Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Коефіцієнт маржинального доходу: методика визначення, економічний...Методика визначення чутливості прибутку до зміни ціни і врожайності...Метод визначення ціни на підставі мінімальних витрат та прибуткуРезерви зростання прибутку підприємства та методика їх оцінкиВизначення нерозподіленого прибутку підприємстваМетодика маржинального аналізу прибуткуМетодика підрахунку резервів збільшення суми прибутку і рентабельностіЗвіт про прибутки та збитки, його зміст і методика складанняФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУСпецифічні методики управлінського обліку
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Економіка підприємств агропромислового комплексу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Прибуток і методика його визначення

Прибуток у загальному економічному розумінні – це додаткова вартість, що створюється в процесі виробництва, іншими словами, це вартість, створена в процесі підприємницької діяльності понад вартість виробничо спожитих ресурсів і робочої сили.

З прийняттям стандарту бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" підприємства, у тому числі переробні й аграрні, визначають прибуток на різних стадіях його формування, а саме: валовий, операційний, від звичайної діяльності до оподаткування, від звичайної діяльності після оподаткування і чистий прибуток.

Валовий прибуток – це економічний результат діяльності суб'єктів господарської діяльності, що визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції, робіт, послуг і виробничою собівартістю.

Під чистою виручкою розуміють різновид кінцевого результату, що визначається вирахуванням із загального доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг) наданих знижок, повернення проданих товарів, податку на додану вартість, акцизного збору. Якщо виробнича собівартість перевищує чисту виручку, то це означає, що підприємство замість валового прибутку одержує валовий збиток.

На другій стадії визначають операційний прибуток. Він являє собою фінансовий результат від операційної діяльності, що визначається відніманням від валового прибутку операційних витрат, що не включаються до виробничої собівартості, і додаванням до одержаного результату інших операційних доходів.

До операційних витрат відносять адміністративні (загальногосподарські) витрати, витрати на збут, собівартість реалізованих виробничих запасів, визнані економічні санкції, втрати від операційних курсових різниць, безнадійні борги тощо.

Джерелом інших операційних доходів можуть бути доходи від операційної оренди активів та операційних курсових різниць, дохід від реалізації оборотних активів, відшкодування раніше списаних активів, а також дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції тощо.

Операційна діяльність підприємства – це основна його діяльність, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Як бачимо, за економічним змістом валовий прибуток і операційний прибуток істотно відрізняються між собою. Якщо перший із них характеризує, по суті, ефективність на стадії виробництва продукції, то другий дає змогу судити про ефективність використання всіх витрат. Чим менша різниця між сумою валового й операційного прибутку, тим вищою буде ефективність діяльності підприємства за інших однакових умов господарювання в даний звітний період.

На третій стадії визначають прибуток або збиток від звичайної діяльності до оподаткування, який являє собою результат від фінансової діяльності, що визначається додаванням до операційного прибутку доходу від участі в капіталі, фінансових доходів у формі дивідендів, відсотків, одержаних від фінансових інвестицій, та інших доходів (від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, доходу від неопераційних курсових різниць), і відніманням від одержаного результату фінансових витрат у формі відсотків та інших витрат, пов'язаних із залученням позичкового капіталу, втрат (збитків) від участі в капіталі та інших витрат (собівартість реалізацій фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, втрата від неопераційних курсових різниць, втрат від уцінки фінансових інвестицій і необоротних активів). При визначенні цього прибутку потрібно враховувати прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті.

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку основну діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення.

Методика визначення прибутку від звичайної діяльності побудована таким чином, що нею враховуються фінансові результати від усіх видів діяльності. А це означає, що підприємство може мати операційний прибуток, але через неефективне господарювання за окремими напрямами звичайної діяльності воно може понести істотні втрати цього прибутку і навіть мати збиток.

Ефективне господарювання передбачає, що прибуток від звичайної діяльності повинен перевищувати операційний прибуток і чим вища ступінь такого перевищення, тим за інших однакових умов буде ліпший фінансово-економічний стан підприємства.

Важливо також пам'ятати, що прибуток від звичайної діяльності, розрахований на даній (третій) стадії, є об'єктом оподаткування.

На четвертій стадії визначають прибуток {збиток) від звичайної діяльності після оподаткування як різницю між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків на прибуток. У 2013 р. переробні підприємства, інші суб'єкти господарювання, крім аграрних підприємств, сплачували податок на прибуток у розмірі 19 % від суми одержаного прибутку від звичайної діяльності, розрахованого на третій стадії[1]. Що ж стосується аграрних підприємств – платників фіксованого сільськогосподарського податку, то вони звільнені від сплати цього податку, що дало змогу істотно зменшити на них податковий тиск.

На п'ятій стадії розраховують чистий прибуток {збиток) як алгебраїчну суму прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку.

Надзвичайний прибуток (збиток) може бути отриманий від операції (події), яка не характерна для звичайної діяльності і яка не очікується, що буде повторюватися періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Чистий прибуток повністю залишається в розпорядженні підприємства. Цим і зумовлюється його велике значення. Чим ліпше працює підприємство, тим більший одержує прибуток, тим міцніший його економічний стан і становище на ринку.

Лише маючи достатню суму прибутку, підприємство може своєчасно, з урахуванням вимог ринку, переорієнтувати виробництво, реконструювати його, придбати нові, більш продуктивні засоби виробництва, найсучасніші технології і завдяки цьому забезпечити істотне зростання обсягу виробництва продукції, значно поліпшити її якість, скоротити витрати і тим самим досягти високої конкурентної спроможності. Це в свою чергу є гарантом того, що підприємство й надалі буде спроможним одержувати високі прибутки без загрози стати банкрутом. Саме тому прибуток розглядається як критерій ефективності діяльності підприємств в умовах ринку.

Отже, прибуток як завершальний кінцевий результаті діяльності підприємства має складний і багатогранний механізм формування і використання. Водночас прибуток має не однакову корисність з позицій відтворювальної спроможності. У зв'язку з цим важливо здійснити класифікацію прибутку за різними критеріями, основними з яких є:

1. Залежно від стадії формування прибутку, що різняться між собою складом доходів і витрат, за якими і визначається прибуток. Види прибутку за цим критерієм уже розглянуто: валовий; операційний; до оподаткування; після оподаткування; чистий прибуток.

2. Залежно від цільового використання чистого прибутку:

• реінвестований прибуток в активи підприємства –- це прибуток, що використаний на розширення основного й оборотного капіталу;

• спожитий прибуток – той, що використаний власниками підприємства і персоналом для індивідуального споживання через виплату дивідендів і на різні соціальні програми;

• прибуток, використаний на благодійні цілі.

3. Залежно від виду діяльності, що здійснюється підприємством з метою одержання прибутку:

• прибуток від основної (операційної) діяльності;

• прибуток від інвестиційної діяльності;

• прибуток від фінансової діяльності.

4. Залежно від ступеня відтворювальної здатності:

• номінальний прибуток – представлений фактичною сумою прибутку, одержаного у відповідному календарному періоді;

• реальний прибуток, визначений діленням номінального прибутку на індекс інфляції, що склався на ринку ресурсів, які купуються товаровиробниками у підприємств І сфери АПК.

При аналізі реального прибутку аграрних підприємств варто брати до уваги ту обставину, що в такому прибутку відображаються преференції у формі державної економічної підтримки за передбаченими законодавством України напрямами. Якщо від реального прибутку відняти такі економічні преференції, то одержимо чистий реальний прибуток, що безпосередньо створений зусиллями підприємства.

Наголошуючи на ролі прибутку в економіці підприємств, слід мати на увазі, що не всі організаційні форми господарювання використовують прибуток як головний критерій ефективності їх діяльності Це насамперед стосується тих фермерських господарств, які функціонують лише на праці фермера і членів його сім'ї.

Наприклад, у США такі ферми займають майже 50 % загальної кількості фермерських господарств цієї країни. В них категорія заробітної плати, по суті, не використовується. Пояснюється це специфічним розподілом тут грошової виручки від реалізації продукції. З одержаної суми фермер відшкодовує матеріальні витрати на виробництво продукції, забезпечуючи, таким чином, наступний цикл виробничого процесу. Решта грошової виручки за економічним змістом є не що інше, як чиста продукція плюс амортизаційні відрахування – грошовий потік, який фермер використовує для особистого споживання і на нагромадження. Співвідношення між цими частинами чистої продукції встановлюється кожним фермером залежно від конкретної ситуації. За необхідності він може зменшити фонд споживання і більшу частку чистої продукції спрямувати у фонд нагромадження, і навпаки.

Тепер стає зрозумілим, що для ферм, які не використовують найману працю, головним критерієм ефективності їх діяльності є чиста продукція. За збільшення її фермери мають можливість задовольняти свої особисті потреби і створити умови для розширеного відтворення. З цієї причини для таких ферм вигідно вибирати інтенсивні трудомісткі виробництва (овочівництво, садівництво, свинарство, птахівництво тощо), які забезпечують одержання найбільшої виручки і чистої продукції.

Зазначимо, що про доцільність вибору такого критерію оцінки ефективності ферм, що функціонують на власній праці фермера і його сім'ї, повідомляють і такі відомі зарубіжні вчені, як С. Блегборн і М. Баккетт (Великобританія).

Для правильного визначення чистого прибутку необхідно оволодіти методикою розрахунку прибутку від окремих видів діяльності. Так, прибуток від торгівлі цінними паперами і деривативами визначається як різниця між проданими цінними паперами і деривативами та витратами, понесеними підприємством у зв'язку з придбанням цінних паперів і деривативів[2] протягом звітного року. Такі витрати збільшуються на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів.

Прибуток від продажу основних засобів і нематеріальних активів являє собою різницю між їх продажною ціною і балансовою залишковою вартістю на момент акта купівлі-продажу.

Прибутком від надання товарного і комерційного кредитів є сума відсотків, одержана підприємством і зменшена на суму витрат, пов'язаних із цією операцією.

Підприємство може одержувати прибуток від володіння корпоративними правами – акціями, які придбані на ринку цінних паперів або від інших прав, що не є борговими вимогами, але дозволяють брати участь у прибутках (наприклад, внески до статутних фондів інших підприємств). Такий прибуток називають дивідендами.

Підприємство може одержувати прибуток у вигляді відсотків від володіння борговими вимогами, зокрема, векселями, облігаціями, бонами та іншими платіжними документами, включаючи державні скарбничі зобов'язання. Сума такого прибутку визначається як різниця між одержаною сумою відсотків і сумою витрат, що пов'язані з операцією володіння борговими вимогами.

За сучасних умов дедалі ширшого поширення набуває оренда матеріальних цінностей – лізинг. Прибутком від цієї операції є винагорода лізингодавцю (лізингова маржа), що є складовою лізингових платежів, виплачуваних лізингоодержувачем (лізингові платежі = лізингова маржа + відрахування на повне відновлення наданого в оренду основного засобу).

З розвитком НТТП підприємства можуть одержувати винагороди {роялті) за надання дозволу на використання промислової та інтелектуальної власності, інших аналогічних майнових прав, що визначаються як об'єкт права власності даного підприємства. Такі винагороди можуть бути одержані, зокрема, за надання права використання авторських прав на будь-які наукові винаходи, літературні і художні твори тощо, права на використання товарних знаків, права на винаходи, промислові або наукові зразки, програмне забезпечення для ЕОМ, на використання секретної формули або технологічного процесу, а також права на інформацію про ноу- хау (промисловий, комерційний або науковий досвід).

Розглянуті види ефекту – валова продукція сільського господарства, товарна продукція, чиста продукція і прибуток – це кінцеві результати діяльності підприємства, які істотно різняться за економічним змістом і цільовим призначенням.

Якщо обсяг валової продукції повністю залежить від умов виробництва, то товарна (припускаємо, що товарна продукція підприємства повністю реалізується у розрахунковому періоді і збігається з реалізованою продукцією) і чиста продукція, а також прибуток, крім цих умов, істотно залежать і від умов обміну та розподілу. Зв'язок (субординація) цих видів кінцевих результатів поданий на рис. 7.4.

Зв'язок між видами економічного ефекту, одержаними в результаті операційної діяльності аграрних підприємств: ВП – валова продукція; ТП – товарна продукція; ПВС – продукція, що використана для внутрішньогосподарського виробничого споживання плюс приріст незавершеного виробництва; с' + ν' – собівартість ПВС; ЧП – чиста продукція; П – прибуток

Рис. 7.4. Зв'язок між видами економічного ефекту, одержаними в результаті операційної діяльності аграрних підприємств: ВП – валова продукція; ТП – товарна продукція; ПВС – продукція, що використана для внутрішньогосподарського виробничого споживання плюс приріст незавершеного виробництва; с' + ν' – собівартість ПВС; ЧП – чиста продукція; П – прибуток

  • [1] Податковим кодексом України передбачено поетапне зниження ставки податку на прибуток: 23 % – у 2011 р., 21 % – у 2012 р., 19 % – у 2013 р. і з 1 січня 2014 р. – 16 %. Фактично ставка встановлена на рівні 18 % у зв'язку з кризовим станом економіки, викликаним воєнною агресією з боку Російської Федерації.
  • [2] Дериватив – це стандартний документ, що засвідчує право і/або зобов'язання придбати чи продати базовий актив (товари, цінні папери, кошти та їх характеристики) на визначених ним умовах у майбутньому. До деривативів належать форвардний контракт, ф'ючерсний контракт і опціон. (Детальніше про це йтиметься в темі 16.)
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси