Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВОптимізація кредитних ризиків в системі банківського кредитування...Зарубіжний досвід кредитування підприємств аграрної сфериТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ4.1. УМОВИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ
Оптимізація кредитних ризиків в системі банківського кредитування...ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВХарактеристика учасників сільськогосподарського виробництва як...ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ4.1. УМОВИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ
 
Головна arrow Банківська справа arrow Механізми банківського кредитування в аграрній сфері
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

СТАН БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ В АГРАРНІЙ СФЕРІ

Оцінка стану банківського кредитування суб'єктів аграрного виробництва

Активний розвиток економіки України сьогодні значним чином зумовлений тенденцією до ефективного розвитку підприємницької діяльності, в тому числі і в аграрній сфері економіки.

Аграрний сектор посідає важливе місце в економіці України, а від його розвитку залежить нормальне функціонування всього господарства й життя країни. Україна сьогодні є активним учасником світового продовольчого ринку, в українських постачальниках продукції сільського господарства зацікавлені багато країн, тому в перспективі розвиток аграрного сектору повинен стати найпотужнішим локомотивом усієї української економіки, адже при наявності фінансових можливостей у товаровиробників розпочнеться відродження інших галузей економіки, насамперед, промисловості.

Нині потенціал сільського господарства, яке створює переважну частку вартості в АПК, не використовується в повній мірі. Глибока економічна криза призвела до обмеження можливостей суб'єктів аграрної сфери забезпечити підприємницьку діяльність конче необхідними кредитними ресурсами при нестачі власних джерел фінансування [69, с. 78].

Із подальшим розвитком ринкових відносин об'єктивна залежність підприємств сільського господарства від фінансово-кредитної системи значно зросла, оскільки для оптимального функціонування аграрної сфери та забезпечення її стабільно-позитивного відтворювального процесу необхідне раціональне співвідношення між власними і позиченими коштами [2S6, с. 69].

Необхідність державної підтримки та створення сприятливих умов для здійснення підприємницької діяльності суб'єктами аграрної сфери, в тому числі і через банківське кредитування, підтверджується тим, що аграрний сектор поступово відновлює позицію ключової галузі економіки і навіть за результатами кризового (2009-2010 рр..) періоду виявився єдиним сегментом економічної діяльності, який зміг уникнути падіння обсягів виробництва (+0,3%) (рис. 3.1.).

Цю думку також підтримує Андрійчук В.Г. [7, с. 5], який стверджує, що "...глибина кризи в Україні не стала надто обвальною (з огляду на надмірну залежність економіки держави від кон'юнктури світового ринку) значною мірою завдяки аграрному сектору, який став єдиною сферою, де не відбулося спаду виробництва і який перетворився у вагоме бюджетоутворювальне джерело, чого раніше не спостерігалося".

Темпи зростання сільськогосподарського виробництва та динаміка рентабельності сільськогосподарського виробництва підприємств АПК України у 2001-2011 рр..

Рис. 2.1. Темпи зростання сільськогосподарського виробництва та динаміка рентабельності сільськогосподарського виробництва підприємств АПК України у 2001-2011 рр..

*Джерело: [279].

Позитивною динамікою в 2011 році є отримання індексу сільськогосподарського виробництва (за всіма категоріями господарств) з позначкою 117,5% до попереднього року або темпи зростання становили +19%.

Щодо темпів зростання обсягів сільськогосподарського виробництва безпосередньо в сільськогосподарських підприємствах, то тенденція така: впродовж 2009-2010 кризового періоду спостерігається зростання обсягів виробництва (+2,8%), а в 2011 р. в порівнянні з попереднім 2010 р. – індекс обсягу сільськогосподарського виробництва в сільськогосподарських підприємствах України склав 128,7% або наявна тенденція до зростання обсягів виробництва (+31%).

Позитивною динамікою є зростання рентабельності сільськогосподарського виробництва впродовж 2008-2011 рр.. з 13,4% до 27%.

Частка Вінницької області, яка взята за базу дослідження, у виробництві валової продукції сільського господарства України в 2011 р. становила 6,4%, індекс валової продукції сільського господарства Вінницької області в 2011 р. становив 119, 6% до попереднього року, тобто також наявна тенденція до зростання обсягів виробництва (+19,6%).

Вінницька область займає ключові позиції в розвитку аграрного сектору країни: в 2011 р. вона займає перше місце у виробництві валової продукції сільського господарства серед регіонів України, друге у виробництві валової продукції рослинництва (поступившись Полтавській області) та п'яте – у виробництві валової продукції тваринництва (поступившись Черкаській, Київській, Дніпропетровській та Донецькій областям) [329].

Незважаючи на значний потенціал сьогодні аграрний сектор не отримує достатнього фінансування від банківського сектору економіки.

Банківський кредит, як одне із основних джерел забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств, сьогодні повинен відігравати вагому роль у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці. Однак, дуже складними для аграрного сектора економіки в ринкових умовах виявилися кредитні відносини: кризові явища в економічній системі практично підірвали фінансову стійкість більшості аграрних підприємств, внаслідок чого різко скоротилась кількість надійних позичальників, хоча потреба в кредитних ресурсах як ефективному джерелі фінансування підприємницької діяльності, не зменшилася.

З метою проведення аналізу сучасного стану кредитування аграрних підприємств, зупинимось на практичних аспектах кредитної діяльності банківських установ з підприємствами аграрного бізнесу.

Практика свідчить, що в Україні використовуються два механізми кредитування сільськогосподарських товаровиробників: кредитування на умовах часткової компенсації процентної ставки та заставне кредитування.

Саме практика проведення кредитування з частковою компенсацією ставки за кредитами за рахунок державного бюджету забезпечила зрушення у процесі кредитування аграрного сектору економіки.

Про дієвість державної програми фінансової підтримки аграрних підприємств через механізм здешевлення кредиту свідчить зростання обсягів залучених кредитів (з 2,1 млрд. грн. в 2000 р. до 20,1 млрд. грн. в 2008 р. або в 9,5 раза) та кількості наданих пільгових кредитів за період 2000-2008 рр. з 0,8 млрд. грн., в 2000 р. до 15,1 млрд. грн. в 2008 р. (в 18,8 раза) (рис. 2.2).

Проте механізми часткової компенсації кредитів використано не повністю, оскільки на практиці існує відмова в наданні кредитів збитковим підприємствам, навіть за наявності застави; перепоною, особливо для новостворених аграрних підприємств, виступає відсутність кредитної історії у таких позичальників, а високі заставні вимоги до забезпечення кредитів відкидають більшість з них за межі кредитних відносин, що негативно позначається на діяльності в цілому аграрного сектора економіки.

Аналіз обсягів наданих кредитів в економіку показав, що вони збільшилися з 183,6 млрд. грн. в 2007 р. до 522 млрд. грн. в 2011 р. або в 2,8 рази. Також спостерігається збільшення обсягів наданих кредитів підприємствам АПК з 26,8 млрд. грн. в 2007 р. до 60,5 млрд. грн. в 2011 р. або в 2,3 рази. Однак, частка наданих кредитів підприємствам АПК в загальній сумі кредитів наданих в економіку зменшується і становила в 2011 р. 11,6% до загальної суми кредитів, в порівнянні з 14,6% в 2007 р. [278].

Тобто, незважаючи на очевидний прогрес у розвитку кредитування реального сектора економіки, кредитування аграрної галузі не є достатнім і скорочується, що є недопустимим явищем зважаючи на те, що сільське господарство і аграрне виробництво є стратегічно важливою галуззю економіки країни, тому потребує вдосконалення існуючий кредитний механізм.

Динаміка кредитування підприємств АПК України у 2000-2011 роках, млрд, грн.

Рис. 2.2. Динаміка кредитування підприємств АПК України у 2000-2011 роках, млрд, грн.*

*Джерело: [266, с.50].

В посткризовий період дещо змінилася ситуація в крашу сторону з банківським кредитуванням підприємств АПК [278]: в 2011 році (станом на 08.07.2011 р.) в порівнянні з 2010 р. обсяг залучених кредитів становив 7325,3 млн. грн., з них 5238,9 млн. грн. або 71,5% становили короткострокові кредити, 1011,4 млн. грн. або 13,8% – середньострокові та 1075 млн. грн. або 14,6% відповідно довгострокові кредити. Із загальної суми залучених кредитних ресурсів підприємствами АПК лише 400 млн. грн. або 5,5% – залучені на пільгових умовах (в основному короткострокові).

В той же час за аналогічний період минулого року обсяги залучених кредитних ресурсів були вдвічі меншими і становили 3387,9 млн. грн., в т.ч. пільгових кредитів не залучалось взагалі.

За оперативною інформацією Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо стану залучення кредитних коштів підприємствами агропромислового комплексу та надання фінансової підтримки у 2012 році (станом на 06.07.2012 р.) [278] ситуація наступна: всього в Україні в 2012 році залучало кредитні ресурси 1624 аграрних підприємства, серед них найбільш активними регіонами були Полтавська область (156 підприємств), Харківська (151 підприємство), Одеська (149 підприємств), Миколаївська – (127 підприємств), Запорізька (115 підприємств), Херсонська (102 підприємства), Черкаська (97 підприємств), Донецька (95 підприємств), Вінницька (80 підприємств) області. Менш активними в отриманні кредитних ресурсів були західні регіони (Хмельницька (з кількістю підприємств – 36), Львівська – 20, Івано-Франківська – 12, Закарпатська – 8, Чернівецька лише 5 підприємств залучало кредитні кошти).

Загальна сума залучених у 2012 році регіонами України кредитних ресурсів на суму 5373,7 млн.грн, з них найбільша частка в загальному обсязі припадає на аграрні підприємства Черкаської області – 13,2% до загального обсягу залучених коштів, Донецької – 10,4%, Полтавської – 9,0%, Миколаївської – 8,3%, Одеської – 7,5%, Запорізької – 6,9%, Харківської – 5,3%, Вінницької відповідно 4,9%.

Із 8 активних областей по залученню кредитних ресурсів в 2012 році ті, де мали місце найбільша кількість підприємств, але менший обсяг кредитних коштів – отримали меншу суму кредитів, що припадає на одне підприємство (в межах 1,882- 3,498 млн. грн.), крім Черкаської та Донецької областей, де на одне підприємство припадає відповідно 7,29 і 5,91 млн. грн.

У Вінницькій області станом на 06.07.2012 р. на одне підприємство припадає 3,273 млн. грн. залучених кредитних ресурсів.

Натомість ті регіони, які за обсягами залучених кредитних ресурсів і за кількістю підприємств, що отримували їх, мали незначну частку, мають більші обсяги кредитних коштів на одне підприємство (в межах 3,945 – 7,903 млн. грн.), серед них Чернігівська область – 7,903 млн. грн., Львівська – 7,06 млн. грн., Чернівецька – 6,54 млн. грн.

Таким чином, підтверджується факт вітчизняної банківської практики щодо обмеження надання великих сум кредитних ресурсів "в одні руки".

Із всього обсягу залучених кредитних ресурсів аграрними підприємствами України в розрізі регіонів – частка короткострокових кредитів становить 74,1%; середньострокових – 16,2% і довгострокових відповідно 9,7%.

Серед наданих в 2012 р. кредитних коштів аграрним підприємствам Вінницької області переважають за термінами користування короткострокові – їх частка складає – 92,6%, середньострокових і довгострокових відповідно 6,8% та 0,6%.

Якщо порівняти обсяги залучених кредитів за аналогічний період минулого року, то слід відмітити, що обсяг залучених кредитних ресурсів в 2012 році зменшився проти попереднього 2011 року на 1951,6 млн. грн. або на 26,6%.

Слід зауважити, що в 2012 році жодне підприємство в Україні не отримувало кредитів на пільгових умовах, тоді як в минулому році на пільгових умовах підприємствами України було отримано 400,1 млн. грн. (частка в загальній сумі залучених коштів склала 5,5%).

Серед регіонів України найбільша частка пільгових кредитів в 2011 році припадала на Львівську область – 36,3% до загальної суми пільгових кредитів, Хмельницьку область – 38,3%, Донецьку – 4,5%, Рівненську – 4,2%, решта – інші. Щодо Вінницької області, то частка пільгових кредитів в загальній сумі залучених кредитів за 2011 рік складала – лише 0,6%.

Порівнюючи загальні обсяги залучених кредитних ресурсів аграрними підприємствами в 2012 р. з аналогічним періодом минулого року (станом на 08.07.2012 р.) спостерігаємо, в основному їх скорочення в 18 областях України – в межах 1,0-3,9 рази; хоча є регіони, зокрема Київська, Миколаївська, Рівненська, Житомирська, Донецька, Запорізька, Волинська області, в яких спостерігається динаміка зростання обсягів залучених кредитів в цілому в 1,1- 2,2 рази. У Вінницькій області обсяг залучених кредитних коштів в 2012 році скоротився проти 2011 р. в 2,2 рази [69, с.79].

Коливається в межах регіонів України і процентна ставка банків за залученими кредитами: в 2012 році вона коливалася в межах 11,5-26% (в середньому 20-22%).

Однак, варто зауважити, що реальне зростання української економіки не було притаманне аграрному сектору економіки.

На думку Скрипника А., "... середні темпи зростання номінального ВВП упродовж 2000-2008 рр.. становили 24%, що суттєво перевищує річні темпи інфляції. Водночас валовий продукт аграрного сектора у грошовому еквіваленті зростав лише на 3,8% щороку... Щодо кредитування економіки загалом та кредитування аграрного сектора, то у період зростання обсяги кредитування економіки збільшувалися щорічно на 57%, а у сфері АПК – лише на 32,8%" [338, с. 33].

Впродовж 2008-2010 років під впливом світової фінансової кризи виявилася вразливість фінансового сектору України – до факторів макроекономічної нестабільності, що характеризувалося істотним зниженням темпів його розвитку. Основною причиною такої вразливості фінансового сектору до кризи стала його інституційна слабкість та відсутність послідовних економічних реформ [234, с. 3-15].

Негативний вплив світової фінансової кризи позначився на подорожчанні банківських кредитів, більш жорсткими стали умови до кредитоспроможності позичальників, до застави, а також зменшилися пропозиції щодо кредитних продуктів через проблеми з ліквідністю в банківській системі України.

Ще більше вражає реакція банківської системи на потребу кредитування АПК в період кризи. Якщо загальний обсяг кредитів зменшився у 2009 році з 724,2 млрд. грн. до 703,5 млрд. грн. (тобто на 2,9%), то обсяг кредитування аграрного сектора зменшився з 20,1 млрд. грн. до 5,8 млрд. грн. (або на 71,1%) [338, с.34].

Отже, впродовж кризового і посткризового періоду спостерігається зменшення обсягів залучення банківських кредитів (в тому числі пільгових) в сільське господарство, незважаючи на позитивні тенденції розвитку цієї галузі.

Вивчення взаємозв'язків між окремими показниками при використанні методу регресійного аналізу та статистичних рівнянь залежностей Кулинича О.І. [201] свідчить про наступні результати:

– при визначенні залежності між обсягами кредитів в економіку і ВВП: розрахований коефіцієнт кореляції (0,8) показав високий рівень тісноти зв'язку між цими показниками. Розрахунки свідчать, шо між факторами існує прямий зв'язок: зміна обсягу кредитів наданих в економіку на 1 млрд. грн. призводить до зміни розміру валового внутрішнього продукту в 0,159236 рази;

– аналіз залежності між обсягом кредитів в АПК та виробництвом валової продукції сільського господарства засвідчив про середній рівень і стійкий зв'язок (коефіцієнт кореляції наближений до 0,7) [201, с. 132]. При цьому зміна розміру обсягів кредитів в економіку АПК на 1 млрд. грн. призводить до зміни обсягів виробництва валової продукції с.-г. в 0,030188 раза.

Таким чином, при майже стабільному виробництві валової продукції сільського господарства впродовж 2005-2010 рр.. навіть в період кризи, обсяги кредитних ресурсів в економіку АПК коливалися: то збільшувались, то зменшувались, і однозначно були недостатніми для сільського господарства, і навіть їх значне скорочення в 2009 р. в порівнянні з минулим роком з 20,1 млрд. грн. до 6,8 млрд. грн. практично не позначилось на виробництві валової продукції сільського господарства (в 2008 р. цей показник становив 102,1 млрд. грн. проти 104 млрд. грн. минулого року). Отже, аграрні підприємства практично не розраховують на кредитні ресурси комерційних банків, а за рахунок власних та інших коштів ефективно здійснювали підприємницьку діяльність.

В той же час аналіз показав, шо практично відсутня залежність між обсягами кредитів в економіку АПК і ВВП: розраховане значення коефіцієнта кореляції k"0,5 є підтвердженням низького рівня і нестійкості зв'язку.

Тобто, при такій залежності більше зростає показник ВВП, що пояснюється тим, що аграрний сектор економіки при зменшенні обсягів кредитів порівняно з обсягами кредитів в економіку, все одно стабільно нарощує темпи виробництва валової продукції, тим самим разом з іншими галузями економіки сприяє зростанню доданої вартості ВВП.

Аналіз залежності між сумою наданих кредитів на 1 га аграрним підприємствам Вінницької області і рівнем їх прибутку показав, що між ними існує дуже низький рівень і нестійкий обернений зв'язок (коефіцієнт кореляції (-0,3). Тобто підвищення суми кредитів на 1 га супроводжується зменшенням рівня прибутковості таких підприємств, так як погашається кредит за рахунок прибутку підприємств, а його зменшення є свіченням невиваженої процентної політики банків.

Зміна суми кредитів на 1 га на 1 тис. грн. призводить до зміни рівня прибутку в 1,6080224 раза.

Дослідженням встановлено, що майже не існує зв'язку між кредитами на 1 га та рівнем рентабельності аграрних підприємств.

Таким чином, проведений кореляційний аналіз залежностей свідчить про слабкість впливу наданих кредитів в аграрний сектор економіки на ефективність агропромислового виробництва. В той же час існує пряма залежність між обсягом кредитів в економіку і ВВП та між обсягом кредитів в економіку АПК і виробництвом валової продукції сільського господарства, причому, враховуючи темпи зростання обсягів виробництва продукції сільського господарства в порівнянні з падінням в інших галузях, частка галузі сільського господарства у ВВП є неоціненною. Тому є об'єктивна необхідність створення сприятливих умов на кредитному ринку для суб'єктів аграрного виробництва, які завдяки збільшенню фінансування за рахунок кредитних ресурсів нарощуватимуть обсяги виробництва в подальшому, тим самим сприятимуть ще більшому зростанню рівня доданої вартості ВВП.

Тенденції кредитного ринку вказують на зниження процентних ставок для аграрних підприємств впродовж 2009-2011 рр.., однак не є достатнім для поліпшення кредитного забезпечення підприємств аграрної сфери, навіть враховуючи суттєве зниження в останні роки облікової ставки НБУ (в середньому з 27% в 2000 р. (станом на 15.08.2000 р.) до 7,5% в 2012 р. (станом на 23.03.2012 р.) (рис.2.3).

Рівень облікової ставки НБУ

Рис. 2.3. Рівень облікової ставки НБУ, %.*

*Джерело: [412]

Аналіз рівня процентних ставок комерційних банків України за надані кредити підприємствам АПК у національній валюті свідчить, що вони зменшились впродовж 2000-2011 рр.. з 56% в 2000 р. до 19% в 2011 р. Проте розмір компенсації процентних ставок з держбюджету України був найнижчим в 2009 р. – 9%, і змінювався таким чином: 14% становив в 2001 р., а в 2011р. – становив 15,5%. (рис. 2.4).

В умовах ринкових відносин на рівень процентних ставок комерційних банків впливають також процентна політика, фінансові можливості комерційного банку, попит на кредити, вартість сформованої ресурсної бази.

Однак, на жаль, облікова ставка не є визначальною при визначенні процентної ставки. В практиці банківських установ найвищі і найнижчі процентні ставки для аграрних підприємств зустрічаються досить рідко, в основному позики надаються за середньою вартістю, що є свідченням відсутності досконалої методики оцінки кредитоспроможності позичальників, завдяки якій можна правильно спрогнозувати можливості позичальника в майбутньому вчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями.

Рівень процентних ставок комерційних банків України за надані кредити підприємствам АПК у національній валюті

Рис. 2.4. Рівень процентних ставок комерційних банків України за надані кредити підприємствам АПК у національній валюті, %.*

* Джерело: [266, с. 50].

Тому задля запобігання виникненню кредитних ризиків банки не зменшують, а збільшують, про всяк випадок, процентні ставки, що є стримуючим чинником побудови нормальних кредитних відносин між ними і аграрними підприємствами.

На нашу думку, повинен бути індивідуальний (диференційований) підхід до кожного позичальника не тільки при встановленні процентних ставок, а й при визначенні терміну кредитування, визначенні комісії чи звільненні від неї, який враховував би фінансовий стан позичальника, репутацію та ін. Тобто, надійний позичальник повинен мати сприятливі заохочувальні стимули при отриманні кредиту, в іншому разі – втрачається довіра до банків у потенційних клієнтів.

Крім того, вагомою причиною, яка стримує розвиток банківського кредитування, є невідповідність можливостей сільськогосподарських товаровиробників вимогам, які пред'являються до них банками (ліквідна застава, збитковість тощо), в результаті чого аграрний сектор є непривабливим для кредитування, що пов'язано з ризикованістю операцій.

Нині попит аграрних підприємств на кредитні ресурси не задовольняється повною мірою ще й із-за незадовільного фінансового стану більшості аграрних підприємств. Тому зростає роль своєчасного і якісного аналізу фінансового стану підприємницьких структур, який враховують банківські установи при наданні кредиту позичальникам.

Оскільки процес банківського кредитування розпочинається з оцінки фінансового стану підприємств, тому на прикладі аграрних підприємств Вінницької області більш детально проаналізуємо спроможність їх бути надійними позичальниками банківських установ.

Одним із інструментів з'ясування реальної конкурентоспроможності є аналіз фінансового стану підприємства, який формується в результаті здійснення підприємницької діяльності, оскільки суб'єкт підприємницької діяльності прагне досягнути основної мети – одержання прибутку. Результати всієї сукупності господарських операцій у цілому формують фінансовий стан господарюючого суб'єкта, який характеризується системою показників забезпеченості, стану та ефективності використання фінансових ресурсів.

Оцінка полягає у визначенні рівня фінансового стану на конкретний момент часу, простежити його динаміку, а також визначити характер зміни фінансового стану в результаті здійснення майбутніх операцій господарської діяльності і фактори впливу на його зміни.

На основі даних фінансового аналізу, отриманих у результаті його проведення, визначається стратегія розвитку підприємства, реальний стан його справ, досліджується можливість існування прихованих резервів та визначається потреба і можливості залучати кредитні ресурси для фінансування підприємницької діяльності.

Впродовж 2007-2011 рр. структура діючих господарюючих суб'єктів у сільському господарстві Вінницької області практично не змінювалася: основу їх (згідно Указу Президента України від 03.12.99 р. №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки") і найбільшу частку становлять фермерські господарства – в 2011 році із 2121 одиниць господарюючих суб'єктів в сільському господарстві вони складають – 1464 одиниці або 69,02% від загальної кількості та 352 господарських товариств або 16,6% від загальної кількості (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Кількість діючих господарюючих суб'єктів у сільському господарстві Вінниччини

Показники

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Кількість одиниць

В % до загальної кількості

Кількість одиниць

В % до загальної кількості

Кількість одиниць

В % до загальної кількості

Кількість одиниць

В % до загальної кількості

Кількість одиниць

В % до загальної кількості

Всього

2035

100

2111

100

2099

100

2083

100

2121

100

У тому числі:

господарські товариства

384

18,9

378

17,9

365

17,4

357

17,1

352

16,6

- приватні підприємства

205

10,1

192

9,1

193

9,2

192

9,2

184

8,7

- фермерські господарства

1312

64,5

1394

66,0

1403

66,8

1419

68,1

1464

69,0

- державні підприємства

11

0,5

8

0,4

9

0,42

8

0,4

7

0,33

- підприємства інших форм

господарювання

53

2,6

74

3,5

73

3,5

56

2,7

74

3,5

- виробничі кооперативи

70

3,4

65

3,1

56

2,7

51

2,4

40

1,9

*Джерело: [329]

Частка діючих господарюючих суб'єктів сільського господарства Вінниччини в загальній кількості в 2011 р.

Рис. 2.5. Частка діючих господарюючих суб'єктів сільського господарства Вінниччини в загальній кількості в 2011 р.

Кількість сільськогосподарських підприємств у Вінницькій області з 602 в 2005 р. до 495 в 2011 р. , в тому числі кількість прибуткових підприємств за цей період зросла відповідно з 358 до 429, а кількість збиткових підприємств зменшилась з 244 до 65 або в 3,8 рази. Рівень рентабельності сільськогосподарської діяльності є нестабільним за роками, має тенденцію до змін і впродовж останніх трьох років збільшується і становить в 2011 р. 24,6% проти 10,9% в 2005 р.

Основну частину доходу (97%) сільгосппідприємства Вінницької області отримують від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва. Але, крім виробництва сільськогосподарської продукції аграрні підприємства, займались додатковими видами діяльності (3%). Найбільш поширені з них – надання сільськогосподарських послуг (оранка, культивація, внесення добрив, збирання врожаю), торгівля, переробка сільськогосподарської продукції, перевезення вантажів, будівництво, що здійснюється власними силами, ремонт сільськогосподарської техніки, рибне господарство.

Реальні умови функціонування підприємства обумовлюють необхідність проведення об'єктивного і всебічного аналізу результатів його фінансово-господарської діяльності з метою виявлення потреби в додаткових джерелах фінансування своєї діяльності, в тому числі шляхом залучення банківських кредитів.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану аграрних підприємств є забезпечення фінансової стійкості та стабільності їх діяльності, завдяки яким можна визначити чи можна спиратися аграрним підприємствам на власні ресурси і в разі їх нестачі, яку суму необхідно взяти в позику.

Саме коефіцієнт незалежності алгоритм розрахунку якого полягає у відношенні власного капіталу до валюти балансу помножене на 100% є тим показником, що показує, наскільки підприємства незалежні від зовнішніх кредиторів і можуть розраховувати на власні ресурси при здійсненні підприємницької діяльності. Аналіз даного показника по аграрних підприємствах Вінниччини свідчить про зменшення частки власних коштів з 50,9% в 2007 р. до 44,5% в 2011 р., що свідчить про зниження фінансової стійкості підприємства.

Визначення структури майна дає підстави докладного вивчення ліквідності, платоспроможності сільськогосподарських підприємств Вінниччини, а оцінка фінансової стійкості, як критерію надійності, дозволяє зовнішнім суб'єктам аналізу, в тому числі і банківським установам, визначати фінансові можливості аграрних підприємств на тривалу перспективу. Оцінку всіх цих показників можна здійснити за допомогою аналізу структури балансу, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал (таблиця 2.2).

Впродовж 2007-2011 рр. найбільшу частку в структурі активу балансу займають оборотні активи, частка яких становить 63,8% в 2011 р., майже такою ж вона була в 2010 р.

Скорочення частки власного капіталу із 50,9% в 2007 р. до 44,5% в 2011 р. свідчить про зниження фінансової стійкості підприємств, адже стійкий фінансовий стан досягається при достатності власного капіталу, ефективній структурі активів, достатньому рівні рентабельності з урахуванням операційного й фінансового ризиків, при високій ліквідності, стабільних доходах і широких можливостях залучення позикових коштів.

Структура балансу сільськогосподарських підприємств Вінниччини за 2007-2011 рр. *

(на кінець періоду), тис, грн.

Показники

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Тис. грн.

%

Тис. грн.

%

Тис. грн.

%

Тис. грн.

%

Тис. грн.

%

Актив

1 .Нсоборот ні активи

1623100,9

43,4

1874424

35,3

2121654

40,4

2481724

36.2

3097085,3

35,9

2. Оборотні активи

2109399,2

56,4

3418241

64,5

3116340

593

4363713

63,6

5484937,5

63,8

3. Витрати майбутніх періодів

6307,2

0,2

8931

0,2

16945

оз

14004

03

19101

03

4. Баланс

3740807.3

100

5303693

100

5256810

100

6860997

100

8603187,8

100

Пасив

1. Власний капітал

1906759,6

50,9

2208145

41,6

1996779

37,9

2737648

39,9

3832636,8

44,5

2. Забезпечення наступних витрат та платежів

22783,5

0,6

21672

0,4

19893

0,4

22333

03

25231

03

3. Довгостро кові зобов'язання

509618,4

13,6

967509

18,2

1248736

23,8

1674220

24,4

2000201,0

233

4. Поточні зобов'язання

1298487,8

34,7

2102759

39,6

1987339

37,8

2420399

35,3

2739468

31,8

3. Доходи майбутніх періодів

3158

0,1

3608

0,1

4063

0,1

6397

0,1

5651

0,1

6. Баланс

3740807.3

100

5303693

100

5256810

100

6860997

100

8603187,8

100

* Джерело: розраховано за даними статистичного збірника Вінниччини [381,382].

Зниження фінансової стійкості є небажаним явищем, оскільки втрачається здатність підприємства функціонувати й розвиватися, зберігати рівновагу активів і пасивів у мінливому економічному середовищі, що гарантує його платоспроможність та інвестиційну привабливість у довгостроковій перспективі в межах допустимого рівня ризику. Спостерігаємо зростання частки довгострокових зобов'язань сільськогосподарських підприємств Вінниччини з 13,6 % в 2007 р. до 23,2% в 2011 р. [58, с. 214].

Отже, зростання залежності від залучених коштів та зменшення власних фінансових ресурсів до 2010 р. свідчить про погіршення кредитоспроможності аграрних підприємств Вінницької області. В 2011 р. спостерігаємо зростання частки власного капіталу в порівнянні з минулим роком вже до 44,5%, що свідчить про незначне підвищення фінансової стійкості та кредитоспроможності аграрних підприємств.

На думку Терещенко О. [357, с. 5], "саме рівень заборгованості, власного капіталу та прибутковості великою мірою визначають спроможність позичальника виконувати свої боргові зобов'язання".

Нарощування власних фінансових ресурсів в значній мірі залежить від фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств, для яких отримання прибутку (суми, на яку доходи перевищують пов'язані з ним витрати) є основним мотивом підприємницької діяльності.

В цілому відмічається позитивна тенденція діяльності підприємств, що підтверджується отриманням прибутку підприємствами Вінницької області впродовж 2007-2011 рр., сума якого в 2011 р. становила 1437000,4 тис. грн. або збільшилась в порівняні з 2007 р. на 1265916 тис. грн. або в 8,4 рази (рис. 2.5).

Детальний аналіз динаміки чистого прибутку в окремих періодах свідчить про зменшення його суми, що припадає саме на 2009 р. – період негативного впливу світової фінансової кризи, яка найгіршим чином проявилася і відобразилась на діяльності саме аграрних підприємств.

Зменшення суми чистого прибутку в 2009 р. в порівнянні з 2008 р. в 2,3 рази (з 415939 тис. грн., до 178301 тис. грн.) пов'язане із значним зростанням витрат, а саме: в 1,2 рази зростання адміністративних витрат, в 1,7 рази • витрат на збут, в 1,5 рази – фінансових витрат, в 1,04 рази – інших витрат.

Аналогічно за цей же період скоротився і рівень рентабельності всієї діяльності як відношення чистого прибутку (збитку) до всіх витрат діяльності (з 13,2% в 2008 р. до 4,9% в 2009 р.) і рентабельності операційної діяльності, що визначається як відношення фінансового результату від операційної діяльності до витрат операційної діяльності (з 20,1% в 2008 р. до 14,5% в 2009 р.).

Динаміка зростання чистого прибутку сільськогосподарських підприємств Вінниччини за видами економічної діяльності (сільське господарство та пов'язані з ним послуги) за 2007-2011 рр..

Рис. 2.5. Динаміка зростання чистого прибутку сільськогосподарських підприємств Вінниччини за видами економічної діяльності (сільське господарство та пов'язані з ним послуги) за 2007-2011 рр..

Разом з тим, впродовж 2007-2011 рр.. зростає частка прибуткових підприємств Вінницької області (з 78,1% до 89,7%) та сума отриманого ними прибутку (з 281557 тис. грн. до 1542222,4 тис. грн. або в 5,5 рази) (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3

Структура прибуткових і збиткових сільськогосподарських підприємств Вінниччини за видами економічної діяльності (сільське господарство та пов'язані з ним послуги)*

Показники

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Частка прибуткових підприємств, %

78,1

79,2

79,4

85,8

89,7

Сума прибутку, отримана прибутковими підприємствами, тис. грн.

281557

628515

398235

1060258

1542222,4

Частка збиткових підприємств, %

21,9

20,8

20,6

14,2

10,3

Сума збитку отримана збитковими

підприємствами, тис. грн.

82778,7

206390

210158

214345

104437,0

* Джерело: розраховано за даними статистичних збірників Вінниччини [381, 382].

Незважаючи на те, що частка збиткових підприємств скоротилася з 21,9% до 10,3%, проте сума отриманого ними збитку зросла з 82778,7 тис. грн. до 104437,0 тис. грн. або в 1,3 рази.

Разом з тим, як свідчать дані приведені в таблиці 2.4 – позитивною динамікою впродовж 2007-2011 рр.. є зростання частки прибуткових сільськогосподарських підприємств з 78,1% до 89,7% та відповідно зменшення частки збиткових підприємств (з 21,9% до 10,3%).

Динаміка зміни прибутку та збитку в сільськогосподарських підприємствах Вінниччини за 2007-2011 рр..

Рис. 2.6. Динаміка зміни прибутку та збитку в сільськогосподарських підприємствах Вінниччини за 2007-2011 рр..

Динаміка зміни прибутку та збитку ще раз підтверджує негативний вплив на діяльність сільськогосподарських підприємств фінансової кризи, оскільки при майже однаковій кількості прибуткових підприємств в 2008-2009 рр.. сума прибутку отримана ними скоротилася з 628515 тис. грн. в 2008 р. до 398235 тис. грн. в 2009 р. або в 1,6 рази.

До негативних чинників, які вплинули на фінансовий стан аграрних підприємств можна також віднести девальвацію гривні і диспаритет цін, крім того додалися негативні погодні умови 2009-2010 рр..: весняна посуха у основний вегетаційний період стартового формування врожаю, посуха під час посіву озимих культур уже під урожай 2010 року.

Загальна сума позикових і залучених фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств Вінницької області зросла в 2,3 рази. Впродовж 2007- 2010 рр.. частка поточних зобов'язань (в 2010 р. 59,1%) перевищує довгострокові зобов'язання. В структурі поточних зобов'язань зменшується частка короткострокових кредитів і в 2010 р. становила 15,6%.

В структурі поточних зобов'язань найбільша частка належить кредиторській заборгованості за товари, роботи і послуги, зростання якої призводить до погіршення платоспроможності підприємства та надмірних власних фінансових ресурсів, що можуть сповільнювати виробничий розвиток через надмірне резервування нагромаджень і відволікання їх з виробничого процесу.

Суттєве зростання рентабельності активів і рентабельності власного капіталу сільськогосподарських підприємств Вінницької області в 2010-2011 рр.. проти показників минулих років є позитивною тенденцією і свідчить про ефективне використання фінансових ресурсів в посткризовий період, коли рентабельність власного капіталу складала 30,2% в 2010 р. та 37,5% в 2011 р. проти 8,9% в 2009 р., а рентабельність активів відповідно 12,1% та 16,7% проти 3,4% в 2009 р. (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4

Показники ефективності використання фінансових ресурсів сільськогосподарськими підприємствами Вінницької області

Показники

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Рентабельність активів, %

4,6

7,8

3,4

12,1

16,7

Маневреність (коефіцієнт) власного капіталу

0,90

0,6S

0,64

0,63

1,24

Рентабельність власного капіталу, %

8,9

18,8

8,9

30,2

37,5

Коефіцієнт оборотності власного капіталу

1,26

1,64

2,05

1,94

1,88

Коефіцієнт фінансового левериджу

0,27

0,44

0,63

0,61

0,52

* Джерело: розраховано за даними статистичних збірників Вінниччини [381, 382].

Ефект фінансового левериджу виявляє на скільки відсотків збільшується рентабельність власного капіталу в результаті залучення позичених коштів в оборот підприємства. Він виникає в тих випадках, коли економічна рентабельність вища за кредитний відсоток. Так, рентабельність капіталу сільськогосподарських підприємств Вінницької області після виплати податків становить в 2011 р. 37,5%, тоді як середня процентна ставка за надані кредитні ресурси підприємствам АПК – 19% [266, с. 50].

Різниця між вартістю позикового і розміщеного капіталу дасть змогу збільшити рентабельність власного капіталу. Отже, в такому випадку сільськогосподарським підприємствам Вінницької області вигідно збільшувати плече фінансового важеля, тобто частку позикового капіталу.

Аналіз стану банківського кредитування підприємств агропромислового комплексу Вінницької області впродовж 2004-2011 рр.. свідчить про наступне: в докризовий період 2004-2007 рр.. в цілому спостерігається тенденція зростання обсягів видачі кредитів підприємствам АПК, в тому числі в розрахунку на одне підприємство. Однак, при зниженні процентної ставки з 18,9% в 2005 р. до 17,1% в 2007 р. скорочується за цей же період кількість позичальників-товаровиробників з 791 до 568, що пов'язано із зміною механізму пільгового кредитування щодо розширення кола більш кредитоспроможних позичальників, які стали конкурентами для них.

За термінами користування кредитами як і по регіонах України, так і в Вінницькій області переважають короткострокові кредити, частка яких в 2011 р. становила 74,2%, а в 2012 р. (станом на 06.07.2012 р.) вона становила 92,6%, середньострокових і довгострокових відповідно 6,8% та 0,6%.

Аналіз динаміки залучених кредитних ресурсів в агропромислове виробництво свідчить про різке скорочення їх впродовж 2008-2011 рр., тобто в період негативного впливу світової фінансової кризи та в посткризовий період (таблиця 2.5, рис. 2.7).

За цей же період різко скоротилась кількість позичальників кредитних ресурсів з 791 товаровиробника в 2005 році до 97 в 2011 році (станом 01.07.2011 р.). або більш як у 8 разів.

Різке скорочення кількості аграрних підприємств, бажаючих отримати кредитні ресурси з 431 в 2008 р. до 24 в 2009 р. пов'язане із зростанням відсоткової ставки з 18,9% до 25,9% та впливом світової фінансової кризи на банківський сектор, який впродовж 2009 р. практично до мінімуму скоротив обсяги кредитування.

Таблиця 2.5

Стан банківського кредитування сільськогосподарських підприємств Вінницької області *

Показники

2004 р.

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Видано кредитів підприємствам АПК – всього (тис. грн.):

339279

615791,9

856800

695088,2

1196885,4

327208

394600

971700

в т.ч.

товаровиробникам, тис. грн.

105591

384518,7

398150,7

484056,5

275261

28104,0

199515

181895

Частка кредитів товаровиробникам в загальній сумі кредитів підприємствам АПК, %

31,1

62,4

46,5

69,6

22,9

8,6

50,6

18,7

Кількість позичальників – товаровиробників, осіб

791

575

568

431

24

65

158

Середньозважена процентна ставка за кредитами товаровиробникам, %

18,0

18,9

17,3

17,1

16,8

25,9

22,2

17,2

Видано кредитів товаровиробникам із розрахунку на одне підприємство, тис. грн.

486,1

692,2

852,2

638,7

1171,0

3069,5

1151.2

* Джерело: розраховано за даними Управління агропромислового розвитку у Вінницькій області

Видано кредитів підприємствам АПК у Вінницькій області впродовж 2004-2011 рр..

Рис. 2.7. Видано кредитів підприємствам АПК у Вінницькій області впродовж 2004-2011 рр..

В 2012 році залучали кредитні ресурси в підприємницьку діяльність лише 80 підприємств Вінницької області (станом на 06.07.2012 р.) або на одне підприємство припадає 3,273 млн. грн. залучених кредитних коштів.

Використання кредитних ресурсів дає змогу аграрним підприємствам нарощувати економічний потенціал і забезпечувати ефективніше використання власного капіталу, а отже, підвищити ринкову вартість підприємства.

Як свідчить господарська практика, ефективність використання залучених кредитних коштів, зазвичай, більша ніж ефективність використання власних фінансових ресурсів, що пояснюється, насамперед, підвищенням відповідальності суб'єктів господарювання перед кредиторами за повернення боргу у встановлений термін.

Використання у необхідних розмірах кредитів банку створює для аграрних підприємств умови щодо підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, оскільки потреби в оборотних коштах, які носять тимчасовий характер, покриваються за рахунок кредитів.

Залучення в оборот кредитних ресурсів в розумних обсягах та ефективне їх використання сприяють поліпшенню фінансового стану, і навпаки, якщо підприємство залучає в свій оборот кредитні ресурси в обсягах, що економічно не обґрунтовані, то це може призвести до погіршення фінансового стану, а отже і кредитоспроможності потенційних позичальників.

Причинами низької активності щодо залучення кредитних ресурсів в сільськогосподарське виробництво протягом останніх років є:

– високі відсоткові ставки на залученими кредитами;

– відсутність ліквідної застави в позичальника;

– нестабільний фінансовий стан аграрних підприємств.

Незмінним кредитором аграрних підприємств Вінницької області впродовж останніх років є Райффайзен банк "Аваль", ВТБ Банк.

Серед основних кредиторів в Україні виділяють також ТОВ КБ "Фінансова ініціатива", ЗАТ АКБ "Промислово-інвестиційний банк" (Промінвестбанк), ВАТ "Державний експортно-імпортний банк" (Укрексімбанк), ВАТ "Державний ощадний банк України" (Ощадбанк).

В 2008 році найбільшу частку в кредитуванні аграрних підприємств відіграли такі банки ( рис.2.8.): Райффайзен банк "Аваль" із часткою 23Д% в загальному обсязі кредитування, Укргазбанк (9,5%) та ВБВ Банк (9% відповідно).

Участь кредитних установ у кредитуванні аграрних підприємств Вінницької області у 2008 р.

Рис. 2.8. Участь кредитних установ у кредитуванні аграрних підприємств Вінницької області у 2008 р.

Лідируючі позиції в кредитуванні аграрних підприємств Вінницької області в 2009 році займають банки БМБанк із часткою 45,9% в загальному обсязі кредитування; Райффайзен банк "Аваль" (24,4%) та ВТБ Банк (11,6%) (рис. 2.9).

Участь кредитних установ у кредитуванні аграрних підприємств Вінницької області у 2009 р.

Рис. 2.9. Участь кредитних установ у кредитуванні аграрних підприємств Вінницької області у 2009 р.

В 2010 році – лідерами в кредитуванні аграрних підприємств є БМ Банк частка якого в загальному обсязі кредитування становить 46,1%, Райффайзен банк "Аваль" (13,9%) та Індекс Банк (13,3%) (рис. 2.10).

Участь кредитних установ у кредитуванні аграрних підприємств Вінницької області у 2010 р.

Рис. 2.10. Участь кредитних установ у кредитуванні аграрних підприємств Вінницької області у 2010 р.

За 7 місяців 2011 року лідерами в кредитуванні є ВТБ Банк (30,7%), Райффайзен банк "Аваль" (22,7%) та Сбербанк Росії (19%) (рис. 2.11).

Участь кредитних установ у кредитуванні аграрних підприємств Вінницької області за 7 місяців 2011 р.

Рис. 2.11. Участь кредитних установ у кредитуванні аграрних підприємств Вінницької області за 7 місяців 2011 р.

Участь кредитних установ у кредитуванні аграрних підприємств Вінницької області станом на 01.01.2012 р.

Рис. 2.12. Участь кредитних установ у кредитуванні аграрних підприємств Вінницької області станом на 01.01.2012 р.

Заборгованість сільськогосподарських підприємств Вінницької області за довгостроковими кредитами становила 834500 тис. грн. або зросла проти попереднього року в 1,4 рази, проти 2007 року – в 3,3 рази відповідно (табл.2.6 та рис. 2.13).

Таблиця 2.6

Заборгованість сільськогосподарських підприємств Вінниччини по банківських кредитах

( на кінець періоду; тис. грн.)

Показники

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Відхилення 2011 р. до 2007 р.

Довгострокові кредити банків

249848,3

559977

594692

834500

678134

428285,7

Короткострокові кредити банків

327267,1

481553

497032

500403

586244

258976,9

Заборгованість сільськогосподарських підприємств Вінниччини по банківських кредитах за 2007-2011 рр..

Рис. 2.13. Заборгованість сільськогосподарських підприємств Вінниччини по банківських кредитах за 2007-2011 рр..

Заборгованість сільськогосподарських підприємств Вінницької області за короткостроковими кредитами знаходиться впродовж 2007-2011 рр.. майже на однаковому рівні і становить в 2011 році – 586244 тис. грн., що більше проти 2007 р. – в 1,8 рази, що ще більш негативно позначається на взаємовідносинах аграрних підприємств з банками.

За станом на 01.01.2012 р. аграрними підприємствами Вінницької області фактично залучено 597025,83 тис. грн. кредитних ресурсів, з них короткострокові кредити становлять 74,2%, довгострокові і середньострокові відповідно 13,1% та 12,8%.

В основному аграрні підприємства залучають кредитні ресурси на поповнення оборотних засобів – 41,3%, на придбання техніки – лише 8% від загальної суми залучених кредитних ресурсів, решта – на проведення комплексу весняно-польових робіт (додаток Б).

Збільшення заборгованості за короткостроковими кредитами призводить до зростання частки проблемних кредитів і збільшує кредитні ризики банків, тому аграрний сектор залишається непривабливим для банківських установ, що вимагає прийняття заходів щодо зміни такої тенденції в бік повернення обличчям до стратегічно важливої галузі шляхом вдосконалення існуючого механізму банківського кредитування.

Крім того, склалася ситуація в регіонах, коли фактична потреба в компенсаційних коштах підприємств агропромислового комплексу для здешевлення пільгових кредитів залучених у попередні роки не задовольняється в повній мірі, що негативно позначається на кредитному забезпеченні і свідчить про недосконалість механізму пільгового кредитування.

Так, річна потреба сільськогосподарських підприємств Вінницької області в компенсаційних коштах для здешевлення пільгових кредитів, які підлягали компенсації у 2009 році складала 25775,7 тис. грн., з них 14020,5 тис. грн. або 54,4 % припадає на пільгові кредити 2009 року. При фактичній потребі в 25775,7 тис. грн. фактично виплачено компенсаційних коштів сільськогосподарським підприємствам 9568,1 тис. грн. або 37,1%.

Аналіз фактичної потреби виплат компенсаційних коштів для здешевлення пільгових кредитів за термінами сільськогосподарським підприємствам-позичальникам Вінницької області в 2009 році свідчить таке:

– при короткострокових кредитах: при потребі в 14093,2 тис. грн. фактично виплачено 4554,9 тис. грн. або 32,3% від загальної суми;

– при середньострокових кредитах: при потребі в 9079,6 тис. грн. фактично виплачено 3546,5 тис. грн. або 39,1%;

– при довгострокових кредитах: при потребі в 2602,9 тис. грн. фактично виплачено 1466,7 тис. грн. або 56,3%.

Отже, найбільша частка фактично виплачених коштів підприємствам-позичальникам виявилася по довгостроковим і середньостроковим кредитам, які відрізняються від короткострокових і за цільовим використанням взятого кредиту: цільовим використанням короткострокових кредитів є поповнення обігових коштів, а середньострокових і довгострокових – придбання техніки.

Обсяги залучених пільгових кредитів у 2009 році, які мали право на отримання компенсації відсоткової ставки становить 223999,3 тис. грн. Середня відсоткова ставка за залученими пільговими короткостроковими кредитами у 2009 році становила 20,5%, середній відсоток відшкодування банківської ставки становив – 10,8%. Середній термін користування короткостроковими банківськими кредитами становив 7 місяців.

Обсяг перехідних кредитів 2006-2008 років, які мали право на отримання компенсації у 2009 році становив 108875,3 тис. грн., з них 76,8% – це середньострокові, 21,4% та 1,8% довгострокові та короткострокові відповідно.

Середня відсоткова ставка за залученими перехідними кредитами 2006- 2008 рр.. становила для короткострокових кредитів – 17,1%, 16,7% та 16,1% – відповідно для середньострокових і довгострокових кредитів. Середній термін користування короткострокових кредитів – 4 місяці, для середньострокових – 11 місяців та для довгострокових 12 місяців. Середній відсоток відшкодування банківської ставки за такими кредитами є дещо вищим проти аналогічного показника за залученими пільговими кредитами у 2009 році і становить 11,7%.

Потреба в компенсаційних коштах у 2009 році на здешевлення перехідних кредитів, залучених у 2008 році сільськогосподарськими підприємствами Вінницької області становить 3,4% від загальної суми отриманих кредитів для короткострокових кредитів, 9,2% – для середньострокових кредитів та 16,9% для довгострокових кредитів.

В 2011 році прогнозувалось залучити кредитів на суму 432121 тис. грн., за якими буде надаватися компенсація відсоткової ставки, з них 405308 тис. грн. або 93,8% – це короткострокові кредити із середнім терміном користування 7 місяців та середнім відсотком відшкодування банківської ставки 15,5%.

Обсяг перехідних кредитів 2007-2010 років, яким виплачуватиметься компенсація сільськогосподарським підприємствам Вінницької області у 2011 році становить 35440,6 тис. грн. з яких найбільша частка 60,4% становлять середньострокові кредити та 39,6% довгострокові кредити.

Аграрними підприємствами Вінницької області в 2012 році планувалось залучити 541690 тис. грн., що в 5,8 разів перевищує суму фактично отриманих кредитних ресурсів. Основною метою залучення кредитних ресурсів є поповнення оборотних коштів підприємств.

Серед банківських установ, за станом на 01.05.2012 р. в яких аграрні підприємства Вінницької області залучали кредитні ресурси найбільша частка ресурсів КредіАгріколь Банк (48,7%), Райффайзен Банку Аваль (24,5%) та ВТБ Банку (11,2%) . Крім того, 7,7% кредитних ресурсів залучалось в Ощадбанку, 2,2% – в Банку "Київська Русь", решта – в інших банках.

Із загальної суми кредитних ресурсів 52,2% планується залучати аграрними підприємствами в Правексбанку, 8,7% – в ВТБ Банку, 4,9% – в Укрсоцбанку, 3,6% – в КредіАгріколь Банк та ін..

Отже, аналіз стану банківського кредитування аграрних підприємств показав, що незважаючи на очевидний прогрес у розвитку кредитування реального сектора економіки, кредитування аграрної галузі не є достатнім і скорочується, навіть при умові підвищення прибутковості і рівня рентабельності сільськогосподарської діяльності останніми роками, що є протиріччям в плані зв'язку кінцевого результату із кредитоспроможністю і є недопустимим явищем зважаючи на те, що сільське господарство і аграрне виробництво є стратегічно важливою галуззю економіки України.

Із негативним впливом світової фінансової кризи на діяльність банківського сектору відбулося подорожчання банківських кредитів, більш жорсткими стали умови до кредитоспроможності позичальників, до застави, а також зменшилися пропозиції по кредитних продуктах через проблеми з ліквідністю в банківській системі України.

Відсутність стійкості зв'язку між обсягами кредитів в АПК з виробництвом валової продукції сільського господарства свідчить про необхідність зміни політики держави в сфері кредитного забезпечення аграрних підприємств в бік прийняття заходів, що сприятимуть поверненню банківських установ обличчям до аграріїв, що збільшить обсяги фінансування та ефективність виробництва сільськогосподарської продукції.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси