Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Матеріально-речові елементи підприємствКругообіг фінансових ресурсів підприємства в процесі формування його...Вимоги технічної естетики до робочих місць і виробничих приміщеньи формування власних фінансових ресурсівУправління формуванням фінансових ресурсів і капіталуЕлементи договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через...Матеріальний та енергетичний баланс промислово-виробничого об'єктуКАПІТАЛ І ВИРОБНИЧІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВАФормування цін на паливно-енергетичні ресурсиМАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНІ РЕСУРСИ ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Економіка підприємств агропромислового комплексу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Функціональна роль матеріально-речових елементів основного виробничого капіталу та їх місце у формуванні енергетичних ресурсів

Основний капітал як важливий складовий елемент продуктивних сил функціонує в процесі виробництва в певній матеріально-речовій формі. Його складові мають різне цільове призначення, а тому істотно відрізняються за функціональною роллю в створенні матеріальних благ. Можна виділити дві групи засобів праці за цією ознакою.

Перша група – засоби праці, що сприяють підвищенню продуктивності праці. За їх допомогою здійснюється комплексна механізація й автоматизація виробництва і як наслідок – знижується трудомісткість продукції, ліквідується важка, непрестижна ручна праця, відбувається умовне вивільнення працівників, які можуть бути використані в інших сферах виробництва.

Зазначену функціональну роль відіграють такі засоби праці, як робочі і силові машини, транспортні засоби, комбайновий парк, автоматичні лінії, засоби механізації тваринницьких приміщень, різні прилади, обладнання й устаткування тощо. Ці матеріально-речові елементи основного капіталу також активно впливають на процес виробництва. Абсолютна більшість їх відтворюється за межами аграрного і переробного виробництв, а тому ступінь їхнього впливу визначається темпами розвитку наукового техніко-технологічного прогресу в галузях промисловості і масштабами його реалізації у виробництві.

Друга група – засоби, що створюють сприятливі умови для нормального виробничого процесу. Це заводські цехи, тваринницькі і складські приміщення, споруди, літні табори для утримання худоби тощо. Ці засоби праці хоч і менш активно впливають на процес виробництва, але є необхідними його елементами, без яких неможливо досягти високих кінцевих результатів господарської діяльності підприємств.

Усі матеріально-речові елементи основного капіталу мають відповідні техніко-економічні характеристики, знання яких вкрай необхідне для визначення потреби в цих ресурсах, оцінки й аналізу ефективності їх використання, а також для планування виробництва. Однією з найважливіших характеристик частини засобів праці є те, що вони мають певну енергетичну потужність. Це найактивніша складова основного капіталу, що істотно впливає на результати діяльності підприємств, особливо аграрних.

Енергетичні потужності підприємств представлені потужністю тракторів, автомобілів, моторів комбайнів, стаціонарних двигунів, електродвигунів і електроустановок, що виражена у кіловатах (кВт). На основі даних про загальні енергетичні потужності сільськогосподарських підприємств (у 2013 р. вони становили 43 223 тис. кВт або менше проти 2000 р. на 20,5 %) визначаються такі важливі показники, як енергозабезпеченість виробництва та енергоозброєність праці[1].

Енергозабезпеченість обчислюється діленням енергоресурсів аграрного підприємства в кВт на його посівну площу, а переробного підприємства – на його потужність.

Енергоозброєність праці розраховується діленням енергоресурсів підприємства на середньорічну кількість працівників.

Слід зазначити, що більшість аграрних підприємств має ще низьку забезпеченість енергоресурсами. У господарствах з високим рівнем організації виробництва енергозабезпеченість сягає 450 – 550 кВт, тоді як у середньому на 100 га посівної площі припадає 218 кВт. Енергоозброєність праці відповідно більше 100 і 64 кВт на одного середньооблікового найманого працівника в сільському і лісовому господарствах. Між рівнем цих показників і кінцевими результатами виробництва існує пряма залежність – з їх зростанням підвищуються врожайність культур, продуктивність тварин і продуктивність праці, збільшуються прибутки підприємств.

Про ефективність використання енергетичних потужностей судять виходячи з показника енергомісткості продукції, що визначається діленням енергопотужностей підприємства на обсяг одержаної валової (товарної) продукції в порівнянних цінах. Цей показник є важливим і для переробних підприємств. В аграрних підприємствах з інтенсивним типом розвитку, в яких запроваджені енергозберігаючі технології, енергоресурси використовуються ефективно і в них рівень цього показника не перевищує 1 – 1,5 кВт на 1 тис. грн валової продукції в порівнянних цінах.

Значну частку (понад 25 %) в структурі енергоресурсів аграрних підприємств займають електродвигуни й електроустановки. Вони дають змогу ширше використовувати на господарські потреби електроенергію як один із найбільш економічно вигідних видів енергії, що застосовуються в сільськогосподарському виробництві.

Рівень виробничого споживання електроенергії значною мірою характеризує стан розвитку матеріально-технічної бази підприємства, його потенційні можливості в досягненні вищих валових і економічних показників господарської діяльності.

Для оцінки досягнутого рівня споживання електроенергії аналізують показники електрооснащеності виробництва й електроозброєності праць Електро-оснащеність виробництва визначається діленням використаної на виробничі цілі електроенергії на посівну площу, а електроозбросність праці – діленням на середньорічну кількість працівників.

  • [1] За останні роки енергетичні потужності аграрних підприємств постійно зростають. Скажімо, проти 2010 р. таке підвищення відбулося на 17,6 %.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси