Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Державна регуляторна політикагрошово-кредитна політикаКРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА...Механізми кредитного забезпечення аграрних підприємствДержавна регуляторна політика у сфері господарювання, її цілі та...Державна політика в сфері трудових відносин і соціального забезпеченняМетодологічне забезпечення кредитними ресурсами підприємницької...Державна промислова та аграрна політикаРоль банківської системи України у механізмі кредитного забезпечення...Інноваційна політика підприємства: реінжиніринг бізнес-процесів
 
Головна arrow Банківська справа arrow Механізми банківського кредитування в аграрній сфері
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Державна регуляторна політика кредитного забезпечення підприємств аграрного бізнесу

З побудовою ринкових відносин в Україні особливо гостро виходить на перший план питання відповідності до потреб ринкової економіки законодавчої бази, зокрема правового регулювання діяльності кредитних установ, в тому числі в сфері кредитного забезпечення підприємств аграрного сектора економіки.

Враховуючи негативний вплив світової фінансової кризи на діяльність банківських установ і безпосередньо на банківське кредитування підприємницької діяльності аграрних підприємств, що проявилося через різке скорочення його обсягів, зростання кількості прострочених банківських кредитів, актуальним є питання вдосконалення механізму банківського кредитування, спираючись на дієве нормативно-правове забезпечення, що сприятиме покращенню кредитного забезпечення підприємств аграрного бізнесу.

Визначальним фактором у реалізації кредитних відносин є законодавче забезпечення кредитної політики.

Як свідчить вітчизняна практика, сьогодні без ефективного державного регулювання кредитної політики в сфері сільського господарства неможливо обійтися, оскільки кредитні відносини аграрних підприємств з банківською системою залишаються ключовими в сучасних умовах господарювання.

З метою подолання негативних тенденцій та створення умов для позитивної динаміки розвитку аграрного сектору, за період незалежності України, Верховною Радою була прийнято низка законів, що регламентують державну підтримку розвитку сільського господарства, серед яких Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24.06.2004 № 1877-IV; Закон України "Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року" від 18.10.2005 № 2982-IV.

В розвиток вищезазначених та інших законів Кабінет Міністрів України постановою від 19.09.2007 № 1158 затвердив Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року, основною метою якої є забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, а одним із основних пріоритетів є розвиток фінансово-кредитних механізмів.

Незважаючи на численні законодавчі та нормативні документи, які приймалися на підтримку аграрного виробництва найбільш дієвими, як показала вітчизняна практика, виявилися механізми державної фінансової підтримки часткової компенсації ставок за кредитами.

В сучасних умовах найбільш стримуючим фактором банківського кредитування аграрних підприємств є відсутність ліквідної застави у більшості з них, тому важливе місце у кредитному забезпеченні аграрних підприємств посідає механізм пільгового кредитування, оскільки із запровадженням урядової програми часткової компенсації ставки за кредитами комерційних банків сільськогосподарським та іншим підприємствам АПК розпочалися кардинальні зміни у кредитному забезпечення аграрного сектора економіки [70, с.87].

Саме практика запровадження пільгового кредитування з компенсацією ставки за кредитами за рахунок державного бюджету забезпечило зрушення у процесі кредитування аграрного сектору економіки.

Про дієвість такої державної програми свідчить зростання обсягів залучених кредитів (з 2,1 млрд. грн. в 2000 р. до 20,1 млрд. грн. в 2008 р. або в 9,5 раза) та кількості наданих пільгових кредитів за період 2000-2008 рр. з 0,8 млрд. грн., в 2000 р. до 15,1 млрд. грн. в 2008 р. (в 18,8 раза).

Так, впровадження Урядом України заходів щодо стимулювання грошового кредитування через механізм часткової компенсації ставок за кредитами дозволив залучити в 2005 р. 10,4 млрд. грн. кредитних ресурсів, в тому числі 73% пільгових, що в 5 разів більше загальних обсягів кредитних ресурсів 2000 р., а пільгових кредитів – в 10 разів, ніж в 2000 р.

Застосування механізму здешевлення вартості кредитів в певній мірі сприяло призупиненню спаду виробництва, виведенню більшості підприємств на рентабельний рівень діяльності та отриманню прибутків.

Так, зокрема, аналіз залучення кредитних ресурсів за цей же період підприємствами АПК у Вінницькій області також свідчить про стрімке зростання їх обсягів лише за 2005 р. вдвічі проти попереднього року з 339279 тис. грн. до 615791,9 тис. грн. За цей же період спостерігається стрімке зростання прибутку підприємств АПК в 1,3 рази в 2005 р. проти 2004 р. та рентабельності з 8,8% до 12,6% відповідно.

Зацікавленість комерційних банків України в кредитуванні аграрного сектору економіки, починаючи з 2002 р. по 2008 р. зростала значними темпами також через стабілізацію макроекономічної ситуації в країні – уповільнення темпів інфляції, стабільність обмінного курсу, зниження процентних ставок, ріст ВВП тощо.

Механізм часткової компенсації процентної ставки за кредитами комерційних банків для аграрних підприємств впродовж 2000-2003 рр.. був орієнтований на підтримку короткострокового кредитування аграрних підприємств, оскільки часткове відшкодування відсоткової ставки за кредитами згідно процедури надання компенсації здійснювалось до 1 грудня поточного року, що, вважаємо, є одним із недоліків цього етапу, разом із жорсткою прив'язкою розміру відшкодування до облікової ставки НБУ, що призводило до збільшення реальної вартості кредиту. Зокрема, впродовж 2000-2001 рр.. розмір часткової компенсації процентної ставки становив 50% від розміру облікової ставки НБУ, але не нижче 17,5% річних в 2000 р., а в 2001 р. – для інших підприємств агропромислового комплексу, для решти підприємств – в розмірі 70% розміру облікової ставки НБУ.

В 2001 році дія державної програми фінансової підтримки через механізм здешевлення кредитів поширюється на інших позичальників, таких як зернозаготівельні підприємства та підприємства для здійснення заставних операцій із зерном.

Характерною особливістю механізму в 2002-2003 рр.. є обмеженість бюджетних коштів, призначених на покриття частини процентної ставки і проявом такої тенденції є вказане цільове спрямування отриманих кредитів – "виключно на закупівлю кормів, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів, запчастин для ремонту с.-г. техніки, с.-г. техніки вітчизняного виробництва", а в 2003 році він доповнюється ще окрім вказаних вище напрямів цільового спрямування "...на сплату страхових платежів за обов'язковими видами страхування, закупівлею худоби та птиці". Крім того, особливістю досліджуваного механізму в 2003 році є те, що окремою цільовою програмою виділена фінансова підтримка вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки та можливості відшкодування частини процентної ставки не лише за кредитами комерційних банків, а й за кредитами кредитних спілок сільськогосподарським товаровиробникам.

Починаючи з 2004 року уряд запровадив державну програму фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення довгострокових кредитів: в цей період розширюється коло позичальників, які претендують до участі в цій програмі, якими є окрім всіх вище перелічених, ще й рибницькі, рибальські, риболовецькі господарства, цукрові заводи; підприємства споживчої кооперації; ремонтні, сервісні підприємства.

Розмір часткової компенсації за кредитами впродовж 2004-2006 рр.. здійснюється диференційовано залежно від позичальника, кредитора, валюти, строку та цільового призначення кредиту.

Незважаючи на динамічне зростання загальної суми залучених кредитів (з 10,4 млрд. грн. в 2005 р. до 12,6 млрд. грн. в 2006 р., в 2006 р. спостерігається тенденція зменшення обсягів пільгових кредитів залучених підприємствами АПК в Україні (з 7,6 млрд. грн. в 2005 р. до 7 млрд. грн. в 2006 р.).

Демяненко М.Я. [127, с. 59] вважає, що "така ситуація пов'язана як із запровадженням нових умов реалізації механізму кредитної субсидії для підприємств АПК, які в сукупності знизили доступність банківських кредитів, так і посиленням орієнтованості кредитної політики банків на споживче та житлове кредитування населення".

Починаючи з 2007 року розширилось коло позичальників серед інших підприємств АПК (хлібозаготівельні, борошномельні, хлібопекарські, крупозаводи, комбікормові, консервні, м'ясопереробні, молокопереробні, та хлібопекарські підприємства, ДАК "Хліб України" та її дочірні підприємства), які через вишу кредитоспроможність стали потенційними конкурентами для сільськогосподарських товаровиробників.

Поява більш кредитоспроможних, ніж сільськогосподарські підприємства позичальників за програмою здешевлення зумовила адекватну реакцію банків щодо нарощення питомої ваги кредитування інших підприємств АПК при зменшенні питомої ваги кредитів, наданих сільськогосподарським підприємствам [127, с. 61].

Звичайно, це позначилось на ефективності залучення кредитних ресурсів аграрними підприємствами і в регіонах. Так, зокрема, у Вінницькій області, в 2007 році незважаючи на збільшення обсягів виданих кредитів в цілому та суми отриманих кредитів на 1 га, частка прокредитованих витрат зменшилася проти попереднього року з 50,3% до 45,1%; зменшились вдвічі сума отриманого підприємствами АПК прибутку (з 223635,3 тис. грн. в 2006 р. до 110507,5 тис. грн. в 2007 р.) та рентабельність підприємств АПК (з 15,4% в 2006 р. до 7% в 2007 р.) [273].

Аналіз діючого механізму здешевлення кредитів за рахунок компенсації частини процентної ставки впродовж 2000-2007 рр.., тобто до світової фінансової кризи, постійно змінюється і характеризується як позитивними так і негативними тенденціями запровадження.

Позитивною тенденцією було динамічне зростання обсягів наданих кредитів, в тому числі пільгових, що в цілому позитивно позначилось на ефективності підприємницької діяльності аграрних підприємств, особливо впродовж 2002-2005 рр.. За цей період розширюється коло позичальників, вдосконалюється механізм здешевлення кредитів через запровадження часткової компенсації не лише за короткостроковими кредитами, як це було на початкових етапах, а й за середньостроковими та довгостроковими кредитами. Однак, розширення кола більш кредитоспроможних позичальників негативно відобразилось на кредитуванні саме сільськогосподарських товаровиробників, яким стало важко конкурувати з іншими підприємствами АПК, що також мали можливість претендувати на участь в програмі державної підтримки через механізм здешевлення кредитів.

Негативними тенденціями запровадженого механізму на перших етапах його застосування на практиці в Україні були його недосконалість, недостатність коштів в бюджеті для покриття часткової компенсації, жорстка прив'язка розміру відшкодування до облікової ставки НБУ, обмеженість строку надання компенсації до 1 грудня, що призвело до неможливості скористатися правом на здешевлення кредиту в разі специфіки галузі, низька активність комерційних банків до співпраці з сільськогосподарськими товаровиробниками [70, с.89].

Демяненко М.Я. [127, с.76] стверджує, що "основною причиною низької активності комерційних банків на початковому етапі розвитку кредитних відносин із сільськогосподарськими товаровиробниками є те, що минула практика характеризується негативним досвідом неповернення кредитів і, як наслідок, втратою сільськогосподарськими підприємствами репутації добросовісного позичальника".

Позитивною тенденцією в механізмі здешевлення кредитів в 2004-2006 рр.. є орієнтація на стимулювання саме аграрного сектора економіки і пріоритетних напрямів його розвитку, підтвердженням чого є найбільший розмір відшкодування процентної ставки за довгостроковими кредитами, для позичальників – сільськогосподарським підприємствам і в якості цільового призначення – найбільша частка відшкодовувалася на витрати, пов'язані із придбанням основних засобів сільськогосподарського призначення. Тобто, визначення розміру часткової компенсації здійснювалося диференційовано залежно від позичальника, кредитора, валюти, строку та цільового призначення кредиту, що ускладнювало процедуру здешевлення.

Тому з 2007 року вносяться зміни в діючий механізм саме щодо визначення розміру компенсації відсоткової ставки за кредитами, який визначався залежно від строку та валюти кредиту: так, компенсація за короткостроковими кредитами надається в національній валюті в розмірі облікової ставки НБУ; в іноземній валюті – у розмірі 6% річних. Компенсація за середньостроковими кредитами надається в національній валюті в розмірі облікової ставки НБУ, в іноземній валюті – у розмірі 5% річних.

Цільовим спрямуванням короткострокових кредитів в 2007 році є придбання сировини та інгредієнтів для виробництва комбікормів, обладнання та с.-г. інвентарю, запасних частин для ремонту с.-г. та зрошувальної техніки, оплату послуг за виконанні ремонтні роботи, а середньострокових- придбання обладнання для заводів з виробництва біопалива, переробки харчових продуктів, тваринницьких та птахівничих комплексів; будівництва та реконструкції заводів з виробництва біопалива і переробки харчових продуктів; придбання сировини та інгредієнтів для виробництва комбікормів.

В 2008 році відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України (від 27 лютого 2008 р. № 126) "Про внесення змін у Порядок використання у 2008 році коштів передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів" було змінено механізм пільгового кредитування аграріїв: було передбачено аграрним підприємствам надання компенсації частини сплаченої процентної ставки по залученим ними в банках короткострокових кредитів терміном погашення до 12 місяців; середньострокових – від 12 до 36 місяців; довгострокових кредитів – терміном від 36 до 60 календарних місяців.

При цьому у зв'язку з умовами, спричиненими світовою фінансовою кризою, збільшується строк, на який було надано кредит, на період його пролонгації банком, але не більш як до 1 червня 2009 року.

Особливістю механізму здешевлення кредитів в 2008 р. є відмінність за термінами кредитів їх цільового спрямування: зокрема, в основному цільовим спрямуванням отриманих короткострокових позик є, покриття виробничих витрат в поточному році по всіх групах позичальників.

В 2008 році спостерігаємо стрімке зростання обсягу залучених кредитних ресурсів підприємствами України в порівнянні з попереднім роком з 14,6 млрд. грн. до 20,1 млрд. грн. або в 1,4 рази та значне зростання суми пільгових кредитів з 7,8 млрд. грн. в 2007 р. до 15,1 млрд. грн. в 2008 р. (проти періоду 2005-2007 рр..) або майже в 2 рази. Це пояснюється розширенням кола позичальників і напрямів цільового спрямування одержаних позик, що підлягають частковій компенсації ставки кредиту.

Важким виявився кризовий період, що позначилось на обсягах кредитування та результативності діяльності аграрних підприємств. Аналіз стану банківського кредитування підприємств агропромислового комплексу Вінницької області свідчить про скорочення обсягів залучених кредитів впродовж 2008-2010 рр.. з 1196,9 млн. грн. до 263,1 млн. грн. або в 4,5 рази.

Наступним етапом зміни в механізмі пільгового кредитування є 2010 рік, де Постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 р. № 794 (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1103 від 06.12.2010, № 96 від 07.02.2011, №928 від 22.08.2011, №968 від 07.09.2011, № 1091 від 20.10.2011, № 1372 від 28.12.2011, № 508 від 31.05.2012, № 640 від 11.07.2012, № 949 від 17.10.2012] "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки суб'єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів" змінено даний механізм.

Цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінагрополітики для часткової компенсації: відсоткової ставки за залученими суб'єктами господарювання агропромислового комплексу у банках, у тому числі іноземних, коротко-, середньо- та довгостроковими кредитами та позиками, середньо- та довгостроковими кредитами та позиками в іноземній валюті, залученими від Міжнародної фінансової корпорації, Європейського банку реконструкції та розвитку, середньо- та довгостроковими кредитами та позиками, залученими в іноземній валюті від нерезидентів, що отримуються позичальниками внаслідок випуску нерезидентами середньо- та довгострокових облігацій на міжнародних фінансових ринках, за умови участі активів позичальників у випуску з нерезидентом – емітентом облігацій, використаними на пріоритетні напрями розвитку агропромислового комплексу, та наданими кредитами з реалізації проектів енергозбереження відповідно до Закону України "Про ратифікацію Кредитної угоди (Фінансування Української ЕСКО (друга фаза) між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку". Бюджетні кошти спрямовуються також на погашення бюджетної кредиторської заборгованості, зареєстрованої в органах Казначейства"; лізингових платежів, передбачивши у 2012 році на зазначені ціпі до ЗО млн. гривень.

В 2010-2011 рр. серед позичальників-субєктів пільгового кредитування, окрім вже перелічених, додалися ще оптові ринки сільськогосподарської продукції. Цільове спрямування отриманих позик різноманітне залежно від терміну кредитів.

У Держбюджеті на 2011 рік [145, с. 206] було передбачено фінансову підтримку підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів у загальній сумі понад 531416,5 тис. грн., що в 1,3 рази менше, ніж в 2008 р., коли спостерігався найбільший обсяг залучених кредитних ресурсів, в тому числі і пільгових кредитів.

Серед регіонів України найбільша частка пільгових кредитів в 2011 році припадала на Львівську область – 36,3% до загальної суми пільгових кредитів, Хмельницьку область – 38,3%, Донецьку – 4,5%, Рівненську – 4,2%, решта – інші. Щодо Вінницької області, то частка пільгових кредитів в загальній сумі залучених кредитів за 2011 рік складала – лише 0,6%.

У Державному бюджеті на 2012 рік [146, с. 254] взагалі не передбачено коштів на фінансову підтримку підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів. Аналіз обсягів залучених кредитних ресурсів в 2012 році зменшився проти попереднього 2011 року на 1951,6 млн. грн. або на 26,6%, кількість позичальників в Україні в 2012 році становить 1624 аграрних підприємства.

Всього було залучено у 2012 році регіонами України кредитних коштів на суму 5373,7 млн. грн, з них найбільша частка в загальному обсязі припадає на аграрні підприємства Черкаської області – 13,2% до загального обсягу залучених коштів, Донецької – 10,4%, Полтавської – 9,0%, Миколаївської – 8,3%, Одеської – 7,5%, Запорізької – 6,9%, Харківської – 5,3%, Вінницької відповідно 4,9%.

Слід зауважити, що для 2012 року характерна тенденція за якої практично відсутні кредити на пільгових умовах, тоді як в минулому році на пільгових умовах аграрними підприємствами України було отримано 400,1 млн. грн. (частка в загальній сумі залучених коштів склала 5,5%).

Порівнюючи загальні обсяги залучених кредитних ресурсів аграрними підприємствами в 2012 р. з аналогічним періодом минулого року (станом на 08.07.2012 р.) спостерігається в основному їх скорочення в 18 областях України – в 1,0-3,9 рази [278].

Ситуація з кредитуванням в посткризовий період свідчить про те, що впродовж 2009-2011 рр.. значного збільшення кредитування підприємств АПК не досягнуто (рис.2.20).

Динаміка кредитування підприємств АПК у Вінницькій області впродовж 2004-2011 рр..

Рис. 2.20. Динаміка кредитування підприємств АПК у Вінницькій області впродовж 2004-2011 рр..

Отже, можна стверджувати, що механізм часткової компенсації кредитів використано не повністю, оскільки на практиці існує відмова в наданні кредитів збитковим підприємствам, навіть за наявності застави; перепоною, особливо для новостворених аграрних підприємств, виступає відсутність кредитної історії у таких позичальників, а високі заставні вимоги до забезпечення кредитів відкидають більшість з них за межі кредитних відносин, що негативно позначається на діяльності в цілому аграрного сектора економіки.

Тобто, очікуваних результатів від бюджетного фінансування аграрного сектора економіки не отримано. Основними причинами такого стану, на думку Ботвіної Н.О. [31, с. 113] є "недостатній рівень фінансування розвитку аграрної сфери, відсутність дієвого фінансового контролю в управлінні асигнуваннями, недосконалість механізмів отримання і розподілу бюджетних коштів та порушення бюджетної дисципліни при їх використанні, щорічна зміна порядків та механізмів виділення коштів з державного бюджету, несвоєчасне їх затвердження та внесення до них неодноразових змін протягом року, ускладнений порядок отримання адекватної інформації про бюджетні витрати спрямовані на розвиток аграрної сфери, наявність трансфертів сільському господарству з регіональних бюджетів, формування яких є недостатньо прозорим, наявність взаємозаліків".

Насторожує нестабільність фінансової підтримки, що не дає можливості аграрному сектору стабільно здійснювати підприємницьку діяльність (таблиця 2.11).

Так, згідно Закону "Про Державний бюджет України на відповідний рік" фінансова підтримка фермерських господарств впродовж 2005-2008 рр.. збільшувалась з 17250 тис. грн. до 60000 тис. грн. або в 3,5 рази. В 2009 році сума виділеної допомоги скоротилася до 20000 тис. грн. і в подальшому відсутня стаття видатків в державному бюджеті на такі заходи (рис. 2.21).

Щодо виділення в державному бюджеті коштів на здешевлення кредитів, то ситуація аналогічна; спостерігається збільшення суми фінансової підтримки з 130000 тис. грн. в 2005 р. до 700000 тис. грн. в 2008 р.

Таблиця 2.11

Розподіл видатків Державного бюджету України на фінансову підтримку аграрних підприємств впродовж 2005-2012 рр..*

Статті

видатків

2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010

р.

2011 р.

2012

Р•

Фінансова

підтримка

фермерських

господарств

17250

28000

38000

60000

20000

Здійснення фінансової підтримки через механізм здешевлення креди-тів

10000

(короткострокових)

120000

(довгострокових)

260000 (короткострокових і довгострокових)

667000 (короткострокових і середньострокових)

700000

300000

531416,5

*Джерело: [145,146]

Скорочення суми фінансової підтримки в 2009 р. до 300000 тис. грн. і подальша відсутність такої статті видатків в державному бюджеті в 2010 р. свідчить про негативний вплив фінансової кризи на обсяги кредитування в цілому і на пільгове кредитування, зокрема.

Відновлення фінансової допомоги на здешевлення кредитів в 2011 році також є непостійною тенденцією, яка вже в 2012 році повторюється на рівні 2010 р.

Динаміка фінансової підтримки аграрного сектора у 2005-2012 рр.

Рис. 2.21. Динаміка фінансової підтримки аграрного сектора у 2005-2012 рр.

На думку Алейнікової О.В. [3, с. 115-118] для гарантування стабільності державної підтримки "необхідно законодавчо закріпити зобов'язання держави, у тому числі й у разі затримки при розрахунках. Перший підхід, більш жорсткий, передбачає санкції до держави при затримці відповідних дотацій та субсидій. Інший варіант – індексація затриманих фінансових ресурсів за офіційним індексом інфляції. В обох випадках слід було б зобов'язати державні органи компенсувати втрати підприємств, пов'язані з необхідністю використання комерційних кредитів, з санкціями за несвоєчасні платежі, втраченою вигодою".

На думку Комарової 1.В. [188, с. 69] "негативна ситуація підтримки аграріїв в Україні та її наслідки зумовлені не так обсягами і структурою прямої бюджетної підтримки й податкових пільг, як неспроможністю держави забезпечити підтримку ринкових цін". Автор стверджує, що "в переважній більшості країн (Канада, Японія, країни ЄС) підтримка виробників сільськогосподарської продукції здійснюється за рахунок споживачів. У окремих країнах (Україні, Російська Федерація) іноді виникає протилежна ситуація: кошти на підтримку аграрного сектору розподіляються на користь споживачів, при цьому виробники зазнають втрат".

Загалом в Україні обсяги прямих бюджетних виплат аграрному сектору в 1,2 рази більші за ті, які в кінцевому підсумку одержує сільське господарство, що свідчить про відплив коштів у суміжні галузі: постачання ресурсів і переробку. Крім того, як показує світовий досвід, державна допомога аграрному сектору не може бути ефективною лише за рахунок фінансування бюджетних програм. Необхідно також встановити внутрішні ціни на сільгосппродукцію виробникам (а не посередникам чи переробним підприємствам) на рівні світових, що дасть змогу не допустити вилучення коштів із аграрного сектору та забезпечить його достатню державну підтримку [188, с. 75].

Таким чином, державна регуляторна політика у сфері сільського господарства є недостатньо ефективною, тому актуальним є вдосконалення її механізмів. Сільське господарство здатне відродитися завдяки активній державній фінансовій підтримці, основними напрямами якої повинні стати заходи, спрямовані на підвищення якості та конкурентоспроможності їх продукції на ринку і як результат прибутковість галузі сільського господарства [70, с. 94]. Державна підтримка аграрного сектору в Україні потребує врахування сучасних світових тенденцій.

Державна регуляторна політика кредитного забезпечення аграрного бізнесу має бути сфокусована на ефективність бюджетних програм підтримки, а не на збільшення фінансування аграрного сектору економіки. Тому аграрний сектор економіки має бути фінансово незалежним і самодостатнім у формуванні ресурсного потенціалу, що впливатиме на результативність діяльності аграрних підприємств.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси