кримінальної, терористичної, корупційної тощо);

- будь-які затримки в наданні потенційним клієнтом інформації, необхідної для укладення договору страхування (в т.ч. інформації, що вимагається наглядовими органами по боротьбі із фінансовими зловживаннями);

- у випадку погодження клієнта на невигідні умови страхового договору незалежно від стану його здоров'я або віку;

- подання заяви на страхування із страховою премією, що перевищує середній рівень його доходу або не відповідає його звичайним потребам у страхуванні;

- призначення вигодонабувачем за договором страхування третьої особи, що не має прямого відношення до клієнта;

- заміна вигодонабувача за договором страхування протягом строку його дії на особу, яка не мас прямого відношення до власника договору;

- внесення регулярної страхової премії за договором змішаного страхування життя, що в декілька разів перевищує звичайний страховий внесок, обумовлений договором страхування;

- при представленні заяви на страхування, потенційний страхувальник надає замало інформації, вказує дані, які складно перевірити або верифікація яких становить значні витрати для страхової компанії;

- виявляється, що страхувальник має декілька подібних договорів страхування в декількох страхових компаніях і така інформація не була повідомлена у заяві на страхування.

Крім того, в результаті дослідження виявлено наступні найбільш поширені операції, пов'язані із фінансовими зловживаннями, за участю страхових компаній (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Операції, пов'язані із фінансовими зловживаннями, за участю страхових компаній

Операції, пов'язані із фінансовими зловживаннями

Характеристика фінансового зловживання

Підозрілі операції, характерні для фінансового зловживання

Повернення страхових премій у змішаному страхуванні життя

Завчасне розірвання договору страхування за ініціативою страхувальника з метою отримання максимальної викупної суми

Укладення договорів страхування та їхнє завчасне розірвання на постійній основі. Запит на повернення викупної суми у іншій валюті, ніж зазначена в договорі. Запит на перерахування викупної суми на рахунок, відмінних від вказаного у договорі страхування.

Переплата страхової премії у страхуванні життя

Значне перевищення регулярної суми страхової премії, що перераховується страхувальником страховій компанії

Переплата страхової премії у обсязі, що перевищує 10 тис. дол. США.

Запит на перерахування обсягу переплати третій особі, що не має прямого відношення до застрахованої особи.

Узагальнюючи міжнародний досвід співробітництва у сфері протидії страховому шахрайству [190, с. 101-104], варто відзначити, що початок міжнародному співробітництву у даному напрямку було покладено у 1985 р., коли керівники департаментів із боротьби з шахрайством у наглядових органах низки штатів та деякі приватні агентства у боротьбі з фінансовим шахрайством у США та Канаді випадково виявили, що вони розслідують одні й ті ж справи з одними й тими ж шахраями, "артистами обману". Усвідомлення того факту, що вони роблять спільну справу, підштовхнуло до об'єднання зусиль у міжнародному масштабі. Так розпочалася спільна робота, яка пізніше здійснювалась у рамках "Міжнародної асоціації з боротьби зі страховим шахрайством" (LAIS), членами якої на теперішній час є 28 країн, включаючи представників страхового ринку, нагляду (регулятора) та науки.

Страхове шахрайство достатньо часто набуває рис транскордонної злочинності, чому сприяє й сама технологія страхової справи. LAIS визначає шахрайство як дії або навмисне приховування інформації з метою отримання несправедливої вигоди для самого учасника обману або для деякої третьої сторони. Виділяються три види шахрайства:

1. обман усередині самої страхової компанії;

2. обман зі сторони страховика/страхувальника під час укладання договору, або за отримання страхової виплати;

3. шахрайські дії з боку страхових посередників [225]. Експерти LAIS називають шість наступних проблемних зон у сфері

протидії страховому шахрайству:

1. Неадекватне управління ризиками, включаючи упущення з боку органів управління страховою компанією, неадекватний стан внутрішнього контролю і аудиту.

2. Прогалини та недосконалість у правовій базі та регулюванні, у тому, що стосується надання доказів та захисту конфіденційності.

3. Невиконання або неналежне виконання діючих законів.

Завищення обсягу шкоди в наслідок страхового випадку

Завищення обсягу завданої шкоди об'єкту страхування з подальшим отриманням страхового відшкодування фіктивною юридичною особою

Запит на перерахування страхової виплати у валюті, іншій ніж страхові премії. Запит на перерахування страхової виплати третій особі, що не має прямого відношення до застрахованої особи.

4. Комерційні інтереси, коли прагнення отримати більше клієнтів та страхових внесків бере гору над обережністю, відсовуючи завдання боротьби зі страховим шахрайством на другий план.

б. Можливості, що створилися для страхового шахрайства самою технологією страхового бізнесу та структурою страхового продукту.

в. Толерантне ставлення до проблеми страхового шахрайства зі сторони громадськості, яке може вважати його "злочином, у якого немає жертв (victimless crime)"139 Дис.Ч.).

LAIS попереджує страхувальника, який має шахрайські наміри, що кожен з них тільки розкручує спіраль цін: чим більше шахрайства, тим вищими є втрати страховика і тим вищою є вартість послуги, від чого страждають добропорядні та законослухняні страховики і застраховані особи.

Одним із найважливіших інструментів протидії страховому шахрайству є обмін інформацією та співробітництво між самими страховиками в одній країні, між страховиками та органами нагляду на національному рівні, а також у міжнародному масштабі. У ролі індикаторів присутності шахрайських схем за участі страхових посередників (брокерів, страхових агентів та консультантів) IAIS визначає наявність наступних фактів та обставин:

- посередник часто змінює свою адресу або ім'я;

- спостерігається неочікуване зростання розмірів бізнесу у співробітника без вагомої причини;

- застрахований або агент/брокер — одна й та сама особа;

- клієнт страхується на велику суму, хоча брокер/агент до того моменту мав тільки "обмежений портфель страхових договорів";

- застрахований живе в іншому районі, ніж сам агент/брокер;

- брокер чи агент вимагають їм комісійних відразу з авансом 139 Дис.Ч].

Втім, зазначені заходи є непрямими та не обов'язково є ознаками шахрайства, хоча вони визначаються як наріжні для службовців страхових компаній, на яких покладаються обов'язки внутрішнього контролю та розвитку мереж продажів.

Можливі заходи протидії шахрайству страхових посередників, пропоновані LAIS для України, — по-перше, встановлення чітких правил виплати комісійних; по-друге, регулярний аудит діяльності посередника на предмет виконання ним встановлених страховою компанією процедур та внутрішніх правил.

Проведений аналіз свідчить, що для ефективного державного регулювання протидією тіньовим фінансовим потокам необхідно систематично аналізувати тенденції управління рухом грошових коштів не лише у банківському й страховому секторі, але й на рівні усієї національної економіки, враховуючи грошовий обіг всіх ділових підприємств та домогосподарств.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМОМ ВПЛИВУ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ НА ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГІВ ТІНЬОВИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ
Механізм зниження тіньової економіки через діяльність банків і страхових організацій
Організаційні засади інформаційного забезпечення механізму впливу банків і страховиків на зменшення тіньових грошових потоків
ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ СИСТЕМНОЇ ПРОТИДІЇ ТІНЬОВИМ ГРОШОВИМ ПОТОКАМ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ
Дослідження банків і страховиків щодо причетності до тіньових фінансових потоків
Засади щодо впливу держави на зменшення обсягів тіньової економіки в Україні через банківську і страхову діяльність
Обґрунтування цільових показників ефективності державного регулювання зниженням тіньової грошової маси засобами теорії нечітких множин
ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА ЯК СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ
Методичні підходи до обрахунку тіньових фінансових потоків національної економіки
ТІНЬОВА СКЛАДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси