Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМОМ ВПЛИВУ БАНКІВ...ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ СИСТЕМНОЇ ПРОТИДІЇ ТІНЬОВИМ ГРОШОВИМ ПОТОКАМ...Засади щодо впливу держави на зменшення обсягів тіньової економіки в...Аналіз зарубіжного досвіду державного впливу на зниження тіньової...Дослідження банків і страховиків щодо причетності до тіньових...Теоретико-правові та організаційні принципи, формування у РФ...ЗАГРОЗИ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ....Механізм зниження тіньової економіки через діяльність банків і...Механізм емісійно-касового регулювання грошової масиЕкономічна природа і методологічні основи спрямування банківської і...
 
Головна arrow Банківська справа arrow Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Організаційні засади інформаційного забезпечення механізму впливу банків і страховиків на зменшення тіньових грошових потоків

Інформатизація суспільства, характерна для останніх десятиліть, здійснює двоякий вплив на фінансовий сектор. З одного боку, новітні інформаційні технології допомагають фінансовим установам знижувати операційні витрати, підвищувати ефективність діяльності, розширювати спектр налапаних послуг, більш швидко виявляти і нейтралізовувати різного роду протиправні дії з боку персоналу і третіх осіб, стимулюючи подальший розвиток фінансового ринку. З іншого боку, зазначені інновації відкривають нові можливості для злочинних операцій, які підвищують обсяги тіньової економічної діяльності із залученням фінансових ресурсів і фінансових установ.

Світовими організаціями з протидії неформальній економічній діяльності, серед яких: Міжнародний Валютний Фонд, Світовий Банк і Група з розробки фінансових заходів по боротьбі із відмиванням грошей, приділяється значна увага впровадженню різноманітних превентивних заходів і методів зниження обсягів тіньових грошових потоків.

Інтерпретуючи основні компоненти єдиних міжнародних стандартів протидії відмиванню грошей, отриманих злочинним шляхом, встановлених зазначеними організаціями, до таких фінансових установ як страховики і банки, ключовими елементами системи мінімізації тіньових грошових потоків слід визначити:

- встановлення кримінальної відповідальності за злочини у фінансовому секторі;

- розробку режиму превентивних заходів і його впровадження в операційну діяльність фінансових установ;

- розробку і впровадження системи звітування про підозрілі операції;

- налагодження міжнародної співпраці між органами нагляду за фінансовим сектором та правоохоронними органами, включаючи обмін досвідом і інформацією в цій сфері.

На рівні фінансової установи інформаційно-аналітичне забезпечення механізму впливу на зменшення обсягів тіньових грошових потоків знаходить підґрунтя у системі внутрішнього контролю. Під внутрішнім контролем слід розуміти всебічний безперервний процес забезпечення ефективності операцій фінансової установи, підтримання надійності внутрішніх інформаційних даних і контролю за ризиками, відповідності діяльності фінансової установи до вимог законодавчої бази, внутрішніх процедур і нормативів. Внутрішній контроль мас зміцнювати внутрішнє організаційне середовище фінансової установи, підвищуючи її здатність до протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам, передбачати ймовірні порушення і зловживання з боку внутрішнього персоналу і зовнішніх зацікавлених осіб, а також виявляти недоліки внутрішніх процесів з точки зору протидії операціям, пов'язаних із фінансовими зловживаннями.

За визначенням Національного банку України, внутрішній контроль — це сукупність процедур, які забезпечують достовірність та повноту інформації, що передається керівництву банку, дотримання внутрішніх та зовнішніх нормативних актів при здійсненні операцій банку, збереження активів банку і його клієнтів, оптимальне використання ресурсів банку, управління ризиками, забезпечення чіткого виконання розпоряджень органів управління банку в досягненні мети, яка поставлена в стратегічних та інших планах банку [130].

Виходячи з вищенаведеного, основними сутні сни ми характеристиками внутрішнього контролю як основи інформаційно-аналітичного забезпечення, слід визначити наступні:

1. Внутрішній контроль — це сукупність процесів, тобто взаємопов'язаних дій і рішень в межах фінансової установи.

2. До внутрішнього контролю залучають членів наглядового і виконавчого органів фінансової установи, а також весь персонал, тобто кожен суб'єкт контролю має відповідні повноваження по покладених на нього контрольних функцій. Вища ланка менеджменту повинна бути відповідальною за розробку, впровадження, підтримку і коригування системи внутрішнього контролю.

3. Система внутрішнього контролю має на меті реалізацію наступних цілей: операційна ціль — досягнення ефективності внутрішніх операцій; інформаційна ціль — забезпечення достовірності внутрішніх інформаційних даних; контрольна ціль — організація адекватного контролю за ризиками; управлінська ціль — забезпечення відповідності діяльності фінансової установи до вимог законодавчої бази, внутрішніх процедур і нормативів.

4. При побудові системи внутрішнього контролю слід приймати до уваги існування певних чинників, на які фінансова установа не може здійснювати прямий вплив. Крім того, підтримка функціонування системи внутрішнього контролю потребує понесений відповідних затрат, які повинні гарантувати обґрунтований рівень стабільної діяльності фінансової установи, виходячи із встановлених законодавчих нормативів і внутрішніх процедур.

Внутрішній контроль як ключова складова інформаційно-аналітичного забезпечення тісно пов'язана із внутрішнім аудитом, корпоративним управлінням і ризик-менеджментом фінансової установи. Крім того, до елементів системи інформаційного забезпечення необхідно віднести зовнішній (незалежний аудит) разом із законодавчими і регулятивними нормативами в сфері протидії фінансовим зловживанням, зокрема щодо фінансового моніторингу фінансових установ (рис. 3.5).

Система інформаційно-аналітичного забезпечення механізму впливу на зменшення обсягів тіньових грошових потоків(розроблено авторами)

Рис. 3.5. Система інформаційно-аналітичного забезпечення механізму впливу на зменшення обсягів тіньових грошових потоків(розроблено авторами)

Виконаний аналіз передумов активізації тіньових фінансових операцій в банківській та страховій сферах надає підстави для розробки прикладного інструментарію оцінювання імовірності фінансового зловживання. Сутність такого інструментарію полягає в оцінюванні імовірності причетності особи до фінансового шахрайства, а в разі високих оцінок - застосуванні низки запобіжних заходів: від повідомлення органів Держфінмоніторингу до відмови підозрілому клієнту.

З урахуванням виконаних у II розділі досліджень інтенсивності тіньових фінансових потоків по регіонах України та чинників схильності громадян до фінансового шахрайства цю імовірність слід визначати як середньозважену трьох складових:

1. Регіональної складової (rp), яка оцінюється за 2-бальною шкалою. 1 бал надається у випадку, якщо виявлено, що місце проживання, реєстрації клієнта чи місце розташування суб'єкта підприємництва значно віддалене від місця розташування фінансової організації. При цьому зазначена адреса знаходиться в регіоні, віднесеному до територій підвищеного ризику збільшення тіньових фінансових потоків. Якщо подібне не встановлено, rp =0.

2. Матеріально-ресурсної складової, що враховує наявність автомобіля у клієнта, ra = 1, якщо клієнт має власний автомобіль, чи керує ним за довіреністю, в іншому випадку ra = 0.

3. Дохідної складової, яка за офіційним розміром оплати праці (r з/п) має визначатись з урахуванням того, що, як занадто високі, так і занизькі, менші ніж середні по країні розміри заробітної плати можуть бути результатом викривлення інформації. Тому оцінювання даної складової є співставними із мірою впевненості щодо правдоподібності надання інформації про розмір оплати праці у порівнянні із офіційної зарплатою особи. Отже, оцінювати складову оплати пращ варто з використанням інструментарію теорії нечітких множин -застосувавши функцію належності. З урахуванням результатів статистичного аналізу даних, пропонуємо використати гаусову функцію належності (3.9):

(3.9)

Аргументом даної функції (Iz) є співвідношення середньомісячної зарплати клієнта, у відповідності із наданими персональними даними, із місячною зарплатою в середньому по країні на момент здійснення фінансової операції.

Вагові коефіцієнти в умовах неповної інформації та непевності щодо істинності оцінок пропонуємо визначати за методом парних порівнянь Саати. Цей метод знайшов розповсюдження при проектуванні систем штучного інтелекту на нечіткій логіці чи розв'язанні задач нечіткої оптимізації. Процес розрахунку вагових коефіцієнтів викладено в підрозділі 4.3 даної монографії, а їх значення наступні:

- для доходної складової - розміру середньомісячної оплати праці

- для регіональної складової — територіального чинника —

αр=0,4;

- для матеріально-ресурсної складової - забезпеченості клієнта власним автомобілем

Імовірність шахрайських дій щд) розраховується таким чином:

(3.10)

Загрозливий рівень імовірності — 85% і вище

активізації суб'єктів первинного моніторингу, особливо, якщо вони у відповідності із загальнонаціональними критеріями належать до високоризикових. Приклад використання розробленого інструментарію для оцінювання імовірності причетності клієнта фінансової установи до фінансового шахрайства наведено у додатку "А". В такому випадку поріг безпеки, подолання якого вимагає активізації контролю фінансових операцій має бути зниженим зі 160 тис. грн. до 85 тис. грн., що було обґрунтовано в підрозділі 2.2. Цей інструментарій варто запровадити у діяльність як суб'єктів первинного фінансового моніторингу, так і суб'єктів державного фінансового моніторингу, Міністерство податків та зборів України, правоохоронних та інших контролюючих державних органів. При цьому доцільно знизити поріг необхідності фінансового моніторингу відповідно до висновків, зроблених у розділі II даної монографії, для тих фінансових установ, що можуть бути віднесеними до групи з високим ризиком участі у нелегальних фінансових операціях, а також для фінансових установ, розташованих у регіонах з високим рівнем тінізації фінансового сектору (їх перелік наведено в розділі II даної монографії).

Для суб'єктів державного фінансового моніторингу наведений інструментарій пропонується застосовувати як засіб контролю за діяльністю підопічних. Так, фінансові установи, здійснюючи фінансову операцію, яка підлягає повідомленню департаментам НБУ чи службам Держфінмоніторингу, у більшості випадків не повідомляють їх, тим самим не сприяють легалізації фінансового обігу. Тому суб'єктам системи державного фінансового моніторингу, насамперед НБУ та Нацкомфінпослуг, доцільно активізувати перевірки тих банків та страховиків, які відповідно до критеріїв, вимагає

розроблених та обґрунтованих в розділах II - III даного дослідження, слід віднести до підгруп з високим ризиком активізації тіньових фінансових потоків. З урахуванням висновків щодо доцільності посилення державного нагляду та періодичності контролюючих заходів, вважаємо за доцільне здійснювати щоквартальні раптові, без попередження, перевірки банків та страховиків на предмет повноти висвітлення операцій та контрагентів, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу. Орієнтовний алгоритм перевірки може бути таким:

1. За підсумками останнього звітного кварталу визначається сукупність банків та СК, які можна відносити до категорії підвищеного ризику активізації нелегального фінансового обороту.

2. Із отриманої ризикової сукупності виділяється та частина фінансових установ, що розташована у регіонах із високим рівнем тінізації економіки (їх перелік наведено в розділі II даної монографії).

3. Визначається кількість установ, у яких буде проводитись ревізія висвітлення інформації про контрагентів, яка має становити не більше зо% отриманої на етапі 1 вибіркової сукупності. При цьому 76% установ-місць здійснення перевірок має припадати на підгрупу з підвищеним ризиком. Конкретний перелік установ з кожної підгрупи обирається випадковим чином, якщо не поступало спеціальних повідомлень чи тривожних сигналів від інших відомств та силових структур. З метою випадкового відбору можна використовувати метод "Монте-Карло", статистичні таблиці або прикладні комп'ютерні програми, за допомогою яких формуються набори випадкових чисел.

4. При перевірці на місці особі, що перевіряє, надається виписка з банківських рахунків за останній звітній квартал, якщо горизонт перевірки не збільшений через об'єктивні причини.

5. При цьому виявляються всі операції, суми яких підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу та інформація, надана фінансовою уста новою, зіставляється із виявленою кількістю випадків, коли така інформація мала надаватись.

6. Для фінансових установ, що знаходяться у регіонах з високим рівнем тінізації економіки (їх перелік наведено в розділі П даної монографії) перевірці підлягають операції зі зниженим порогом фінансового моніторингу. Перевірка передбачає оцінювання схильності контрагентів до фінансових злочинів за допомогою формули (3.10) і зіставлення отриманих результатів із оцінкою контрагента фінансовою установою. При цьому з'ясовуються сам факт оцінювання та причини, через які не було відмовлено у здійсненні операції "сумнівному" контрагенту та не повідомлено суб'єктів державного фінансового моніторингу про подібну операцію.

7. На підставі висновків щодо виявлених порушень фінансової установи, пов'язаної із ненадання інформації про сумнівні фінансові операції чи контрагентів, застосовуються штрафні санкції, розмір яких має визначатись, виходячи із суми витрат, зумовлених виїздом на місце перевірки та проведенням ревізійних заходів. Як уже обґрунтовувалось, економічний ефект від штрафних санкцій повинен відшкодовувати не менше 30% додаткових витрат на проведення перевірок. Повторне виявлення порушень у прозорості висвітлення сумнівних фінансових операцій є підставою для збільшення штрафів у 2 рази. Неспроможність фінансової установи погашати зобов'язання за штрафними санкціями, є підставою для ліквідації такої компанії та задоволення штрафних зобов'язань за рахунок продажу майна боржника на аукціоні.

Урахування майнових інтересів при застосуванні санкцій з боку органів державного нагляду за легалізацією операцій фінансового ринку є потужним важелем механізму активізації діяльності самих банків і страховиків на зменшення тіньових грошових потоків. При цьому передбачається і поліпшення корпоративного управління досліджуваних у роботі учасників фінансового ринку.

Корпоративне управління являє собою сукупність взаємозв'язків між наглядовим і виконавчим органами, менеджментом, акціонерами та іншими учасниками фінансової установи. Завдяки системі корпоративного управління створюється така організаційна структура, що дозволяє ефективно реалізовувати встановлені цілі компанії. Ефективне корпоративне управління надає відповідні ініціативи вищим органам управління фінансовою установою щодо визначення цілей діяльності у загальних інтересах організації та акціонерів. Враховуючи, що виконавчий орган і вища ланка менеджменту е відповідальними за впровадження і підтримку функціонування системи внутрішнього контролю, яка має відповідати вимогам законодавства і особливостям функціонування фінансової установи, інформаційно-аналітичне забезпечення механізму впливу на зменшення обсягів тіньових грошових потоків буде також залежати від корпоративного управління.

Внутрішній аудит в контексті мінімізації тіньових грошових потоків можна визначити як незалежний напрямок діяльності фінансової установи щодо реалізації систематичного підходу до оцінювання і вдосконалення управління ризиками, контролю і корпоративного управління. Аудит повинен бути центральним елементом в системі досягнення ефективності операцій організації з приводу протидії різного роду фінансовим зловживанням, особливо шахрайству з боку працівників фінансової установи. В той час як внутрішній контроль сприяє досягненню встановлених шлей, внутрішній аудит забезпечує відповідність функціонування ризик-менеджменту системі внутрішнього контролю.

Ризик-менеджмент виступає як сукупність управлінських дій, направлених на ідентифікацію потенційних внутрішніх і зовнішніх загроз, на управління ризиками в межах фінансової установи і мінімізацію втрат від реалізації загроз. Ризик-менеджмент полягає у визначенні природи (причин, наслідків і ймовірності) і значущості ризиків, з якими стикаються фінансові установи, а також у створенні відповідних стратегій подолання загроз, які мають на меті мінімізацію фінансових втрат від подій з потенційно негативним впливом на загальний фінансовий стан організації. Отже, фінансова установа повинна застосовувати інструменти ризик-менеджменту (попередження настання збитків, зменшення розміру фінансових втрат і фінансування збитків) з метою оцінювання впливу ймовірних загроз діяльності на досягнення цілей компанії.

Слід зазначити, що відповідно до результатів дослідження Міжнародної фінансової корпорації щодо практики внутрішнього аудиту і внутрішнього контролю вітчизняних банківських установ, відділ внутрішнього контролю існує у 44% опитаних банків. При цьому, річні витрати на його утримання не перевищують 50 тис. дол. США. Переважна більшість банків проводить моніторинг і тестування систем внутрішнього контролю, а серед тих банків, які наразі цього не роблять, дві третини планує запровадити моніторинг і тестування в найближчі три роки. В частині ризик-менеджменту 98% установ частково документують виявлені ризики, які переглядають як мінімум раз на рік у більшості банків, а у решти — коли цього вимагають умови бізнесу [32, с.61; 109].

Для формування дієвої системи інформаційно-аналітичного забезпечення в напрямку зниження тіньових грошових потоків, фінансовим установам слід дотримуватись наступних принципів:

1) Регулярне оцінювання загроз внутрішнього і зовнішнього середовища, що передбачає їхню ідентифікацію та аналіз. При цьому структурний підрозділ, відповідальний за оцінювання ризиків повинен відповідати обсягам операційної діяльності страховика/банку, а також складності виконуваних операцій. Основним інструментом ризик-менеджменту для оцінювання ризиків виступають стрес-тести. Для страховиків при розробці стрес-тестів рекомендується визначати фактори ризику, що стосуються таких ризиків: страховий, ринковий, кредитний, операційний, груповий, системний ризик і ризик ліквідності [128]. Для банківських установ ключовими ризиками слід вважати кредитний та операційний ризики і ризик ліквідності.

2) Запровадження процедур контрольного характеру на всіх рівнях управління фінансової установи. З метою реалізації зазначеного принципу за наглядовим органом фінансової установи мають бути закріплені повноваження щодо:

- затвердження і періодичного перегляду стратегії діяльності, організаційної структури компанії та всіх компонентів системи інформаційно-аналітичного забезпечення;

- нагляду за дотриманням страховою компанією/банком вимог чинного законодавства в галузі фінансового моніторингу, безпечності і прозорості операцій, їх програмного забезпечення, а також рівня платоспроможності;

- оцінювання і нагляду за виконавчим органом управління щодо слідування встановленим контрольним нормативам;

- затвердження і періодичного перегляду політики компанії в галузі управління трудовими ресурсами з точки зору відповідності кваліфікації і професіоналізму вищої ланки менеджменту;

- отримання звітів від вищої ланки менеджменту з приводу ефективності системи інформаційно-аналітичного забезпечення;

- визначення процедур та інструментів контролю з метою протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом;

- визначення процедур та інструментів контролю для попередження внутрішніх і зовнішніх фінансових зловживань, в тому числі фінансового шахрайства;

- здійснення перегляду системи внутрішнього контролю, видання відповідних рекомендацій і перевірка їхнього виконання з боку вищої ланки менеджменту.

На вищу ланку менеджменту фінансової установи доцільно покладати наступні повноваження:

- підтримка організаційної структури у відповідності із наказами наглядового органу, що встановлюють відповідальність персоналу в сфері ризик-менеджменту, внутрішнього контролю, делегування повноважень та інших елементів системи інформаційно-аналітичного забезпечення фінансової установи;

- забезпечення своєчасного визначення підґрунтя для виникнення конфліктів інтересів, їхня мінімізації і незалежний моніторинг; це допомагає знизити операційні і інвестиційні ризики, ризики шахрайства і андеррайтингу;

- розробка і підтримка комплексної системи документації, що встановлює функції і обов'язки персоналу, межі делегування повноважень і взаємозв'язки між відповідальними за внутрішню звітність фінансової установи;

- запровадження документальної підтримки внутрішнього контролю та аудиту і систем корпоративного управління і управління ризиками;

- впровадження процедур і засобів контролю, визначених наглядовим органом, з метою протидії шахрайству і легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

Для підтримки цілісності системи інформаційно-аналітичного забезпечення, процедури контрольного характеру повинні бути закладені в основу різноманітних бізнес-процесів страхових компаній і банків: андеррайтинг, кредитну діяльність, систему дистрибуції, обслуговування страхових/кредитних/депозитних договорів, формування математичних і технічних резервів, управління взаємовідносинами з клієнтами, інвестиційну і тарифну політику (табл. 3.10).

Таблиця 3.10

Взаємозв'язок бізнес-процесів фінансових установ і контрольної діяльності в рамках інформаційно-аналітичного забезпечення*

Сфера діяльності

Напрямок контролю

Контрольна діяльність

Забезпечення основної діяльності

Фізичний контроль обмеження доступу до матеріальних активів

Періодична інвентаризація, встановлення нормативів і обмежень щодо грошових активів, перевірка відповідності між реальними і обліковими обсягами активів

Відповідність із лімітами, встановлених за різними видами ризиків

Перевірка відповідності із встановленими лімітами по ризиках. Наприклад, відповідність лімітів за кредиторами знижує концентрацію кредитного ризику в банку і допомагає в диверсифікації портфелю ризиків

Підтвердження і авторизація

Вимога на отримання доступу і авторизації транзакцій забезпечує оптимальний рівень підзвітності персоналу перед менеджментом фінансової установи, сприяє виявленню фінансових зловживань

Перевірка і звірка: верифікація деталей транзакцій

Результати перевірок деталей операцій повідомляються менеджменту в разі виявлення будь-яких порушень. Періодичні звірки, такі як порівняння грошових потоків із їх обліковими обсягами допомагає в ідентифікації і виявленні помилок (навмисних/ненавмисних) в розрізі операцій

Інформаційне забезпечення

Зтримання оперативних, аналітичних даних і даних звітності

Інформаційні системи повинні забезпечувати органи управління, менеджмент і персонал своєчасною інформацією за запитом або на регулярній основі

Сфера діяльності

Напрямок контролю

Контрольна діяльність

Система дистрибуції

Встановлення чітких правил для каналів дистрибуції

Розробка, впровадження і контроль за каналами дистрибуції як зовнішніми, так і внутрішніми. Наприклад, в страхуванні страхові премії від агентів мають надходити у встановлений термін у відповідності із договірними зобов'язаннями

Інвестиційна діяльність

Слідування принципу оптимального співвідношення дохідності і ризикованості інвестицій

Система внутрішнього контролю повинна забезпечувати незалежність фінансових і інвестиційних операцій фінансової установи. Доступ до інвестиційних активів має надаватись лише визначеним категоріям персоналу, а їхні повноваження фіксуватись у документарній формі

Захист прав споживачів (для страховиків)

Впровадження окремих структур по роботі зі скаргами і вимогами страхувальників

Оскільки структурний підрозділ врегулювання збитків здійснює моніторинг і управління розмірами страхового відшкодування, для мінімізації конфліктів відділ по управлінню скаргами страхувальників повинен бути відокремлений від пертого

Обслуговування договорів

Документування операцій за договорами

Будь-які операції за договорами повинні бути задокументовані. Кожен платіж (страхове відшкодування, відсотки за депозитами тощо), що перевищує встановлені ліміти, повинен узгоджуватись із відповідальним менеджером

Перестрахування, страхування

Контроль за надійністю програм страхування, перестрахування

Періодична перевірка фінансового стану страховика/перестраховика -партнера

* складено на основі власних досліджень, а також [60, 219, 227, 228].

3) Моніторинг і внутрішній аудит діяльності фінансової установи. Основним призначенням моніторингу в контексті протидії фінансовим зловживанням є вдосконалення систем внутрішнього контролю, ризик-менеджменту і корпоративного управління. Моніторинг повинен включати процедури для виявлення проблем у функціонуванні зазначених елементів інформаційно-аналітичного забезпечення, які мають бути зафіксовані в письмовій формі і зареєстровані. Крім того, всі рекомендації, рішення або прийняті критерії в контексті поліпшення функціонування цих систем також необхідно документувати для підвищення ефективності роботи служби внутрішнього аудиту.

Внутрішній аудит є компонентом внутрішнього контролю, що слугує для оцінювання адекватності і відповідності бізнес-процесів фінансової установи із встановленими процедурами на основі аналізу ефективності моніторингової діяльності і системи внутрішнього контролю в цілому. Службу внутрішнього аудиту слід наділити достатніми повноваженнями для успішного виконання покладених на неї функцій у незалежний і неупереджений спосіб. Оптимальним варіантом є звітування підрозділу з аудиту напряму перед правлінням (радою директорів), але можливою є і організація підзвітності через вищу ланку менеджменту з доступом до наглядового органу фінансової установи. Для надання допомоги виконавчому органу в оцінюванні ефективності елементів системи інформаційно-аналітичного забезпечення, можливим е утворення незалежного комітету з аудиту.

4) Забезпечення надійності інформації від внутрішніх комунікацій фінансової установи. З метою мінімізації фінансових зловживань мінімальними вимогами до внутрішньої інформації є наступні:

- своєчасність — інформація має бути своєчасною для підвищення ефективності прийняття управлінських рішень на основі адекватного передбачення і реагування на загрози діяльності;

- прозорість — інформація повинна бути представлена у чіткий спосіб;

- точність - інформація повинна перевірятись і звірятись до передачі кінцевим споживачам;

- повнота — для прийняття правильних управлінських рішень інформація має надаватись комплексно у відповідності із запитом користувачів і зважаючи на рівень їхнього доступу.

5) Застосування інформаційно-технологічного оснащення, що відповідає стратегії діяльності фінансових установ в контексті спрямування діяльності на мінімізацію неформальних грошових потоків. Збір, обробка і передача даних в рамках податкового, бухгалтерського і управлінського обліку повинні бути автоматизовані, а процедури — відповідати потребам внутрішньої системи інформаційно-аналітичного забезпечення і вимогам законодавства.

Визначення параметрів системи інформаційно-аналітичного забезпечення має здійснюватись за такими напрямками:

1. Визначення випадків підозрілої поведінки, які можуть слугувати індикатором ймовірного ризику фінансового зловживання, що мають охоплювати всі бізнес-процеси і фінансові послуги в межах всієї мережі фінансової установи, встановлені чинним законодавством та внутрішньою політикою щодо боротьби із фінансовими зловживаннями.

2. Спосіб виявлення ризиків фінансового зловживання в ідентифікованих підозрілих фінансових операціях: внутрішні інструменти протидії і боротьби з фінансовими зловживаннями сприяють масовому виявленню численних підозрілих фінансових операцій, що виявляються хибними. Таким чином, невірні налаштування параметрів системи інформаційно-аналітичного забезпечення можуть збільшувати витрати на підтримку функціонування самої системи та знижувати її ефективність. Проте, система, що здатна виявляти ризики фінансового зловживання серед неявно пов'язаних підозрілих фінансових операцій, підвищує дієвість інформаційно-аналітичної роботи з протидії фінансовим зловживанням з точки зору проведення аналізу і подальшого розслідування.

3. Звітність в системі формується на підставі даних операційної діяльності страховиків і банків, а також спеціальних аналітичних даних, що готуються структурним підрозділом з протидії фінансовим зловживанням, до яких мають включатись наступна інформація: обсяг виявлених підозрілих фінансових операцій за допомогою програмного комплексу та поза ним; якість прийнятих рішень в рамках роботи програмного комплексу із використанням спеціальних алгоритмів; якість прийнятих рішень співробітниками підрозділу боротьби із фінансовими зловживаннями в рамках виявлених потенційних ризиків фінансового зловживання. Така інформація є необхідною для оцінювання ефективності функціонування програмного комплексу та своєчасного прийняття управлінських рішень щодо спрямування діяльності фінансової установи на скорочення тіньових грошових потоків.

Таким чином, основним призначенням внутрішнього контролю в системі інформаційно-аналітичного забезпечення механізму впливу на зменшення обсягів тіньових грошових потоків є контроль за ризиком фінансових зловживань. Важливим завданням внутрішнього контролю слід вважати безперервне оцінювання рівня досягнення стратегічних цілей в результаті спільних зусиль органів управління банку/страховика, менеджерів і персоналу за припустимого рівня ризиків. Тобто, в ході операційній діяльності фінансовій організації слід дотримуватись принципу оптимальності співвідношення дохідності і ризикованості операцій. Іншими елементами інформаційно-аналітичного забезпечення є внутрішній аудит, ризик-менеджмент і корпоративне управління.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМОМ ВПЛИВУ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ НА ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГІВ ТІНЬОВИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ
ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ СИСТЕМНОЇ ПРОТИДІЇ ТІНЬОВИМ ГРОШОВИМ ПОТОКАМ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ
Засади щодо впливу держави на зменшення обсягів тіньової економіки в Україні через банківську і страхову діяльність
Аналіз зарубіжного досвіду державного впливу на зниження тіньової економіки через діяльність банків і страховиків
Дослідження банків і страховиків щодо причетності до тіньових фінансових потоків
Теоретико-правові та організаційні принципи, формування у РФ виконавчого механізму для реалізації державної політики інформаційного протиборства
ЗАГРОЗИ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
Механізм зниження тіньової економіки через діяльність банків і страхових організацій
Механізм емісійно-касового регулювання грошової маси
Економічна природа і методологічні основи спрямування банківської і страхової діяльності на зменшення тіньових фінансових потоків
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси