Навігація


Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
Загальна характеристика зернових культурЗагальна характеристика зернових культурСистематика й фізіогномікаУдобрення ярих зернових культурЗернові бобові культури
ЗЕРНОВІ КУЛЬТУРИЗернові культуриЗернові бобові культуриУдобрення ярих зернових культурЯрі зернові та круп'яні культури в сівозмінах
 
Головна arrow Агропромисловість arrow Рослинництво
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Загальні поняття про систематику зернових культур

Зернові культури – пшениця, жито, ячмінь, овес, тритикале, просо, кукурудза, сорго і рис – це окремі роди родини злакових (тонконогових) – Роасеае.

Кожний рід за певними морфологічними та іншими ознаками (щільністю колоса або волоті, характером розвитку колосків у колосі, ламкістю стрижня колоса, будовою колоскових лусок тощо) поділяється на види (тверда і м'яка пшениця, посівний і піщаний овес і т. д.), а види – на підвиди (дворядний і багаторядний ячмінь, кремениста та зубовидна кукурудза) або географічні групи (північноросійське і західносибірське жито та ін.).

Вид, підвид і група на підставі інших морфологічних ознак (за забарвленням лусок колосків, наявністю чи відсутністю на лусках опушення, забарвленням зерна і стрижня качана у кукурудзи, формою зерна та ін.) поділяються на різновиди, а різновиди – на сорти.

Зернові культури за морфологічними та біологічними ознаками і властивостями поділяються на дві групи. До першої групи належать пшениця, жито, ячмінь, овес і тритикале; до другої – кукурудза, просо, сорго та рис. Характерні особливості зернових культур першої та другої груп такі:

Перша група

Друга група

На черевному боці зернівки є чітка поздовжня борозенка

Зернівка поздовжньої борозенки не має

Зерно проростає кількома зародковими корінцями

Зерно проростає одним зародковим корінцем

У колоску розвиваються і плодоносять нижні квітки, а верхні лишаються неплідними або значною мірою редукуються

У колоску розвивається і плодоносить верхня квітка, а нижня редукується

Стебла звичайно порожнисті

Стебла порожнисті або виповнені серцевиною

Є озимі та ярі форми

Є тільки ярі форми

Вибагливість до тепла менша

Вибагливість до тепла вища

Вибагливість до вологи більша

Вибагливість до вологи менша

Рослини довгого світлового дня

Рослини короткого світлового дня

Розвиток на початкових фазах від сходів до кущення більш-менш швидкий

Розвиток на початкових фазах повільний

Морфологічні особливості зернових культур

Усі зернові культури родини злакових мають багато спільного у морфологічній будові органів.

Коренева система злаків – мичкувата, не має головного кореня. Численні тонкі корінці зовні не різняться між собою, переплітаючись, пронизують ґрунт в усіх напрямках. Проте серед них розрізняються корінці, які розвиваються безпосередньо з насіння і утворюють так звану зародкову, або первинну, кореневу систему, та корінці, що закладаються у вузлі кущення і формують вузлову, або вторинну, кореневу систему. Первинні корінці, як правило, проникають вертикально вглиб ґрунту за межі орного шару; вторинні розміщуються в ґрунті більш- менш радіально. На кінцях корінців утворюються кореневі волоски, з допомогою яких засвоюються з ґрунту поживні речовини і вода.

У кукурудзи, сорго на першому-другому надземних стеблових вузлах розвиваються також повітряні, або опорні, корені (рис. 2.1.3). Вони частково проникають у ґрунт на глибину до 5-7 см і є для рослин своєрідною "опорою" проти вилягання та забезпечують їх водою і живленням при незначному випаданні опадів.

Первинні та вторинні корені ячменю: 1 – зародкові, або первинні, корені: 2 – стеблові, або вторинні, корені з вузла кущення

Рис. 2.1.3. Первинні та вторинні корені ячменю: 1зародкові, або первинні, корені: 2стеблові, або вторинні, корені з вузла кущення

Фізіологічна активність кореневої системи залежить від виду рослин. Наприклад, в озимого жита й вівса вона висока, легко засвоює елементи живлення з важкорозчинних сполук ґрунту; у пшениці, особливо ярої, – недостатня і потребує наявності у ґрунті легкорозчинних сполук поживних речовин.

Стебло у злакових рослин – соломина. У хлібів першої групи, а також у проса й рису вона являє собою циліндричну трубку з порожниною всередині, висотою 1-1,5 м; у кукурудзи й сорго соломина виповнена пухкою паренхімою і досягає висоти 3-5 м.

У більшості рослин стебло поділяється стебловими вузлами з поперечними перегородками на 5-7 міжвузлів, у високорослих кукурудзи і сорго кількість міжвузлів може досягати 20-25 і більше. Стебло росте міжвузлями, у кожному з яких наймолодшою ростовою тканиною є основа міжвузля.

Такий ріст стебла називають інтеркалярним, або вставним. Темпи росту міжвузлів різні: друге міжвузля росте швидше і тому довше за розміром, ніж перше, третє росте інтенсивніше і більше, ніж перше, тощо.

Листок лінійної форми, складається з двох частин: нижньої -листкової піхви, яка у вигляді трубки охоплює стебло, і верхньої – листкової пластинки (рис. 2.1.4).

Будова стебла і листків хлібного злаку: а – листок: б – частини листка; 1 –листкова піхва: 2 – вушка; 3 – язичок; 4 – листкова пластинка; 5 – стебловий вузол

Рис. 2.1.4. Будова стебла і листків хлібного злаку: алисток: бчастини листка; 1 –листкова піхва: 2вушка; 3 – язичок; 4 – листкова пластинка; 5 – стебловий вузол

Між піхвою і пластинкою з внутрішнього боку листка є тонка плівка – язичок, який щільно прилягає до стебла і захищає нижню його частину від затікання води та проникнення збудників хвороб; із зовнішнього, з обох боків – так звані вушка (ріжки), які частково або повністю охоплюють стебло.

Мичкувате коріння злакових рослин розміщується в орному шарі ґрунту на глибині до 40 см, деякі корінці проникають у грунт на глибину до 1 м, а окремі – до 1,5-2,0 м.

Будова суцвіть хлібних злаків: а – колос: б – качан; в – волоть; г – качан в обгортці

Рис. 2.1.5. Будова суцвіть хлібних злаків: а – колос: б – качан; в – волоть; г – качан в обгортці

Листкова поверхня – основний орган фотосинтезу у рослин, за допомогою якого утворюються органічні речовини. У злакових рослин вона різна і залежить від виду, сорту та умов вирощування. Наприклад,

у ярої пшениці вона менша, ніж в озимої, а в озимої пшениці менша, ніж у тритикале.

За несприятливих умов вирощування озимої пшениці поверхня листків на 1 га площі становить до 25 тис. м2, за сприятливих – удвічі більше. У кукурудзи листкова поверхня може сягати 60 тис. м2/га і більше. В інших злакових рослин вона становить у середньому 30-35 тис. м2/га.

Зернові злакові рослини утворюють кілька типів суцвіть – колос (пшениця, жито, ячмінь, тритикале), волоть (овес, просо, сорго, рис), колосоподібна волоть (чумиза, могар), а у кукурудзи на одній рослині утворюється два суцвітті: чоловіче (тичинкове) – волоть (султан) і жіноче (маточкове) – качан (рис. 2.1.5).

Колос складається з колосового стрижня, який поділяється на окремі членики. На виступах кожного членика розміщується один (у пшениці, жита, тритикале) або три колоски (у ячменю), які складаються з квіток (рис. 2.1.6).

Основні елементи будови колоса озимої м'якої пшениці: колосок, Г – колосові луски: а – ланцетна; б – овальна; в – яйцеподібна; г – без плеча; д – із скошеним плечем

Рис. 2.1.6. Основні елементи будови колоса озимої м'якої пшениці: колосок, Г – колосові луски: а – ланцетна; б – овальна; в – яйцеподібна; г – без плеча; д – із скошеним плечем;

Основою волоті є вісь, яка розгалужується на бічні гілки. На кінцях гілок волоті сидять колоски. Винятком є волоть кукурудзи, у якої колоски з чоловічими квітками розміщуються на бічних і центральній гілках волоті рядами.

У колосоподібній волоті бічні гілки мають вигляд сильно укорочених лопатей, на яких групами розміщуються колоски.

Качан, який зверху вкритий листковими обгортками, складається із стрижня та колосків з жіночими квітками. Колоски вертикальними рядами розміщуються у комірках стрижня. Кількість рядів зерен на качані кукурудзи завжди парна.

Будова зернівки пшениці: 1 – плодові оболонки; 2 – насінні оболонки; 3 – алейроновий шар; 4 – ендосперм; 5 – зародок; 6 – зародкові корінці; 7 – брунька; 8 – щиток; 9 – чубок

Рис. 2.1.7. Будова зернівки пшениці: 1плодові оболонки; 2насінні оболонки; 3 – алейроновий шар; 4ендосперм; 5 – зародок; 6 – зародкові корінці; 7брунька; 8щиток; 9 – чубок

В основі кожного колоска є дві колоскові луски різної форми і розміру. Між ними розміщуються квітки. Кожна квітка має дві квіткові луски – нижню й верхню. Нижня квіткова луска в остистих хлібів несе на собі остюк. Між квітковими лусками знаходиться маточка, яка складається із зав'язі з двома пірчастими приймочками, та трьох тичинок, за винятком рису, у якого їх шість.

У чоловічих квітках кукурудзи між квітковими лусками є лише тичинки, а в жіночих – маточки. Від кожної зав'язі маточки відходить довгий ниткоподібний стовпчик, який на верхівці має роздвоєну приймочку.

Плід злакових рослин називається зернівкою (зерном) Плівчасті злаки (ячмінь, овес, просо, рис) утворюють зернівку, яка зверху вкрита квітковими лусками. У зернівці розрізняють три головні частини: оболонку, зародок та ендосперм (рис. 2.1.7).

Ендосперм зернівки складається з двох шарів – зовнішнього, який утворився із стінок зав'язі і називається плодовою оболонкою, і внутрішнього, що утворився із стінок насінного зачатка і називається насінною оболонкою.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси