Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Критична оцінка стану обліку та аналізу витрат на виробництво...ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ...Застосування первинних документів по обліку виробництва на...Позамовний метод обліку витрат, рахунки облікуФОРМУВАННЯ ТА ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ...Облік витрат і виходу продукції промислових виробництвЦіноутворення для порівняння варіантів власного виробництва і...Зарубіжні методи обліку і калькулювання повних витратОблік витрат на рах. №23Завдання та варіанти обліку витрат
 
Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Витрати виробництва: облік та аналіз на пивоварних підприємствах
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Сучасні методи та варіанти обліку витрат на виробництво та можливість їх застосування на підприємствах пивоварної промисловості

Витрати є складною загальноекономічною категорією, яка має різні аспекти вивчення та трактується досить неоднозначно. В дослідженні особлива увага приділяється з'ясуванню сутності поняття "витрати виробництва", тому що це є основою побудови методики обліку та аналізу витрат і, в свою чергу, управління ними.

Відмітимо, що економічна категорія витрати вже досить досліджена в наукових працях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. В наукових роботах з проблем обліку, контролю та аналізу витрат виробництва дається огляд різних точок зору стосовно визначення цього поняття в економічній теорії та бухгалтерському обліку [27,51,57,58,59,62,71].

Зупинимось ще раз на найбільш відомих дослідженнях, щоб сформулювати свою точку зору щодо трактування економічної категорії витрати виробництва.

В економічній теорії дається визначення витрат виробництва як частини вартості товару, що має бути знову авансованою для продовження виробництва. Процесом виробництва є продуктивне споживання факторів виробництва, заміщення яких є необхідною умовою процесу відтворення.

На підставі дослідженої літератури з приводу проблеми витрат було зроблено висновок, що вітчизняна економічна наука давала визначення витрат виробництва, як сукупність витрат живої і уречевленої праці.

З вивченням відомих наукових праць зарубіжних вчених-економістів відбувається переосмислення цієї економічної категорії з врахуванням умов функціонування економіки на сучасному етапі.

Виходячи з концепції витрат виробництва як дії виробничих факторів, вони розглядаються як сума грошей, яка сплачується іншим господарюючим суб'єктам для виробництва товарів або придбання товарно-матеріальних цінностей [59].

Для вивчення поведінки витрат використовується економічна категорія "граничні витрати", тобто ті витрати, які додатково необхідні для виробництва кожної нової одиниці продукції.

Розмежування витрат виробництва за нетривалий період на постійні та змінні, а також концепція граничних витрат є вихідним пунктом для визначення закону спадної віддачі або ефективності граничного продукту, згідно з яким, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу до незмінного дає обсяг додаткового продукту, що зменшується в розрахунку на кожну одиницю змінного ресурсу. Цей закон був розвинутий Макконнел К. Р., Брю С. Д.[59, с 432-435].

Макконнел К. Р., Брю С. Д. в роботі "Економікс: Принципы, проблемы и политика." витратами виробництва визначають економічні витрати, що включають в себе всі платежі, які належать власникам ресурсів і достатні для того, щоб гарантувати стабільні поставки цих ресурсів для певного виробничого процесу[59, с. 430].

Використовуючи власні ресурси, підприємець зіставляє ці витрати з альтернативними можливостями. При цьому вмінені витрати дорівнюють вигоді, яку можна отримати, якщо при тих самих витратах використати альтернативний ресурс [59, с. 769].

Тлумачення економічної категорії "витрати виробництва" в бухгалтерському обліку відрізняється від Його розуміння в економічній теорії.

Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, витрати трактуються як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

На відміну від вітчизняної практики обліку, витрати в обліку зарубіжних країн розуміються як процес збільшення частини активів, що відображають матеріально-речові ресурси, а не їх виробниче використання.

Вважаємо, що для характеристики витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництво, необхідно застосовувати термін витрати на виробництво.

З метою удосконалення системи розкриття інформації про діяльність пивоварних підприємств передбачається забезпечити їх перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку [37,39,40,46].

Згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, витрати зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов'язань, результатом чого є зменшення капіталу, за винятком зменшення, пов'язаного з виплатою учасникам. Отже, визначення економічної категорії витрати згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку за змістом ідентичне його тлумаченню національними Положеннями(стандартами) бухгалтерського обліку.

За принципом бухгалтерського обліку та фінансової звітності нарахування та відповідності доходів і витрат, для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів[54, 64]. Цей принцип відповідає вимогам міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та міжнародній практиці ведення обліку [37,39,40,46].

Заслуговує на увагу думка, що наявність різних видів бухгалтерського обліку, кожен з яких має власну мету і призначення, вимагає формування і використання специфічних термінів, характерних для кожного з них, а саме: затрат у системі управлінського обліку, витрат у фінансовому обліку, валових витрат у податковому обліку [61, 62]. Створення системи облікової інформації потребує узгодженності та інтеграції різних видів обліку [64].

Якісний взаємозв'язок між поняттями "затрати", "затрати на виробництво", "затрати виробництва", "витрати" і "витрати виробництва" досліджено в наукових працях [61,68,69] та зроблено висновок щодо їх неоднозначності.

У вітчизняній практиці обліку існує також думка, що поняття витрати виробництва, виробничі витрати і витрати на виробництво ототожнюються [57, 69]. Вважаємо, що економічний зміст цих понять по суті однаковий.

Як вже зазначалось, об'єктом дослідження є процес формування витрат на виробництво на пивоварних підприємствах. На нашу думку, витрати на виробництво витрати у виробничому процесі праці і засобів праці для виготовлення продукції, тобто, це процес виробничого використання ресурсів. Вони за змістом відрізняються від поняття валових витрат. Валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів(робіт, послуг), які, в свою чергу, купуються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності [64].

Вартість придбання запасів знаходить своє відображення у складі валових витрат одразу ж після їх оприбуткування на склад, або за фактом оплати. На витрати виробництва такі видатки потрапляють в міру їх списання та перенесення їх вартості на вартість готової продукції. Іншими словами, понесені підприємством витрати на придбання запасів розподіляються всередині підприємства на витратних рахунках бухгалтерського обліку.

Методологічною основою побудови обліку витрат на виробництво є їх класифікація, тобто ділення на класи на підставі певних загальних ознак об'єктів та закономірних зв'язків між ними. Чим більше виділено ознак класифікації, тим вище ступінь пізнання об'єктів.

Питання класифікації витрат виробництва розроблено в теорії вітчизняного обліку і аналізу. В останні роки в зв'язку з виникненням великої кількості перекладних видань, класифікація витрат, що застосовувалась в вітчизняному обліку, доповнилась класифікацією, що використовується в теорії та практиці зарубіжних країн.

Одним з найголовніших завдань для системи управління пивоварних підприємств є вдосконалення системи бухгалтерського обліку за рахунок більш раціональної класифікації витрат з метою побудови такої моделі обліку витрат підприємств пивоварної промисловості, яка б, з одного боку, відповідала чинним нормативно-правовим документам, а з іншого, враховувала організаційно-технологічні особливості пивоварного виробництва.

Міжнародна та вітчизняна практика передбачає різні ознаки класифікації, що залежать від завдань бухгалтерського обліку [57, 58, 68, 71].. Як визначає професор В.В. Сопко, в основу будь-якої класифікації витрат повинен бути покладений принцип: різні витрати для різних цілей [69, с. 494].

Відмітимо також, що всі ознаки класифікації можна поділити на ті, що регламентуються в законодавчому порядку і ті, що підприємство обирає самостійно, виходячи з того чи іншого завдання бухгалтерського обліку витрат.

Питання класифікації витрат саме для підприємств пивоварної промисловості розглядались в науковій праці [57, с. 26-33]. Погоджуємося із запропонованою класифікацією витрат, адже вона спирається на чинні нормативні документи та доповнюється класифікацією витрат за техніко-економічним призначенням( основні і накладні), яка має певне призначення (у плануванні, аналізі витрат) й особливо необхідна в даний час.

Проте, для удосконалення інформаційної бази управління витратами групування витрат за різними ознаками потребує доповнення відповідно такого принципу облікової класифікації витрат як різні витрати для різних цілей за напрямами оцінка запасів та визначення фінансових результатів, прийняття рішень, контроль, види діяльності, функції та елементи витрат [23, с.224-228].

На підставі вивчення зарубіжного та вітчизняного досвіду класифікації витрат, з врахуванням організаційно-технологічних особливостей пивоварного виробництва та сучасного стану нормативно-правової бази, розроблено класифікацію витрат пивоварних підприємств за різними ознаками (рис. 1.3).

Запропонована класифікація витрат на виробництво на пивоварних підприємствах дозволить значно покращити їх облік та аналіз, а також підвищити якість інформації, що використовується для прийняття управлінських рішень.

До побудови обліку витрат існують два основні підходи. "Перший підхід спрямований на удосконалення калькуляції та контролю затрат, пов'язаних із кожним окремим видом готової продукції. У такому разі йдеться про поділ всіх затрат на прямі та непрямі (загальні). Системи обліку, що реалізують цей підхід, призначені для обчислення повних затрат у собівартості продукції.

Другий підхід спрямований на удосконалення методики прийняття управлінських рішень, вміння коригувати їх залежно від змін ринкової кон'юнктури та зовнішніх факторів. Цей підхід реалізують системи неповних витрат у собівартості продукції" [61, 62, 68, 69, с. 506].

Повнота включення витрат у собівартість продукції в обліку зарубіжних країн є досить різною, але загальним для цього підходу є те, що інші види витрат, які за своїм економічним змістом складають частину поточних витрат, не включаються в калькуляцію, а покриваються загальною сумою з валового прибутку. На підставі основної ідеї методу неповного обліку витрат виробництва в зарубіжних країнах виникли його варіанти : Direct-costing-System - в Англії, система обліку прямих витрат (Direct Cost Accounting) - в США, Deckungsbeitragsrechnung, або Grenz Kostenrechnung (система обліку граничних витрат) - в Німеччині; Marge sur cout variable - у Франції [62, с. 9].

Класифікація витрат виробництва пивоварних підприємств

Рис.1.3. Класифікація витрат виробництва пивоварних підприємств.

Сучасні методи та варіанти обліку витрат на виробництво наведено в додатку Д.

Говорячи за повноту включення витрат у собівартість продукції, згадаємо чітко обґрунтований: різні собівартості для різних випадків - собівартість за центрами відповідальності - для планування і контролю діяльності відповідальних виконавців; повна виробнича собівартість - для встановлення цін та прийняття інших оперативних рішень за нормальних обставин; пряма виробнича собівартість - для встановлення цін і прийняття інших оперативних рішень в специфічних обставинах [69].

В практичній діяльності підприємств одночасно використовуються елементи кожних з вказаних в додатку методів, що призводить до виникнення безлічі варіантів обліку витрат, сутність яких досить змістовно розглядається в сучасній економічній літературі.

Метод обліку неповних витрат виник і набув подальшого розвитку в зарубіжних країнах. При визначенні методу обліку неповних витрат у вітчизняній літературі з бухгалтерського обліку зустрічається назва облік усіченої (граничної) або скороченої собівартості, зрізана (неповна) собівартість, директ-костинг [61,62].

Використання варіанту обліку витрат директ-костинг в обліковій практиці пивоварних підприємств має такі переваги, як можливість визначити форму залежності витрат від обсягу виробництва або завантаження виробничих потужностей, отримувати інформацію про прибутковість або збитковість виробництва залежно від його обсягу, розрахувати критичну точку обсягу виробництва, прогнозувати поведінку собівартості або окремих видів витрат залежно від факторів обсягу або потужності. Крім того, директ-костинг дозволяє керівництву загострити увагу на зміні маржинального доходу як по підприємству в цілому, так і за окремими видами продукції, виявляти продукцію з більшою рентабельністю. Тобто, ця система обліку забезпечує можливість швидкого переорієнтування виробництва у зв'язку із змінами умов ринку і є одним з найважливіших елементів маркетингу - системи управління підприємством в умовах ринку.

Формування системи директ-костінг дозволяє виділяти такі категорії, як нетто-дохід і брутто-дохід (прибуток плюс постійні витрати).

Перевагою методу директ-костинг є також і те, що включення до складу собівартості продукції лише змінних витрат дозволить зменшити обсяг робіт по нормуванню, плануванню, обліку і контролю за рахунок зменшення номенклатури статей.

Організація виробничого обліку за методом директ-костинг пов'язана також з деякими недоліками, котрі випливають з певних особливостей даного методу [36, с. 37]. Ці недоліки пов'язані з виникненням складностей при розподілі витрат на постійні та змінні та їх класифікації. В різних умовах одні і ті ж самі витрати можуть себе вести по-різному. Інший недолік вказаного методу стосується того моменту, що постійні витрати також беруть участь у виробництві конкретного виду продукції, і тому вони повинні також включатися в його собівартість, а не покриватися за рахунок інших джерел. Крім того, ведення обліку витрат за усіченою номенклатурою статей не відповідає вимогам ціноутворення.

Як вже зазначалося вище, в вітчизняній практиці обліку традиційно склалося так, що склад виробничої собівартості продукції регламентується в законодавчому порядку. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються всі прямі витрати, а також частина непрямих витрат - загальновиробничих.

Решта непрямих витрат, пов'язаних з операційною діяльністю (адміністративні, витрати на збут та інші операційні витрати), не включаються до собівартості продукції і покриваються за рахунок фінансових результатів. Крім того, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати відносяться не на виробничу собівартість, а на собівартість реалізованої продукції. Отже, можна зробити висновок, що облік витрат на виробництво у відповідності з чинним нормативним законодавством України ведеться за методом неповної (усіченої) собівартості, який можна вважити вітчизняним аналогом зарубіжного методу директ-костинг з його перевагами та недоліками, які вже було зазначено вище.

Обираючи той чи іншій метод обліку витрат на виробництво на пивоварних підприємствах, необхідно, по-перше, дотримуватись всіх вимог чинного законодавства з приводу обліку витрат, а по-друге, - максимально враховувати організаційно-технологічні особливості пивоварного виробництва.

При вивченні можливості застосування того чи іншого методу обліку витрат на виробництво на пивоварних підприємствах відмітимо, що тлумачення такої економічної категорії як метод обліку витрат в сучасній економічній літературі є досить неоднозначним. Так, метод обліку витрат визначається як те, для чого власне здійснюється пізнання витрат (визначення їх загальної величини і наступне віднесення цієї величини на об'єкт калькулювання) [23].

Метод обліку витрат - певний підхід до охоплення, систематизації і контролю витрат виробництва, визначення взаємозв'язку прийомів і способів відображення та контролю витрат виробництва.

Особливої уваги заслуговує також питання про співвідношення методів обліку витрат на виробництво та методів калькулювання собівартості продукції. Більшість авторів ототожнювали ці поняття, що пояснювалося повною підлеглістю обліку витрат на виробництво цілям калькулювання. Визначення методу обліку витрат давалося разом з визначенням методу калькулювання собівартості продукції. В іншому дослідженні підкреслювалося, що метод обліку витрат на виробництво та метод калькулювання собівартості продукції є поняттями неоднозначними, і вважалось, що облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції хоча і є двома взаємопов'язаними етапами обліку процесу виробництва, але мають різні предмети вивчення та способи їх пізнання [69].

В зв'язку з прийняттям національних стандартів бухгалтерського обліку виникає необхідність у перегляді підходів до калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

"Грошовий вираз суми затрат на виробництво конкретного продукту визначає поняття собівартість" [69, с.341].

Під калькулюванням розуміють процес формування собівартості об'єкта витрат, який дає можливість визначити: ціну продукції (робіт, послуг); найбільш економний процес виробництва; найбільш ефективні підрозділи підприємства тощо.

Між калькулюванням і виробничим обліком існує тісний взаємозв'язок та взаємозалежність. Так, базою для розрахунку собівартості одиниці продукції є інформація, зібрана в системі виробничого обліку. Калькулювання собівартості кінцевого продукту також визначається цією системою і організацією обліку.

З іншого боку, ступінь деталізації виробничого обліку залежить від завдань, які стоять перед підприємством в галузі калькулювання.

Калькулювання собівартості пивоварної продукції, на нашу думку, умовно можна поділити натри етапи.

На першому етапі вираховується собівартість усієї випущеної пивоварної продукції в цілому, на другому фактична собівартість по кожному сорту пива, на третьому собівартість одного дал пива.

Основним призначенням калькуляції є отримання інформації про собівартість одиниці продукції для організації та управління процесом виробництва і контролю за рівнем витрат.

Із системою калькулювання пов'язаний ряд робіт, які вимагають методологічного вирішення.

Дослідження різних точок зору дозволило зробити висновок, що метод калькулювання - це процес та сукупність прийомів та способів систематизації облікової інформації про витрати на виробництво продукції та розрахунок її собівартості для прийняття управлінських рішень.

В процесі розвитку ринкових відносин виникає об'єктивна потреба у вивченні методів обліку витрат та методів калькулювання собівартості, як різних понять за сферами охоплення, задачами і методами, але у їх тісному взаємозв'язку..

Сформулюємо точку зору стосовно можливості побудови обліку витрат виробництва на пивоварних підприємствах відповідно до сучасних методів та варіантів їх обліку.

Перш за все відмітимо, що облік витрат виробництва на пивоварних підприємствах відповідно до діючого чинного законодавства [66] слід здійснювати за методом неповних витрат, сутність якого вже було розглянуто.

Пивоварне виробництво має передільну технологію виробництва продукції, тобто на таких підприємствах доцільно використовується попередільний метод обліку неповних витрат у собівартості продукції.

Оскільки метод неповних витрат потребує чіткого розмежування витрат на прямі і непрямі, а також виділення у складі непрямих витрат відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" загальновиробничих витрат, що відносяться до виробничої собівартості продукції та адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат, що покриваються за рахунок фінансових результатів, то при розробці конкретної моделі побудови обліку витрат необхідно чітко визначити на всіх переділах аналітичні центри витрат та методику їх зведення. Непрямі витрати, що відносяться до собівартості продукції (загальновиробничі), поділяються на постійні та змінні, що потребує чіткого визначення субрахунків відповідних синтетичних рахунків та структури кошторису цих витрат, яка складається на більшості досліджених пивоварних підприємств на рік.

На підставі вищевикладеного матеріалу побудовано схему обліку виробничої діяльності методом неповних витрат на пивоварних підприємствах (рис. 1.4).

Наведена на рис. 1.4 схема побудови обліку витрат на пивоварних підприємствах може характеризуватися як метод простого нагромадження витрат або директ-костинг.

Оскільки в пивоварному виробництві облік витрат ведеться передільним методом за напівфабрикатним варіантом, побудовано загальна схема обліку витрат на виробництво за переділами та фазами технологічного процесу (рис. 1 .5).

Дослідження показало, що організація обліку витрат на виробництво в умовах ринкових відносин не може будуватися на підставі лише одного методу обліку витрат, адже, будь-яке підприємство повинно прямувати до оптимального використання свого виробничого та організаційного потенціалу. Цього можна досягти, якщо в обліковій практиці підприємства будуть використовувати найбільш прогресивні елементи сучасних методів обліку витрат на виробництво. Тому, вважаємо, що на підприємствах пивоварної промисловості доцільно використовувати змішані варіанти обліку витрат.

Схема побудови обліку виробничої діяльності пивоварних підприємств методом неповних витрат

Рис.1.4. Схема побудови обліку виробничої діяльності пивоварних підприємств методом неповних витрат

Рис.4. Схема побудови обліку виробничої діяльності пивоварних підприємств методом неповних витратНезважаючи на позитивні риси попередільного методу обліку витрат на виробництво за напівфабрикатним варіантом, а саме - можливість визначення результатів діяльності окремих підрозділів (солодового, варильного, бродильного та цехів доброджування, освітлення і розливу пива), його недоліком є те, що в складі витрат виробництва найбільшу питому вагу займають витрати за статтею "Напівфабрикати власного виробництва" (солод), для аналізу якої її необхідно розкласти на окремі складові частини, що є досить трудомістким процесом.

В побудові обліку витрат на виробництво на пивоварних підприємствах склалася така ситуація, що витрати на виробництво продукції розраховуються наприкінці звітного періоду, коли вже практично неможливо вплинути на зменшення витрат, а також виявити причини перевитрат та їх винуватців.

Це призводить до погіршення контрольної функції бухгалтерського обліку, і, як наслідок цього, відсутності інформації для управлінського апарату про ефективність виробництва.

Тому, при вивченні цього питання було зроблено висновок, що для належної організації обліку витрат на виробництво на пивоварних підприємствах необхідно використовувати нормативний метод обліку витрат на виробництво з врахуванням сучасних методів управління промисловим підприємством.

Як показало дослідження, на підприємствах пивоварної промисловості відсутня налагоджена належним чином нормативна база, тому за сучасних умов можна поки що говорити лише про елементи нормативного обліку витрат, які необхідно застосовувати в умовах багатопередільного методу обліку пивоварного виробництва за напівфабрикатним варіантом, що дає можливість зробити висновок про доцільність використання змішаного варіанту обліку витрат на виробництво.

З метою більш швидкого впровадження нормативного методу обліку витрат в пивоварній галузі необхідно, перш за все, створити на кожному підприємстві нормативну базу, яка включає в себе такі складові як витрати в межах норм, відхилення від норм внаслідок технічних, технологічних, організаційних причин та відхилення внаслідок змін норм.

І якщо на пивоварних підприємствах облік витрат предметів праці ведеться з використанням норм, то витрачання інших виробничих ресурсів не нормується, що, в свою чергу, може привести до послаблення контролю за їх використанням, і, як наслідок, зловживань. Недоліком є також і те, що відхилення від норм витрат не виявляються, що говорить взагалі про відсутність будь-якого сенсу розробки норм та нормативів. Виявлені відхилення від норм витрачання ресурсів повинні класифікуватися за причинами їх виникнення та винуватцями. Для підприємств пивоварної промисловості такі класифікатори не розроблені, тому в дослідженні запропоновано кодифікатор облікових номенклатур відхилень від норм та нормативів, який наведений в підрозділі 2.1.

Другою причиною, що обумовлює проблематичність введення нормативного методу обліку на пивоварних підприємствах, є діючий порядок документального оформлення господарських операцій стосовно обліку витрат.

Так, вивчення практики оформлення відпуску сировини і матеріалів на виробництво показало, що ті форми документів, які використовуються в даний час, не дають можливості аналізувати відхилення від норм витрат сировинних ресурсів

Дослідження сутності та порівняльний аналіз вітчизняних методів обліку витрат на виробництво з зарубіжними дозволило повністю підтримати думку тих фахівців, котрі доводять, що нормативний метод - це метод, побудований на принципах стандарт-кастингу. Вивчивши праці Б. Нидлза, X. Андерсона і Д. Колдуелла "Принципы бухгалтерского учета" та Ч. Хоргрена і Д. Фостера "Бухгалтерський учет: управленческий аспект, в перекладі яких терміни стандарт-кастинг і нормативний облік використовуються як синоніми, було зроблено висновок, що американська система стандарт-кастинг є нічим іншим, як аналогом вітчизняного нормативного методу обліку витрат. В.В. Сопко також розглядає терміни стандарт-костинг і нормативний облік як синоніми [69].

В теорії вітчизняного обліку існує грунтовно розроблена система нормативного обліку, яка є аналогом системи стандарт-кастинг [61,62]. В умовах розвитку вітчизняної економіки не було реальних стимулів до зниження витрат через управління ними, одним з найефективніших засобів якого є нормативний облік.

Система стандарт-костинг відображає відхилення, як різницю між фактичними і нормативними витратами, які є важливою інформацією для управління.

Тому, впровадження цієї системи обліку витрат в пивоварне виробництво має ряд переваг.

Розроблена схема обліку витрат на виробництво на пивоварних підприємствах з використанням елементів нормативного методу обліку витрат за центрами відповідальності в умовах багатопередільного обліку наведена нарис. 1.6.

Зупинимося на особливостях нормативного методу обліку витрат при обліку виробничої діяльності методом неповних витрат в пивоварному виробництві.

Насамперед, планування та нормування витрат має передбачати норми на такі витрати:

1. прямі змінні за сортами пива та видами витрат;

2. непрямі змінні та непрямі постійні (загальновиробничі) витрати за окремими видами витрат технологічного характеру;

3. непрямі постійні управлінського та організаційного характеру (адміністративні, витрати на збут, інші операційні витрати).

Впровадження нормативного методу обліку витрат (системи стандарт-костингу), а точніше - його елементів поряд з елементами розглянутих вище методів (директ-костинг) в умовах багатопередільного обліку витрат на виробництво за напівфабрикатним варіантом на підприємствах пивоварної галузі промисловості дасть, на нашу думку, такі результати:

- стимулювання зниження змінних витрат;

- виявлення відхилень між передбаченим та фактичним станом справ на підприємстві, що, відтворюючи зворотній зв'язок, забезпечує організацію дієвого контролю господарської діяльності, включаючи контроль за фінансовими та економічними показниками роботи підприємства.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси