Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Екзогенні тенденції зміни вартості капіталу банків як ділових...МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВАМетодика оцінювання вартості капіталу підприємства й оптимізації його...Визначення ринкової вартості банку як ділового підприємства на основі...ВАРТІСТЬ КАПІТАЛУ ВІД ОБЛІГАЦІЙ ( Кd)
Визначення ринкової вартості банку як ділового підприємства на основі...Екзогенні тенденції зміни вартості капіталу банків як ділових...Інформаційні джерела статистичної оцінки ринкової кон'юнктури....Методичні підходи до оцінки ринкової вартості банківПоняття підприємства, його складові ланки та умови ефективної роботи...
 
Головна arrow Банківська справа arrow Інноваційні методи оцінки банківського капіталу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методологічний інструментарій оцінювання вартості капіталу банків як ділових підприємств

Поняття ринкової вартості банків як ділових підприємств

В умовах мінливого ринкового економічного середовища неможливо ефективно керувати підприємством без реальної оцінки бізнесу. Іноді вартість підприємства спрощено ототожнюють із вартістю його матеріальних активів. Разом з тим, оцінка вартості підприємства слугує інтегрованим показником ефективності стратегії його розвитку.

У сучасних умовах можливість банку як ділового підприємства здійснювати свою діяльність з метою подальшого розвитку обумовлена рівнем його фінансової стійкості [29, с. 4 – 5]. При цьому потенційному інвесторові потрібно виявити і дослідити фактори, пов'язані із ризиком інвестування у банківський бізнес. Реальна ж оцінка акцій банку фондовим ринком – неможлива. Справа в тому, що українській фінансовий ринок розвинений недостатньо, щоб уникнути систематичного утворення "бульбашок", пов'язаних із спекулятивними оцінками цінних паперів. Потужним чинником нестабільності та неадекватності оцінювання цінних паперів вітчизняним фондовим ринком є асиметричність інформації щодо діяльності емітентів, ліквідності та вартості їх цінних паперів та нагромадженого ними капіталу. Цю проблему доцільно вирішувати на основі оцінки ринкової вартості банку, що дає уявлення про його діяльність як ділового підприємства, дає змогу оцінити банківські активи та майбутні прибутки. Відтак, в основу об'єктивної ринкової оцінки вартості бізнесу повинні бути покладені науково обґрунтовані прогнози та розрахунки майбутніх грошових потоків. Це вимагає від вітчизняних банків змін у стратегії та зосередження уваги не лише на максимізації прибутків, але й на підвищенні ринкової вартості свого бізнесу та забезпеченні фінансової стійкості банку. У розвинутих країнах оцінка банківського бізнесу також є важливою ланкою фінансового управління. Сучасний банківський менеджмент базується як на управлінні банківською діяльністю, так і на максимізації ринкової вартості банку. Необхідність в оцінці ринкової вартості банку та його активів виникає не тільки при купівлі або продажу, але й під час проведення антикризових заходів, ліквідації, злитті, або поглинанні.

Основні аспекти управління ринковою вартістю банку з метою її максимізації проаналізовано в багатьох працях провідних вчених [15,27,47,50, 59, 63]. Однак, не зважаючи на свою актуальність, на значний обсяг вагомих наукових робіт з досліджуваних питань, цей напрям не знайшов достатнього висвітлення в теорії та практичних розробках.

Як було зазначене, банки відносяться до багатофункціональних підприємств ринкової інфраструктури, що оперують на різних сегментах фінансового ринку. Вони, згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність", надають клієнтам повний спектр банківських послуг, відіграють роль базової ланки кредитної системи [18]. Крім того, банки являють собою своєрідний "продукт", який повністю, або частково може бути задіяний в операціях купівля або продажу на ринку, згідно із законодавством України [18].

В якості такого продукту можуть розглядатися: банк як ділове підприємство, окремі види банківський активів (в т.ч. нерухомість і банківські активи), капітал банку та його зобов'язання. При цьому і покупець, і продавець заінтересовані у визначенні достовірної ціни відповідно тієї, або іншої операції. Визначення такої ціни можливе лише за допомогою проведення оцінки ринкової вартості банку.

Ринкова вартість банку значною марою визначається його політикою, яка спрямована на розвиток і вдосконалення банківської діяльності. Політика банку виражається у вигляді стратегії розвитку і тактики банку (табл. 2.1). На етапі стратегічного планування встановлюються довгострокові цілі та розробляються плани поточної діяльності, які спрямовуються на їх досягнення. Завдяки стратегічному плануванню, визначаються поточної діяльності, які спрямовані на їх досягнення. Завдяки стратегічному плануванню визначаються перспективи розвитку банку, розробляється концептуальна основа для прийняття рішень відносно майбутніх ринків банківських продуктів, структури банківської організації, прибутковості та рівня розвитку. Дж Сінкі формулює сутність стратегічного планування у вигляді постановки трьох питань [53, с. 362]:

1) де зараз знаходиться організація?

2) в якому напрямі вона розвивається?

3) яким чином вона може дійти туди, куди рухається?

Відповідаючи на ці три головних питання, можна дістати уявлення

відносно стратегічного планування банку.

Таблиця 2.1.

Планування розвитку банку як ділового підприємства

(Авторська розробка)

Рівень планування

Політика банку

Стратегія розвитку банку

Тактика банку

Сутність

Адаптаційна концепція розвитку банку на довгострокову перспективу

Сукупність методів і засобів реалізації стратегії розвитку

Мета

Максимізація ринкової вартості

Максимізація прибутку

Характеристика

Визначення перспектив розвитку банку. Розробка концептуальної основи для прийняття майбутніх рішень відносно майбутніх ринків банківських продуктів, структури ділового підприємства, прибутковості та рівня його розвитку на основі економічної моделі управління

Вирішення оперативних завдань з використанням бухгалтерської моделі управління

Тактичне планування являє собою другий рівень планування та орієнтується на конкретні заходи, реалізується у формі певного плану дій для досягнення конкретної мети й слугує підтримкою стратегічного плану. Стратегія розвитку банку як ділового підприємства і його тактика пов'язані відповідно із економічною та бухгалтерською моделлю управління. Ці моделі широко використовуються західними економістами й можуть бути застосованими при проведенні оцінки ринкової вартості вітчизняних банків [27, 53].

Згідно із бухгалтерською моделлю, вартість банку визначається курсом його акцій, який може бути виражений формулою:

де – курс акцій банку;

– коефіцієнт, який враховує середньогалузеве співвідношення ціни акції та чистого прибутку на акцію;

– чистий прибуток на акцію банку.

Відповідно до бухгалтерської моделі, банківський баланс має вигляд:

де А – активи банку;

З – зобов'язання банку;

ВК – власний капітал.

Бухгалтерська модель достатньо широко використовується в практиці фінансового управління. Однак слід виділити низку суттєвих недоліків, притаманних цій моделі. По-перше, вона ґрунтується на максимізації прибутку і не враховує довгострокову перспективу розвитку банку. По-друге, методологія та практика її використання неповною мірою охоплює всі фактори ризику в їх взаємозв'язку та взаємообумовленості. По-третє, система показників , які використовуються являє собою зведення відокремлених характеристик, часто не пов'язаних між собою. Основні напрями вдосконалення методологічних і теоретичних принципів визначення ринкової вартості банку випливають, передусім, із загальних напрямків удосконалення діяльності банків в умовах трансформації економічного розвитку країни на основі економічної моделі управління.

Згідно з економічною моделлю, ринкова вартість банку залежить від майбутньої вартості грошових потоків, дисконтованих за ставкою процента, зваженою на ризик. Застосування цієї моделі пов'язане із стратегією банка, яка передбачає визначення перспектив його розвитку і має на меті максимізацію ринкової вартості (табл. 2.1).

Баланс банку, згідно з економічною моделлю, має такий вигляд:

,

де – ринкова вартість активів банку;

– ринкова вартість нематеріальних активів банку;

З – ринкова вартість зобов'язань банку;

ВК – ринкова вартість власного капіталу.

Цей підхід враховує такі фактори, як рівень ризику і рівень доходу на акцію. Деякі автори стверджують, що вартість банку адекватна вартості його власного капіталу, враховуючи регулятивний вплив з боку центрального банку [27, 53]. Вони пов'язують такий підхід із головною метою фінансового управління – максимізацією ринкової вартості. При цьому необхідно визначити, що являє собою капітал банку як ділового підприємства.

Власні кошти, або власний капітал банку – це кошти, які безпосередньо належать банку. Вони мабть порівняно незначну питому вагу (близько 10%) у загальному банківському капіталі (пасиви банку), але виконують важливі функції; захисну, регулюючу й оперативну [29, с. 81 – 82].

Капітал банку складається із суми основного капіталу (капітал 1-го рівня) та додаткового капіталу (капітал 2-го рівня).

Згідно з Інструкцією "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні", основний капітал складається з таких елементів [21]:

а) фактично сплачений та зареєстрований статутний капітал;

б) розкриті резерви, що створені, або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку; дивіденди, що використовуються на збільшення статутного капіталу; емісійні різниці; резервні фонди, що створюються згідно із законами України; загальні резерви, що створюються під невизначений ризик у процесі проведення банківських операцій; прибуток минулих років, що очікує затвердження.

Загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів.

Додатковий капітал має такі елементи [21];

1) резерви під стандартну заборгованість інших банків;

2) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

3) результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні;

4) результат переоцінки основних засобів;

5) прибуток поточного року;

6) субординований борг, що зараховується до капіталу (субординований капітал).

До субординованого капіталу належать кошти, залучені як в національній, так і в іноземній валютах, на умовах субординованого боргу на підставі угоди на строк не менше п'яти років, зі щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20% їх первинного розміру протягом п'яти останніх років угоди. Якщо ці кошти залучені в іноземній валюті, то вони перераховуються на гривні за курсом НБУ на дату укладення угоди. Розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50% розміру основного капіталу [21].

У заходах, спрямованих на зміцнення фінансової стійкості, слід враховувати співвідношення активів і акціонерного капіталу банку, яке визначає показник мальтиплікатора акціонерного капіталу (МАК):

,

де А – активи банку;

АК – акціонерний капітал

Звідси випливає, що чим більше значення цього показника, тим більший рівень банківських ризиків та імовірність втрат банку. Це негативно позначається на його фінансовому стані. Власний капітал відіграє важливу роль у забезпеченні фінансової стійкості банку і є основою нарощування його активних операцій.

На основі вищезазначеного, ринкову вартість банку можна подати у вигляді такої моделі:

,

де – ринкова вартість банку;

– ринкова вартість власного капіталу;

ПП – податкові пільги;

ВП – витрати банку поточні.

Згідно з цією моделлю враховується, що банки можуть одержувати податкові пільги при виплаті процентів по вкладах і депозитах і вони мають поточні витрати, пов'язані із залученням і розміщенням коштів при дотриманні заданого рівня ліквідності і прибутковості, а також при дотриманні вимог НБУ щодо резервування коштів за депозитами та інші поточні витрати. Вартість банку пов'язується із поточною вартістю сукупного грошового потоку відносно його акціонерів (власників). Основним показником ринкової вартості банку в даному випадку є поточна вартість акції. Очевидно, що чим вона вища, тим вища вартість банківської організації. Проте, слід зауважити – якщо акції банку не обертаються на ринку, або банк заснований у вигляді закритого акціонерного товариства, або у формі товариства з обмеженою відповідальністю, то визначити цей показник неможливо. Слід зазначити, що використання економічної моделі для банків пов'язане з певними труднощами при визначенні майбутньої вартості грошових потоків, рівня ризику, розподілу грошових потоків у часі.

Отже, незважаючи на свою актуальність, багато питань щодо оцінки ринкової вартості банків в нестабільних умовах ринкової економіки України не знайшли свого вирішення. Це пояснюється, передусім, дією суб'єктивних і об'єктивних чинників ринкового механізму, що здійснюються прямий, або опосередкований вплив як на самі банки, так і на клієнтів банку, або його ділових партнерів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси