Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Статистика продукції сільського господарстваВідносини економічної власності у сільському господарстві та сфері...ЕКОНОМІКА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА І АПКПопит, пропозиція та ціна на ринку сільськогосподарської продукціїІнформаційні технології в сільському господарствіПравове регулювання страхування у сільському господарствіФермерські господарства у сільському туризміПринцип забезпечення інноваційного розвитку сільського господарства.Правове регулювання охорони праці в сільському господарствіПравові засади державного регулювання сільського господарства
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Економіка підприємств агропромислового комплексу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Валова продукція сільського господарства

Ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування і товарах широкого вжитку із сільськогосподарської сировини залежить від кінцевих результатів виробничої діяльності аграрних підприємств. Залежно від економічного змісту і цільового призначення цих результатів розрізняють такі їх види: валова продукція, товарна продукція, реалізована продукція, чиста продукція і прибуток.

Валова продукція сільського господарства – це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих результатів, що в натуральній формі представлений всіма виробленими протягом року первинними продуктами рослинництва, тваринництва і рибництва, а у вартісній – оцінений за порівнянними цінами відповідного року.

Визначення обсягу валової продукції сільського господарства у натуральній формі необхідне для:

– оцінки розмірів натуральних фондів з погляду їх достатності для задоволення потреб населення і переробної промисловості в окремих видах сировини;

– визначення обсягу перевезень і зберігання продукції, потреби в транспортних засобах і складських приміщеннях;

– обґрунтування потреб підприємств у власній сільськогосподарській продукції, що йде на виробничі цілі (корми, насіння тощо) для наступного циклу відтворення;

– планування обсягів виробництва і реалізації продукції, укладання договорів, здійснення експортно-імпортних операцій;

– визначення натуральних показників ефективності виробництва окремих видів продукції (трудомісткості і собівартості одиниці продукції, її енерго- і водомісткості тощо).

У вартісній формі валову продукцію сільського господарства розраховують у порівнянних цінах (на даний час у цінах 2005 р.) з метою визначення:

• обсягу її виробництва в цілому по підприємствах, окремих регіонах і на державному рівні;

• низки вартісних економічних показників, що характеризують рівень річної, денної і годинної продуктивності праці, продуктивності (фондовіддачі) основного й оборотного капіталу, матеріаломісткості виробництва, його капіталомісткості та ін.;

• темпів зростання валового виробництва продукції, продуктивності праці та інших якісних показників у цілому по сільському господарству, його комплексних галузях (рослинництву і тваринництву), по окремих підприємствах і для досягнення порівнянності цих показників у часі і просторі.

При визначенні вартості валової продукції сільського господарства до її складу включають вартість основної, побічної і супутньої продукції рослинництва і тваринництва, приріст незавершеного виробництва в цих галузях і вартість вирощування за рік молодих культурних насаджень (до вступу їх у період плодоношення).

Таблиця 7.1

ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ ВАЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА У ПОРІВНЯННИХ ЦІНАХ 2010 р.

Роки

Валова продукція сільського господарства за всіма категоріями господарств, млрд грн

у тому числі

Валова продукція сільського господарства на 1 га сільськогосподарських угідь, грн

валова продукція рослинництва

валова продукція тваринництва

1990

282,8

145,5

137,3

6802

1995

183,9

106,3

77,6

4423

2000

151,0

92,8

58,2

3632

2005

179,6

114,5

65,1

4320

2010

194,9

124,6

70,3

4688

2013

252,9

175,9

77,0

6083

Показник виробництва валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь у вартісному виразі характеризує рівень ефективності використання землі, а тому його зростання засвідчує поліпшення господарської діяльності підприємства, і навпаки. За роки економічної кризи 90-х років, як видно з даних табл. 7.1, згаданий показник істотно зменшився, зокрема у 2000 р. на 46,6 %. У подальші роки обсяг валової продукції став зростати, проте у 2013 р. він не досяг рівня 1990 р. і був меншим на 10,6 %. Це призвело до зменшення решти кінцевих результатів господарської діяльності – товарної, кінцевої і чистої продукції та прибутку.

Валова продукція за окремими її видами в натуральному виразі в розрахунку на одиницю земельної площі також характеризує досягнутий рівень ефективності господарювання. На рівень такого виробництва впливає низка факторів, а тому важливо знати, які з них привели до збільшення даних показників, а які – до зменшення. Так, щоб визначити кількісний вплив факторів на обсяг виробництва окремих видів тваринницької продукції в розрахунку на 1 га відповідних земельних угідь можна скористатися формулою

де Пр1 і Пр0 – річна продуктивність тварин (надій на одну корову, ц; річний приріст живої маси на одну середньорічну голову тварин на вирощуванні і відгодівлі тощо) відповідно у звітному і базовому роках; П1 і П0 – середньорічне

поголів'я тварин відповідно у звітному і базовому роках (по молочному стаду – поголів'я на початок року); S1 і S0 – площа певного виду земельних угідь у звітному і базовому роках.

Перший частковий індекс формули відображає вплив на обсяг виробництва тваринницької продукції в розрахунку на 1 га угідь змін поголів'я худоби, другий – річної продуктивності тварин, третій – змін у площі землекористування підприємства.

Якщо будь-який з перших двох часткових індексів має значення більше одиниці, то це свідчить про його позитивний вплив на досліджуваний результат, а якщо їх значення менше одиниці – про негативний вплив, тобто ці фактори зумовили зниження виробництва продукції. Характер дії останнього фактора протилежний зазначеному.

Важливим якісним показником, що певною мірою характеризує ступінь розвитку сільського господарства в цілому по країні, є органічна структура валової продукції, яка показує частку в ній продукції рослинництва і тваринництва.

Прогресивні тенденції в розвитку цієї галузі спричиняють поступове підвищення частки тваринницької продукції в загальному обсязі валової продукції. Проти 1990 р. цей показник у структурі валової продукції сільського господарства за всіма категоріями господарств України істотно знизився – від 48,5 до 30,4 % у 2013 р., що є відображенням негативних тенденцій у розвитку галузі.

При формулюванні висновків за окремими аграрними підприємствами потрібно досить обережно користуватись показником частки тваринницької продукції в структурі валової продукції, оскільки його рівень істотно залежить від їх спеціалізації. У великих тваринницьких комплексах цей показник може сягати 100 %, тоді як у підприємствах рослинницького напряму – лише 15 % і менше, а в деяких навіть наближатися до нуля.

Характерною ознакою валової продукції сільського господарства як первісного кінцевого результату виробничої діяльності є те, що вона включає повторний рахунок, а тому за економічним змістом являє собою валовий оборот аграрного підприємства. Розмір повторного рахунку у валовій продукції прямо пропорційно залежить від обсягу продукції власного виробництва (кормів, насіння, посадкового матеріалу, органічних добрив), що спожитий на виробничі цілі для наступного виробничого циклу.

Зазначимо, що у 2013 р. обсяг валової продукції сільського господарства в нашій країні визначався з неповним урахуванням світової статистичної практики. Дещо відмінна методологічна основа такого визначення призводить і до неповної порівнянності вітчизняних показників валової продукції з аналогічними показниками, що використовуються в системі національних рахунків країн із розвинутою ринковою економікою, а також міжнародними організаціями, наприклад, продовольчою і сільськогосподарською організаціями ООН – ФАО.

Економічні розрахунки в світовій практиці будуються на таких показниках валової продукції, як зібрана продукція, загальний обсяг виробництва валової продукції сільського господарства і валове виробництво сільськогосподарської продукції.

Показник загального обсягу виробництва продукції за своїм змістом збігається з показником валової продукції сільського господарства, який розраховують у поточних і порівнянних цінах. У поточних цінах загальний обсяг виробництва продукції сільського господарства розглядається як складова внутрішнього продукту держави і водночас як оцінний результат поточної діяльності підприємств, який важливо знати кожному з них для ефективної організації виробництва в умовах ринку.

У порівнянних цінах загальний обсяг виробництва продукції сільського господарства визначають з метою вимірювання й оцінювання змін фізичного обсягу продукції незалежно від зміни її фактичної вартості в поточних цінах. Завдяки таким властивостям цей показник широко використовується, крім раніше зазначених випадків, для вимірювання обсягу сільськогосподарського виробництва на душу населення й на одиницю земельної площі.

Валове виробництво сільськогосподарської продукції розраховують відніманням від загального обсягу виробництва тієї її частини, яка була використана на виробниче споживання (насіння, корми, яйця на інкубацію, гній, солома на підстилку худобі, віск). Як бачимо, цей показник очищений від повторного рахунку. При цьому обсяги проміжного виробничого споживання також оцінюються в поточних і порівнянних цінах.

На аграрних підприємствах, особливо великих, може вироблятися багато видів сільськогосподарської продукції, які мають різне цільове призначення і різну економічну ефективність. Наприклад, у деяких підприємствах Кагарлицького району на продаж виробляється до 4 – 5 видів рослинницької і 2 – 3 види тваринницької продукції. В фермерських господарствах виробляється менше видів продукції, але це не знімає проблеми нашого розгляду.

В умовах ринку кожне підприємство повинне прийняти рішення на зразок "продукт – продукт", визначити комбінацію видів продукції, тобто встановити, які її види і в яких обсягах воно буде виробляти за наявних обмежених ресурсів і за відповідної кон'юнктури, що склалася на ринку сільськогосподарських товарів, для одержання при цьому максимального економічного ефекту.

Це досить складна для вирішення господарська проблема, оскільки вимагає врахування низки факторів, у тому числі й такого, як технологічна сумісність і взаємозв'язок окремих видів продукції. Залежно від ступеня цієї сумісності і взаємозв'язку всі види сільськогосподарської продукції поділяються на такі, що взаємодоповнюють одна одну, є неконкуруючими або конкуруючими.

Взаємодоповнюючі (комплементарні) види продукції – це такі види продукції, коли збільшення виробництва одного з її видів веде до зростання виробництва іншого виду за інших однакових умов. Такий технологічний взаємозв'язок добре простежується між розширенням посівних площ, збільшенням виробництва продукції бобових культур (горох, вика, соя та ін.), багаторічних трав і рівнем врожайності та обсягом виробництва тих сільськогосподарських культур, для яких вони є попередниками. Існує також пряма залежність між обсягом виробництва кормів і виробництвом тваринницької продукції.

Неконкуруючі (взаємодоповнюючі) види продукції є технологічно сумісними в тому розумінні, що технологічні цикли їх виробництва в часі не збігаються або майже не збігаються. Тому зміна обсягу виробництва (звичайно, до певних меж) одного з видів неконкуруючої продукції не зумовлює зміну обсягу виробництва іншого виду.

Такі види продукції доповнюють одні одних, оскільки крім незбігу в часі робочих періодів для їх виробництва потрібні різні види матеріальних ресурсів (не враховуючи землі). Наприклад, виробництво більшості видів рослинницької продукції і продукції тваринництва до певної міри є автономним, неконкурентним, як і, скажімо, виробництво озимої пшениці та цукрових буряків.

Конкуруючими видами продукції є такі види продукції, між якими існує технологічна несумісність через збіг у часі робочих циклів, а також зворотний зв'язок, коли зменшення виробництва одного з них веде до збільшення обсягу виробництва іншого, і навпаки

У рослинництві, наприклад, конкуруючими є види продукції ярих зернових і кормових культур – ячменю, вівса, ярої пшениці, викосуміші та ін. Для виробництва цих видів продукції потрібні ті самі фактори виробництва – техніка, добрива, отрутохімікати і майже однакової кваліфікації робоча сила. Зрозуміло, що залучити більше ресурсів для виробництва одного з названих видів продукції можна лише за рахунок зменшення обсягу використання тих самих ресурсів для виробництва іншого виду конкуруючої продукції.

Важливо також знати, що неконкуруючі види продукції можуть стати і конкуруючими, якщо виробництво одного з них буде надмірно збільшуватись, що вимагатиме перерозподілу на його користь ресурсів, землі й управлінського часу. Більше того, конкуруючими можуть стати навіть комплементарні види продукції, коли земля відводиться під посів однієї із взаємодоповнюючих культур у такому значному розмірі, що це зменшує обсяг виробництва іншої взаємодоповнюючої культури (підвищення її урожайності завдяки кращим попередникам не компенсує зменшення продукції від скорочення посівної площі, що відводиться під посів).

Наявність розглянутих видів продукції вимагає добору такої їх комбінації, за якої досягається максимальна економічна ефективність виробництва. Пріоритет надається тим з конкурентних видів продукції, які є найбільш прибутковими.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси