Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Роль банківської системи України у механізмі кредитного забезпечення...Фінанси підприємницького сектору. Результати діяльності підприємства...Механізми кредитного забезпечення аграрних підприємствДержавна регуляторна політика кредитного забезпечення підприємств...КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА...УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ В АГРАРНІЙ СФЕРІУправління підприємством і підприємницькою діяльністюБанківський кредит в системі фінансового забезпечення діяльності...ПІДПРИЄМНИЦЬКА ІДЕЯ, ДЖЕРЕЛА І МЕТОДИ ПОШУКУ ШЛЯХІВ ЕФЕКТИВНОЇ...Аграрне виробництво як особлива сфера підприємницької діяльності
 
Головна arrow Банківська справа arrow Механізми банківського кредитування в аграрній сфері
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методологічне забезпечення кредитними ресурсами підприємницької діяльності аграрних підприємств

Питання методології банківського кредитування, в тому числі і механізму, широко висвітлювалось в літературних джерелах раніше. Однак на сьогоднішній день є потреба в теоретичному аналізі суті та ролі банківського кредитування у фінансовому забезпеченні аграрних підприємств з позицій поновленої методологічної бази.

Поняття "кредитне забезпечення" використовується для позначення процесу "надання кредитів", або "кредитування".

Під кредитним забезпеченням підприємницької діяльності слід розуміти спрямування банківських кредитів на забезпечення розширеного відтворення на підприємствах та збільшення прибутковості галузі.

Кредитне забезпечення аграрних підприємств є складним процесом і в той же час необхідним для аграрного сектору економіки, який залишається кризовим в умовах сьогодення. Складність кредитних відносин між банками як основними кредиторами і аграрними підприємствами пов'язана з відсутністю ефективного кредитного механізму, який сприяв би підвищенню ефективності підприємницької діяльності в аграрній сфері економіки. Тому враховуючи те, що нині банківське кредитування набуває нових рис, розширюються його різновиди – потребує вдосконалення його механізм.

В умовах трансформації ринкових перетворень в економіці та в аграрному секторі, зокрема, гостро постає проблема формування ефективної системи банківського кредитування як основи фінансового забезпечення підприємницької діяльності аграрних підприємств, зростає роль застосування ефективних механізмів банківського кредитування.

Методологічною базою забезпечення кредитними ресурсами аграрних підприємств є:

– принципи банківського кредитування;

– основи надання та погашення кредиту;

– джерела формування ресурсного потенціалу банківських установ;

– класифікація банків та кредитів, наданих ними.

Система кредитування базується на: суб'єктах кредиту; забезпеченні кредиту та об'єктах кредитування.

При визначенні кредиту важливо виділити ті його складові елементи, які є сталими, не змінюються з еволюційним розвитком економічних відносин, завдяки яким виражається його цілісність, незмінність як економічної категорії. Такими елементами, що знаходяться в постійному взаємозв'язку є об'єкт та суб'єкти кредитних відносин.

Забезпеченість кредиту, яка є основним принципом кредитування в залежності від розвитку економічних відносин може змінювати свої форми і не є сталою складовою.

Филина Ф.Н. [372, с. 19] так підтверджує постійність взаємовідносин між суб'єктами: "...у кредитній операції суб'єкти відносин завжди виступають як кредитор і позичальник, і характер взаємних зобов'язань постійний".

Ці елементи є взаємопов'язаними, оскільки тісні взаємовідносини між кредитором та позичальником, як суб'єктами кредитних відносин, виникають саме з приводу позики (як правило грошових коштів при банківському кредитуванні), яка є об'єктом таких відносин, що передається від одного суб'єкта до іншого при виконанні певних умов, висвітлених в кредитній угоді.

Тобто, можна охарактеризувати кредит як процес руху його елементів, що має свою визначеність у часі та в просторі, має свої особливості і закономірності.

Рух суб'єктів кредитних відносин (кредитора та позичальника) характеризується зміною їх статусу залежно від особливостей руху позики (вартості). Тобто, суб'єкти періодично можуть бути то позичальниками, то кредиторами.

Реверчук С.К. [113, с. 175] також стверджує, що завдяки кредиту "відбувається перехід капіталів в інші галузі, сприяючи оптимізації темпів їх розвитку, і підвищується ефективність функціонування економічної системи. Кредит впливає на посилення концентрації та централізації капіталу, сприяє вирівнюванню норм прибутку між галузями і сферами національної економіки".

Рух об'єкта кредитних відносин (позикової вартості) здійснюється шляхом його переміщення від одного суб'єкта кредиту до іншого – по стадіях кругообороту капіталу в процесі розширеного відтворення. Роль кредиту в процесі суспільного відтворення зростає залежно від розширення руху позикової вартості, який має чітко визначений часовий і просторовий вимір. Часовий вимір позикової вартості означає тривалість взятої на певний термін користування позики, а просторовий – свідчить про наявність такого виду кредиту як міжнародний, що показує переміщення позикової вартості між окремими країнами.

Безперервність обігу капіталу підприємницьких структур є визначальною для кредитного забезпечення у процесі розширеного відтворення загалом [224, с. 114]. На думку автора, "оправне залучення додаткових ресурсів у вигляді банківських позичок прискорює індивідуальний обіг капіталів підприємств".

Непочатенко О.О. відмічає, що "завдяки кредиту, вартість, що тимчасово уповільнила свій рух, може його продовжити, перейшовши до нового власника в якого в даний момент виникла необхідність у її використанні для потреб виробництва і обігу. Таким чином, є можливість прискорення відтворювального процесу" [255].

Виділимо окремі стадії руху позикової вартості, яка використовується для формування капіталу позичальника на рис. 2.1.

Аналізуючи стадії руху позикової вартості приведені на рис. 2.1, можна відмітити, що ці стадії є взаємопов'язаними між собою, кожна з них є важливою: починаючи з процесу формування вільних коштів у кредитора і розміщення їх в позику (кредит) до завершальної стадії – одержання кредитором вартості кредиту зі сплатою процента.

Запропоновані стадії руху позикової вартості характерні саме при кредитних відносинах, за яких кредит бере участь у формуванні капіталу позичальника, а при використанні кредиту лише як грошових коштів (у випадку міжбанківського кредиту для підтримки ліквідності) IV і V стадії випадають із наведеної схеми руху позичкової вартості, і в цьому випадку рух позикової вартості буде прискорюватися.

Схема руху позикової вартості при формуванні капіталу позичальника

Рис. 2.1. Схема руху позикової вартості при формуванні капіталу позичальника*

* Джерело: складено автором

Уповільнення руху позикової вартості може здійснюватися на IV і V стадіях залежно від процесу виробництва і реалізації, а також зупинка руху призведе до погіршення кредитних відносин між суб'єктами.

На нашу думку, саме всі вказані стадії в цілому визначають цілісність і єдність кредиту і лише на шостій стадії, коли закінчується рух позикової вартості – закінчуються кредитні відносини між кредитором і позичальником.

Виникнення кредитних відносин між кредитором і позичальником супроводжується встановленими правилами поведінки, що визначають процес кредитування. Такими правилами, що регулюють кредитний процес, є принципи банківського кредитування.

В умовах ринкових відносин та здійснення підприємницької діяльності основаної на комерційному розрахунку, зростає роль принципів банківського кредитування. Сьогодні ризик банківських установ при наданні кредитів повністю залежить від підприємницького хисту, вміння і навиків підприємців-керівників ефективно використовувати отримані кредитні ресурси.

Загальновизнаними принципами є: цільове призначення позички, строковість, поверненість, забезпеченість, платність.

Цільове призначення позики означає чітке визначення в угоді цілі, на які будуть використані позичені кошти.

Марцин В.С. [222, с.21] стверджує, що "кредит повинен надаватися позичальнику, як правило, для реалізації конкретної мети, а не тому, що у нього виникла нагальна потреба в коштах", адже, на думку автора, "від дотримання цього принципу багато в чому залежить своєчасність повернення позики, адже тільки реалізація цілі, на яку одержано кредит, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу".

Строковість є необхідною формою повернення позики і свідчить про те, що позика повинна бути повернута в обумовлений в кредитній угоді термін, тобто даний принцип передбачає конкретно виражений фактор часу.

Міщенко В.І. так визначає цей принцип: "Термін повернення кредиту є граничним інтервалом часу, протягом якого кредитні кошти перебувають в розпорядженні позичальника, і є мірою, за межами якої кількісні зміни в часі перетворюються в якісні: якщо затягується термін користування кредитом, то викривлюється сутність кредиту, що негативно впливає на стан грошового обігу в цілому по країні" [14, с.238].

Принцип поверненості випливає з попереднього і є тим принципом, що відрізняє кредит як економічну категорію від інших економічних категорій. Він означає, що кредит має бути обов'язково повернений позичальником банкові, хоча можуть бути виключення, коли банки можуть надавати відстрочку повернення позики, стягуючи за це підвищений відсоток. Цей принцип є важливим і випливає із сутності кредитних відносин, адже якщо позика не повертається, втрачається економічний зміст кредиту.

Поверненість є загальною ознакою кредиту і базується на матеріальних процесах, на завершенні кругообігу вартості, її вивільненні, що сприяє погашенню кредиту. Поверненість однаково важлива як для кредитора , так і для позичальника.

Позику кредитор надає лише за умови обов'язкового повернення, а для позичальника одержання кредиту означає необхідність його ефективного використання, щоб забезпечити своєчасне вивільнення вартості і її повернення.

Забезпеченість як принцип має за мету зменшити ризик кредитної операції, захистити інтереси кредитора у разі можливого порушення позичальником узятих на себе зобов'язань у вигляді одержання відповідних форм забезпечення (застава, поручительство, гарантія, страхування тощо).

Платність користування позичкою означає, що позичальник повертає кредитору не лише суму боргу, а й сплачує процент за користування позичкою.

Тобто, кредит, як комерційна операція, повинен приносити дохід кредитору для відшкодування витрат понесених банком та для отримання прибутків з метою збільшення ресурсного потенціалу. Те ж саме стосується і позичальника: принцип платності для позичальника є стимулом до отримання прибутків і збільшення власного капіталу та ефективного використання позики.

Цей принцип виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, але і оплати за їх використання.

Практичний вираз даний принцип платності знаходить в процесі встановлення величини банківського процента, сплата якого є головною в суті кредиту: кредит не існує без позикового процента, хоча в деякій мірі є виключення у випадку безпроцентних позик.

Позиковий процент є економічною категорією і ціною за користування позичковим капіталом. Зміна економічних умов в різний історичний період визначає розмір позикового процента. Високим був розмір позикового проценту в період існування лихварського кредиту, що пов'язують із неефективним використанням кредиту (на купівлю предметів розкоші, ведення війн, сплати боргів тощо).

Кредит за часів капіталізму не може поглинати весь додатковий продукт, інакше немає сенсу використання кредиту.

В умовах ринкової економіки існують важелі, які впливають на розмір позикового процента. Найбільшою мірою динаміка розміру позикового процента залежить від регулювання ринку позикових капіталів державою, яка використовуючи різні інструменти впливає на його розмір.

Найбільш впливовими важелями є попит і пропозиція на позиковий капітал: із збільшенням попиту, як правило, має збільшуватися процентна ставка. Використовуючи такі важелі впливу як рівень облікової ставки НБУ, норму обов'язкового резервування можна впливати на процентні ставки комерційних банків. Значний вплив на позиковий процент має рівень інфляції: чим вище темп інфляції, тим дорожче коштують кредитні ресурси.

Неабиякий вплив на розмір позикового процента мають: рівень очікуваного прибутку від реалізації проекту, характер відносин між кредитором і позичальником, ставки позикових процентів конкурентів в банківській діяльності, ступінь ризику (чим вища ймовірність неповернення позики, тим вищою має бути ставка позикового процента), понесені витрати на оформлення кредитних документів тощо.

Підтримуємо думку Міщенко В.І. і погоджуємось з тим, що банки не повинні формально (однозначно) підходити до надання кредиту різним клієнтам, тому окрім приведених загальновизнаних принципів кредитування наводить ще один принцип – диференційованість кредитування – це коли "різним позичальникам кредити надаються на різних умовах, що залежать від характеру позичальника, спрямованості та терміну надання кредиту, ступеня ризику тощо" [14, с. 237].

Лагутін В.Д. [206] виділяє три основні групи принципів: окрім вище перерахованих принципів, які мають назву у автора "особливі" "поза якими кредит втрачає свій специфічний економічний зміст", автор виділяє загальноекономічні принципи та "часткові, одиничні принципи кредитування, або правила кредитування, які випливають з кожного особливого принципу й можуть по-різному проявлятися в конкретних кредитних операціях".

Серед загальноекономічних принципів кредитування автор наводить принцип відповідності змісту банківського кредиту ринковим відносинам; принцип раціональності та ефективності банківського кредитування "характеризує економічність використання позики як з позицій інтересів банку, так і з позицій позичальників – господарських суб'єктів. Кредитний механізм не може не ґрунтуватися на здоровому практицизмі, спрямованості на збільшення доходів. Принцип раціональності кредитування здійснюється на основі оцінки кредитоспроможності позичальника, що забезпечуватиме впевненість банку у здатності й готовності боржника повернути позичку в обумовлений договором строк".

Погоджуємось із думкою автора щодо принципу комплексності банківського кредитування, який "передбачає побудову кредитного механізму на основі врахування всього комплексу чинників, що впливають на реалізацію кредитної операції".

Принцип розвитку банківського кредитування відображає постійний рух і динаміку кредитного механізму, тобто врахування змін економічного середовища сприятиме зміні механізму кредитування.

Що стосується часткових, одиничних принципів кредитування "які випливають з кожного особливого принципу й можуть по-різному проявлятися в конкретних кредитних операціях ... то їх чітке формулювання має вирішальне значення в кредитному менеджменті. В процесі управління кредитними операціями важливо володіти ефективними алгоритмами (сукупністю правил) розв'язання тих чи інших типових проблем".

Отже, принципи кредитування відображають стійкі й перевірені практикою банківські орієнтири та закономірності організації кредитного процесу, стимулюють суб'єктів кредитних відносин здійснювати свою діяльність з прибутками.

Однак, враховуючи зміни, що проходять із трансформацією економіки до ринкових відносин наведені принципи не є сталими і залежно від економічної ситуації можуть змінюватися.

На відміну від Лагутіна В.Д. [206], Версаль Н.І. [79, с. 59] виділяє дві групи принципів загальноекономічні і особливі. Одним із особливих принципів кредитування, на думку автора, ε принцип кредитоспроможності.

З цим підходом ми не можемо погодитись, оскільки суб'єкти вступають у кредитні відносини і заключають угоду після всебічного аналізу можливостей позичальника (кредитоспроможності), після чого дотримуються вище перераховані принципи, які ε основою кредитної угоди.

Демківський А.В. [126, с. 286] виділяє ще один принцип банківського кредитування – довершеність, що означає "надання позики чужої власності у тимчасове користування позичальника і повне повернення вартості основного боргу". Тобто, йде мова про надання залучених банками ресурсів, але не обумовлюється платність за надані кредитні ресурси.

Диференційованість кредитування означає, що комерційні банки не повинні однозначно підходити до питання про видачу кредиту своїм клієнтам, які претендують на його отримання. Позика повинна надаватися тільки тим, хто в змозі його своєчасно повернути. Тому диференціація кредитування повинна здійснюватися на основі показників кредитування, під якими розуміється фінансовий стан підприємства, що дає впевненість у здатності і готовності позичальника повернути кредит в обумовлений договором строк. Ці якості потенційних позичальників оцінюються за допомогою аналізу їх балансу на ліквідність, забезпеченість господарства власними джерелами, рівень рентабельності на поточний момент і в перспективі.

Досліджені у підрозділі 1.1. визначення кредиту із врахуванням їх особливостей, на наш погляд, будуть коректними лише для деяких форм кредитних відносин, а саме для тих, де кредитор одночасно є власником позикової вартості.

Для банківського кредиту ці визначення є суперечливими, оскільки банки в основному здійснюють банківську діяльність, залучаючи ресурси в інших банків в Національному банку України на основі принципу платності. Тому на відносини банківських установ із своїми позичальниками мають вплив відносини банків з своїми кредиторами.

Діюча система кредитування залежить як від ресурсів комерційного банку, так і від встановлених НБУ економічних нормативів діяльності комерційних банків і вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів, що має вплив на граничну суму видачі кредиту і робить механізм кредитування залежним від ліквідності балансів комерційних банків.

Сучасна система банківського кредитування повинна характеризуватися свободою вибору клієнтом того чи іншого банку, що сприятиме міжбанківській конкуренції, яка стимулює кредиторів створювати взаємовигідні кредитні відносини з своїми клієнтами; характеризується зміною договірних кредитних відносин в яких ключову роль стали відігравати обидва суб'єкта – кредитор і позичальник на паритетних засадах в межах нормативно-правового забезпечення їх діяльності; сучасна система кредитування основана на комерційній основі, що свідчить про необхідність банків дбати про формування кредитних ресурсів з різних джерел, в тому числі продаючи і купуючи їх у інших банків за умови більшої вигоди, але з дозволу вищого органу управління банком.

Крім того, важливим в процесі банківського кредитування є пріоритетність надання кредитів, яка повинна зумовлюватися виключно ефективністю проектів (заходів) кредитування, рівнем кредитного ризику та розміром очікуваного банком прибутку.

Серед кредитних інституцій головне місце посідають банки, які організовують й обслуговують рух позикового капіталу, забезпечують його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті галузі економіки, де виникає дефіцит коштів.

Сучасні комерційні банки виступають в ролі посередників в переміщенні грошових коштів від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців. Банківський механізм розподілу і перерозподілу капіталу по сферам і галузям дозволяє розвивати господарство в залежності від об'єктивних потреб виробництва і сприяє структурній перебудові економіки.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Роль банківської системи України у механізмі кредитного забезпечення підприємницької діяльності аграрних підприємств
Фінанси підприємницького сектору. Результати діяльності підприємства та їх інформаційне забезпечення
Механізми кредитного забезпечення аграрних підприємств
Державна регуляторна політика кредитного забезпечення підприємств аграрного бізнесу
КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА СІЛЬГОСПТОВАРОВИРОБНИКА
УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ В АГРАРНІЙ СФЕРІ
Управління підприємством і підприємницькою діяльністю
Банківський кредит в системі фінансового забезпечення діяльності аграрних підприємств
ПІДПРИЄМНИЦЬКА ІДЕЯ, ДЖЕРЕЛА І МЕТОДИ ПОШУКУ ШЛЯХІВ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ФОРМУВАНЬ
Аграрне виробництво як особлива сфера підприємницької діяльності
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси