Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМОМ ВПЛИВУ БАНКІВ...Економічна природа і методологічні основи спрямування банківської і...Організаційні засади інформаційного забезпечення механізму впливу...Механізм зниження тіньової економіки через діяльність банків і...БАНКІВСЬКЕ І СТРАХОВЕ ПРАВО. ЦІННІ НАПЕРИАналіз зарубіжного досвіду державного впливу на зниження тіньової...Тіньова економіка та її вплив на економічну безпеку країниТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ ЗА...Основні засади правового регулювання банківської, страхової та...Методика розрахунку обсягів тіньової економіки
 
Головна arrow Банківська справа arrow Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Засади щодо впливу держави на зменшення обсягів тіньової економіки в Україні через банківську і страхову діяльність

Зловживання у фінансовому секторі мають загальний негативний вплив на макроекономічну стабільність держави. Так вони наражають на ризик стабільність банків і страхових компаній у зв'язку із виникненням значних податкових зобов'язань, скорочують придатність фінансового сектору до залучення іноземних інвестицій і збільшують ступінь волатильності міжнародних потоків капіталу та коливання обмінного курсу.

Економічні втрати можуть бути непрямим наслідком фінансових зловживань в результаті заяв уповноважених представників інших країн або міжнародних організацій, що звинувачують або підозрюють окрему державу у сприянні злочинам у фінансовому секторі. Зазначені звинувачення підривають не тільки репутацію самих фінансових інститутів, але й країни в цілому, знижуючи її привабливість для інвесторів.

Активне використання таких фінансових інститутів як банки і страхові компанії, у різноманітних схемах відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, у поєднанні із відсутністю дієвих механізмів протидії легалізації тіньових грошових потоків, призвели до того, що у вересні 2001 р. Україну було включено до "чорного списку" Групи з розробки заходів боротьби із відмиванням грошей (FATF). У зв'язку з цим у 2002-2003 рр. велась активна робота з впровадження правового поля, спрямованого на створення системи фінансового моніторингу, що відповідатиме міжнародним стандартам протидії тіньовій економічні діяльності.

зокрема, в цей період прийнято Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" [і 23]. Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами [і09], Положення про здійснення банками фінансового моніторингу [108], а також внесено зміни до інших нормативно-правових актів. Проте, не зважаючи на активну нормотворчу діяльність, положення щодо спрямування діяльності банків і страхових компаній на скорочення неформальних грошових потоків у чинному правовому полі носять розрізнений характер і потребують уточнення і доповнення.

Основою формування відповідної національної нормативно-правової бази виступають Директива ЄС "Попередження застосування фінансової системи з метою відмивання грошей і фінансування тероризму", настанови Базельського комітету банківського нагляду "Попередження злочинного використання банків з метою легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом", стандарти Базельського комітету банківського нагляду "Належне ставлення банків до клієнтів" [214], у яких сформульовано ключові принципи вдосконалення політики фінансових установ "знай свого клієнта". Згідно до положень зазначених документів політика "знай свого клієнта" полягає в ідентифікації та обліку клієнтів фінансових установ, направлених на виявлення підозрілих операцій, складовими елементами яких виступають відповідні процедури прийняття нових клієнтів, визначення клієнта, постійний моніторинг рахунків із високим ступенем ризику і управління ризиками.

В рамках реалізації політики "знай свого клієнта" її основними елементами повинні бути: (а) політика прийняття нових клієнтів; (б) визначення клієнта; (в) постійний моніторинг високоризикових рахунків та (г) управління ризиками. Банкам слід не тільки встановлювати особу своїх клієнтів, але також контролювати операції на рахунках з тим, щоб визначати такі операції, що не відповідають нормальним або очікуваним операціям для даного клієнта або типу рахунка [214].

Положеннями ст.64. Закону України "Про банки і банківську діяльність" [116] регламентується обов'язок банків щодо ідентифікації наступних категорій клієнтів:

• клієнтів, що відкривають рахунки в банку;

• клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, яка дорівнює або перевищує 150 000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі в іноземній валюті;

• осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів. Крім того, банківським установам забороняється:

• відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки;

• встановлювати кореспондентські відносини з банками та іншими фінансовими установами-нерезидентами, що не мають постійного місцезнаходження та не провадять діяльність за місцем своєї реєстрації та/або не підлягають відповідному нагляду в державі за місцем свого розташування;

• вступати в договірні відносини з клієнтами юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені [і 16].

Що ж стосується страхового законодавства, то на сьогодні подібні вимоги до ідентифікації клієнтів страховими компаніями, страховими посередниками та іншими учасниками страхового ринку не регламентовано. Однак, на виконання положень Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" страховики зобов'язані виявляти фінансові операції у випадку [125]:

- якщо сума, на яку вони проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 грн. та має одну або більше ознак, зокрема, що підлягають фінансовому моніторингу;

- одержання (сплати, переказу) страхового (перестрахового) платежу (страхового внеску, страхової премії) не пізніше наступного робочого дня з дати його отримання;

- проведення страхової виплати або страхового відшкодування не пізніше наступного робочого дня з дати її проведення.

Проте, враховуючи вимоги страхового законодавства щодо укладення договору страхування, слід зазначити, що останній набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено умовами договору. Таким чином, страховик і страхувальник мають право передбачити інший строк, у відповідності до якого договір страхування буде набирати чинності, а саме визначити моментом внесення страхового платежу зовсім іншу дату, а також зобов'язання по даному договору щодо виплати страхового відшкодування. Отже, одержання страхової премії або виплата страхового відшкодування у практичній діяльності страховиків не завжди слугують належній ідентифікації підозрілих фінансових операцій.

Згідно до чинної нормативно-правової бази основним інструментом спрямування діяльності страхових компаній і банківських установ на зменшення обсягів тіньових грошових потоків виступає фінансовий моніторинг. Систему фінансового моніторингу у банківському і страховому секторах представлено на рис. 3.1.

Місце фінансового моніторингу зазначених фінансових установ в системі протидії фінансовим зловживанням з точки зору організацій но-правових засад їхнього функціонування представлено на рис. 3.2.

Узагальнену схему участі страхових організацій і банків у процесі фінансового моніторингу в Україні представлено на рис. 3.3. Як видно з рис. 3.3, страхові компанії і банківські установи в рамках проведення фінансового моніторингу повинні здійснювати ідентифікацію клієнтів, а також моніторинг фінансових операцій за напрямами діяльності фінансової установи та своєчасно повідомляти відповідні державні органи щодо виявлених фінансових операцій.

Місце фінансового моніторингу в системі спрямування діяльності страховиків і банків на зменшення тіньових фінансових потоків

Рис. 3.2. Місце фінансового моніторингу в системі спрямування діяльності страховиків і банків на зменшення тіньових фінансових потоків, складено на основі аналізу чинної нормативно-правової бази України [105, 109,114,122, 123,131]

Узагальнена схема участі страховиків і банків у процесі фінансового моніторингу в Україні

Рис. 3.3. Узагальнена схема участі страховиків і банків у процесі фінансового моніторингу в Україні, складено відповідно до чинного законодавства [105-109, 114,116,118,122, 125,129, 128, 132]

Відповідно до положень Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" [123] банківські установи і страхові компанії належать до суб'єктів первинного фінансового моніторингу, на яких покладено завдання здійснення обов'язкового і внутрішнього фінансового моніторингу. Банки і страховики повинні проводити реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, не пізніше наступного робочого дня з дати їх виявлення.

Під легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, відповідно до зазначеного Закону, розуміють будь-які дії, пов'язані з коштами, одержаними внаслідок вчинення злочину,

спрямовані на приховування джерел походження зазначених коштів чи сприяння особі, яка є співучасником у вчиненні злочину, що с джерелом походження зазначених коштів [і23].

Слід зауважити, що згідно до законодавства Європейського Союзу (ЄС) під відмиванням доходів слід розуміти вчинені умисно такі дії [117,122]:

- обмін або передача власності, якщо відомо, що така власність виникла в результаті кримінальної діяльності чи участі в подібній діяльності з метою приховування або маскування незаконного походження власності чи сприяння будь-якій особі, яка здійснює подібну діяльність і прагне ухилитися від юридичних наслідків своїх дій";

- приховування або маскування справжньої природи, джерела, місцезнаходження, розміщення, руху, прав щодо власності чи прав на власність, якщо відомо, що така власність виникла в результаті кримінальної діяльності або участі в подібній діяльності;

- придбання, володіння або використання власності, якщо на момент отримання було відомо, що подібна власність виникла в результаті кримінальної діяльності чи -/часті в подібній діяльності;

- участь у будь-яких діях, об'єднання з метою здійснення, спроби здійснення і надання допомоги, співучасть, сприяння і консультування здійснення будь-яких дій, зазначених у попередніх підпунктах.

Порівнюючи визначення "легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом" чинного правового поля України і ЄС, слід відмітити більшу деталізацію компонентів таких доходів згідно до Директиви 2005/60/ЄС "Про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму".

Необхідно зазначити, що вітчизняне законодавство містить спеціальні положення щодо фінансового моніторингу як для страхових компаній (І), так і для банків (II).

(І). На страхові компанії розповсюджуються нормативи Положення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (Нацкомфінпослуг) "Про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами" (Положення) [109], яким встановлюються вимоги щодо:

- призначення, прав, обов'язків кваліфікації працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу;

- програм навчання працівників зі здійснення заходів із фінансового моніторингу, зокрема, з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

- установлення правил проведення фінансового моніторингу та програм його здійснення;

- виявлення операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та надання інформації про них"

- ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції та зберігання відповідних документів.

У відповідності до зазначеного Положення страховики повинні розробляти правила фінансового моніторингу, що являють собою внутрішній документ, в якому визначено порядок та умови проведення заходів, спрямованих на запобігання та протидію використанню страхової компанії для легалізації тіньових доходів [109]. Крім того, страховик має самостійно розробити критерії оцінювання ризику проведення клієнтом фінансових операцій з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом. До таких критеріїв можна віднести:

- невідповідність контрагентів, які є страховиками та перестраховиками-нерезидентами, вимогам, що встановлюються Нацкомфінпослуг до рейтингів фінансової надійності страховиків та перестраховиків-нерезидентів;

- настання страхового випадку в короткий строк після укладення договору страхування;

- учасником фінансової операції є фінансова установа, зареєстрована в країні, в якій не здійснюється належний нагляд за фінансовими установами та ін.

Згідно до розділу 2 Розпорядження Нацкомфінпослуг "Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності" однією з вимог до провадження страхової діяльності є встановлення правил проведення внутрішнього фінансового моніторингу та призначення працівника, відповідального за його проведення [125].

(II). Банки зобов'язані розробляти, впроваджувати та постійно поновлювати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення з урахуванням вимог відповідного законодавства.

НБУ при здійсненні нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму [116].

Для запобігання використанню банківської системи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом Національним банком України затверджене "Положення про здійснення банками фінансового моніторингу" [і 08], яким встановлюються загальні вимоги щодо виявлення та реєстрації банками фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу; ідентифікації клієнтів; надання банками спеціально уповноваженому органу виконавчої влади а питань фінансового моніторингу інформації відповідно до вимог законів України з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

З метою ліквідації прорахунків банківських установ, виявлених на основі узагальнення результатів перевірок систем фінансового моніторингу. Національним банком України розроблено документ "Про окремі питання організації та проведення в банках фінансового моніторингу" [і35].

В цьому документі зазначалося, що в результаті перевірок НБУ виявлено неефективність внутрішніх систем управління ризиком фінансових зловживань в банках. Це пов'язано із зобов'язанням банківських установ здійснювати аналіз фінансових операцій за всіма відкритими рахунками щодо їх відповідності фінансовому стану та суті діяльності клієнта. Проте на практиці зазначена вимога виконується не за всіма рахунками, унаслідок чого банки не мають змоги проводити адекватний аналіз та оцінювання всіх операцій і система управління ризиками є неефективною.

Зазначені проблеми, на нашу думку, пов'язані із невідповідністю систем корпоративного управління банків законодавчим нормативам, а також із прорахунками у налагодженні взаємодії між структурними підрозділами, що залучені до інформаційно-аналітичного забезпечення спрямування діяльності банків на скорочення обсягів тіньових грошових потоків.

Узагальнюючи викладені вище положення щодо діяльності банків і страховиків, спрямованої на зменшення обсягів тіньової економіки, пропонуємо наступне визначення поняття "державна система протидії тіньовим фінансовим потокам" — це сукупність регулюючих суб'єктів, об'єктів впливу та процесів взаємодії між ними на основі принципів, правил, законодавчо закріплених норм, яка забезпечує зниження обсягів нелегальної економіки, сприяє зростанню фінансової стійкості економічних суб'єктів, довіри до національної економіки з боку міжнародних інституцій.

Структуру системи протидії нелегальній економічній діяльності, що сформувалась в Україні на момент дослідження та, на нашу думку, повинна забезпечувати скорочення тіньових потоків фінансового сектору, представлено на рис. 3.4.

Держална система протидії тіньовим потокам на фінансовому ринку України (розроблено авторами)

Рис. 3.4. Держална система протидії тіньовим потокам на фінансовому ринку України (розроблено авторами)

Наголосимо, що результативність зусиль зі зниження нелегальної економічної діяльності буде забезпечено лише тоді, якщо в основу діяльності державної системи протидії тіньовим фінансовим потокам мають покладатись наступні принципи:

- виконання законодавчих норм і вимог, оскільки існування тіньової економіки насамперед пов'язано із незаконною діяльністю або операціями із цінностями, здійснюваними неофіційно, тобто поза межами законодавчих вимог;

Ф єдність цілей всіх учасників системи, спрямованих на якнайповніше висвітлення операцій з активами, розподіл та перерозподіл фінансових ресурсів між економічними суб'єктами, який забезпечував би безперервність економічного зростання національної економіки;

- координація та узгодження дій регулюючих суб'єктів, спрямованих на покращення взаємодії між суб'єктами державного регулювання, зокрема, Державною службою фінансового моніторингу України та Міністерством податків і зборів, НБУ, правоохоронними органами щодо виявлення, розслідування фактів легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом за участю страхових компаній і банків;

- довіра між суб'єктами та об'єктами системи, що передбачає надання повної інформації про здійснювані трансакції та сторони угод, систематичне оновлення цих даних, у тому числі тих, що становлять банківську або комерційну таємницю;

- своєчасність реагування на прояви та наміри здійснення нелегальної економічної діяльності, що є необхідною умовою запобігання фінансовим злочинам, легалізації коштів, отриманих нелегальними способами і пов'язаною із недопущенням чи призупиненням підозрілих фінансових операцій чи здійсненням операцій клієнтами, які підпадають під категорію ризикових;

- фінансова та інституційна незалежність суб'єктів, яка передбачає можливість вирішального впливу на фінансові операції суб'єктів незалежно від фактичного володіння активами суб'єктів.

В результаті аналізу організаційно-правових засад впливу страховиків і банків на зниження обсягів тіньової економіки в Україні, слід виокремити наступні напрями державної політики в цій сфері:

- удосконалення чинного законодавства в сфері протидії фінансовим зловживанням;

- удосконалення системи нагляду за фінансовими установами в частині дотримання вимог фінансового моніторингу;

- покращення взаємодії між правоохоронними органами, Державним комітетом фінансового моніторингу, Нацкомфінпослуг та НБУ щодо виявлення, розслідування фактів легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом за участю страхових компаній і банків!

- підвищення кваліфікації співробітників державних органів та технологічного рівня боротьби з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, та іншими фінансовими зловживаннями.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМОМ ВПЛИВУ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ НА ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГІВ ТІНЬОВИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ
Економічна природа і методологічні основи спрямування банківської і страхової діяльності на зменшення тіньових фінансових потоків
Організаційні засади інформаційного забезпечення механізму впливу банків і страховиків на зменшення тіньових грошових потоків
Механізм зниження тіньової економіки через діяльність банків і страхових організацій
БАНКІВСЬКЕ І СТРАХОВЕ ПРАВО. ЦІННІ НАПЕРИ
Аналіз зарубіжного досвіду державного впливу на зниження тіньової економіки через діяльність банків і страховиків
Тіньова економіка та її вплив на економічну безпеку країни
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ ЗА УМОВ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ В УКРАЇНІ
Основні засади правового регулювання банківської, страхової та аудиторської діяльності
Методика розрахунку обсягів тіньової економіки
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси