Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
ЦІНОВА ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПОПИТУ: ЇЇ ВИДИ І СПОСОБИ ВИЗНАЧЕННЯФактори, що впливають на цінову еластичність попитуЦІНОВА ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇПопит та його детермінанти. Закон попиту. Цінова еластичність попитуРИНОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ І ПРОДОВОЛЬСТВАЦінова еластичність попитуЦінова еластичність попитуПРАКТИЧНІ СПОСОБИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОПИТУ І ЙОГО ЦІНОВОЇ ЕЛАСТИЧНОСТІДержавне регулювання ринку сільськогосподарської продукції і...Цінова еластичність попиту
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Економіка підприємств агропромислового комплексу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Цінова еластичність попиту на сільськогосподарську продукцію і продовольство та виникнення сільськогосподарської проблеми довгострокового періоду

З погляду оцінки ринкового середовища, яке оточує сільськогосподарські та переробні підприємства, вкрай важливо знати таку характерну особливість агропромислового виробництва, як цінова еластичність попиту на сільськогосподарські продукти.

Цінова еластичність попиту – це кількісне відображення реакції споживачів на зміну ціни на товари.

Така реакція випливає з дії закону попиту, відповідно до якого споживачі скорочують придбання товарів за зростання цін на них, і навпаки, придбають їх більше за зниження цін. Іншими словами, попит, що характеризується кількістю можливих покупок i-го товару, перебуває в обернено пропорційній залежності від рівня ціни. Закон пропонування стверджує протилежне: пропонування (обсяг можливих продаж товару) прямо пропорційно залежить від рівня ціни.

При цьому слід враховувати ту обставину, що на ринку існує взаємопереплетіння залежностей попиту і пропонування від ціни, оскільки попит і пропонування в свою чергу впливають на рівень ринкових цін та їх динаміку.

Скажімо, підвищення платоспроможного попиту населення за однакових інших умов зумовить зростання ціни на товари, тоді як зростання пропонування приведе до зниження цін. Збалансування попиту і пропонування зумовлює формування рівноважної ціни, за якої задовольняється попит і відсутні наднормативні запаси товарів, а отже, задовольняються до відомого ступеня економічні інтереси суб'єктів ринку – продавців і покупців (виробників і споживачів).

При цьому слід розрізняти номінальну місткість ринку, реальну місткість ринку і максимальну місткість ринку.

Реальна місткість ринку – це фактичний обсяг продаж на даному ринку в певному часовому діапазоні, який залежить від рівня цін на товар і платоспроможного попиту населення.

Номінальна місткість ринку – це обсяг продаж товару на ринку в певному часовому діапазоні (за рік) за умови задоволення потреб споживачів відповідно до науково обґрунтованих норм споживання певного товару.

Максимальна місткість ринку – це максимально можливий обсяг реалізації товару, що перевищує номінальну місткість, який формується за певної ринкової ситуації (значний обсяг пропонування, прийнятний для споживачів рівень цін).

Важливо зазначити, що дія закону попиту виявляється не однаково щодо різних товарів, тобто має місце різний ступінь чутливості споживачів до зміни ціни на той чи інший товар.

У зв'язку з цим можна визначити три групи товарів за рівнем цінової еластичності. Ціновий попит на першу групу відносно еластичний, коли невеликі зміни в ціні спричиняють значні зміни обсягу їх продажу. До другої групи належать товари з пропорційною (одиничною) еластичністю, коли обсяг продажу змінюється пропорційно змінам у ціні. Третя група – товари, за якими навіть істотні зміни ціни спричиняють невеликі зміни в обсязі продажу. Попит на ці товари називають відносно нееластичним.

Сільськогосподарська продукція і продовольство в основному належать саме до третьої групи – товари з відносно нееластичним попитом. За даними американських учених, у розвинутих країнах з ринковою економікою коефіцієнт еластичності на цю продукцію, розрахований як відношення відсоткової зміни обсягу реалізованої продукції до відсоткової зміни ціни на неї, становить лише 0,20 – 0,25.

Це означає, що споживачі збільшать придбання сільськогосподарської продукції, скажімо, на 5 %, лише тоді, коли ціна на неї знизиться на 20 – 25 %. Це співвідношення випливає з економічного змісту коефіцієнта еластичності Ed, який вказує, наскільки відсотків змінюється обсяг продажу за зміни ціни на 1 %. Якщо Ed< 1, то ціновий попит є відносно нееластичним, за Ed = І – одиничним і за Ed > 1 – відносно еластичним.

Ступінь еластичності попиту на товари істотно впливає на економічний стан підприємства. Якщо попит еластичний, то за зниження ціни на товар грошова виручка від реалізації його збільшується, оскільки вищий темп зростання продажу порівняно з нижчим темпом зниження ціни дає змогу компенсувати втрати від такого зниження. Підвищення ціни за еластичного попиту на товар призведе до протилежних наслідків – загальний грошовий дохід зменшиться, оскільки його приріст від підвищення ціни не компенсує втрат від зниження обсягу продажу.

За одиничної еластичності попиту грошовий дохід від зниження чи підвищення ціни не змінюється, оскільки втрата виручки в результаті зменшення обсягу продажу через зростання ціни буде компенсована додатковим доходом від такого зростання, і навпаки – за зниження ціни втрата виручки з цієї причини компенсуватиметься збільшенням продажу.

За умови відносно нееластичного попиту на товари зниження на них ціни завжди призводить до зменшення грошової виручки від їхньої реалізації. Адже за такого попиту істотне зниження ціни зумовить лиш відносно незначне збільшення обсягу продажу. Одержаний внаслідок цього додатковий дохід не компенсуватиме втрат, що виникли від зниження ціни. Проте за підвищення ціни на товари з відносно нееластичним попитом грошова виручка збільшиться, оскільки додатковий дохід від зростання ціни буде більшим, ніж втрати від зменшення обсягу продажу.

Відносна нееластичність попиту на сільськогосподарську продукцію є результатом дії кількох факторів, що визначають ступінь чутливості споживачів до зміни ціни на товари. Головним з них є фактор заміщення, коли за зростання цін на один товар споживач може задовольнити ту саму свою потребу, купивши інший товар, ціна на який не змінилась або ж зменшилась. Але таке заміщення щодо продовольчих товарів надто обмежене через біологічні властивості людського організму.

Тут виявляється загальна закономірність – чим менше існує замінників якогось товару, тим менш еластичний попит на нього, і навпаки. Звідси стає зрозумілим, що, наприклад, попит на зерно, а отже, і на хліб, є нееластичним, оскільки цей продукт практично неможливо замінити іншим. Тому за істотного підвищення ціни на хліб обсяг продажу його зміниться мало.

Слід також пам'ятати, що різні сільськогосподарські продукти мають різний коефіцієнт еластичності. Це потрібно обов'язково враховувати сільськогосподарським підприємствам різної спеціалізації.

Цінова еластичність попиту на окремі сільськогосподарські продукти

Рис. 5.1. Цінова еластичність попиту на окремі сільськогосподарські продукти

Наприклад, візьмемо два продукти – картоплю і волоські горіхи. На рис. 5.1а крива D відображає попит на картоплю, а на рис. 5.16 крива D1 – попит на волоські горіхи. Різний нахил цих кривих до осі абсцис характеризує неоднакову еластичність попиту і визначає різницю в темпах його зниження на ці продукти.

Як бачимо, за однакового темпу зростання цін на картоплю і волоські горіхи (на осі ординат Р1Р2) спостерігається різна чутливість споживачів до обсягу покупок, що знайшло своє відображення в різних обсягах зменшення продажу.

Чутливість споживачів до зростання цін на волоські горіхи була більшою, що й призвело до значного скорочення обсягу їх продажу, тоді як продаж картоплі скоротився значно менше через відносну нееластичність попиту на цей продукт. Адже не важко помітити, що Q3 - Q4 > Q1 - Q2. І це закономірно, оскільки волоський горіх є хоч і цінним, але не обов'язковим компонентом харчування людини, і тому реакція покупців на підвищення ціни на нього цілком зрозуміла, – вони різко скоротили попит і обсяг придбання.

Для тих, хто вирощує волоські горіхи, така реакція мала негативний наслідок – зменшився їх грошовий дохід. Це наочно видно, якщо порівняти величину грошового доходу виробників до і після підвищення ціни, який на рис. 5.16 показано відповідними прямокутниками.

Грошовий дохід до підвищення ціни відповідає площі прямокутника OP1EQ3, а після підвищення – OP2K2Q4 - Неважко помітити, що площа першого з названих прямокутників (сумарний грошовий дохід) перевищує площу другого, оскільки приріст грошового доходу за рахунок підвищення ціни (прямокутник Ρ1Ρ2Κ22Κ3) виявився меншим від суми втраченої виручки від зниження обсягу продажу, зображеного площею прямокутника Q4K3EQ3.

Підвищення ціни на картоплю від Р1 до Р2 таким самим темпом, як і ціни на волоський горіх, спричинятиме порівняно незначне скорочення обсягу продажу, оскільки покупцям важно знайти замінник цьому продукту. Може йтися лише про економніше витрачання картоплі і деяке скорочення споживання. Іншими словами, покупець змушений купувати картоплю (може, в дещо меншому обсязі), незважаючи на істотне підвищення ціни. А це означає, що ціновий попит на неї є відносно нееластичним.

Як видно з рис. 5.1а, за такого попиту підвищення цін на продукт збільшує дохід виробника (площа трикутника OP2K1Q2 > OP1EQ1), оскільки його приріст за рахунок підвищення ціни від Р1 до Р2 з надлишком компенсує втрату доходу величиною Q2KEQ1 навіть тоді, коли частину виробленої картоплі Q1 - Q2 за початкового пропонування S не буде реалізовано.

Детальний аналіз відносно нееластичного попиту дає змогу передбачити, що у несприятливі для виробника певної продукції роки сільськогосподарські підприємства можуть одержати вищий дохід, ніж у роки з нормальними погодними умовами.

Проілюструємо сказане графічно (рис. 5.2). За нормальних погодних умов попит D1 урівноважується з пропонуванням S1 в точці Е1, якій відповідає ордината Р1 – ціна рівноваги. При цьому виробники отримують дохід OP1E1Q1. У менш сприятливі роки виробництво продукту зменшується, пропонування його скорочується до S2, встановлюється нова рівновага в точці E2, якій відповідає вища ціна Р2.

Вплив зменшення обсягу виробництва продукту з малоеластичним попитом на ціну і грошові доходи

Рис. 5.2. Вплив зменшення обсягу виробництва продукту з малоеластичним попитом на ціну і грошові доходи

Дохід підприємств тепер вимірюється прямокутником OP2E2Q2, площа якого, як це не важко помітити, більша за площу OP1E1Q1, тобто сільськогосподарські підприємства за таких умов одержують більший грошовий дохід, ніж за середніх умов господарювання.

Для аграрних і переробних підприємств є дуже важливим своєчасно володіти інформацією про коефіцієнти еластичності на сільськогосподарську продукцію і продовольчі товари. Як з'ясувалося, за рівнем таких коефіцієнтів ця продукція і названі товари істотно відрізняються між собою.

Більше того, за окремими видами ціновий попит є навіть еластичним, хоч у сукупності товари сільськогосподарського походження мають нееластичний ціновий попит. Тому стає очевидним, що підвищення ціни, скажімо, на яловичину і баранину, які мають коефіцієнти еластичності відповідно 0,54 і 2,65, з однаковим темпом приведе, як нам уже відомо, до протилежних економічних наслідків для господарств, що спеціалізуються на виробництві одного з названих видів продукції.

Отже, підприємства повинні будувати свою тактику і стратегію з обов'язковим урахуванням того, яка цінова еластичність попиту на товари, що ними виробляються. Адже, знаючи коефіцієнт еластичності на той чи інший вид продукції, можна передбачити, наскільки відсотків може знизитися ціна на неї за умови збільшення обсягу її продажу на регіональному ринку. Виникає також можливість розрахувати і рівень такої ціни, а отже, і спрогнозувати доходи підприємства. Проілюструємо сказане на такому прикладі.

Припустімо, товаровиробники в змозі найближчим часом збільшити обсяг реалізації баранини на регіональному ринку на 7 % за фактичної ціни реалізації її за 1 кг 53 грн.

Щоб визначити, наскільки відсотків знизиться ціна на баранину, слід скористатися формулою розрахунку коефіцієнта еластичності, в чисельнику якої береться відсоткова зміна обсягу реалізації продукції ОП, а в знаменнику – відсоткова зміна ціни на неї ВЦ, тобто Ed = ОП : ВЦ.

Оскільки ВЦ для нас невідома, то визначаємо її з наведеної формули ВЦ = = ОП : Ed. Підставивши у формулу наведені дані, маємо, що ВЦ = 2,64 % (7 : 2,65 = 2,64).

Отже, ціна за 7%-го збільшення обсягу продажу знизиться на 2,64 %, а її рівень становитиме тепер 51,6 грн (53 грн береться за 100%, а зменшена ціна становитиме 97,36 % від фактичної, звідси 51,6 = (53 • 97,36): 100.

Якби виробники поставили собі за мету дізнатись, наскільки відсотків знизиться обсяг продажу, якщо ціну підвищити, скажімо, на 10 %, то відповідь на це запитання можна одержати, визначивши ОП з формули коефіцієнта еластичності. У нашому прикладі обсяг продажу зменшиться на 26,5 % (2,65 • 10 = = 26,5). Ціна 1 кг баранини становитиме 58,3 грн (53 110) : 100.

Різна еластичність попиту на окремі сільськогосподарські продукти (за даними американських учених, коефіцієнт еластичності на хліб, яловичину, баранину, яйця становить відповідно 0,15; 0,54; 2,65; 0,32) не спростовує факту існування відносно нееластичного попиту на сільськргосподарську продукцію в цілому.

Саме ця обставина, а також відносна іммобільність сільськогосподарських ресурсів і специфічні зсуви кривих попиту та пропонування породили проблему довгострокового періоду, суть якої полягає у виникненні тенденції до зниження цін на сільськогосподарські продукти і доходи аграрних підприємств щодо цін і доходів в економіці в цілому.

Цю проблему потрібно аналізувати у двох аспектах:

1) за дефіциту сільськогосподарських продуктів;

2) за насиченості ринку цими товарами.

За значного дефіциту на сільськогосподарську продукцію характер кривої попиту, тобто її нахил до осі абсцис дещо змінюється. Попит у цих умовах робиться більш еластичним, оскільки кожне подальше збільшення обсягу виробництва дефіцитної продукції, за якого ще не досягається повне насичення ринку нею, цілком реалізується споживачам. Ціни через зростання пропонування поступово знижуються, але доходи сільськогосподарських підприємств при цьому зростають (рис. 5.3).

Як бачимо, тут витримується закономірність збільшення доходів виробників за зниження цін і зростання обсягу продажу продукції з відносно еластичним попитом.

І справді, за обсягу виробництва Q1 встановлюється найвища ціна Р1, якій відповідає дохід OP1E1Q1. Проте при збільшенні виробництва, скажімо, до Q3, ціна знижується до Р3.

Залежність доходів виробників сільськогосподарської продукції від обсягу її виробництва в умовах дефіциту

Рис. 5.3. Залежність доходів виробників сільськогосподарської продукції від обсягу її виробництва в умовах дефіциту

Дохід виробників тепер OP1E3Q3, і його величина буде більшою за дохід, який одержували вони за обсягу виробництва Q1,

Сільськогосподарські підприємства завдяки цьому одержують стимул для збільшення масштабів виробництва продукції завдяки раціоналізації виробництва, впровадженню досягнень науки і передової практики та ін. Викладене дає змогу зробити висновок: без зміни характеру кривої попиту, яка відображає підвищення коефіцієнта еластичності сільськогосподарської продукції в умовах її дефіциту, неможливо було б розв'язати продовольчу проблему.

Зі збільшенням ступеня насиченості ринку сільськогосподарськими продуктами нахил кривої попиту поступово змінюється в бік її нормального положення, яке відповідає відносно нееластичному попиту.

У даному випадку виявляється дія іншого важливого фактора цінової еластичності попиту – питомої ваги вартості товару в бюджеті споживача. Чим більша вона, тим вища буде за інших однакових умов еластичність попиту на даний товар, і навпаки. У нашому прикладі за обсягу виробництва Q сформувався найбільший дефіцит продукції, що й зумовило високий рівень цін.

Еластичність попиту при цьому зросте, оскільки споживачі змушені витрачати переважну частку свого бюджету на придбання дорогих сільськогосподарських продуктів. Але з насиченням ними ринку і зростанням доходів населення питома вага витрат на продукти харчування в бюджеті споживачів зменшується, еластичність попиту з цієї причини знижується, доходи виробників починають формуватися відповідно до характеру нееластичного попиту на сільськогосподарські продукти.

Тепер розглянемо механізм виникнення проблеми довгострокового періоду в умовах ринку, що динамічно розвивається. Крім відносно нееластичного попиту на сільськогосподарську продукцію іншою істотною причиною, що зумовлює існування цієї проблеми, є характерні зрушення, що сталися в попиті і пропонуванні.

Завдяки бурхливому розвитку наукового техніко-технологічного прогресу в економічно розвинутих країнах, особливо після 1920-х років значно зросла продуктивність сільського господарства, а отже, і пропонування продукції цієї галузі. Водночас швидко зростали продуктивність праці і масштаби виробництва в інших галузях економіки. Це зумовило високий ступінь насиченості ринку продовольчими і промисловими товарами й істотне збільшення доходів населення.

Відносна нееластичність попиту на сільськогосподарські продукти в таких умовах приводить до зниження частки витрат у сімейному бюджеті на продукти харчування і до сповільнення темпів збільшення витрат споживачів на їх придбання, хоч абсолютний розмір їх зростає. Іншими словами, темпи збільшення витрат на придбання продуктів харчування відстають від темпів зростання доходів споживачів, що дає підстави стверджувати про відносну нееластичність попиту на сільськогосподарські продукти щодо цього доходу.

Справедливість такого висновку очевидна, оскільки існує біологічна межа споживання окремих продовольчих продуктів. Тому в умовах насиченого ринку і достатніх доходів населення споживання окремих осіб має тенденцію до стабілізації. Можуть виникати певні структурні зрушення у споживанні, коли з огляду на сучасні досягнення медицини можуть мінятися пріоритети щодо корисності, отже, і придбання окремих видів продовольчих товарів. Але вони не впливають істотно на загальний обсяг споживання.

Таким чином, є підстави стверджувати, що після досягнення раціонального рівня споживання продовольчих товарів та інших товарів із сільськогосподарської сировини попит на сільськогосподарську продукцію зростає головним чином за рахунок природного приросту населення. А оскільки у розвинутих країнах спостерігається зниження темпів такого приросту і лише незначне збільшення обсягу закупок від зростання доходів населення, то поєднання цих двох причин зумовлює відставання попиту на сільськогосподарську продукцію від істотного збільшення її пропонування.

Американськими економістами Р. Кемпбеллом, К. Макконеллом і С. Брю ця причина всебічно досліджена. Вони дійшли висновку, що у поєднанні з нееластичним попитом на сільськогосподарські продукти розглянуті зміни у попиті і пропонуванні призводять до зменшення фермерських доходів, оскільки супроводжуються істотним зниженням цін за незначного приросту обсягу продажу[1].

Це і породило проблему довгострокового періоду – тенденцію до зниження доходів фермерів. Графічне зображення цих процесів переконує в справедливості зробленого висновку (рис. 5.4).

Графічне зображення проблеми довгострокового періоду

Рис. 5.4. Графічне зображення проблеми довгострокового періоду

Значне збільшення пропонування за незначного зростання попиту зумовлює зниження ціни з Р1 до Р2 Разом з відносно нееластичним попитом це призводить до зниження доходів фермерів, оскільки приріст їх за рахунок збільшення продажу Q1K1E2Q2 не компенсується втратами від зниження ціни в розмірі Р2Р1E1K1.

Насправді наявність даної тенденції не означає, що фермерські доходи обов'язково зменшилися або будуть зменшуватися. Цьому протистоять інші фактори, головними серед яких є державна економічна підтримка сільського господарства в усіх країнах з розвинутою ринковою економікою[2], а також державне регулювання ринку сільськогосподарської продукції і продовольства.

Потрібно також брати до уваги, що світова енергетична криза змушує людство відшуковувати нові джерела енергії. У XXI ст. одним із важливих таких відновлювальних джерел стали окремі види сільськогосподарської продукції, що використовуються як сировина для виробництва біопалива (ріпак, кукурудза, цукрова тростина, цукровий буряк, зернові та ін.). У зв'язку з цим скорочується площа сільськогосподарських земель для виробництва продовольства. Ця причина, а також зростання населення, зміна клімату, збільшення в багатьох країнах частки більш платоспроможного населення породили в кінці першого десятиліття XXI ст. нове для світової економіки явище агфляцію – випереджальне зростання цін на продовольство і технічні культури порівняно з загальним зростанням цін у несільськогосподарській сфері.

Це явище відкриває нові можливості для аграрного бізнесу щодо підвищення прибутковості агропромислового виробництва. На даний час важко передбачити, наскільки це явище має стійкий тренд і як довго сільськогосподарська проблема довгострокового періоду залишатиметься більш завуальованою. При цьому треба брати до уваги ту важливу обставину, що агфляція безпосередньо торкається лише масштабів державної підтримки аграріїв. Що ж стосується проблеми державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції і продовольства, то вона й надалі залишатиметься не менш актуальною, ніж до зміни цінового тренда, а тому вимагає подальшого дослідження й обґрунтованого розв'язання на кожному конкретному етапі розвитку економіки з метою недопущення збурень у ринковому середовищі.

  • [1] Экономикс. Т. 2. – М.: Республика, 1992. – С. 242.
  • [2] Державна економічна підтримка сільськогосподарських товаровиробників здійснюється і в Україні, проте розмір такої підтримки в декілька разів менший порівняно з країнами Західної Європи, США і Канади. За здійснення такої підтримки вузловим хоч і залишається питання її розміру, все ж істотне значення мають і такі питання: за що надавати підтримку, кому саме надавати, коли її надавати, механізм такого надання, а також організація контролю за використанням коштів та міра відповідальності за неефективне їх використання.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси