Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Показники використання виробничої потужності підприємствЧинники, які впливають на величину і рівень використання виробничої...Ефективність використання виробничої потужності підприємстваАналіз використання виробничої потужності підприємстваАналіз використання виробничої потужності підприємстваЕфективність використання виробничої потужностіРівень використання виробничої потужності підприємств та напрями його...Формування і використання виробничої потужності переробних підприємствВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВАУправління процесом проектування виробничих потужностей та трудового...
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Економіка підприємств агропромислового комплексу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Поняття виробничої потужності підприємств, методи її визначення і показники використання в аграрних підприємствах * І

Кожне підприємство як товаровиробник має певну виробничу потужність, яка справляє вирішальний вплив на багато важливих параметрів його виробничої діяльності.

Виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції (переробки сировини) за рік (добу, зміну) в натуральних показниках за заданого асортименту і якості та раціонального використання землі, техніки, обладнання, виробничої площі.

Наведене визначення виробничої потужності прийнятне як для аграрних, так і для переробних підприємств. Особливість полягає тільки в тому, що більшість аграрних підприємств є багатогалузевими і виробляють на продаж нерідко до 7 і більше видів продукції.

І оскільки натуральні обсяги різних видів продукції між собою не порівнянні та, як правило, перебувають у різних співвідношеннях, то по багатогалузевих підприємствах виробничу потужність доцільно визначати через обсяг виробництва продукції у вартісному виразі. Для цього можна скористатися методом найменших квадратів, побудувавши ресурсну кореляційну модель вигляду:

де у – виробництво валової (товарної) продукції відповідним підприємством, тис. грн; – середньорічна вартість основного виробничого капіталу, тис. грн; – середньорічна вартість оборотного капіталу, тис. грн; – середньорічна кількість працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві; – грошова оцінка сільськогосподарських угідь, тис. грн.

По аграрних підприємствах Кагарлицького району ця модель за 2010 р. має такий вигляд:

Якщо в дану модель підставити фактичний обсяг ресурсів по певному підприємству, то після нескладних підрахунків одержимо його потужність. Відношенням фактичного обсягу виробництва продукції до нормативного, визначеного за допомогою моделі, розраховується коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства. Чим більший він за одиницю, тим ліпше підприємство використовує свою потужність, і навпаки.

Іншого підходу вимагає визначення виробничої потужності вузькоспеціалізованих аграрних підприємств, наприклад, тепличних комбінатів, птахофабрик, свинокомплексів, скотовідгодівельних комплексів. На згаданих підприємствах виробнича потужність може бути представлена не лише класичним показником – обсягом виробництва продукції, а ще й певним умовно-ресурсним показником.

Так, потужність тепличного комбінату (овочевої фабрики) нерідко визначають через площу закритого ґрунту в квадратних метрах, скажімо, 20 тис. м2 (Агрокомбінат "Пуща Водиця").

Помноживши її на нормативну врожайність овочів з квадратного метра, наприклад, 35 кг, одержимо класичний показник потужності цього типу підприємств – 700 т. Потужність птахофабрики яєчного напряму визначають через кількість птахомісць для утримання курей-несучок, наприклад, на 100 тис. голів. За нормативної продуктивності (наприклад, 240 яєць від однієї курки- несучки), класичний показник потужності цього підприємства становитиме 24 млн шт. яєць.

Як бачимо, виробнича потужність залежить від виробничої площі (м2, кількість голово-місць тощо) і врожайності культур або продуктивності тварин. Проте на виробничу потужність деяких підприємств впливають ще й інші фактори. Механізм такого впливу чітко проглядається при визначенні виробничої потужності скотовідгодівельного комплексу (спеціалізованого підприємства). Для такого визначення використовують формулу

де – виробнича потужність – обсяг виробництва живої маси великої рогатої худоби, ц; – кількість ското-місць; – коефіцієнт використання потужності комплексу; – середньодобовий приріст живої маси тварин, г; 10-5 – коефіцієнт для переведення грамів у центнери; – період (у роках) вирощування і відгодівлі молодняку до здавальної ваги, який залежить від середньодобового приросту і живої маси молодняку при постановці на дорощування і відгодівлю; – жива маса молодняку при постановці на дорощування і відгодівлю, ц.

Якщо, наприклад, ц, тоді за таких умов ц. Перша складова результату (3351 ц) характеризує живу масу тварин, одержану завдяки їх дорощуванню і відгодівлі. Тому з підвищенням середньодобового приросту прямо пропорційно зростатиме обсяг виробництва і реалізації живої маси тварин. Друга складова (324 ц) формує потужність комплексу за рахунок живої маси поставленого молодняку. З її підвищенням скорочується період відгодівлі тварин і зрештою зростає потужність комплексу. Якщо, скажімо, ц і року, тоді ц, у тому числі друга частина результату становитиме 7750 ц.

Виробнича потужність свиновідгодівельного комплексу визначається відповідно до його проектної потужності, що представлена тисячами голів свиней, які можуть бути реалізовані щороку, наприклад 10 тис., 12 тис., 54 і 108 тис. голів. За нормативної ваги однієї голови (при знятті з відгодівлі), скажімо, 105 кг виробнича потужність у класичному виразі для 12 тис. голів відгодівлі на рік становитиме 12,6 тис. ц.

Проте проектна потужність свиновідгодівельних підприємств за головною галуззю в реальних умовах часто змінюється залежно від ступеня заповнюваності станко-місць, а також строку відгодівлі, який може зменшуватися або збільшуватися через відхилення середньодобових приростів від їх нормативного рівня. За таких умов виробничу потужність свиновідгодівельного комплексу (головної галузі спеціалізованих свиновідгодівельних підприємств) можна визначити за формулою

де – проектна потужність комплексу, голів реалізації в рік; – коефіцієнт використання станко-місць, який визначається діленням фактично заповнених поголів'ям станко-місць на проектні станко-місця; – коефіцієнт коригування проектної потужності, що обчислюється відношенням фактичного коефіцієнта обороту поголів'я до проектного; – жива маса однієї голови свиней при реалізації, ц.

Наприклад, проектна потужність комплексу становить 10 тис. голів реалізації на рік, середньорічне поголів'я свиней комплексу відповідно до проектної структури стада (без хряків, основних і ремонтних свиноматок) – 7660 голів. Звідси проектний коефіцієнт обороту поголів'я дорівнюватиме 10 000: 7990 = 1,23.

Реальний плановий коефіцієнт обороту визначається діленням 12 міс. на період вирощування і відгодівлі свиней до здавальної ваги (в місяцях). Рівень цього показника зрештою залежить від середньодобового приросту свиней:

Середньодобовий приріст, г

200

250

300

350[1]

Період відгодівлі до 100 кг, міс.

16,5

13,8

11

9,7

Коефіцієнт обороту поголів'я

0,73

0,87

1,09

1,24

Якщо в плановому періоді середньодобовий приріст становитиме 300 г, тоді = 1,09 :1,3 = 0,84, за приросту 350 г, = 0,95 і т. д. Інші параметри комплексу – ; – встановлюються з урахуванням можливостей підприємства, що в кінцевому підсумку дає змогу визначити його реальну виробничу потужність.

Потужність бройлерної фабрики також формується під впливом низки факторів. Для її визначення можна скористатися формулою

де – виробнича потужність бройлерної фабрики, тонн живої маси; – потужність за одночасною посадкою курчат на дорощування і відгодівлю, тис. голів; П – період вирощування бройлерів, днів; – тривалість технологічних перерв між черговими посадками курчат, днів; – коефіцієнт збереження поголів'я (визначається як відношення кількості реалізованих бройлерів до всього поголів'я курчат при їх посадці на вирощування і відгодівлю);– жива маса одного бройлера в заліковій вазі при реалізації, кг; 10-3 – коефіцієнт для переведення кілограмів у тонни.

За умови, що параметри бройлерної фабрики Оп – 240 тис. голів, П – 60 днів, – 14 дн., – 0,9 і – 1,6 кг, потужність цього підприємства становитиме 1705 т живої маси, а за П =55 дн. – 1828 т.

Основним показником, що характеризує ступінь використання виробничої потужності підприємства, є коефіцієнт її використання Квп, що визначається за формулою

де – фактичний обсяг виробництва продукції; Нвп – нормативний (плановий) обсяг виробництва продукції.

Крім названого, потрібно використовувати і такий показник, як маса прибутку, що одержана на одне станко- або голово-місце, на 1 м2 корисної площі закритого ґрунту, на 1 га сільськогосподарських угідь.

Підприємства можуть ставити перед собою мету максимізувати прибуток в розрахунку на одиницю виробничої потужності. У відгодівельному тваринництві, наприклад, це пов'язано з відгодівлею тварин до економічно доцільних вагових кондицій. Встановлено, що із збільшенням, скажімо, живої маси свиней на відгодівлі з 90 до 120 кг підвищується їх середньодобовий приріст, але разом з тим збільшується витрата кормів на кожну його вагову одиницю, що призводить до підвищення собівартості 1 ц продукції.

Протидіючим фактором є та обставина, що зі збільшенням вагових кондицій відгодівельного поголів'я в собівартості їх живої маси зменшується частка витрат на утримання маточного стада і вирощування поросят до двомісячного віку. Таким чином, завдання полягає в тому, щоб відгодовувати свиней до таких вагових кондицій, за яких досягається найбільший економічний ефект – маса прибутку на одне станко-місце, яка є функцією маси прибутку на центнер реалізованої живої маси свиней і кількості оборотів відгодівельного поголів'я протягом року.

Для практичного вирішення цієї проблеми потрібно по кожній ваговій кондиції свиней (наприклад, 90, 95, 100, 105, 110,115 і 120 кг) розрахувати:

а) собівартість 1 ц живої маси з урахуванням вартості постановочного молодняку;

б) прибуток від реалізації 1 ц цієї маси, беручи до уваги різні ціни на свинину, одержану при відгодівлі свиней до різних вагових кондицій;

в) кількість днів відгодівлі, що необхідні для досягнення відповідної вагової кондиції свиней (приріст на одну голову ділиться на середньодобовий приріст відповідної вагової кондиції свиней).

На основі цих даних по кожному варіанту (ваговій кондиції) визначають вихід живої маси на одне станко-місце за формулою

де См – вихід живої маси на одне станко-місце; До – кількість днів відгодівлі свиней до відповідної вагової кондиції; Жм – жива маса однієї голови свиней відповідної вагової кондиції, ц.

Перший множник формули відображує кількість оборотів відгодівельного поголів'я на рік. Вона зменшується з підвищенням вагових кондицій свиней і збільшується за скорочення строку відгодівлі. Прибуток на одне станко-місце розраховують за формулою

де Прм – прибуток на одне станко-місце; Прц – прибуток на 1 ц живої маси свиней за відповідним варіантом відгодівлі.

Найбільш економічно доцільною буде відгодівля свиней до такої вагової кондиції, за якої показник Прм має найбільше значення.

  • [1] За середньодобового приросту понад 350 г !!!
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси