Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Напрямки підвищення ефективності використання основних виробничих...Показники ефективності використання оборотного капіталу та основні...Система показників ефективності відтворення та використання основного...Показники руху, відтворення, забезпеченості та ефективності...Оцінювання стану та ефективності використання основних фондів...АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ Й ІНТЕНСИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВАСклад і структура основних фондів підприємства. Показники стану й...КАПІТАЛ І ВИРОБНИЧІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВАПоказники ефективності використання основних фондівЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА ПОКАЗНИКИ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Економіка підприємств агропромислового комплексу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Ефективність використання основного виробничого капіталу

Ефективність використання основного виробничого капіталу та його вплив на кінцеві результати виробництва значною мірою залежать від характеру руху цього капіталу як авансованої вартості в умовах конкретного підприємства, а також від його фізичного стану.

Кількісно характер руху основного виробничого капіталу визначається за допомогою низки показників. Найважливішим серед них є коефіцієнт (швидкість) обороту, що визначається як. відношення річної суми амортизації основного виробничого капіталу до його середньорічної вартості або період обороту як зворотне співвідношення цих величин. У сільськогосподарських підприємствах ці показники за останні роки становили в основному 0,041 – 0,05 і 24 – 20 років. У підприємствах молочної промисловості, наприклад, період обороту перебуває у межах 17 – 25 років.

Швидкість обороту основного виробничого капіталу з розвитком наукового техніко-технологічного прогресу і впровадженням його результатів у виробництво має тенденцію до підвищення. Незважаючи на те, що можливості для вияву цієї тенденції в агропромисловому виробництві (порівняно з іншими галузями економіки) звужені, все ж чимало підприємств досягають вищої швидкості руху авансованих ресурсів, що позитивно позначається на результатах їх господарювання. Адже маса продукту, виробленого за певний період, дорівнює його розміру, одержаному протягом одного обороту, помноженому на число таких оборотів.

Аграрним і переробним підприємствам важливо своєчасно скористатися досягненнями наукового техніко-технологічного прогресу у фондоутворюючих галузях першої сфери АПК, результатом якого є створення нової техніки, обладнання з більш коротким строком експлуатації як важливої умови врахування темпів її морального зношення.

Швидкість обороту основного капіталу, таким чином, з переходом до нових конструкцій у фондостворюючих галузях і кожним черговим циклом технічного переозброєння має тенденцію до зростання. Скорочення тривалості цих циклів веде до збільшення швидкості оборогу основного капіталу, а отже, до швидшого перетворення цих авансованих ресурсів у спожиті, тобто втілення їх у заново створений продукт. Для характеристики руху основного капіталу використовують і такі показники:

коефіцієнт зростання – відношення суми основного капіталу на кінець року до його вартості на початок року;

коефіцієнт вибуття – відношення вартості вибулих за звітний рік основних засобів (основного капіталу) до суми усіх основних засобів на початок року;

коефіцієнт оновлення – відношення заново введених за рік основних засобів до вартості всіх основних засобів на кінець року.

Між цими показниками існує тісний взаємозв'язок. Очевидно, що за умови, коли , і навпаки. Якщо сума вибулих фондів дорівнюватиме сумі заново введених, то ;

коефіцієнт сукупного відтворення – відношення вартості основних засобів, що надійшли протягом року, до первісної вартості усіх основних засобів на початок року.

Цей показник дає змогу судити про те, яка частка нововведених основних засобів використана на просте відтворення, а яка – на розширене. Він акумулює в собі значення коефіцієнта вибуття і приросту . У формалізованому вигляді зв'язок між цими коефіцієнтами можна подати так:

(10.1)

(10.2)

де і – основні засоби відповідно на початок і кінець року.

Для того щоб переконатися в існуванні такого зв'язку, розглянемо випадок, коли вартість основних засобів, що надійшли протягом року , більша за основні засоби, що вибули протягом року . Оскільки , то

Отже, виходячи із формули визначенняцей показник буде більшим за нуль, звідси

(10.3)

Оскільки можна записати виразом , тоді вираз (10.3) набуде вигляду

отже,

За умови, що , коли забезпечується лише просте відтворення основних засобів, , а

Таким чином,

Математичний аналіз випадку, коли відбувається звужене відтворення основних засобів, також підтверджує існуванняданої залежності[1].

Таким чином, при аналізі коефіцієнта потрібно брати до уваги, що в умовах розширеного відтворення, коли , коефіцієнт вибуття характеризує рівень оновлення основних засобів, а коефіцієнт приросту – рівень їх розширеного відтворення. За умов звуженого відтворення основних засобів акумулює в собі негативний вплив коефіцієнта приросту і відображає фактичний рівень оновленняосновних засобів.

Різниця між і покаже на відносну потребу в основних засобах, за якої буде досягнуто їх просте відтворення. Якщо на підприємстві забезпечується лише просте відтворення, то , таким чином, коефіцієнт сукупного відтворення буде відображати лише рівень оновлення основних засобів.

Коефіцієнти зростання, вибуття, оновлення і сукупного відтворення характеризують темпи підвищення капіталооснащеності виробництва, якісного вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства. Абсолютне значення коефіцієнта зростання має бути вищим для тих підприємств, в яких недостатній рівень забезпеченості засобами праці. Бажано, щоб коефіцієнти оновлення і вибуття мали тенденцію до підвищення в тих підприємствах, в яких низький коефіцієнт придатності основних засобів.

Для визначення нормативного коефіцієнта вибуття застарілих основних засобів у відсотках використовується формула, запропонована американським економістом Е. Домаром:

де – середньорічний темп зростання основних засобів, %; Т – середній термін використання основних засобів.

Якщо, скажімо, %, а Т-активних основних засобів становить вісім років, то нормативний коефіцієнт вибуття дорівнюватиме 4,65 %.

Про стан основного виробничого капіталу можна судити з двох показників: коефіцієнт зношення К3 (відношення суми зношення до первісної вартості основного капіталу) і коефіцієнт придатності – частка від ділення первісної вартості основного капіталу за мінусом усієї суми зношення на їхню первісну вартість. Цей показник можна визначити і так: . Чим вищий коефіцієнт придатності і менший коефіцієнт зношення, тим ліпші умови має підприємство для більш раціонального використання основного капіталу.

Для забезпечення конкурентоспроможності підприємств особливої актуальності набуває питання підвищення економічної ефективності використання основного виробничого капіталу. Підприємствам важливо знати, якою ціною виробляється валовий продукт, скільки авансованих засобів, у тому числі основного капіталу, брало участь у його створенні. Відповідь можна дістати, визначивши такі економічні показники:

Продуктивність основного капіталу (фондовіддача)[2] – відношення вартості виробленої продукції до первісної середньорічної вартості основного виробничого капіталу.

В умовах інфляції, коли швидкими темпами зростають ціни на знаряддя праці, а також вартість капітального будівництва, цей показник доцільно визначати за товарною продукцією, оціненою в поточних цінах реалізації. Розрахована таким способом продуктивність (фондовіддача), хоч і не повністю, але все ж об'єктивніше характеризує економічну ефективність використання основного виробничого капіталу, ніж товарна (валова) продукція, що оцінюється в порівнянних цінах.

По аграрних і переробних підприємствах продуктивність (фондовіддача) основного виробничого капіталу істотно коливається, що пов'язано з різним рівнем господарювання, неоднаковою оснащеністю їх цим ресурсом, різним співвідношенням його складових елементів, ступенем придатності, ступенем використання виробничої потужності та ін.

Шукаючи резерви зростання фондовіддачі (капіталовіддачі) , слід пам'ятати, що з економічного погляду вона знижується тоді, коли темпи зростання продукції нижчі за темпи зростання капіталооснащеності виробництва, тобто .

При цьому зниження капіталовіддачі завжди супроводжується перевищенням темпів зростання капіталоозброєності над темпами зростання річної продуктивності праці , тобто . Ця закономірність є наслідком математичної залежності, відповідно до якої , звідси . Із цього співвідношення випливає, що фондовіддача зростає лише тоді, коли темпи підвищення продуктивності праці випереджають темпи зростання її капіталоозброєності.

Капіталомісткість – це зворотний показник капіталовіддачі (фондовіддачі), тобто , який показує, скільки було використано основного виробничого капіталу для виробництва однієї гривні продукції.

Із завершенням комплексної механізації та автоматизації виробництва, що можливо за стабільного розвитку економіки, будуть створені об'єктивні передумови для зниження капіталомісткості виробництва, а отже, і для підвищення капіталовіддачі (продуктивності основного капіталу).

Інтегральний показник продуктивності (фондовіддачі) визначається за формулою

де – індекс капіталовіддачі (фондовіддачі), що розраховується діленням показника фондовіддачі у звітному періоді на базовий; – індекс валової (товарної в поточних цінах) продукції. Визначається діленням цього виду ефекту з 1 га сільськогосподарських угідь у звітному році на цей показник у базовому році.

Для переробних підприємств продукція розраховується на одиницю потужності. Застосовувати цей показних доцільно для оцінки рівня ефективності використання основного виробничого капіталу у динаміці за умови, коли його продуктивність знижується.

Тенденція до зростання інтегрального показника продуктивності свідчитиме про позитивні зрушення у використанні цього ресурсу, і навпаки – тенденція до зниження його ставить перед підприємством невідкладні завдання щодо залучення наявних резервів поліпшення використання техніки, обладнання.

Умовний строк окупності визначається як частка від ділення середньорічної вартості основного виробничого капіталу на операційний прибуток підприємства, одержаний від основної діяльності. Потрібно домагатися, щоб цей показник був якомога меншим і не перевищував кількості років, за які окуповуються капіталовкладення відповідно до діючої банківської відсоткової ставки.

Одним із найбільш важливих економічних показників є рентабельність основного виробничого капіталу, що визначається відсотковим відношенням операційного прибутку до його середньорічної величини. Це обернений показник до умовного строку окупності, який показує, скільки прибутку одержує підприємство на гривню функціонуючого основного капіталу за його взаємодії з іншими ресурсами.

Для аналізу рентабельності основного виробничого капіталу можна скористатися такою залежністю:

де ГВ – грошова виручка (чистий дохід) від реалізації продукції;

ОВК – основний виробничий капітал;

ОП – операційний прибуток підприємства.

З даного виразу випливає, що показник Рок безпосередньо залежить від продуктивності основного капіталу і рентабельності продажу.

Поліпшення використання основного виробничого капіталу означає, що за тієї самої його величини збільшується виробництво продукції, зростає маса чистого прибутку або коли темпи зростання цих видів ефекту випереджають подальше підвищення капіталооснащеності виробництва.

Важливим напрямом поліпшення використання виробничих ресурсів є встановлення оптимального співвідношення між основним і оборотним капіталом з урахуванням виробничого напряму підприємств, ступеня розвитку головної галузі і досягнутого ними рівня капіталооснащеності основним виробничим капіталом.

Нестача оборотного капіталу, особливо сировини, основних матеріалів для переробних підприємств, кормів, пального, добрив, отрутохімікатів, запасних частин тощо для аграрних підприємств знижує ефективність використання основного капіталу, негативно відбивається на кінцевих результатах господарювання. З іншого боку, недостатній рівень забезпеченості знаряддями праці не дає змоги раціонально використовувати предмети праці, що також погіршує результати виробництва.

Істотного підвищення капіталовіддачі (фондовіддачі) можна досягти завдяки вдосконаленню структури основного виробничого капіталу. Збільшення вартості більш активних засобів у розрахунку на одиницю вартості менш активних (пасивних) засобів до оптимального рівня значно підвищує ефективність використання знарядь праці.

Важливо встановити раціональне співвідношення між силовими і робочими машинами. У разі нестачі сівалок, плугів, культиваторів, борін, інших робочих машин і знарядь неможливо раціонально використовувати тракторний парк, так само як неможливо ефективно використовувати і названу техніку, коли підприємство недостатньо забезпечене силовими машинами.

Ліпших результатів досягають ті підприємства, які своєчасно технічно переозброюють виробництво, замість застарілої впроваджують нову техніку, більш продуктивну й економічну.

Особливе значення для поліпшення використання основного виробничого капіталу і підвищення ефективності виробництва має застосування нових технологій вирощування сільськогосподарських культур, утримання худоби і переробки сільськогосподарської сировини. Необхідно поглиблювати спеціалізацію і комбінування виробництва, впроваджувати прогресивні форми організації й оплати праці, підвищувати кваліфікацію кадрів і їх відповідальність за раціональне використання закріпленої за ними техніки, обладнання, інших основних засобів.

На сучасному етапі зі становленням організаційних форм господарювання на селі, що функціонують на засадах приватної власності, створено об'єктивні умови для раціональнішого використання основних засобів. Справжній власник не допустить, щоб його техніка, будівлі, споруди, транспорт використовувалися нераціонально. В цих умовах для подальшого поліпшення використання основних засобів, насамперед техніки, важливо створити добре розвинуту систему технічного обслуговування на базі дилерських пунктів, проводити ремонтно-обслуговуючі роботи лише на основі об'єктивної оцінки фактичного технічного стану машин та їх вузлів, здійсненої в процесі їх періодичного діагностування.

З виникненням у результаті аграрної реформи значної кількості аграрних формувань відносно малих розмірів (фермерських господарств, СТОВ, особистих господарств з приєднаними земельними ділянками (паями), що функціонують без створення юридичної особи), важливо розвивати міжгосподарське використання технічних засобів, які є одноосібною чи спільною власністю. Завдяки такій формі використання техніки зростає рівень її завантаженості і як наслідок – зменшуються постійні витрати на одиницю робіт.

Це економічно вигідно власнику техніки, оскільки крім додаткового джерела доходу за надану в користування техніку знижується собівартість механізованих робіт у його господарстві. Економічно вигідно це і користувачам техніки, оскільки малим підприємствам дорожче обходиться купівля і використання власних технічних засобів порівняно з їх підрядом чи орендою.

  • [1] Детальніше про це див.: Андрійчук В. Г Обгрунтування методики оцінки процесу відтворення основних фондів / Андрійчук В. Г., Боброва О. Г. // Агроінком. – 1999. – № 7.
  • [2] У вітчизняній економічній літературі для означення показника ефективності використання основного капіталу вживають термін "фондовіддача". З метою уніфікації термінології із західноєвропейською бажано використовувати термін "продуктивність основного капіталу", бо його визначення здійснюється саме за вартістю продукції (продукція продуктивність).
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Схожі теми

Напрямки підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства
Показники ефективності використання оборотного капіталу та основні напрямки його раціонального використання
Система показників ефективності відтворення та використання основного капіталу підприємства
Показники руху, відтворення, забезпеченості та ефективності використання основного капіталу підприємства
Оцінювання стану та ефективності використання основних фондів (засобів)
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ Й ІНТЕНСИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
Склад і структура основних фондів підприємства. Показники стану й ефективності використання основних виробничих фондів
КАПІТАЛ І ВИРОБНИЧІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА
Показники ефективності використання основних фондів
ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА ПОКАЗНИКИ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси