Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Надійність електропостачання: основні поняття, критерії та задачі...МЕТОДИ І КРИТЕРІЇ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ЗА...ФІНАНСОВА НАДІЙНІСТЬ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙФІНАНСОВА НАДІЙНІСТЬ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙЕкономічні критерії підвищення надійності електропостачанняБанківський кредит в системі фінансового забезпечення діяльності...Загальні проблеми фінансування аграрних підприємств. Роль і функції...Аналіз фінансового прогнозу (можливого банкрутства) підприємстваКредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних...Суть та критерії фінансового положення об'єднань підприємств
 
Головна arrow Банківська справа arrow Механізми банківського кредитування в аграрній сфері
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Кредитоспроможність як критерій надійності та фінансових можливостей аграрних підприємств

В сучасних умовах господарювання кредитування як одна із форм грошової підтримки діяльності аграрних підприємств проявляє свою ефективність лише в стійких, кредитоспроможних підприємствах. Підприємства, які працюють збитково невзмозі повертати отримані кредити, а це ставить їх в несприятливі фінансові відносини з банківськими установами. Більшість із таких аграрних підприємств виявляються практично виключеними із сфери кредитних відносин, що негативно позначається на фінансових результатах діяльності підприємств аграрного сектора економіки.

В умовах трансформації ринкових перетворень в економіці та в аграрному секторі, зокрема, стає необхідним вироблення нових підходів до кредитного забезпечення аграрних підприємств і зростає роль кредитоспроможності як критерію надійності та фінансових можливостей аграрних підприємств. Кредит як одна із форм залучення фінансових ресурсів аграрних підприємств проявляє свою ефективність лише в стійких, кредитоспроможних підприємствах [63, с. 108].

Посилення банківської конкуренції зумовлює зростання вимог до оперативності прийняття кредитними організаціями рішень про надання кредитів з урахуванням високих кредитних ризиків, які супроводжують кредитування реального сектору економіки. У зв'язку з цим виникає необхідність розробки і впровадження удосконалених технологій, здатних якісно та у прийнятні для клієнтів терміни оцінити рівень кредито- і платоспроможності, в тому числі з урахуванням галузевих особливостей діяльності, хоча для більшості банків поєднання оперативності і якості оцінки кредитних ризиків на практиці є складним завданням [110, с. 206-214].

Сучасна література приділяє велику увагу питанням кредитоспроможності клієнта і існує безліч трактувань цієї категорії, що свідчить про еволюцію цього поняття.

Категорію "кредитоспроможність" ще у XVIII ст. використовували у своїх працях А.СмІт, Н.Х.Бунге, В.П.Косинський та ін. Так, Н.Х. Бунге в роботі "Теорія кредиту" (1852 р.) пов'язував кредитоспроможність з нерухомістю капіталу та вважав гарантією повернення боргу вкладання коштів у нерухомість [320, с. 162].

Залежно від ступеня розвиненості економіки країни та середовища функціонування кредитних установ відбувається еволюція категорії "кредитоспроможність".

Так, в умовах НЕПу, наприклад, економісти вкладали в поняття кредитоспроможність готовність до здійснення кредитної операції й можливість своєчасного повернення отриманої позики. У період кредитної реформи (1930- 1932) різко змінилися економічні відносини в країні і з економічної літератури та практики практично зникає поняття "кредитоспроможність". Це пов'язано з виникненням адміністративно-планової економіки, з централізованим виділенням підприємству необхідних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Порушення прямої залежності між формуванням фінансових ресурсів на підприємстві та їх розподілом і використанням стало однією з причин незацікавленості підприємства як товаровиробника в кінцевих результатах його фінансово-господарської діяльності. Виникла тенденція задоволення власних потреб за рахунок держави або інших підприємств. Із середини 1980-х рр.. перебудова господарського механізму, перехід до ринкових методів господарювання вимагали зміни кредитної системи країни [320, с. 162].

В умовах ринкових відносин кредитоспроможність підприємств відіграє визначальну роль в кредитних відносинах між банківськими установами і суб'єктами господарювання.

У фінансовому словнику Загороднього А.Г. наводиться два визначення поняття "кредитоспроможність" як: 1) "наявність передумов для отримання кредиту, спроможність повернути його в повному обсязі й у певний термін. Визначається показниками, що характеризують позичальника: акуратністю в розрахунках за раніше отримані кредити поточним фінансовим станом і перспективою його зміни, змогою в разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел. Кредитоспроможність можна аналізувати з позицій позичальника (як здатність до здійснення кредитної угоди) та з позицій банку (визначення розміру допустимого кредиту). Стосовно підприємства кредитоспроможність оцінюється показниками ліквідності його балансу чи окремих видів активів"; 2) "комплекс передумов, що визначають спроможність країни своєчасно та в повному обсязі виконувати платежі з обслуговування державного боргу і його погашення. Від рівня кредитоспроможності залежить як здатність залучати позики урядом та окремими суб'єктами господарювання, так і загальна інвестиційна привабливість країни" [144, с. 244 ].

Подібні визначення цього поняття трактуються в економічній енциклопедії: "кредитоспроможність – наявність передумов для отримання позик та спроможність їх повернення" [151, с. 117];

– Примостка Л.О. [312] розглядає кредитоспроможність як здатність позичальника повністю і в зазначені терміни виконати всі умови кредитної угоди;

– на думку Версаль Н.І, Дорошенко Т.В, кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями [79, с. 60].

Васюренко О.В. вказує, що "кредитоспроможність – це наявність у позичальника/контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки [41, с. 170-178].

Аналогічне визначення у Лагутіна В.Д. "кредитоспроможність позичальника – це його здатність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями" [206].

Поєздник О.І оцінює кредитоспроможність як комплексне поняття, яке характеризує спроможність та готовність позичальника до здійснення кредитної операції, яка оцінюється банком з огляду на фінансово-економічне становище позичальника та на якість зробленої ним кредитної пропозиції, а також з точки зору прийнятності для банку-кредитора кредитного ризику й можливості керувати ним [289].

Своє тлумачення даній категорії дає Галасюк В.В.: "Кредитоспроможність – це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися і своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності [90, с. 54-56].

В економічному словнику Мочерного С.В. кредитоспроможність розглядається як "нормальний стан фінансових ресурсів економічних суб'єктів, який дає змогу отримувати та своєчасно повертати позики. Для визначення кредитоспроможності у світовій практиці застосовуються різноманітні методики. Найпоширенішими є визначення характеру позичальника, його спроможності, капіталу (розміру, структури тощо) і форм такого забезпечення та умов, що визначають загальну ринкову ситуацію" [244, с. 46].

Перед укладанням кредитної угоди працівник банку повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, тобто його здатність своєчасно погасити кредит та виявляє фактори, які можуть спричинити непогашення позички.

Отже, кредитоспроможність є якісною оцінкою позичальника, яка визначається банком до розгляду питання про можливість і умови кредитування та дозволяє передбачити ймовірність своєчасного повернення позики та її ефективного використання, тому є важливою складовою кредитних відносин, що вимагає від банківських працівників професіоналізму, глибоких економічних знань, аналітичного мислення, вміння прогнозувати фінансовий стан потенційного позичальника та передбачати обставини, які можуть на них вплинути.

На нашу думку, доцільно було б, щоб при оцінці кредитоспроможності банк разом з позичальником розробляли бізнес-план. Перш ніж планувати залучення кредитних ресурсів, фінансові служби підприємства повинні оцінити свої можливості отримання кредиту – з цією метою доцільно проводити аналіз відповідності параметрів діяльності підприємства критеріям кредитоспроможності, яку оцінюють банки.

Оцінка кредитоспроможності – необхідна умова укладення кредитної угоди, що дає змогу оцінити чинники, які можуть призвести до непогашення позики. Збереження основної суми боргу – один із основних принципів, якого слід дотримуватися у здійсненні кредитних операцій. Кредитоспроможність визначають комерційні банки з кожним із позичальників, вона є одним із важливих етапів розгляду заявки на кредит. Для визначення кредитоспроможності існують різноманітні методики аналізу фінансового стану клієнта та його надійності, використовуються показники, що дають можливість оцінити поточне фінансове становище, перспективи змін, спроможність у разі потреби ліквідувати грошові кошти з різних джерел (коефіцієнти ліквідності. Заборгованості, погашення боргу, рентабельності тощо)" [151, с. 117].

Більшість тлумачень категорії "кредитоспроможність" в деякій мірі ототожнюють її із "платоспроможністю".

На думку Рудченко І.В., кредитоспроможність це спроможність повернути "кредит", а не кошти отримані в позику, бо "кредит" як економічна категорія, вихідним принципом якої є платність грошових ресурсів, передбачає повернення не лише основної суми боргу, а й відсотків за користування нею... Розрізняючи інтерпретацію термінів "платоспроможність" та "кредитоспроможність", зазначаємо, що платоспроможність, при якій оцінюється фінансовий стан клієнта на певну дату, яка, як правило, залишилася у минулому, не може виступати достатньою підставою для оцінювання перспектив повернення кредиту. Відтак, кредитоспроможність – це термін, на нашу думку, значно ширший, який охоплює такі сторони фінансового становища підприємства, як платоспроможність, фінансова стійкість, ділова активність, прибутковість, якість і вість забезпечення, кредитна історія позичальника тощо [320, с. 162].

Для комерційного банку недостатньо, щоб підприємство було лише платоспроможним, воно повинно бути саме кредитоспроможним, з огляду на те, що на відміну від інших зобов'язань, кредитні зобов'язання підприємства перед банком повинні бути погашені виключно грошовими ресурсами. Підприємство може бути визнано не платоспроможним, але кредитоспроможним, оскільки величезний вплив на останню має забезпеченість кредиту [128].

Кредитоспроможність, на думку Мец В.О. [232], характеризується своєчасністю розрахунків за раніше отримані кредити, поточним фінансовим станом і можливістю (за потреби) мобілізувати кошти з різних джерел.

Чернелевський Л.М. [390, с. 320] вважає, що кредитоспроможність – це здатність позикоотримувача отримати кредит, здатність повернути його. Визначається показниками, які характеризують позикоотримувача: його акуратність при розрахунках по раніше отриманих кредитах, його поточному фінансовому положенню та перспективою змін, здатністю при необхідності мобілізувати грошові кошти з різних джерел.

Отже, кредитоспроможність не визначається одним єдиним показником, а групою показників, які характеризують фінансовий стан підприємства.

Дем'яненко М.Я. так дає визначення фінансового стану агроформування: "фінансовий стан агроформування – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин агроформування, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан агроформування – це свідоцтво його фінансової конкурентоспроможності, виконання зобов'язань перед державою і іншими підприємствами" [128, с. 51].

Отже основним критерієм у формуванні кредитних відносин між кредитором і клієнтом є кредитоспроможність позичальника. Як показав аналіз економічних джерел, трактування цієї категорії досить поширено в літературних джерелах.

На нашу думку, кредитоспроможність варто трактувати як спроможність позичальника в повному обсязі розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно в грошовій формі в установлені кредитною угодою терміни. Слід розглядати кредитоспроможність з двох позицій: з позиції позичальника (коли спроможність розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями визначається системою показників) та з позицій кредитора (від рівня кредитоспроможності визначається розмір допустимого кредиту) [63, с. 108].

Водночас невідпрацьованість методичних підходів щодо її визначення знижує ефективність кредитної діяльності.

Оцінка кредитоспроможності позичальника в банківській практиці проводиться через застосування прямих і непрямих методик її аналізу.

Застосування прямих методик передбачає те, що сума набраних клієнтом балів фактично прирівнюється до тієї суми позики, на яку він має право.

Суть непрямих методик полягає в наданні певної ваги (балів) різним оцінним показникам, а результатом оцінки може бути виведення класу кредитоспроможності клієнта.

Традиційно у банківській практиці склалася тенденція згідно якої виділяють такі критерії кредитоспроможності позичальника:

– репутація позичальника під якою надається оцінка взаємовідносин його з кредиторами, покупцями і клієнтами;

– оцінка фінансового стану позичальника за останні роки та на перспективу;

– достатність капіталу та ступінь вкладення власного капіталу в операцію, що кредитується;

– забезпеченість кредиту, тобто наявність конкретного джерела погашення кредиту в разі нестачі вартості активів позичальника;

– місце на ринку та ефективність управління підприємством.

Критерії оцінки кредитоспроможності позичальника встановлюються комерційними банками самостійно на основі розробленої ними системи показників. Слід мати на увазі, що кредитоспроможність залежить від багатьох факторів деякі з яких оцінити досить непросто.

Однак, на думку Деревягіна О. [133, с. 25] "...велика частина аналізованих на практиці показників кредитоспроможності заснована на даних за минулий період або на якусь звітну дату... усі вони зазнають негативного впливу інфляції. Складність представляють виявлення та кількісна оцінка деяких факторів, зокрема, таких як моральний вигляд і репутація позичальника".

Оцінку кредитоспроможності розпочинають з розгляду кредитного проекту працівниками банку, які здійснюють всебічне вивчення суб'єкта та об'єкта кредитування та оцінку ризиків по позиці на підставі таких джерел інформації:

– офіційно наданих позичальником в банк документів;

– матеріалів щодо клієнта, отриманих із архівів банку (при наявності "кредитної історії" клієнта);

– відомостей, які можуть бути отримані від служби безпеки банку, від контрагентів потенційного позичальника, податкових адміністрацій, інших банків та інших джерел;

– різних статистичних відомостей із загальних збірників, довідників, відомості з преси.

Експертиза кредитного проекту проводиться з метою визначення його окупності та можливості своєчасного погашення кредиту разом з відсотками в результаті отримання економічного ефекту від впровадження (здійснення) проекту в терміни, які відповідають термінам кредитування.

На цьому етапі здійснюється детальний аналіз кредитних заявок, тобто:

– визначається мета кредитування;

– перевіряється коректність розрахунку суми кредиту шляхом аналізу техніко- економічного обґрунтування разом з відповідними документами;

– перевіряється обґрунтованість термінів погашення кредиту;

– детально аналізуються доходи, що передбачаються від кредитної угоди, та втрати, пов'язані з кредитним проектом, відповідність рівня процентної ставки за кредитом рівню ризику, який несе банк (витрати по залученню ресурсів, формуванню страхового резерву, страхуванню ризику неповернення кредиту).

Для розгляду довгострокових проектів обов'язкове здійснення банком техніко-економічної експертизи.

Для оцінки кредитоспроможності скористаємося системою узагальнених показників, які характеризують фінансовий стан аграрних підприємств (таблиця 2.12).

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами має від'ємне значення в 2011 р. і становить 0,53 – є свідченням того, що забезпеченість аграрних підприємств Вінницької області власними коштами є вкрай незадовільною: сума власного капіталу була нижчою за суму необоротних активів.

Таблиця 2.12

Узагальнені показники оцінки кредитоспроможності сільськогосподарських підприємств Вінниччини*

Показники

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Зміни

2011р.

до

2007 р.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами

-0,12

-0,65

-0,53

-0,66

-0,53

-0,65

Коефіцієнт покриття

1,62

1,63

1,57

1,80

2,00

0,38

Частка оборотних коштів у активах

0,56

0,64

0,59

0,64

0,64

0,08

Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,54

0,68

0,54

0,75

0,88

0,34

Коефіцієнт фінансового левериджу

0,27

0,44

0,63

0,61

0,52

0,25

Показник заборгованості кредиторам

0,26

0,39

0,28

0,28

0,24

-0,02

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)

0,51

0,42

0,38

0,39

0,45

-0,06

*Джерело: розраховано за даними статистичного збірника [381,382]

Коефіцієнт фінансового левериджу характеризує ступінь забезпеченості позичальника власним капіталом і полягає в оцінці розміру власного капіталу та ступеня залежності позичальника від залучених ресурсів. При розрахунку даного показника враховуються всі боргові зобов'язання позичальника банку, незалежно від їх термінів. Чим вище частка залучених засобів (короткострокових і довгострокових), тим нижче клас кредитоспроможності позичальника. Зростання частки боргових зобов'язань з 0,27 (або 27%) в 2007 р. до 0,61 (або 61%) в 2010 р. означає щорічне зниження класу кредитоспроможності аграрних підприємств Вінницької області, а в 2011 р. поліпшується ситуація з кредитоспроможністю.

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) показує частку власного капіталу у загальній сумі джерел коштів. Чим вищий цей показник, тим підприємство є більш фінансово стійким, стабільним і незалежним від зовнішніх кредиторів.

Як видно із проведених розрахунків, сільськогосподарські підприємства Вінницької області з роками знизили свою фінансову стійкість (значення показника не відповідає нормативному – більше або дорівнює 0,5) і зменшується в динаміці впродовж 2007-2010 рр.. і становить 39% і лише в 2011 р. становить вже 0,45.

Аналіз фінансового стану сільськогосподарських підприємств показує його нестійкість, а відсутність власних фінансових ресурсів для господарської діяльності перетворює аграрні підприємства в ненадійних партнерів для банківських установ. При кредитуванні банки віддають перевагу тим підприємствам, які ведуть успішну господарську діяльність, є прибутковими, мають стабільний та стійкий фінансовий стан, можуть надавати в заставу ліквідне майно, не мають простроченої заборгованості позичальника від залучених ресурсів [56, с. 77].

Не менш важливими для оцінки кредитоспроможності сільськогосподарських підприємств є система показників прибутковості, приведена в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13

Показники прибутковості сільськогосподарських підприємств Вінниччини*

Показники

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Нормативне значення коефіцієнта

Коефіцієнт норми прибутку

0,07

0,11

0,04

0,16

0,37

більше 0,1

Коефіцієнт рентабельності

0,09

0,19

0,09

0,30

0,19

більше 1

Рентабельність всієї діяльності

8

13,2

4,9

17,6

233

збільшення

Рентабельність операційної діяльності

15,3

20,1

14,5

27,1

30,9

більше ОД

*Джерело: розраховано за даними статистичного збірника [381, 382]

Коефіцієнти прибутковості характеризують ефективність використання всього капіталу, включаючи його залучену частину [128, с. 55].

Для поліпшення кредитоспроможності позичальників державі необхідно розробити заходи підтримки вітчизняного товаровиробника, насамперед стратегічних для розвитку економіки галузей, зокрема, сільськогосподарських товаровиробників. Нині сільськогосподарська галузь знаходиться у критичному стані: держава тривалий час була "повернута спиною" до аграрного сектору, внаслідок чого сільськогосподарські товаровиробники не мали змоги одержувати необхідні прибутки й бути кредитоспроможними позичальниками.

Проблемою кредитного забезпечення аграрних підприємств є неврахування специфіки й особливостей аграрного сектора економіки при кредитуванні, нестабільна фінансова підтримка держави, нерозвиненість кредитування сільськогосподарських підприємств іншими кредитними структурами, якими є кредитні спілки. Необхідно створювати кооперативи, які в перспективі відіграватимуть вагому роль у мікрокредитуванні підприємств аграрного сектору економіки [56, с. 77].

Отже, при наданні банківських кредитів будь-який банк стикається з необхідністю оцінки кредитоспроможності позичальника. Ця процедура є обов'язковою, адже від її результатів залежить ефективність як окремої кредитної угоди, так і кредитної діяльності банку в цілому. З іншого боку, точність оцінки кредитоспроможності важлива і для позичальника, оскільки вона є основою для прийняття рішення про надання кредиту та визначає його обсяги.

Сьогодні в умовах динамічності та нестабільності ринкового середовища функціонування комерційних банків та підприємств виникає потреба в розробці нових ефективних та дієвих методів визначення кредитоспроможності позичальників, що дозволить вдосконалити кредитні відносини банків з суб'єктами аграрного бізнесу, забезпечивши оптимальне поєднання їх інтересів.

Нині вітчизняні банки розробляють власні індивідуальні методики визначення кредитоспроможності позичальник, використавши загальні вимоги щодо оцінки фінансового стану визначені Положенням НБУ "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків". Вони самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості та за результатами оцінки фінансового стану визначають клас позичальника на підставі загальної суми балів за основними та додатковими показниками, при чому питома вага суми балів за додатковими (суб'єктивними) показниками не може перевищувати 30% від визначеної банком загальної суми балів.

Однак, як свідчить банківська практика, більшість з них не враховують окремих факторів, що мають значний вплив на фінансовий стан підприємств, не приділяться належної уваги дослідженню грошових потоків та галузевих особливостей діяльності, що важливо при кредитуванні саме аграрного сектору економіки і це значно знижує ефективність оцінки.

Враховуючи те, що подана інформація, на основі якої здійснюється оцінка кредитоспроможності позичальників може бути недостовірною – це є перешкодою банківському персоналу на шляху здійснення реальної оцінки фінансового стану на перспективу, що вкрай негативно впливає на ефективність кредитної діяльності банків.

На шляху до розв'язання проблеми відбору позичальників банкам варто звернутись до світової практики оцінки кредитоспроможності підприємств (рейтингові методики, кредитний скоринг і моделі прогнозування банкрутства, що ґрунтуються на статистичних методах, таких як MDA, модель нагляду за позиками Чессера, система показників Бівера, модель CART); (моделі комплексного аналізу, засновані на експертних оцінках аналізу економічної доцільності надання кредиту: правило „6С”, CAMPARI, PARTS).

У світовій практиці при оцінюванні кредитоспроможності позичальників широко застосовуються методи прогнозування можливості банкрутства підприємства.

Отже, з метою вдосконалення методики оцінки кредитоспроможності аграрних підприємств, вітчизняним комерційним банкам необхідно проводити аналіз звертаючись до досвіду іноземних банків та враховуючи специфіку їх діяльності.

Оцінка кредитоспроможності позичальника являє собою процес відбору та аналізу фінансових показників, що впливають на величину кредитного ризику, їх аналіз та систематизацію у вигляді присвоєння кредитного рейтингу, який повинен не тільки відображати поточний фінансовий стан підприємства, але і давати прогноз на перспективу. Тому на сьогоднішній день існує необхідність враховувати галузевий чинник у методиці оцінки кредитоспроможності банківського позичальника з метою підвищення її ефективності.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси