Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Визначення фонду оплати праці в плановому періоді на основі...Чинники зростання продуктивності праці на підприємствіФорми та системи оплати працівизначення фонду оплати праці в плановому періоді на основі...Оцінка ефективності системи оплати праці, що діє на торговельному...Планування продуктивності, мотивації та оплати праціУмови оплати праці медичних працівників, які обслуговують спортивні...Продуктивність праці працівників торгового підприємства, система...Особливості організації оплати праці на підприємствіФорми і види оплати праці
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Економіка підприємств агропромислового комплексу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Особливості визначення продуктивності праці в переробних підприємствах і оцінка співвідношення між темпами зростання продуктивності й оплати праці

Визначення продуктивності праці в переробних підприємствах грунтується на загальних підходах до обчислення її показників, розглянутих у параграфі 9.4. Проте є деякі специфічні особливості.

Зокрема для підприємств окремих галузей переробної промисловості характерне однопродуктове виробництво, тому тут можуть бути використані натуральні прямі або обернені показники продуктивності праці (трудомісткість продукції).

Так, на підприємствах цукрової, спиртової, консервної промисловості річну продуктивність праці розраховують діленням обсягу виробленої за рік продукції (тонн, декалітрів, туб) на середньооблікову чисельність працівників.

На цих же підприємствах розраховують і трудомісткість продукції за кількома різновидами показників, що дає змогу скласти повне уявлення про характер формування рівня продуктивності праці завдяки виокремленню затрат живої праці різних категорій працівників. Так, обчислюють:

технологічну трудомісткість – відношенням затрат живої праці основних працівників до обсягу виробленої продукції в натуральному виразі;

трудомісткість обслуговування – визначається за аналогічним підходом, лише в чисельнику враховують трудозатрати допоміжних робітників;

виробничу трудомісткість – враховуються затрати живої праці основних і допоміжних працівників;

трудомісткість управління виробництвом – для розрахунку беруться затрати живої праці управлінського персоналу, спеціалістів, службовців та обслуговуючого персоналу;

повна трудомісткість – це узагальнений показник трудомісткості продукції в цілому по підприємству, який враховує затрати живої праці всіх категорій персоналу: сумарна кількість відпрацьованих ними людино-годин на підприємстві ділиться на обсяг виробленої продукції.

Найбільш універсальними показниками продуктивності праці є вартісні показники. Вони можуть бути визначені на всіх переробних підприємствах незалежно від того, чи у них багатопродуктове, чи однопродуктове виробництво. Зрозуміло, що для підприємств, які виробляють продукцію різної номенклатури й асортименту, трудомісткість продукції визначати важче, а той неможливо взагалі.

Доцільно визначати два вартісні показники продуктивності праці:

1. Річна продуктивність праці як частка від ділення обсягу товарної продукції в порівнянних оптових цінах на середньооблікову чисельність працівників.

2. Погодинна продуктивність праці – обсяг товарної продукції в порівнянних оптових цінах ділиться на кількість відпрацьованих людино-годин усіма категоріями персоналу.

Розрахунок продуктивності праці за товарною продукцією в порівнянних оптових цінах дає змогу простежити по підприємству динаміку цього показника, визначити темпи його зростання.

Якщо зазначені показники обчислити за реалізованою продукцією, що оцінюється, як нам уже відомо, у поточних цінах реалізації, і порівняти їх, то різниця між ними покаже вплив цінового фактора, а в багатопродуктовому виробництві – і зміну в номенклатурі та асортименті продукції.

Спільною для всіх переробних підприємств є та обставина, що протягом розрахункового періоду вони переробляють певний обсяг сировини, який варіює залежно від ступеня використання виробничої потужності і стану техніко- технологічної бази. Тому по цих підприємствах доцільно визначати і такий показник, як трудомісткість виробництва діленням усіх затрат живої праці в людино-годинах на загальний обсяг переробленої сировини за рік чи інший розрахунковий період. Цей показник є важливим, оскільки дає змогу судити, як саме змінюється трудомісткість виробництва за зміни ступеня використання виробничої потужності підприємства.

Для будь-якого підприємства – переробного, аграрного або АПФ, актуальним є питання співвідношення темпів зростання продуктивності й оплати праці, оскільки таке співвідношення безпосередньо впливає на рівень собівартості продукції. Можливі три його варіанти:

• темпи зростання продуктивності праці перевищують темпи зростання оплати праці, в результаті матиме місце зниження собівартості продукції за статтею "Оплата праці";

• за збігу зазначених темпів собівартість продукції за статтею "Оплата праці" не зміниться;

• за випереджальних темпів оплати праці над темпами зростання продуктивності праці собівартість продукції за зазначеною статтею зростатиме.

Для підприємства бажаним є перший варіант, оскільки створюються передумови, за однакових інших умов, для підвищення прибутковості виробництва. Формалізовано залежність між співвідношенням темпів зростання продуктивності та оплати праці і рухом (зміною) собівартості подають виразом

де – відносна зміна собівартості одиниці продукції, %; – коефіцієнт співвідношення темпів зростання продуктивності й оплати праці; ПВ3 – питома вага оплати праці в собівартості продукції в базисному періоді, %.

Приклад. Трудомісткість 1 ц ячменю в базовому році становила 1 л/год, у звітному році – 0,8 л/год. Визначаємо коефіцієнт зростання продуктивності праці 1 : 0,8 = 1,25.

Оплата однієї людино-години у зазначених роках відповідно становить 8 і 8,8 грн, а коефіцієнт зростання оплати праці – 1,1 (8,8 : 8 = 1,1). Звідси коефіцієнт співвідношення між темпами зростання продуктивності й оплати праці становитиме 1,25 : 1,1 = 1,136.

Оплата праці у собівартості 1 ц ячменю у базовому році дорівнювала 1 • 8 = = 8 грн/ц, у звітному році – 0,8 • 8,8 = 7,04 грн/ц. Собівартість 1 ц ячменю становила 48 грн.

Зниження собівартості за рахунок статті "Оплата праці" дорівнюватиме 8 - 7,04 = 0,96 грн, або 2 %, тому що (0,96 : 48) • 100 = 2 %. Такий же результат ми повинні одержати, якщо у наведену формулу підставити відповідні дані. Для цього визначимо питому вагу оплати праці в собівартості зерна в базовому періоді, а саме: (8 : 48): 100 = 16,7 %.

Отже,. Як бачимо, одержані результати збігаються, що свідчить про обґрунтованість наведеної формули і доцільність її застосування.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Визначення фонду оплати праці в плановому періоді на основі коефіцієнта еластичності до товарообороту та з урахуванням середньої заробітної плати на підприємствах-конкурентах
Чинники зростання продуктивності праці на підприємстві
Форми та системи оплати праці
визначення фонду оплати праці в плановому періоді на основі коефіцієнта еластичності до товарообороту та з урахуванням зростання мінімальної заробітної плати
Оцінка ефективності системи оплати праці, що діє на торговельному підприємстві
Планування продуктивності, мотивації та оплати праці
Умови оплати праці медичних працівників, які обслуговують спортивні змагання і збори
Продуктивність праці працівників торгового підприємства, система показників, методи оцінки та резерви зростання
Особливості організації оплати праці на підприємстві
Форми і види оплати праці
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси