Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ В АГРАРНІЙ СФЕРІАграрні відносини та їх система. Місце аграрних відносин у ринковій...Роль банківської системи України у механізмі кредитного забезпечення...КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА...ГРОШОВО-КРЕДИТНІ ІНСТРУМЕНТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ...Механізми кредитного забезпечення аграрних підприємствРоль кредитної системи в розвитку економікиРозвиток аграрної економікиМетодологічне забезпечення кредитними ресурсами підприємницької...Принцип забезпечення рівності учасників аграрних правовідносин.
 
Головна arrow Банківська справа arrow Механізми банківського кредитування в аграрній сфері
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розвиток системи кредитного забезпечення аграрної сфери економіки

Для сільськогосподарських товаровиробників, що працюють у доволі специфічних умовах, яким притаманний сезонний розрив між вкладенням і надходженням коштів конче необхідний в умовах сьогодення ефективний розвиток системи кредитного забезпечення. Водночас державна підтримка аграрного сектора досі залишається надто слабкою, а навантаження пред'явленими жорсткими вимогами щодо банківського кредитування на позичальника з боку банків не дає змоги більшості підприємствам скористатися кредитом в разі потреби.

Тому актуальним і водночас дискусійним в плані подальшого розвитку стало рішення щодо створення принципово нової системи кредитування галузі сільського господарства під іпотеку землі, що повинна дати змогу залучити додаткові інвестиції у вітчизняний аграрний сектор.

Крім іпотеки землі як основної застави для отримання кредиту, нова система кредитного забезпечення передбачає створення Державного земельного банку, який повинен стати банком національного масштабу, який забезпечуватиме інвестиційні потреби аграрних підприємств, суб'єктів агропромислового комплексу України – важливих гравців на ринку і вирішуватимуть пріоритетні завдання країни як забезпечення продовольчої безпеки та вихід вітчизняної сільськогосподарської продукції на зовнішні ринки.

Даний банк повинен стати основним джерелом у фінансовому забезпеченні аграрних підприємств і сприятиме стимулюванню їх підприємницької діяльності за умови врахування досвіду зарубіжних країн задля запобіганню проблем його ефективного функціонування.

Перші кроки в цьому напрямі вже зроблені і Постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2012 р. № 609 "Про створення Державного земельного банку" відповідно до статті 7 Закону України “Про банки і банківську діяльність" створено публічне акціонерне товариство “Державний земельний банк” (далі – Банк) із статутним капіталом 120000000 гривень, сто відсотків статутного капіталу якого належить державі – спеціалізовану державну фінансову установу, основним завданням якої є кредитування сільськогосподарських товаровиробників під заставу землі та іншого майна.

Метою діяльності Державного земельного банку України є залучення фінансових ресурсів в агропромисловий комплекс для розвитку сільськогосподарського виробництва та створення ефективного механізму державного ринкового регулювання у сфері обороту земельних ділянок.

Державний земельний банк України здійснює:

– кредитування сільськогосподарських товаровиробників під заставу землі, іншої нерухомості та майна;

– кредитування громадян під заставу нерухомості для розвитку особистого селянського господарства;

– контроль за цільовим використанням наданих кредитів;

– аналіз пропозицій продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства і прийняття рішення про їх купівлю в порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України;

– продаж, передача в оренду земельних ділянок;

– участь в реалізації державних цільових програм, спрямованих на підтримку та розвиток агропромислового комплексу; іншу банківську діяльність відповідно до чинного законодавства.

Основними принципами діяльності Державного земельного банку України є:

– пріоритетності розвитку агропромислового комплексу;

– відкритої діяльності;

– рівного та вільного доступу до кредитних ресурсів;

– доцільності застосування переважного права купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства;

– формування економічно вигідних кредитних ставок і тарифів на послуги на рівні, що не перевищує рівень тарифів на такі ж послуги інших банків;

– недопущення протиправного чи шкідливого використання монопольного становища.

Відповідно до чинного законодавства України Державний земельний банк України може надавати коротко-, середньо-, а під заставу нерухомості також і довгострокові (до 20 років) кредити на суму до 70% заставної вартості предмета застави.

Кредитування сільськогосподарських товаровиробників, що здійснюється Державним земельним банком України, є цільовим та може бути використане для таких потреб:

– будівництво, реконструкція чи придбання об'єктів сільськогосподарського призначення;

– придбання земель сільськогосподарського призначення;

– придбання сільськогосподарської техніки, племінної худоби, насіннєвого матеріалу чи інших засобів для ведення сільськогосподарського виробництва;

– проведення робіт, що спрямовані на підвищення родючості ґрунту, будівництво чи реконструкцію осушувальних або зрошувальних систем.

У випадку порушення цільового використання кредитних ресурсів умови кредитування можуть бути переглянуті Державним земельним банком України в сторону збільшення кредитних ставок.

Заставна вартість майна встановлюється за домовленістю між заставодавцем та заставодержателем на основі експертної оцінки. В перехідний період формування ринку земель встановлення заставної вартості земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється на основі нормативної оцінки землі і не може бути меншим її розміру.

Державному земельному банку України забороняється випускати заставні та здійснювати уступку права вимоги на користь третіх осіб у випадку, якщо предметом застави є земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства.

Згідно статті 8, Державний земельний банк України звертає стягнення на предмет застави у випадках та в порядку, як це передбачено Законами України "Про заставу” та "Про іпотеку" із дотриманням вимог та обмежень, що встановлені цим Законом.

Звернення стягнення на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства може здійснюватись тільки за рішенням суду.

За згодою заставодавця та заставодержателя за рішенням суду право власності на таку земельну ділянку може перейти до заставодержателя – Державного земельного банку України -, який повинен в місячний термін повернути заставодавцю суму виплаченого ним кредиту без врахування відсотків за користування кредитом.

При зверненні стягнення на предмет застави – земельну ділянку, заставодавець має право зібрати урожай або отримати компенсацію коштів, витрачених для його посіву.

Фонд резерву сільськогосподарських угідь (стаття 9) утворюється як один із фондів Державного земельного банку України за рахунок земельних ділянок, право власності на які перейшло до Державного земельного банку України за рішенням суду або в результаті реалізації переважного права на купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства. На час перебування земельних ділянок у фонді резерву сільськогосподарських угідь Державний земельний банк України є щодо них платником земельного податку.

Розпорядження земельними ділянками фонду резерву сільськогосподарських угідь здійснюється Державним земельним банком України шляхом відкритого продажу чи передачі в оренду.

Кабінет Міністрів України встановлює порядок формування, функціонування та розпорядження фондом резерву сільськогосподарських угідь Державного земельного банку України.

Згідно статті 10 про порядок реалізації переважного права на купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства, власник земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який виявив бажання її продати, повинен повідомити Державний земельний банк України про свій намір. У письмовому повідомленні вказується місцезнаходження земельної ділянки, кількісні і якісні її характеристики, обмеження у використанні, якщо такі існують, наявність укладеного договору оренди та ціна продажу. До повідомлення додаються нотаріально посвідчені копії документа про особу власника такої земельної ділянки та документа, що посвідчує право власності на неї.

В 30-денний термін Державний земельний банк України зобов'язаний прийняти рішення про купівлю чи відмову у купівлі запропонованої земельної ділянки.

Для здійснення аналізу при прийнятті рішення щодо купівлі зазначених земельних ділянок Державний земельний банк України має право безкоштовно отримувати інформацію від уповноважених органів державної влади щодо складу кількості та якості сільськогосподарських угідь, права на них третіх осіб, податкові зобов'язання, обмеження у використанні та іншу інші відомості щодо земельної ділянки, яка пропонується для продажу. Інформація має бути надана впродовж 10 днів з часу подання відповідного запиту.

Придбання таких земельних ділянок здійснюється виходячи із принципів доцільності, відповідності ринковій ситуації та з метою недопущення заниження ціни на земельні ділянки. Придбання такої земельної ділянки здійснюється Державним земельним банком України за рахунок власних ресурсів впродовж 1 місяця з часу повідомлення власника земельної ділянки про прийняття відповідного рішення Державним земельним банком України.

Державний земельний банк України, прийнявши рішення про відмову у придбанні земельної ділянки, надсилає відповідне повідомлення власнику земельної ділянки, в якому вказується характеристика та ціна земельної ділянки. Власник земельної ділянки впродовж року після отримання такого повідомлення може продати свою земельну ділянку орендарю чи третім особам за ціною не нижчою, ніж та, що була запропонована Державному земельному банку України.

Угоди щодо купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в яких ціна об'єкта є меншою, ніж та, що міститься в повідомленні Державного земельного банку України про відмову, є недійсною з моменту її укладення.

Контроль за діяльністю Державного земельного банку України (стаття 11) здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про банки і банківську діяльність" та статутом Державного земельного банку України.

Ліквідація або реорганізація Державного земельного банку України здійснюється у встановленому законодавством порядку після внесення відповідних змін до цього закону (стаття 12).

Отже, Державному земельному банку України належить виключне право заставоутримувача земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства та переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства.

Статутний капітал Державного земельного банку формуватиме Державне агентство земельних ресурсів України визнане основним розпорядників державних земель з метою формування статутного капіталу Державного земельного банку, що має на меті їх інвентаризувати, консолідувати великі, інвестиційно-привабливі і зручні для агрообробки масиви і передати їх до статутного фонду Державного земельного банку.

З 14 жовтня 2012 р. в Україні набув чинності Закон "Про внесення змін до Закону України "Про банки і банківську діяльність" щодо Державного земельного банку, згідно якого Кабінет Міністрів має право формувати статутний капітал Державного земельного банку за рахунок грошових внесків і внесків у вигляді земельних ділянок.

Окрім того, Державний земельний банк має право здійснювати операції із земельними ділянками та майновими правами на земельні ділянки відповідно до законодавства України у сфері земельних відносин та свого статуту.

Національний банк України визначає особливості видачі Державному земельному банку банківської ліцензії, регулювання та здійснює нагляд за

Державним земельним банком з урахуванням специфіки його діяльності

Закон запроваджує Державний земельний банк, який надаватиме сільгосппідприємствам, фермерам кредити за ставкою, що не більша за 5% ставки Національного банку України.

Позитивною стороною, на нашу думку, в створенні Державного земельного банку (ДЗБ) є те, що згідно задекларованих покладених на нього функцій можливе пожвавлення в модернізації всього агропромислового комплексу України та створення установи, яка формуватиме адекватні ціни на землю.

Зрозуміло, що найголовнішими умовами для досягнення такої мети є наявність достатнього капіталу ДЗБ, державна підтримка та чітка організація кредитування аграріїв.

Однак самим проблемним і дискусійним питанням залишається незрозумілий механізм формування ресурсної бази, завдяки якій здешевлені позики дійдуть до товаровиробника.

Проведені відповідні обґрунтування щодо формування ресурсної бази банку: кошти державного бюджету на формування статутного капіталу в сумі 120 млн. грн., емісія банківських земельних облігацій – 183,2 млрд. грн.; передача в оперативний лізинг (оренду) земель – 2,6 млрд. грн.; залучення коштів юридичних та фізичних осіб – 4,3 млрд. грн.; зовнішні запозичення – 2,0 млрд. грн. Ресурсна база Державного земельного банку дозволить у 2016-2020 роках прокредитувати сільськогосподарські підприємства та сільське населення в обсязі не менше 32 млрд. грн. Прогнозна вартість кредитних ресурсів банку буде в межах 8-10%, шо значно нижче, ніж у комерційних банках [215, с.23-24]. На думку автора "для нормального функціонування системи іпотечного кредитування крім Державного земельного банку необхідно створити ще й такі інституції, як Національний земельний резерв, Фонд гарантування та підтримки аграрних кредитів, Державну страхову компанію" Передбачено створення ДЗБ як окремої "самоокупної" інституції, котра управлятиме держземлями (купівля-продаж, здавання в оренду тощо) и виконуватиме функції кредитування аграріїв під заставу земель під невисокі відсоткові ставки (рис. 4.4).

Пропозиції до механізму кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників через Державний земельний банк (проект)

Рис. 4.4. Пропозиції до механізму кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників через Державний земельний банк (проект)*

*Джерело: розроблено автором

Згідно законодавчої бази передбачається закріплення права набуття власності на сільськогосподарські землі лише за громадянами-фізособами (не більш як 100 га в одні руки); державою в особі органів виконавчої влади, ДЗБ; територіальними громадами. Тобто, іноземцям і вітчизняним юрособам й надалі пропонується не надавати права власності на угіддя.

В першому варіанті було передбачено обмеження щодо оренди землі (б тис. га в одному районі, 5% у межах області), що викликало незадоволення агрохолдингів.

Тому в Законопроекті, підготовленого до другого читання комітетом з питань аграрної політики та земельних відносин ВР були внесені певні поправки, зокрема, певним чином були скориговані орендні ліміти – не більш як 10% угідь на території району та 100 тис. га – у межах України.

На початку в Законі було встановлено виключне право ДЗБ бути заставоутримувачем земель, що викликало незадоволення банківських установ, які фактично можуть бути усунені із ринку кредитних ресурсів, що надаватимуться аграріям.

Поправки до Закону, на думку банкірів, усунули монопольну позицію Державного земельного банку та забезпечили рівність умов для конкуренції між ДЗБ і комерційними банками на ринку кредитування підприємств аграрного сектора.

Формування ресурсів ДЗБ за рахунок довгострокового рефінансування НБУ спричинить порушення принципу короткостроковості кредитів рефінансування, що надаються на підтримку ліквідності банку і є короткостроковим інструментом. При його наданні (за умови введення окремих нормативів для Державного земельного банку) Національному банку варто буде враховувати інфляційні процеси.

Збільшення статутного фонду за рахунок випуску "земельних" облігацій вимагає пошуку інвесторів для яких даний інструмент навряд чи буде цікавим, враховуючи передбачені обмеження на володіння землею та необхідність продажу в разі невиконання зобов'язань емітентом. Залучення іноземних інвесторів вряд чи покращить надходження до статутного фонду, оскільки вони зорієнтовані на здатність забезпечення мобілізувати гротові потоки.

Продаж держземель як засіб наповнення фінансовими ресурсами ДЗМ вряд чи допоможе, враховуючи обмеження щодо володіння й користування землею юридичними особами.

Проблематичним виглядає також залучення до управління ДЗБ зовнішніх позик Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку та інших фінансово-кредитних інституцій, оскільки тягарем державного бюджету буде погашення боргів. Крім того, міжнародні фінансово-кредитні інституції можуть не підтримувати створення такого банку, посилаючись на негативний світовий досвід створення таких установ, будучи переважно збитковими та потребуючи постійної державної підтримки.

В результаті неможливість комерційних банків конкурувати з державною структурою через дешевизну позик (чого побоюються сьогодні і комерційні банки України) призвело до перетворення їх в короткий термін на банки другого рівня, що займається рефінансуванням учасників ринку, які видають кредити сільськогосподарським товаровиробникам (досвід більшості країн світу, в тому числі Угорщини), з незначною часткою державних коштів у статутному капіталі.

Земельні банки в інших країнах існують переважно у вигляді не фінансових структур, а фондів управління землею, причому державною (land banks). їх ключова мета – ефективне управління землею, що має сприяти підвищенню її якості та ринкової вартості, що відбувається через здавання землі в оренду, продаж, викуп тощо. У згаданій уже Угорщині частина коштів, отриманих земельним фондом від управління ввіреними йому земельними ресурсами, надходить до бюджету, а частина залишається на розвиток, що дає можливість реалізовувати також разом із комбанками проекти, спрямовані на підтримку малого і середнього бізнесу в аграрному секторі.

Тому, на нашу думку, варто здійснювати пошук напрямів вдосконалення механізму наповнення ресурсами створеної структури в межах країни, хоча нинішня вартість кредитних ресурсів на внутрішньому ринку ускладнює дешеве кредитування аграріїв через ДЗБ.

Поширюється думка, що реалістичним способом наповнення Державного земельного банку є фіскальні зміни: зростання ставки земельного податку з 0,01% (нині близько 12 грн. за гектар) до 1% і підвищення нормативно-грошової оцінки землі могло б принести кілька мільярдів гривень. Стати в пригоді в цьому контексті могло б і управління (в т.ч. здавання в оренду) держземлями чи землями, "покладеними" на депозит (переданими в управління приватними власниками).

В той же час через обмеження в законодавстві агрохолдингам як потенційним орендаторам перешкоджатимуть ліміти на концентрацію земель в 100 тис. га.

Крім того, на думку Р. Лепака, в роботі ДЗБ буде використаний чинний механізм компенсації за рахунок бюджету частини відсоткової ставки за кредитами, що зрештою дасть йому змогу спробувати залучати кошти на ринкових умовах через емісію облігацій, зовнішні позики, перевагою якого є те, що у цьому разі державі не потрібно виділяти відразу фінансування на всю величину кредитного портфеля, а лише частину, яка необхідна для покриття різниці в ставках.

Звичайно, що комерційні банки сьогодні цікавить те, щоб Державний земельний банк не перетворився на установу (враховуючи джерела фінансування) з набагато дешевшими кредитними пропозиціями позичальникам, що сприятиме витісненню комерційних банків з ринку кредитування аграріїв, так як планується значне скорочення процентних ставок, яке не зможуть забезпечити комерційні банки, посилаючись на залучення коштів за ринковими цінами на депозитні ресурси.

Важливою функцією ДЗБ може бути формування на ринку адекватних цін на земельні ресурси та гарантування прозорості і законності операцій купівлі- продажу.

Однак, на нашу думку, варто прислухатися до досвіду інших країн, які стверджують про ефективність функціонування такого банку як банку другого рівня, коли він рефінансував би учасників ринку, які співпрацюють з аграріями за визначеними стандартами.

Отже, пропонуємо використовувати ДЗБ як гаранта погашення позичальником своїх зобов'язань перед комерційними банками: в разі звернення комерційного банку за кредитними ресурсами, саме ДЗБ повинен аналізувати угоди, перевіряючи адекватність оцінки землі, і давати згоду на юридичне закріплення кредитних відносин аграрного підприємства з банком з подальшою передачею землі в заставу саме ДЗБ, який в разі неповернення коштів, вирішуватиме питання щодо погашення позики, в тому числі через продаж її за прийнятною ціною. Це в свою чергу, зменшить тіньову приватизацію землі, надавши право комерційним банкам брати землю в заставу.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси