Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Методичні підходи до визначення доцільності придбання підприємством...Дві альтернативи: купівля нової чи потриманої техніки. Придбання...Техніка стрибка і метанняКРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКАКриміналістична технікадруга. КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКАТехніка - збереження виразу обличчя гравця в покерІдеографічні технікиТехніка "вівця в шкурі вовка"Техніка визначення розміру партії
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Економіка підприємств агропромислового комплексу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Витрати на утримання техніки та економічні підходи до визначення доцільності її придбання порівняно з підрядом або заміною

Витрати, пов'язані з утриманням техніки, є складовою всіх витрат підприємства. Розмір їх в абсолютному і відносному виразах зростає у зв'язку з підвищенням забезпечення виробництва необхідними силовими і робочими машинами і різким подорожчанням паливно-мастильних матеріалів та самої техніки. Щоб не допустити невиправданого зростання витрат на утримання техніки і по можливості їх мінімізувати, важливо чітко уявляти механізм формування окремих складових елементів цих витрат і завдяки цьому здійснювати адекватний умовам підприємства режим економії.

Усі витрати на утримання техніки поділяють на постійні і змінні. Постійні витрати – це витрати, які не залежать від інтенсивності використання техніки – кількості годин роботи або виконаного обсягу робіт.

Нині в аграрних підприємствах України ці витрати представлені амортизацією, страховими платежами (на розсуд підприємства) і витратами на утримання приміщень, в яких зберігається техніка. В країнах з розвинутим ринком до постійних, крім названих, відносять ще відсотки і податок на майно.

Відсоткові витрати дорівнюють відсотковій ставці за кредит, що був узятий для купівлі техніки. За умови, що вона придбана за власні кошти, розмір цих витрат розраховують як добуток відсоткової ставки на середню величину капіталовкладень, визначену як частка від ділення суми первісної і ліквідаційної вартостей техніки на два. Відсоткова ставка в даному випадку береться на рівні найбільш вірогідної норми прибутку на капітал.

Змінні витрати на техніку безпосередньо пов'язані з її експлуатацією. До них відносять витрати на паливо і мастила, ремонт техніки, оплату праці робітників, які її обслуговують, інші витрати (наприклад, ганчірний матеріал).

Сума постійних і змінних витрат дає сукупні річні витрати на утримання техніки. Діленням цих витрат по машинно-тракторному парку на загальний обсяг виконаних ним робіт в умовно-еталонних гектарах визначають собівартість одиниці цих робіт. По окремих тракторах доцільно визначати собівартість 1 га виконуваних ними робіт (оранка, посів, культивація тощо).

До сукупних витрат включають і витрати (постійні та змінні) на утримання тих причіпних (навісних) машин і знарядь, в агрегатуванні з якими працює той чи інший трактор. За іншими видами техніки, наприклад, по зернових, бурякозбиральних, силосозбиральних, кукурудзозбиральних комбайнах, сукупний обсяг витрат відносять до зібраної площі; по сінопакувальних прес-підбирачах – до кількості тонн упакованого сіна, по стаціонарних двигунах – до кількості відпрацьованих годин.

Обсяг річних витрат на утримання техніки на одиницю робіт (продукції) залежить від трьох факторів: строку її корисного використання, співвідношення між постійними і змінними витратами, а також від обсягу виконуваних робіт. Зі збільшенням першого і третього факторів та зменшенням частки постійних витрат у загальній їх сумі собівартість одиниці робіт (продукції) зменшується, і навпаки.

Співвідношення між постійними і змінними витратами на утримання техніки є важливим економічним параметром, за допомогою якого можна правильно розв'язувати важливі проблеми господарської діяльності. Однією з таких проблем є обґрунтування обсягу робіт, за якого робиться висновок про доцільність купувати та експлуатувати власну техніку порівняно з її підрядом.

Важливість її посилюється тим, що для багатьох аграрних підприємств України залишається гострою проблема нестачі окремих видів техніки для виконання сільськогосподарських та інших робіт. Одним із варіантів її розв'язання стало створення спеціалізованих фірм – машинно-технологічних станцій (МТС), які надають підрядні послуги таким підприємствам за відповідну плату. Ці послуги можуть надавати й економічно міцні аграрні підприємства та АПФ – великі інтегровані структури.

Зі зміцненням економіки аграрних підприємств кожному з них необхідно вирішувати питання: чи продовжувати користування послугами підрядної фірми, чи придбати власну техніку для виконання заданого обсягу робіт. Щоб одержати відповідь на це, необхідно розрахувати річні постійні і змінні витрати на утримання потрібної техніки з розрахунку на одиницю виконуваних робіт. Водночас слід знати вартість підряду за одиницю роботи, виконуваної даним видом техніки.

Тоді обсяг робіт, за якого підприємство досягає беззбиткової роботи власної техніки порівняно з послугами підрядників, можна визначити за формулою

де Q – обсяг робіт, за якого досягається беззбитковість роботи власної техніки порівняно з її підрядом (іншими словами, за такого обсягу робіт витрати на утримання власної техніки дорівнюватимуть витратам на її підряд); Пв – постійні витрати на утримання техніки протягом року, грн; Вп – вартість підряду техніки за одиницю роботи, грн; Зв – змінні витрати на утримання техніки в розрахунку на одиницю роботи, грн.

Наприклад, підприємство здійснювало збирання зернових культур за допомогою підрядного комбайна. Рішення про купівлю власного комбайна можна прийняти на основі аналізу такої інформації.

Скажімо, ціна зернового комбайна 600 тис. грн[1], норма амортизації 10 %. Підприємству не вистачало власних коштів і воно взяло кредит на суму 100 тис. грн терміном на один рік під 15 % річних. Нараховані відсотки за кредит виплачуються одноразово водночас із поверненням тіла кредиту. Витрати на ремонт комбайна і його технічне обслуговування в розрахунку на 1 га зібраної площі – 20 грн, вартість паливно-мастильних матеріалів і оплата праці комбайнерів на цю ж площу відповідно 38 і 10 грн, витрати на утримання приміщення, в якому зберігається комбайн, – 1600 грн на рік.

Звідси постійні річні витрати на утримання комбайна – 76 600 грн, у тому числі:

а) амортизація (600 • 10): 100 = 60 000 грн;

б) сума нарахованих відсотків за кредит– 100 • 0,15 = 15 тис. грн;

в) витрати на утримання приміщення – 1600 грн.

Змінні витрати в розрахунку на 1 га зібраної площі становлять 68 грн, у тому числі пальне і мастильні матеріали – 38 грн, ремонт і технічне обслуговування – 20 грн і оплата праці комбайнерів – 10 грн. Звідси обсяг збиральних робіт, за якого підприємству економічно рівновигідно збирати зернові власним комбайном чи брати комбайн на підряд становитиме 76 600 : (320 - 68) = 304 га.

Якби підприємство не брало кредиту, а придбало комбайн повністю за власні кошти, то постійні витрати склали б 61 600 грн, а критичний обсяг робіт дорівнював би 244 га, або 61 600 : (320 - 68). Це означає, що за меншої ніж 304 га площі збирання зернових культур підприємству економічно вигідніше брати комбайн на підряд. Зі збільшенням цієї площі експлуатація власного комбайна господарству обходитиметься дешевше, ніж найманого (табл. 11.1).

Таблиця 11.1

РОЗРАХУНОК ПИТОМИХ ПОСТІЙНИХ І ЗМІННИХ ВИТРАТ НА УТРИМАННЯ ЗЕРНОВОГО КОМБАЙНА, тис. грн/га

Збиральна площа, га

Постійні витрати

Сукупні витрати (постійні + змінні)

40

61 600:40= 1540

1540 + 68 = 1606

60

61 600 : 60 = 1027

1027 + 68 = 1095

80

61 600 : 80 = 770

770 + 68 = 838

100

61 600: 100 = 616

616 + 68 = 684

120

61 600: 120 = 513

513 + 68 = 581

140

61 600: 140 = 440

440 + 68 = 508

160

61 600: 160 = 385

385 + 68 = 453

180

61 600: 180 = 342

342 + 68 = 410

200

61 600 : 200 = 308

308 + 68 = 376

208

61 600 : 208 = 296

296 + 68 = 364

220

61 600 : 220 = 280

280 + 68 = 348

240

61 600 : 240 = 257

257 + 68 = 325

244

61 600:244 = 252

252 + 68 = 320

260

61 600:260 = 237

237 + 68 = 305

300

61 600 :300 = 205

205 + 68 = 274

340

61 600:340= 181

181 +68 = 249

Правомірність даного висновку підтверджується даними про середні постійні і середні сукупні витрати (постійні + змінні) з розрахунку на 1 га зібраної площі з наступним нанесенням їх на графік (рис. 11.1). Розрахунок здійснювався за другим варіантом.

Рис. 11.1. Графічне зображення механізму визначення обсягу робіт, за якого досягається беззбиткова робота власної техніки порівняно з її підрядом: – збиральна площа, на якій доцільно використовувати комбайн на підряді; – збиральна площа, на якій вигідніше використовувати власний комбайн

Як бачимо, за площі збирання 244 га сукупні витрати на утримання власного комбайна становлять 320 грн, тобто збігаються із вартістю підрядник робіт.

На рис. 11.1 видно, що крива сукупних витрат перетинається з лінією вартості підрядних робіт АБ у точці К і ця точка перетину відповідає збиральній площі 244 га, коли утримувати власну техніку буде не дорожче від підрядних послуг.

Не складно також помітити, що за більшої площі (наприклад, 300 га), сукупні витрати на утримання власного комбайна становитимуть 274 грн, тобто будуть на 46 грн нижче, ніж вартість підряду (320 - 274). З наступним збільшенням збиральної площі витрати на утримання власного комбайна істотно знижуються і за 340 га становитимуть лише 249 грн.

Слід пам'ятати, що для виконання тієї ж роботи можуть використовуватися різні марки машин, що відрізняються за рівнем продуктивності. Як правило, більш продуктивні машини мають вищу ціну і для їх придбання потрібний більший власний або позичковий капітал. Тому і постійні витрати на утримання такої техніки в абсолютному і відносному вираженнях більші, ніж на утримання менш продуктивної. Внаслідок цього точка перетину постійних витрат з лінією вартості підряду щодо більш продуктивних і дорожчих машин досягається пізніше. А це означатиме, що придбання такої техніки стає економічно вигідним за більших обсягів виконуваних робіт.

Іншою проблемою, яку можна обґрунтовано розв'язати на підставі аналізу динаміки співвідношення між постійними і змінними витратами, є заміна техніки. Існує багато причин, що зумовлюють необхідність такої заміни, проте однією з найважливіших є специфічність руху річних витрат на експлуатацію власної техніки впродовж строку експлуатації.

В умовах застосування методів прискореної амортизації, починаючи від перших років експлуатації техніки, сукупні витрати на її утримання знижуються за рахунок постійних витрат (головним чином завдяки зменшенню амортизаційних відрахувань). Проте в наступні роки зі старінням техніки сукупні витрати починають зростати через збільшення витрат паливно-мастильних матеріалів і перевищення темпів збільшення витрат на її ремонт над темпами зниження амортизаційних відрахувань.

Іншими словами, зростання сукупних витрат починається тоді, коли зниження постійних витрат не може компенсувати підвищення змінних витрат, пов'язаних з експлуатацією техніки. Це і є сигналом для постановки питання про заміну старої техніки на нову.

Проте тут не слід приймати скороспілого рішення. Спочатку треба детально спрогнозувати витрати на утримання старої техніки на наступний рік і порівняти їх із середньорічними витратами на нову техніку протягом усього строку корисного використання. Заміна економічно доцільна лише тоді, коли вказані витрати на стару техніку перевищують середньорічні витрати на нову аналогічного зразка.

  • [1] Йдеться про купівлю потриманого комбайна.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси