Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Міжгосподарська кооперація як організаційна форма економічних...ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ФОРМУВАНЬРОЗВИТОК ІНТЕГРАЦІЇ ТА КООПЕРАЦІЇ В АГРОПРОМИСЛОВОМУ ВИРОБНИЦТВІОсобливості управління в сільськогосподарських підприємствах різних...Організаційні засади розвитку сільськогосподарського страхування у...СУЧАСНІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУОрганізаційно-правові форми підприємств з іноземними інвестиціямиЗвіт про організаційну структуру, власний капітал та громадське майно...Виробничо-майнові відносини сільськогосподарських підприємств на...Кооперація в сільському господарстві
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Економіка підприємств агропромислового комплексу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розвиток сільськогосподарської кооперації та її організаційні форми

Кооперація в сільському господарстві бере свій початок з 1850-х років, коли у Пруссії Ф. Райффейзеном була започаткована селянська кооперація у формі товариства допомоги сільським господарям і благодійного товариства. З часом у деяких країнах Європи під впливом потреб внутрішнього і зовнішнього продовольчих ринків стали виникати, а пізніше інтенсивно розповсюджуватися кооперативи з переробки сільськогосподарської продукції, відбувається широке за масштабами кооперування фермерських господарств у збутовій і постачальницькій сферах діяльності.

Нині в країнах Заходу, у США, Канаді та інших розвинутих державах сільськогосподарською кооперацією охоплено майже всі основні сфери діяльності фермерських господарств. Зокрема, успішно функціонують такі види кооперативів: обслуговуючі, збутові, кооперативи з фінансово-кредитного та страхового забезпечення, кооперативи з соціального обслуговування, з менеджменту.

Як бачимо, у сільському господарстві зарубіжних країн розвиваються різні форми кооперативів, які безпосередньо створюються фермерськими господарствами для досягнення більш високих результатів господарювання та захисту в конкурентній боротьбі з монопольними структурами у сфері переробки продукції й особливо в сфері її збуту на внутрішньому та зовнішньому продовольчих ринках. Тому невипадково найбільшого поширення набули кооперативи саме з організації збуту сільськогосподарської продукції та її промислової переробки. Як свідчить досвід США, країн Західної Європи, тим часом фермерські господарства не створюють кооперативів з виробництва сільськогосподарської продукції, вважаючи, що приватне господарювання в цій сфері діяльності є більш ефективним і самодостатнім для них.

Сільськогосподарська кооперація в нашій країні в сучасному її розумінні почала розвиватися за часів столипінської реформи. Проте в роки Громадянської війни і запровадження політики "воєнного комунізму" розвиток кооперативного руху зовсім припинився. З введенням нової економічної політики (неп) сільськогосподарські кооперативи стали відроджуватися і швидко розвиватися. В 1922 р. в Україні працювало 4 тис. багатофункціональних кооперативів, 1191 – кооператив буряководів, 390 – молочних і м'ясних кооперативів, 102 – кооперативи у птахівництві, 691 – кредитне товариство.

Проте з проведенням масової насильницької колективізації і створенням колгоспів ці сільськогосподарські кооперативи припинили своє існування. Колгоспи за своєю економічною природою не були кооперативними підприємствами, бо створювали їх примусово. Колгоспники не були власниками виробленої продукції й одержаних доходів, вони не мали права залишити колективне господарство, забравши належну їм частку майна. Управління колгоспами було одержавленим. Лише з прийняттям у травні 1988 р. Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР" кооперативний рух набув нового імпульсу для свого розвитку. Але цей процес майже не торкнувся сільського господарства, а створені кооперативи в інших сферах діяльності орієнтувалися на одержання прибутку, що не відповідало загальновизнаним у світі принципам організації кооперативних підприємств.

Поштовхом для розвитку сільськогосподарських кооперативів уже в роки незалежної України стало прийняття 13 серпня 1997 р. Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію". Новою редакцією Закону (2012 р.), а також Господарським кодексом України визначаються правові, організаційні, економічні та соціальні умови діяльності кооперативів у сільському господарстві та їх об'єднань.

Закон визначає сільськогосподарський кооператив[1] як юридичну особу, утворену фізичними і/або юридичними особами, які є виробниками сільського сподарської продукції, що добровільно об'єдналися на основі членства для провадження господарської та іншої діяльності, пов'язаної з виробництвом, переробкою, зберіганням, збутом, продажем продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва чи рибництва, постачанням засобів виробництва і матеріально-технічних ресурсів членам цього кооперативу, наданням їм послуг для задоволення економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

За цілями, завданнями і характером діяльності сільськогосподарські кооперативи поділяються на виробничі й обслуговуючі.

Сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) – сільськогосподарський кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб, які є виробниками сільськогосподарської продукції, для провадження виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив – це сільськогосподарський кооператив, що утворюється шляхом об'єднання фізичних і/або юридичних осіб – виробників сільськогосподарської продукції для організації обслуговування, спрямованого на зменшення витрат і/або збільшення доходів цього кооперативу під час провадження ними сільськогосподарської діяльності та на захист їхніх економічних інтересів.

Основними принципами діяльності кооперативів є добровільність членства в кооперативі та безперешкодний вихід з нього; обов'язковість трудової участі в діяльності виробничого кооперативу і обов'язковість участі членів в господарській діяльності обслуговуючого кооперативу; відкритість і доступність членства в кооперативі для тих, хто визнає його статут; демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом: один член кооперативу – один голос; обмеження виплат часток доходу на паї; розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у діяльності кооперативу.

Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Кооператив є юридичною особою. Основним правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є його статут, який приймається засновниками на установчих зборах.

Члени кооперативу мають право брати участь в управлінні справами кооперативу, обирати і бути обраними до органів управління, одержувати частку доходу на пай, отримувати кооперативні виплати, забирати свій пай у разі виходу з кооперативу. Асоційовані члени мають право на отримання частки доходу на пай. У разі ліквідації кооперативу вони мають першочергове право на отримання свого майнового паю та відповідних часток доходу.

Залежно від виду їх діяльності розрізняють такі види обслуговуючих кооперативів:

• переробні – займаються переробкою сільськогосподарської сировини, виробництвом продовольчих товарів;

• заготівельно-збутові – здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо;

• постачальницькі – закуповують і постачають матеріально-технічні ресурси, необхідні для сільськогосподарського виробництва;

• сервісні – надають різні послуги – меліоративні, ремонтні, будівельні, ветеринарні, науково-консультативні тощо.

• багатофункціональні кооперативи, які поєднують кілька видів діяльності.

Членом обслуговуючого кооперативу може бути фізична чи юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внесок у розмірах, визначених загальними зборами кооперативу, дотримується вимог його статуту, визнає цілі і принципи діяльності кооперативу.

Вступний внесок здійснюється у грошовій формі для організаційного забезпечення діяльності кооперативу. Він зараховується у неподільний фонд і в разі виходу з кооперативу не повертається. Пайовий внесок може бути зроблений шляхом передання кооперативу майна, майнових прав на земельну ділянку. При перетворенні КСП на кооперативи колишні члени КСП здійснювали майнові внески своїми майновими паями. Член кооперативу користується правом ухвального голосу. Ним за власним бажанням може бути внесений до пайового фонду додатковий пай понад обов'язковий пай.

До складу обслуговуючого кооперативу можуть входити асоційовані члени. Це фізичні та юридичні особи, які здійснювали лише пайові внески. Вони можуть не брати участі в діяльності кооперативу і користуються правом дорадчого голосу.

Однією з принципових відмінностей сільськогосподарського виробничого кооперативу від сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу є та обставина, що перший із них має на меті одержання прибутку, а другий є неприбутковою організацією, яка надає послуги лише своїм членам для зменшення витрат і/або збільшення доходів членів кооперативу. Причому останні несуть відповідальність за зобов'язаннями, взятими перед кооперативом щодо їх участі в господарській діяльності кооперативу (збут через такий кооператив сировини, продукції її переробки, закупівля засобів виробництва, користування технологічними послугами кооперативу в обсязі та порядком, передбачених його статутом і/або правилами внутрішньогосподарської діяльності).

Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи формують дохід за такими джерелами, як надходження від його членів у вигляді оплати за надані послуги членам кооперативу, одержання коштів або майна, які надходять у вигляді пасивних доходів, субсидій (дотацій) з державного і/або місцевих бюджетів. При цьому в дохід такого кооперативу не включаються надходження від збуту (продажу) сільськогосподарської продукції за дорученням його членів.

Основним фінансовим результатом обслуговуючого кооперативу є різниця між його доходами і витратами на їх одержання. Цей фінансовий результат після виконання зобов'язань кооперативу та відшкодування збитків за минулі роки розподіляється загальними зборами у вигляді відрахувань до фондів кооперативу, кооперативних виплат його членам та відрахувань на паї членам кооперативу, включаючи й асоційованих членів. Кооперативні виплати формуються як частина попередньо надлишково сплаченої вартості наданих кооперативом послуг відносно їх фактичної вартості.

У процесі розподілу фінансового результату сільськогосподарський обслуговуючий кооператив може набувати майно у власність, відокремлене від майна своїх членів.

Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" (2012 р.) передбачено, що у разі створення сільськогосподарського виробничого кооперативу його членами стають фізичні особи, які внесли вступний внесок і пай у розмірах, передбачених статутом. Асоційоване членство тут не передбачається. Ці господарські формування функціонують на ринкових засадах є суб'єктами підприємницької діяльності, отже, реалізують свою продукцію за цінами, що складаються на ринку з орієнтацією на одержання найбільшої економічної вигоди – прибутку.

Такий кооператив може набувати право власності на землю шляхом внесення до пайового фонду земельних ділянок його членами, а також придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу (у разі уведення в дію закону про обіг земель сільськогосподарського призначення), міни, дарування, іншими правочинами. Важливо, що в разі виходу з кооперативу чи його ліквідації фізичній чи юридичній особі, яка внесла свій пай у кооператив у формі земельної ділянки, повертається такий пай у натурі (на місцевості).

У процесі реорганізації КСП виникло 3325 виробничих сільськогосподарських кооперативів. Членами таких кооперативів ставали працездатні члени колишнього КСП, а асоційованими членами – пенсіонери. Тому засновниками сільськогосподарських виробничих кооперативів ставало багато осіб, нерідко до 300 і більше.

Це послужило для окремих фахівців і відповідальних працівників підставою вважати, що такі кооперативи не є ринковими структурами і робився висновок про необхідність їх перетворення на інші організаційні форми господарювання. За період 2000 – 2013 pp. дійсно кількість кооперативів істотно зменшилася до 810, багато з них реорганізувалися в інші типи підприємств, як правило, у приватні підприємства і ТОВ.

Причому порівняно з іншими формами господарювання вони досягають дещо нижчих фінансово-економічних показників діяльності. Але тут потрібно брати до уваги таку надзвичайно важливу обставину. Сільськогосподарські виробничі кооперативи мають докорінну відмінність від інших організаційно- правових форм господарювання на селі – господарських товариств, приватних товариств, холдингових структур – вони є соціально-орієнтованими підприємствами, оскільки їх діяльність спрямована на максимальне задоволення інтересів членів кооперативу, соціальний розвиток сільської громади, піднесення культурного та освітнього рівня селян.

Певна унікальність соціально-орієнтованих підприємств виявляється і в демократичній структурі управління та в обов'язковій трудовій участі членів кооперативу в його діяльності, що стає бар'єром на шляху посилення безробіття на селі. Через кооперацію і, зокрема, СВК значною мірою формується соціальний капітал, оскільки в них соціально-трудові відносини консолідуються і спрямовуються на захист інтересів членів кооперативу.

Є підстави вважати, що нижчі економічні показники діяльності багатьох СВК порівняно з іншими формуваннями зумовлені насамперед додатковими витратами, пов'язаними з виконанням ними соціальних функцій і забезпеченням розвитку сільських територій.

Як показує практика, в багатьох регіонах є чимало СВК, які досягають значно вищих показників господарської діяльності порівняно з іншими типами агроформувань, які нерідко навіть ігнорують виконання соціальних функцій бізнесу. Це свідчить про істотний потенціал цих організаційно-правових форм господарювання, що значною мірою базуються на великих масштабах виробництва та схильності багатьох працівників до колективної праці.

У 2014 р. продовжувала існувати особливо нагальна потреба в розвитку сільськогосподарських обслуговуючих виробничих кооперативів. Основними їх завданнями є витіснення комерційних посередницьких структур і взяття на себе функцій збуту багатьох видів сільськогосподарської продукції, що дасть змогу підвищити частку аграрних товаровиробників у вартості кінцевого продукту; протидія монополізму переробних підприємств шляхом створення кооперативних переробних виробництв; використання переваг великомасштабного виробництва; надання послуг за мінімальними цінами і сприяння завдяки цьому зниженню собівартості сільськогосподарської продукції; зменшення трансакційних витрат; створення нових робочих місць і сприяння розвитку сільських територій.

У 2014 р. функціонувало лише 876 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (у 2005 р. – 1127), що зовсім не відповідає потребам і можливостям їх створення. Адже в Україні є великий потенціал (живильне середовище) для розвитку цієї форми кооперування, зокрема, є близько 28 тис. населених пунктів, 4,2 тис. особистих селянських господарств, з яких понад 300 тис. виробляють товарну продукцію, майже 41 тис. фермерських господарств, 13 536 великих аграрних підприємств (без підприємств інших форм господарювання).

Для прискореного розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів потрібна значна державна підтримка. Постановою Кабінету Міністрів України "Про державну цільову програму підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 р." від 3 червня 2010 р. № 557 передбачено істотне фінансування розвитку таких кооперативів в обсязі 7 млрд грн. Це дасть змогу створити до 10 тис. кооперативів і 100 тис. нових робочих місць, збільшити товарообіг сільськогосподарської продукції через кооперативи на 20 %.

Для стимулювання розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів потрібно забезпечити підготовку кадрів – лідерів кооперативного руху, посилити просвітницьку роботу серед сільського населення щодо переваг кооперативної моделі сільського підприємництва.

  • [1] Визначення наведені відповідно до Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 20 листопаду 2012 р.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Міжгосподарська кооперація як організаційна форма економічних відносин між підприємствами
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ФОРМУВАНЬ
РОЗВИТОК ІНТЕГРАЦІЇ ТА КООПЕРАЦІЇ В АГРОПРОМИСЛОВОМУ ВИРОБНИЦТВІ
Особливості управління в сільськогосподарських підприємствах різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання
Організаційні засади розвитку сільськогосподарського страхування у зарубіжних країнах
СУЧАСНІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
Організаційно-правові форми підприємств з іноземними інвестиціями
Звіт про організаційну структуру, власний капітал та громадське майно споживчої кооперації України (ср. № 1-р)
Виробничо-майнові відносини сільськогосподарських підприємств на пореформеному етапі їх розвитку
Кооперація в сільському господарстві
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси