Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Сутність і чинники формування виробничої потужності підприємстваЧинники, які впливають на величину і рівень використання виробничої...Аналіз використання виробничої потужності підприємстваЕфективність використання виробничої потужності підприємстваПоказники використання виробничої потужності підприємствАналіз використання виробничої потужності підприємстваЕфективність використання виробничої потужностіРівень використання виробничої потужності підприємств та напрями його...Поняття виробничої потужності підприємств, методи її визначення і...ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА І ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Економіка підприємств агропромислового комплексу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Формування і використання виробничої потужності переробних підприємств

Загалом розрізняють три основні види потужності промислових підприємств, у тому числі переробних: проектну, поточну і резервну.

Проектна потужність формується в процесі проектування підприємства чи його подальшої реконструкції або розширення. Вона має бути досягнута у

Поточна потужність визначається в разі зміни умов виробництва, за яких можуть вводитися додаткові потужності і/або має місце їх вибуття. У такому разі визначають середньорічну потужність Срп з виразу

де Ввх – вхідна потужність – це потужність на початок року; Спп – середньорічний приріст потужності; Свп – середньорічне вибуття потужності.

Середньорічна потужність є об'єктом аналізу і оцінки ступеня її використання. Оскільки зазначений рух потужностей може мати місце, то виникає необхідність визначення вихідної потужності (потужності на кінець року):

де Пвв – потужність, введена протягом року; Пвиб – потужність, що вибула протягом року.

Резервна потужність формується лише в окремих промислових підприємствах, наприклад, в електроенергетиці для забезпечення електроенергією у пікові навантаження, і в підприємствах певних галузей переробної промисловості для переробки додатково одержаної у високоврожайні роки сільськогосподарської сировини, що швидко псується.

Для багатьох переробних підприємств потужність визначається за обсягом переробки сировини за добу, місяць, рік, а для сезонних виробництв за добу і сезон. Наприклад, по молокопереробних підприємствах потужність представлена обсягом переробки молока незбираного за добу. Оскільки тут виробництво є безперервним, то показник потужності може бути обчислений за місяць і за рік. Це ж стосується і м'ясокомбінатів. Для цукрових заводів, підприємств первинного виноробства потужність представлена обсягом переробки цукрового буряку, винограду за добу та за сезон.

По окремих переробних підприємствах виробничу потужність визначають за потужністю провідного устаткування основного виробництва, що виконує головні технологічні процеси і справляє вирішальний вплив на випуск основної (профільної) продукції. Наприклад, на олійно-жирових комбінатах провідним устаткуванням є екстракційні апарати, преси; на хлібопекарських підприємствах – хлібопекарські печі. В цих випадках виробнича потужність підприємства за провідним устаткуванням Впу визначається з виразу

де ПУi – продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-ї продукції (напівфабрикату) за одиницю робочого часу; Тф – річний ефективний фонд робочого часу устаткування; Ку – середньорічна кількість одиниць провідного устаткування.

Ефективний фонд робочого часу визначається так. На підприємствах з безперервним виробництвом максимально можливий (ефективний) фонд робочого часу становить 8760 год (365 • 24) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів (хлібопекарські заводи, олійно-жирові комбінати, заводи з виробництва коньяку).

Підприємства, які можуть зупиняти роботу на час вихідних і святкових днів, працюють в основному в дві зміни (лікеро-горілчані, кондитерські). їх ефективний фонд робочого часу визначається так:

Щодо решти обладнання (крім провідного), то воно повинне мати технологічну спроможність забезпечувати безперервність виробництва відповідно до продуктивності такого провідного обладнання і завдяки цьому досягати технологічної пропорційності між взаємопов'язаними виробничими ланками підприємства – дільницями, цехами.

Рівень використання підприємством виробничої потужності визначається за такими показниками:

1) коефіцієнт освоєння проектної потужності – частка від ділення поточної потужності на проектну потужність;

2) коефіцієнт використання поточної потужності – частка від ділення фактичного обсягу випущеної продукції (переробленої сировини) на середньорічну виробничу потужність.

Для переробного підприємства з сезонним характером виробництва, наприклад, цукрового заводу, коефіцієнт використання сезонної потужності може бути визначений як співвідношення фактично переробленого обсягу цукрового буряку за сезон у тоннах на нормативну сезонну потужність у тоннах переробки цієї сировини. Для того щоб здійснити аналіз цього коефіцієнта Kвсп можна скористатися формулою

де і – відповідно кількість діб фактичної і нормативної переробки цукрового буряку за сезон; і – відповідно фактичний і нормативний обсяг переробки цукрового буряку за добу.

Якщо, скажімо, і становлять відповідно 110 і 90 діб, і – 3000 і 3500 тис. т, тоді, підставивши ці дані у наведену формулу, одержимо

Отже, за таких умов коефіцієнт використання сезонної потужності більше одиниці, що дає формальні підстави зробити висновок про досить раціональне її використання. Проте оцінка факторів використання сезонної потужності показала, що така раціональність досягнута за рахунок подовження строку переробки цукрового буряку на 22,2 %, але при цьому допущене істотне недовикористання добової потужності – на 14,3 % (1 – 0,867) • 100, що слід розглядати як негативне явище у виробничій діяльності заводу, для усунення якого мають бути вжиті відповідні заходи.

Варто зауважити, що багато переробних підприємств через різні причини (одна з основних – нестача сировини) недовикористовують виробничі потужності. Навіть у такій відносно благополучній галузі, як олійно-жирова промисловість за 2009 – 2010 pp. потужність підприємств галузі по виробництву олії використовувалася на 80 – 85 % (лише по окремих підприємствах на 100 % і більше), маргарину – 53– 54 %, майонезу – 48 – 49 %, саломасу – 46 – 47 %, господарського мила – 8 – 9%, туалетного мила – на 12 – 13 %. Крім згаданої причини – нестача сировини (багато насіння олійних культур експортується), на недовикористання потужностей впливає низька купівельна спроможність населення, низька конкурентоспроможність мила на внутрішньому ринку, залежність від імпортованих основних матеріалів, наприклад, пальмової олії.

Ступінь використання виробничої потужності є надто важливим техніко- економічним параметром діяльності переробних підприємств, який істотно впливає на собівартість кінцевої продукції.

Для того щоб кількісно визначити цей вплив наведемо такий приклад по молокопереробному підприємству. Спочатку треба розрахувати величину постійних витрат на 1 т переробки молока незбираного за 100%-го використання потужності. При цьому береться до уваги, що за зниження коефіцієнта використання останньої собівартість переробки 1 т сировини буде зростати за рахунок постійних витрат, загальна сума яких по підприємству залишається незмінною або майже незмінною.

Для розрахунку зміни собівартості переробки 1 т молока незбираного в частині постійних витрат за підвищення або зниження коефіцієнта використання виробничої потужності застосовується формула

де СПi – собівартість переробки 1 т сировини в частині постійних витрат за і'-го коефіцієнта використання виробничої потужності; ПВТ – постійні витрати на переробку 1 т сировини за 100%-го використання виробничої потужності; Kвп – коефіцієнт використання виробничої потужності.

Припустімо, що за фактичними даними молокопереробного заводу встановлено, що постійні витрати на переробку 1 т молока незбираного за 100%-го використання виробничої потужності становить 135 грн.

У разі недовикористання виробничої потужності собівартість переробки в частині постійних витрат буде обернено пропорційно змінюватися, тобто зростати. Для розрахунку величини такого зростання у наведену формулу слід підставити фактичний або плановий (прогнозований) коефіцієнт використання виробничої потужності. Так, за використання виробничої потужності на 90% собівартість переробки 1 т сировини за рахунок постійних витрат становитиме 150 грн або зросте на 15 грн (135 : 0,9 = 150); за коефіцієнта використання виробничої потужності 0,8 вказана собівартість становитиме 168,8 грн, за коефіцієнта 0,7 – 192,9 грн і т. д.

Собівартість переробки сировини безпосередньо відбивається на собівартості готової продукції. Якщо, скажімо, для виробництва 1 т масла тваринного потрібно орієнтовно 20 – 21 т молока незбираного (залежно від жирності), то за використання виробничої потужності на 70 % собівартість 1 т масла зростає на 1158 і 1215,9 грн [(192,9 - 135) • 20(21)].

Застосування викладеного алгоритму аналізу дає змогу більш обгрунтовано планувати рівень собівартості кінцевої продукції заводу, передбачити зміни її рівня залежно від стану розвитку сировинної бази та прогнозувати прибутковість виробництва.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси