Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
ФОРМУВАННЯ ТА ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ...СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ 4. Ревізія витрат виробництва і стану...СИСТЕМИ І МЕТОДИ ОБЛІКУ ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ...Системи обліку витрат і калькулювання собівартостіВідмінності бухгалтерського та податкового підходівОблік витрат виробничої собівартості продукції (Клас 2, рах. №23)Системи та методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукціїМетодика відображення доходів і витрат у регістрах бухгалтерського...Зведений облік витрат на виробництво і складання звітної калькуляції...Склад витрат виробничої собівартості продукції за П(С)БО 16 *Витрати"
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Економіка підприємств агропромислового комплексу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Відмінності у формуванні витрат і собівартості продукції в системі бухгалтерського та податкового обліку

До прийняття Податкового кодексу України (ПКУ), введеного в дію від 1 квітня 2011 р., підприємства вимушені були вести подвійний облік: бухгалтерський і податковий, що ускладнювало економічну роботу та нерідко породжувало значні розбіжності у величині бухгалтерського і податкового прибутку. Тому при розробці ПКУ ставилося завдання максимально наблизити ці два види обліку через безпосереднє використання даних бухгалтерського обліку для визначення об'єкта оподаткування – прибутку.

Проте це завдання вирішено лише частково. На жаль, залишаються ще значні методологічні відмінності у визначенні величини витрат і доходу, причому в більшості випадків вони спрямовані на зменшення витрат і збільшення доходів з метою одержання більшої величини прибутку для оподаткування. Найбільш істотними розбіжностями між бухгалтерським і податковим обліком при визначенні витрат і собівартості продукції є такі.

У податковому обліку не враховуються так звані понаднормативні витрати (наприклад, витрати, що пов'язані з вимушеним простоєм обладнання / цеху, витрати від браку продукції), тоді як у бухгалтерському обліку такі витрати включають до собівартості продукції. Зрозуміло, що на величину цих витрат буде збільшуватись об'єкт оподаткування.

Існує відмінність у визначенні податкової та бухгалтерської собівартості стосовно неоднакового порядку відображення витрат на орендні (лізингові) платежі (в бухгалтерському обліку вони включаються до виробничої собівартості продукції у складі інших прямих витрат, а в податковому – до складу інших витрат звичайної діяльності підприємства). Є підстави вважати, що в обох розглянутих випадках більш обґрунтовано виробнича собівартість визначатиметься в системі бухгалтерського, а не податкового обліку.

Особливо слід наголосити, що істотні відмінності у величині витрат у системі бухгалтерського і податкового обліку можуть виникати через різну величину амортизаційних відрахувань на основні засоби виробництва. Викликані ці відмінності тим, що ПКУ передбачена нова класифікація основних засобів та інших необоротних активів, а також нові підходи до регулювання терміну їх економічного життя. Виділено, зокрема, 16 груп цих засобів, по кожній з яких встановлено мінімально допустимі строки їх корисного використання. (Детальніше про це йтиметься у темі 10.)

Зазначимо, що згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" підприємства самостійно встановлюють строк корисного використання основних засобів. А це означає, що в разі коли вони встановлять менший строк їх корисного використання порівняно з мінімальним, встановленим ПКУ, то в них буде більшою сума амортизаційних відрахувань, а отже, буде меншим бухгалтерський прибуток порівняно з прибутком до оподаткування.

Таким чином, встановлення мінімально допустимого строку корисного використання основних засобів спрямоване на зменшення амортизаційних відрахувань з метою збільшення об'єкта оподаткування. Адже їх величина обернено пропорційна до встановленого терміну експлуатації цього ресурсу.

Звертає на себе увагу й та обставина, що по довгострокових біологічних активах встановлені зовсім не обґрунтовані мінімально допустимі строки корисного використання в бік їх істотного завищення. Так, в умовах інтенсивного використання дійного стада з високим рівнем продуктивності строк використання корів обмежується в основному трьома лактаціями, основних свиноматок (за кількістю річних опоросів 2,2 – 2,4) – до 4 –5 років. Це значно нижче порівняно з мінімально встановленим семирічним терміном їх використання, що на практиці неминуче призводитиме до істотного заниження амортизаційних відрахувань в системі податкового обліку порівняно з їх величиною в бухгалтерському обліку.

Певну аналогію щодо формування амортизаційних витрат і зроблених у зв'язку з цим висновків можна провести і стосовно нематеріальних активів. Податковим кодексом України здійснено їх класифікацію на 6 груп. При цьому для нематеріальних активів 4-ї і 5-ї груп встановлено мінімально допустимі строки їх корисного використання. Тоді як відомо, що згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" підприємства самостійно встановлюють строк корисного використання цих активів, тому зменшення цього строку порівняно з мінімально встановленим ПКУ призведе до збільшення об'єкта оподаткування порівняно з бухгалтерським прибутком.

Наголосимо й на такій обставині. До останнього часу існувала розбіжність у величині витрат у податковому і бухгалтерському обліку, причому не на користь підприємств, зумовлена і нормою ст. 146 ПКУ "Визначення вартості об'єкта амортизації", яке стосується витрат, пов'язаних з ремонтом і поліпшенням основних засобів – модернізація, модифікація, добудова, обладнання, реконструкція. В бухгалтерському обліку ці витрати включалися до собівартості як інші прямі витрати.

Нині бухгалтерський облік у цьому аспекті уніфікований із податковим обліком, який враховує розмір так званого 10%-го ремонтного ліміту: лише за його не перевищення у звітному періоді вартість ремонтів буде визнаватися витратами. В іншому ж разі, тобто коли є перевищення, сума такого перевищення відноситься на збільшення вартості об'єкта, що ремонтується. У результаті витрати в податковому обліку будуть занижуватися, а отже, збільшуватиметься оподатковуваний прибуток.

Економічно виправдано, щоб витрати на ремонт, які б вони не були за величиною, не спрямовувалися на збільшення вартості основних засобів, бо будь- який ремонт, у тому числі і капітальний, може лише відновити до певної міри техніко-економічні характеристики основного засобу. Але він неспроможний підвищити його корисність, яка б перевищувала або навіть була однаковою з первісною корисністю. Тому таку уніфікацію доцільно було б здійснити не на умовах податкового, а на умовах бухгалтерського обліку.

Заниження витрат у податковому обліку порівняно з бухгалтерським відбувається через розбіжність у визнанні чи невизнанні витрат як таких, що мають враховуватися при визначенні прибутку.

Так, у податковому обліку для розрахунку об'єкта оподаткування до витрат не включаються: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності – на організацію і проведення прийомів, презентацій, свят, придбання і розповсюдження подарунків; витрати на утримання органів управління об'єднань платників податків, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами; суми штрафів чи пені і деякі інші. Тоді як у бухгалтерському обліку увесь наведений перелік витрат включається до інших витрат операційної діяльності. Це також породжує відмінності у величині бухгалтерського та податкового прибутку.

Із наведеного переліку витрат, при визначенні прибутку для оподаткування, до витрат економічно виправдано включати лише витрати на утримання органів управління об'єднань, у тому числі материнських компаній, які є окремими юридичними особами, і витрати на презентацію, бо це може окупитись у майбутньому завдяки ліпшому управлінню і підвищенню іміджу підприємства. Решта витрат або не продуктивні, або ж є наслідком прорахунків менеджменту (штрафи, пеня), тому мають покриватися за рахунок прибутку.

Таким чином, є підстави стверджувати, що наявні розбіжності у визначенні доходу і витрат у межах податкового і бухгалтерського обліку призводитиме до необхідності визначення двох собівартостей – податкової і бухгалтерської, а також до того, що абсолютна величина прибутку до оподаткування, розрахована в податковому обліку, не збігатиметься із сумою прибутку до оподаткування, визначеного згідно з стандартом бухгалтерського обліку "Звіт про фінансові результати". Ці розбіжності посилюються суперечностями у визначенні величини доходу. (Детальніше про це йтиметься в темі 7.)

Слід очікувати, що величина першого з них перевищуватиме величину другого. Тут доречно ще раз наголосити, що до прийняття ПКУ такі розбіжності у величині прибутку часто мали місце, у тому числі й такі парадоксальні ситуації, коли підприємство згідно з податковим обліком мало прибуток і сплачувало податок на прибуток, а відповідно до бухгалтерського обліку – воно одержувало збиток.

Отже, з прийняттям ПКУ проблема уніфікації та зближення бухгалтерського і податкового обліку продовжує залишатись актуальною і вимагає подальшого вирішення.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

ФОРМУВАННЯ ТА ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ) (Клас 2: рахунки №20–25; Клас 9: рахунки №91-99; Клас 8: рахунки №80-85)
СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ 4. Ревізія витрат виробництва і стану бухгалтерського обліку
СИСТЕМИ І МЕТОДИ ОБЛІКУ ВИТРАТ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ)
Системи обліку витрат і калькулювання собівартості
Відмінності бухгалтерського та податкового підходів
Облік витрат виробничої собівартості продукції (Клас 2, рах. №23)
Системи та методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції
Методика відображення доходів і витрат у регістрах бухгалтерського обліку
Зведений облік витрат на виробництво і складання звітної калькуляції собівартості продукції. Облік витрат виробничої собівартості продукції
Склад витрат виробничої собівартості продукції за П(С)БО 16 *Витрати"
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси