Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Методичні підходи до визначення ринкової вартості нематеріальних...Визначення ринкової вартості банку як ділового підприємства на основі...Ринковий підхід до оцінки вартості нематеріальних активівМетодичний інструментарій оцінки вартості грошей у часіМетодологічний інструментарій оцінювання вартості капіталу банків як...Методичні підходи до визначення економічної вартості проектуВартість підприємства як результат його розвитку та методичні підходи...Оцінка ринкової вартості нематеріальних активівПроблема визначення ефективності. Методичні підходи до оцінки...Гудвіл і методичні підходи до його оцінки
 
Головна arrow Банківська справа arrow Інноваційні методи оцінки банківського капіталу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методичні підходи до оцінки ринкової вартості банків

Як було зазначено вітчизняні банки являють собою складний і важкий об'єкт оцінки. Т. Коупленд, Т. Коллер і Дж. Мурін справедливо відмічають, що банки відносяться до компаній оцінка яких викликає значні труднощі, оскільки незважаючи на вимоги, які пред'являються з боку регулятивних органів важко визначити якість їх кредитних портфелів, розрахувати долі у прибутках отриманих в умовах неспівпадіння ставок процента, а також зрозуміти які організаційні одиниці утворюють або руйнують вартість [27, с.477].

Ринкова оцінка вартості банківської організації в Україні має такі особливості: по-перше, більшість вітчизняних банків мають недостатній капітал (загальній капітал банківської системи країни становить 4,9% офіційного ВВП; для порівняння, у країнах Центральної та Східної Європи цей показник становить близько 40%); по-друге, відсутня повна інформація про ризики, що безпосередньо впливають на банківську діяльність, зокрема валютний, процентний, кредитний та ризик ліквідності; по-третє, достовірна інформація про банківську діяльність в Україні практично є закритою; по-четверте, неможливість в повній мірі оцінити вплив ефективних зв'язків, комунікацій, рівня співробітництва з партнерами, державними органами, клієнтами на ринкову вартість банку.

Вибір методичних підходів до ринкової оцінки вартості банківської організації залежить від того, з якої позиції вона визначається – зовнішньої або внутрішньої. Внутрішня оцінка проводиться з використанням всієї необхідної інформації, що відноситься до банківської діяльності. Для проведення комплексної оцінки вартості банку необхідно мати аналітичні матеріали, що дають змогу одержати достовірну, повну і всебічну інформацію про банківську організацію (її фінансовий стан і результати діяльності). До такої інформації слід відносити, насамперед, законодавчо-правову, нормативну, планово- бюджетну, обліково-статистичну і аналітично-пошукову інформацію (табл.2.2). Законодавчо-правова інформація включає Укази Президента, Закони Верховної Ради, Декрети Кабінету Міністрів.

Таблиця 2.2

Види інформації, що залучається для оцінювання вартості банку

(Авторська розробка)

Законодавчо-правова

Укази Президента, Закони Верховної Ради, Декрети Кабінету Міністрів України

Кодекси законів кримінального і цивільного права

Нормативна

Постанови, інструкції, положення, рішення, рекомендації, вказівки та ін.

Економічні нормативи: обов'язкових резервів, адекватності капіталу, ліквідності балансів, інвестиційної діяльності, максимального ризику та ін.

Положення про штатний розпис, права, обов'язки, відповідальність і матеріальне стимулювання персоналу

Планово-бюджетна

Плани-проекти: стратегічні і тактичні

Кошториси на утримання апарату управління, вивчення ринку, проведення реклами та ін.

Обліково-статистична

Бухгалтерський баланс. Первинні документи (рахунки, ордери, договори, платіжні документи тощо); обліково-аналітичні реєстри (оборотні, касові відомості, журнали, книги та ін.)

Податкова декларація

Звітність: статистична, бухгалтерська (баланс, звіт про фінансові результати), оперативна (внутрісистемні зведення і повідомлення, позасистемні звіти тощо)

Аналітично-пошукова

Матеріали зборів, засідань, нарад, семінарів, конференцій, з'їздів та ін.

Дані масових джерел інформації: телебачення, радіо, преса, періодичні видання тощо

Аналітична інформація: анкетування, опитування, огляд запитів клієнтів у мережі установ банку

До нормативної – відносяться постанови, інструкції, положення, рішення, рекомендації, вказівки, економічні нормативи, положення про штатний розклад, права, обов'язки, відповідальність і матеріальне стимулювання персоналу. До планово-бюджетної інформації відносяться: стратегічні і тактичні плани-проекти; кошториси на утримання апарату управління, вивчення ринку, проведення реклами. Обліково-статистична інформація включає бухгалтерський баланс, первинні документи, обліково-аналітичні реєстри, податкову декларацію, звітність (статистичну, бухгалтерську, оперативну). До аналітично-пошукової інформації відносяться матеріали зборів, засідань, нарад, семінарів, конференцій, з'їздів, дані масових джерел інформації та інша аналітична інформація.

Для ринкової оцінки вартості важливим джерелом інформації є також дані рахунків аналітичного обліку, кредитних справ, що дають змогу деталізувати (розшифрувати) певні балансові рахунки (наприклад, визначаючи показники ліквідності, детально аналізуючи кредитний портфель банку з погляду якості виданих позичок).

Зовнішня оцінка вартості банку проводиться з використанням інформації, яка є загальнодоступною.

Ринкову оцінку вартості банківської організації потрібно проводити у сполученні з фінансовим аналізом діяльності банку. Фінансовий аналіз не тільки доповнює оцінку вартості, він допомагає виявити фактори, що її формують.

Ринкову оцінку вартості банківської організації потрібно починати з визначення мети і методів оцінки. При проведенні ринкової оцінки вартості будь-яких активів та бізнесу традиційно використовують три підходи: дохідний, порівняльний, витратний та відповідні методи [47, с. 52; 50, с. 36]. Ці підходи і методи доцільно використовувати також при проведенні досліджень ринкової оцінки вартості банківської організації (табл. 2.3).

Дохідний підхід передбачає використання методів капіталізації доходів і дисконтування грошових потоків, які спрямовані на оцінку перспектив банківського бізнесу. При застосуванні витратного підходу використовують методи чистих активів і ліквідаційної вартості, що дозволяє визначити вартість банку виходячи із його поточного фінансового стану. Порівняльний підхід базується на оцінці ретроспективних фінансових показників і передбачає застосування методів ринку капіталів, угод та галузевих коефіцієнтів. Послідовно розглянемо сутність зазначених методів.

Таблиця 2.3

Основні методи ринкової оцінки вартості банківської організації

(Опрацювання [47, с.52; 50, с.36])

№ з/п

Методичні підходи до ринкової оцінки вартості банку

Найменування методів

1

Дохідний

Капіталізації доходів

Дисконтування грошових потоків

2

Витратний

Чистих активів

Ліквідаційної вартості

3

Порівняльний

Ринку капіталів

Метод Метод галузевих угод коефіцієнтів

Метод капіталізації полягає у визначені щорічного доходу банківської організації і відповідних коефіцієнтів капіталізації. Ринкова оцінка вартості банку здійснюється таким чином: спочатку розраховується щорічний показник чистого доходу (чистого прибутку) за певний період часу. При цьому важливим етапом є проведення аналізу фінансового стану банку. Потім розраховуються прогнозні показники річного чистого доходу. Остаточне значення чистого доходу визначається за формулою середньозваженої. На останньому етапі розраховується коефіцієнт капіталізації, з урахуванням якого і оцінюється вартість банку. Сутність метода дисконтування грошових потоків полягає у прогнозуванні майбутніх грошових потоків відносно власників банку. При використанні цього методу потрібно визначити прогнозний період, періодичність отримання доходів і скласти прогноз формування грошових потоків у майбутньому та привести їх до поточної вартості шляхом дисконтування. Таким чином, сукупні доходи власників складаються з суми грошових потоків та виручки від продажу банку. Метод чистих активів ґрунтується на ринковій оцінці як активів так і поточних зобов'язань банку. Вартість банку розраховується як різниця між ними. У разі якщо вірогідним є банкрутство банку, може використовуватися метод ліквідаційної вартості. При його застосуванні розробляється план продажу банківських активів, залежно від ступеня ліквідності за ринковою вартістю. Отримана сума від продажу всіх активів зменшується на величину витрат на ліквідацію банківської організації і на величину боргів. Сутність методу ринку капіталів полягає у відборі аналогічних банківських організацій з відомим або розрахованим ціновим мультиплікатором. Так, наприклад, 93,5% акцій банку “Аваль" були продані у жовтні 2005 року за 1,028 млрд, дол., а 51% акцій “УкрСибБанку” – у грудні 2005 року за 348 млн. дол., коефіцієнт перевищення ціни купівлі над власним капіталом склав відповідно 3,2 і 3,6 [7]. Таким чином, визначивши ціновий мультиплікатор і розрахувавши показник капіталу банку, можна здійснити оцінку його ринкової вартості. Як і попередній підхід, метод угод базується на проведенні аналізу угод по купівлі продажу аналогічних банківських організацій. Його застосування дозволяє визначити ринкову вартість контрольного пакету акцій банку. Метод галузевих коефіцієнтів передбачає використання так званих галузевих коефіцієнтів, які визначають залежність вартості банку від основних фінансових показників його діяльності. Проте, в останні роки залежність між ціною та власним капіталом банків не перевищує 0,6 – 0,8 [4], необхідність урахування такої залежності в практиці вартісного оцінювання банківського капіталу буде детальніше розглянуто у розділі З даної монографії.

Отже, виходячи із вищенаведеного, можна зробити висновок, що при проведенні ринкової оцінки вартості банку доцільно комплексно використовувати зазначені підходи і методи, виходячи із цілей оцінки, а також можливості отримання необхідної інформації.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси